Особливості фінансової діяльності державних підприємств

 

Рис. 3.2 Напрями поліпшення фінансового стану підприємства

 

Так, наприклад, якщо ростуть  представницькі витрати, корисно визначити, чому співробітники витрачають гроші  підприємства в дорогих ресторанах: тому, що підприємство активно розширює клієнтську базу і росте число підписаних контрактів, або тому, що просто ослаблений контроль за використанням представницьких засобів.

Доцільно також проаналізувати організаційну структуру з метою  усунення зайвих рівнів управління і  скорочення витрат на оплату праці.

Основними резервами  зниження витрат коштів на оплату праці  є:

1) впровадження організаційно-технічних  заходів, які дають зростання  продуктивності праці;

2) зменшення кількості  робітників;

3) усунення і попередження  непродуктивних виплат: за понадурочні години, оплата цілодобових.

Напрям проведення реорганізації інвентарних запасів припускає, що запаси розносяться по категоріях залежно від ступеня їх важливості для підвищення стабільності діяльності. Об'єми тих видів запасів, які не є критичними для функціонування бізнесу, повинні бути зменшені. Одночасно слід активізувати діяльність в області замовлень на постачання шляхом впровадження ефективніших контрольних процедур, таких як централізація зберігання і відпустки товарів, перерозподіл площ зберігання або поліпшення документообігу.

Залежалі запаси доцільно продати із знижками з тим, щоб  одержати додаткові грошові кошти.

Напрям отримання додаткових грошових коштів від використання основних фондів. Після цього можна визначити найбільш відповідні канали комунікації для ефективного доведення до учасників ринку пропозицій про продаж або здачу в оренду майна. Майно, яке не вдалося здати в оренду, необхідно законсервувати, скласти акт про консервацію і представити його до податкової інспекції, що дозволить виключити це майно з розрахунку бази, оподаткування.

Напрям стягнення заборгованостей з метою прискорення оборотності грошових коштів. Повернення заборгованостей клієнтами може стимулюватися шляхом надання спеціальних знижок. Необхідно також створити систему оцінки клієнтів, яка б підсумовувала всі ризики, пов'язані з ними як з діловими партнерами. Загальна залежність від клієнта включатиме його дебіторську заборгованість, товари на складі, підготовлені до відвантаження, продукцію у виробництві, що призначається цьому клієнту. Можна встановити формальні ліміти кредиту кожному клієнту, які визначатимуться загальними відносинами з ним, потребами фірми в грошових коштах і оцінкою фінансового положення конкретного клієнта. Спостереження за клієнтами і зміну їх статусу доцільно покласти на менеджерів з продажу, а оплату їх праці прив'язати до реального надходження грошових коштів від клієнтів, з якими вони працюють. Нарешті, в деяких випадках можна спробувати продати банку, обслуговуючому фірму, її дебіторську заборгованість.

Напрям зміна структури  боргових зобов'язань припускає  докладний аналіз даних зобов'язань і можливі варіанти їх погашення з метою підвищення ліквідності в майбутньому. У разі неможливості погашення даних зобов'язань розглядаються варіанти зміни структури (переклад довгострокових зобов'язань в короткострокові або навпаки).

Напрям розмежування виплат кредиторам по ступеню пріоритетності для зменшення відтоку грошових коштів припускає ранжирування постачальників залежно від ступеня їх важливості. Критично важливі постачальники повинні бути в центрі уваги; доцільно інтенсифікувати контакти з ними, щоб укріпити взаєморозуміння і прагнення до співпраці.

Напрям перегляд планів капітальних вкладень є засобом  збільшення надходження грошових коштів. Він направлений на мінімізацію витрат. Особливо в умовах загрози кризи має сенс відмовитися від інвестицій в капітальне будівництво, придбання нової техніки, розширення збутової мережі і т.д., окрім невідкладних випадків. Для їх визначення необхідно оцінити, які потреби в капітальних інвестиціях не можуть бути відкладені на пізніший термін. Треба також відмовитися від тих капітальних витрат, які не можуть дати негайну віддачу для підприємства.

Напрям збільшення надходження  грошових коштів із зацікавлених фінансових джерел, не пов'язаних з взаємною торгівлею, припускає надання допомоги основними групами підтримки – банком, акціонерами або власниками. Напрям збільшення об'єму виробництва і продажів забезпечує збільшення грошових коштів, що одернуються від реалізації продукції, тобто збільшення абсолютно ліквідних активів, а значить і самої ліквідності. З цією метою необхідно виділити групи товарів, що приносять найбільший прибуток, провести аналіз ціни і об'єму продукції, що реалізовується, для визначення найбільш розумного компромісу, який допоможе підприємству, не дивлячись на зниження об'ємів продажів, збільшити надходження додаткових грошових коштів за рахунок збільшення ціни, торгових націнок або об'ємів продажів. Наступні два напрями – прогнозування фінансового стану і введення ефективної системи прогнозування руху грошових коштів тісно взаємозв'язані між собою. Прогнозування фінансового стану підприємства завжди повинне здійснюватися після комплексного аналізу з метою визначення перспективного фінансового стану в найближчому майбутньому і, як наслідок, розробки відповідних заходів. Прогнозування руху грошових коштів є найважливішою складовою прогнозування фінансового стану в цілому. Достовірність, точність, обґрунтованість використовуваних методів забезпечує ефективність системи прогнозування в цілому.

Таким чином, основними  напрямами удосконалення організації  фінансової діяльності державним підприємств  мають бути: оптимальне фінансове  планування, ефективний фінансовий аналіз та контроль, запровадження нормування обігових коштів та комерціалізація підприємств державного сектора.

 

 

Висновки за розділом 3

 

При ринковій економіці  України, підвищується самостійність підприємств, їх економічна і юридична відповідальність. Різко зростає значення фінансової стійкості суб'єктів господарювання. Все це значно збільшує роль раціонального формування і використання фінансових ресурсів підприємства.

Серед основних проблем, з якими на даному етапі зіткнулися українські державні підприємства, особливе місто займає проблема формування та використання фінансових ресурсів.

Виходячи з виявлених  недоліків на державних підприємствах, з метою підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, пропонується організувати такі напрями: оптимізація або зменшення витрат, проведення реорганізації інвентарних запасів, отримання додаткових грошових коштів від використання основних фондів, стягнення заборгованостей з метою прискорення оборотності грошових коштів,  прогнозування фінансового стану і введення ефективної системи прогнозування руху грошових коштів, зміна структури боргових зобов'язань, розмежування виплат кредиторам по ступеню пріоритетності для зменшення відтоку грошових коштів, перегляд планів капітальних вкладень, збільшення об'єму виробництва і продажів та збільшення надходження грошових коштів із зацікавлених фінансових джерел, не пов'язаних з взаємною торгівлею, та інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

 

В процесі реформування форм власності державні підприємства ще протягом довгого часу будуть займати  досить відчутне, а в деяких галузях - домінуюче місце в реальному секторі економіки України. Це зумовлює актуальність теми дослідження курсової роботи, бо державні підприємства – це специфічний суб’єкт ринку фінансових відносин, і має деякі особливості.

Проведене дослідження  дозволяє визначити пріоритетні напрямки фінансового розвитку державних підприємств, а запропоновані теоретичні підходи та практичні рекомендації дають змогу підвищити ефективність управління фінансами цих підприємств, адаптувати сучасні форми і методи цього управління до складних умов економіки України.

У роботі були вирішені наступні задачі:

- освітлено теоретичні основи сутності фінансової діяльності державних підприємств.

- проаналізовано інформацію щодо фінансових аспектів діяльності Державного вiдкритого акцiонерного товариства "Стахановський ремонтно-механiчний завод".

- надано рекомендації щодо підвищення ефективності фінансової діяльності державних підприємств.

Тобто, за допомогою задач  розкрито мету курсової роботи - аналіз фінансової діяльності державних підприємств.

Проаналізовано економічний стан підприємства з метою діагностики ефективності його функціонування за 2009-2010 роки.

У роботі зроблено ряд  пропозицій і рекомендацій щодо підвищення удосконалення системи управління ефективністю підприємства. Основні  висновки і результати дослідження полягають у такому.

Отже, по-перше, для аналізу  діяльності державного підприємства необхідно  використовувати методику, що заснована  на класичному аналізі фінансово-господарської  діяльності з використанням моментів,  що враховують особливості українських державних підприємств. Основні завдання, для вирішення яких необхідне проведення фінансового аналізу державного підприємства –  це максимізація доходів;  активізація структури капіталу та забезпечення   його фінансової діяльності; побудова ефективного механізму управління державним підприємством; використання державним підприємством ринкових механізмів залучення фінансових коштів.

Аналіз проводиться  на основі фінансової звітності підприємства, а саме балансу та звіту про  фінансові результати.

Для оцінки майнового  стану розраховуються показники (коефіцієнти), які характеризують виробничий потенціал підприємства.

До інструментів регулювання належать фінансові (податкове, зовнішньоекономічне, валютне, кредитне регулювання) та адміністративні заходи (регулювання допуску підприємств для заняття певним видом діяльності - ліцензування, регулювання ціноутворення та обсягу виробництва тощо).

Серед основних проблем, з якими на даному етапі зіткнулися українські державні підприємства, особливе місто займає проблема формування та використання фінансових ресурсів.

Виходячи з виявлених  недоліків на державних підприємствах, з метою підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, пропонується організувати такі напрями: оптимізація або зменшення витрат, проведення реорганізації інвентарних запасів, отримання додаткових грошових коштів від використання основних фондів, стягнення заборгованостей з метою прискорення оборотності грошових коштів,  прогнозування фінансового стану і введення ефективної системи прогнозування руху грошових коштів, зміна структури боргових зобов'язань, розмежування виплат кредиторам по ступеню пріоритетності для зменшення відтоку грошових коштів, перегляд планів капітальних вкладень, збільшення об'єму виробництва і продажів та збільшення надходження грошових коштів із зацікавлених фінансових джерел, не пов'язаних з взаємною торгівлею, та інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Закон України „Про систему оподаткування” // Урядовий кур’єр. -1997. -20 березня
2. Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991 р. із змінами і доповненнями
3. Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” № 2658-Ш від 12.07.2001 р.
4. Господарський  Кодекс України, Київ, 2003 рік.
5. Міністерство Фінансів України Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" (п.4) N 87 від 31.03.99 м.Київ
6. Міністерство Фінансів України Наказ від 
   27 березня 2006 р. за N 332/12206 «Про затвердження Методики аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки»
7. Омелянович Л.О. та ін. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навчальний посібник. - Донецьк, 2008.
8. Воловець Я.В. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: навч.посібник для студ. – К.: Алеута, 2005.- 199 с.
9. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2001. – 300 с.
10. Фінансовий менеджмент: Навч. –метод. Посібник для самост. вивч.  дисц./ А.М.Поддєрьогін та ін. –К.КНЕУ, 2001. – 276 с.
11. Петленко Ю.В. Фінансовий менеджмент.- Навч.посібник.-К.: Кондор, 2007.- 298с.
12. Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій.- К.: Атіка, 2004.- 624 с.
13. О. М. Кравчук, В. П. Лещук - Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва. - Навчальний посібник.  –К.:Знання, 2007. – 387с.
14. А. М. Александрова Фінанси в управлінні підприємством. - К.: Фінанси і статистика, 2008. – 400с.
15. Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств. – К.: Тов-во «Знання», КОО, 2005. – 438 с.
16. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 608 с.
17. Фінансова діяльність підприємства: Підручник/ Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 2005. – 384с.
18. Білик М.Д. Фінансові результати підприємств державного сектору економіки в умовах планування // Фінанси України. - №9. – Вересень 2008 року. – с.128-142
19. Бойко О. П. Планування діяльності державних підприємств //Фінанси України. – 2009. – С.34-36
20. Татарчук М.І., доц. Ліщинська Л.Б. Державний фінансовий контроль діяльності вітчизняних підприємств державної форми власності //Економіст. – 2011. - №8. – С. 90-96
21. Школьник І.О. Фінансовий менеджмент. – Суми: Університетська книга, 2009. – 301 с.
22. Шевчук В Проблеми організації фінансової діяльності державних підприємств та шляхи їх вирішення // Економіка. – 2009. – № 12. – С.52-54.
23. Бугаєнко В. Проблеми державного фінансового контролю діяльності державних установ // Вісник КНТЕУ. –  2009. – №4. – С.100-105.
24. Руденко В.В., Мазур С.М. Проблеми організації фінансової діяльності державних підприємств та шляхи їх вирішення //Фінанси України. – 2010. - №5. – С. 56-59
25. http://smida.gov.ua/db/participant/00176934
26. http://www.cfin.ru/management/finance/cost/crisis_optimization.shtm