Особливості організації фінансів на підприємствах різних форм власності

 Вкладники командитного товариства, які несуть обмежену відповідальність, також називаються командитистами. В установчому договорі стосовно  командитистів указуються тільки  сукупний розмір їх часток  у иайні товариства, а також  розмір, склад і порядок внесення  ними вкладів. Сукупний розмір  часток вкладників не повинен  перевищувати 50% майна товариства, зазначеного  в установчому договорі.

Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників  з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами  товариства. Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю.

 При виході учасника з  товариства йому виплачується  вартість його внеску відповідно  до балансу, складеного на день  виходу. На вимоги учасника та  за згодою товариства внесок  може бути повернуто повністю  або частково в натуральній  формі. Учаснику, який вибув, сплачується  належна йому частина прибутку, одержаного товариством у даному  році.

Звернення стягнення на частку учасника в товаристві за його власними зобов’язаннями не допускається. За недостатності  майна учасника для покриття боргів за зобов’язаннями кредитори можуть вимагати в установленому порядку  ліквідації товариства або виділення  частки учасника-боржника. Решта учасників  вправі з метою збереження товариства виділити частку учасника-боржника в  грошовій або натуральній формі  відповідно до балансу, складеного на день вибуття такого учасника з товариства.

Якщо при ліквідації товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники (комплементарії) усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства  України може бути звернено стягнення. Учасник (комплементарій) товариства відповідає за борги товариства незалежно від  того, виникли вони після чи до його вступу до товариства. Учасник, який сплатить повністю борги товариства, вправі звернутися з регресною вимогою  у відповідній частині до решти учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства. [14,стр.57-58]

2.6. Фінансова діяльність кооперативів

Кооператив — юридична особа, утворена фізичними або юридичними особами на засадах добровільного членства та об’єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності та обслуговування переважно членів кооперативу. В Україні кількість членів кооперативу залежить від його виду та галузі діяльності.

Кооператив має всі ознаки підприємства: самостійний баланс, розрахунковий  та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, виконавчі органи. Основним правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є статут.

Засновниками та членами кооперативу  можуть бути лише резиденти України. Членом кооперативу може бути фізична або юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом кооперативу (чи спілки), визнає принципи і цілі кооперативу, дотримується вимог його статуту і користується правом ухвального голосу в кооперативі. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі поданої заяви. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає схваленню загальними зборами.

Вступний внесок — внесок фізичної або юридичної особи в грошовій формі понад пай при вступі в кооператив для організаційного забезпечення його діяльності в розмірах, встановлених статутом. Вступний внесок зараховується в неподільний фонд і в разі виходу з кооперативу не повертається.

Статутний капітал кооперативів формується за рахунок пайових внесків. Пай — майновий внесок члена кооперативу у створення та розвиток капіталу кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в т. ч. грошей, майнових прав, а також земельної ділянки. Розміри пайових внесків встановлюються в рівних частинах або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності.

Розрізняють три основні види кооперативів:

- виробничі, що здійснюють виробництво товарів, продукції, робіт, а також надання платних послуг підприємствам, організаціям, установам і громадянам (діяльність таких кооперативів ґрунтується на засадах обов’язкової трудової участі його членів у процесі виробництва);

- споживчі (обслуговуючі) — задовольняють потреби своїх членів та інших громадян у фінансово-кредитному, торговельному й побутовому обслуговуванні, а також членів кооперативів у житлі, садових ділянках, гаражах і стоянках для автомобілів тощо;

- універсальні, які розвивають різноманітну виробничу діяльність, а також здійснюють різного роду обслуговування своїх членів.

Вітчизняним законодавством передбачена  можливість створення сільськогосподарських, обслуговуючих, промислових, транспортних, житлових та будівельних кооперативів, багатофункціональних товариств у системі споживчої кооперації; кредитних спілок, кооперативних банків і товариств для взаємного страхування.

Фінансові ресурси кооперативу формуються за рахунок: доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), пайових та інших внесків членів кооперативу, кредитів та інших надходжень, не заборонених законодавством.

Вищим органом управління кооперативу є загальні збори. До органів управління належить правління кооперативу. Правління або виконавчий директор кооперативу використовує фінансові ресурси відповідно до кошторисів або інших документів, зокрема бюджетів, затверджених органами управління кооперативу згідно з їх компетенцією. У разі потреби кооператив наймає виконавчого директора, утворює спостережну раду

Найпоширенішими в Україні є  сільськогосподарські та споживчі кооперативи, а також такий їх різновид, як кредитні спілки. Законодавчими та нормативними актами передбачено ряд  особливостей у фінансовому забезпеченні діяльності кожного з цих напрямів кооперації.

Дохід сільськогосподарського кооперативу  формується з надходжень від господарської  діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат і  витрат на оплату праці найманого  персоналу. Порядок використання доходу кооперативу встановлюється статутом. Кооперативні виплати і виплата часток доходу на паї членам кооперативу та асоційованим членам до оплати праці не належать.

Кооперативні виплати — це частина доходу кооперативу, яка розподіляється між його членами пропорційно їх участі у накопиченні цього доходу та з урахуванням трудової та іншої участі членів кооперативу в його діяльності. Нарахування і виплата часток доходу на паї здійснюється за підсумками фінансового року з доходу, що залишається у розпорядженні кооперативу з урахуванням необхідності формування фондів для його розвитку. Відповідно до рішення загальних зборів кооперативу виплата часток доходу на паї може здійснюватися грішми, товарами, цінними паперами, збільшенням паю тощо.

У разі виходу з кооперативу фізична  чи юридична особа має право на отримання майнового паю натурою, грішми або, за бажанням, цінними паперами відповідно до його вартості на момент виходу, а земельної ділянки —  в натурі (на місцевості).

Для виконання статутних завдань  сільськогосподарські кооперативи  та їх об’єднання можуть створювати підприємства різних видів (кооперативні підприємства). Кооператив може реорганізовуватися в  підприємства інших форм господарювання за рішенням загальних зборів (засновників) у порядку, визначеному статутом. У разі реорганізації кооперативу  всі його права та обов’язки переходять до правонаступників.

Споживчі кооперативи. Споживча кооперація — це добровільне об’єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності (торговельної, заготівельної, виробничої) з метою поліпшення свого економічного та соціального стану.

Фінансові ресурси споживчої кооперації, відповідальність її членів за борги  кооперативу, фінансово-кредитні відносини  є аналогічними тим, що регламентовані для кооперативів як форми організації  бізнесу.

Споживчі товариства та їх спілки, виходячи зі статутних вимог, мають  право створювати (реорганізовувати, ліквідовувати) для здійснення своїх  статутних завдань будь-які підприємства, установи, організації, біржі, комерційні банки, фінансово-розрахункові центри, страхові товариства та інші об’єкти, вступати як засновники або учасники до господарських товариств, спільних підприємств, асоціацій та інших об’єднань для розв’язання господарських і соціальних завдань.

Реорганізація та ліквідація споживчого товариства провадиться за рішенням загальних зборів його членів або  за рішенням господарського суду. У  разі ліквідації товариства майно, що залишилося після сплати членам товариства пайових та інших внесків і  дивідендів на них, розрахунків з  оплати праці, виконання зобов’язань  перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, розрахунків зі спілкою, розподіляється між членами, що входили до складу споживчого товариства.

Кооперативні банки та кредитні спілки. Законом України «Про банки і банківську діяльність» передбачена можливість створення кооперативного банку, який є кредитною установою, що забезпечує коштами розвиток кооперативу, проводить касово-розрахункове обслуговування, репрезентує його інтереси в господарських і фінансових органах. Кооперативні банки мобілізують вільні кошти кооперативів та їх членів на договірних засадах і можуть брати участь своїми коштами в господарській діяльності кооперативів.

Мінімальна кількість учасників  місцевого кооперативного банку  має бути не менше 50 осіб. Статутний  капітал такого банку формується за рахунок паїв, які вносяться  його учасниками. Цікавим є те, що кожний учасник кооперативного банку  незалежно від розміру своєї  участі у капіталі має право одного голосу. Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового  року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Одним з різновидів кооперативів є  кредитні спілки, які можна розглядати як спрощену форму кооперативного банку. Кредитна спiлка — це неприбуткова органiзацiя, заснована фiзичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членiв у взаємному кредитуваннi та наданнi фiнансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внескiв членiв кредитної спiлки. Після реєстрації місцевими органами державної влади кредитна спілка стає юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, штампи, бланки та інші реквізити.

Кредитна спілка створюється у  складі не менше ніж 50 осіб і об’єднує громадян за місцем їх роботи, проживання, а також за професійною ознакою, ознаками членства у громадській  організації, належності до релігійної організації тощо. Членові спілки, який вибуває, кредитна спілка виплачує всі його членські внески разом з  належним доходом після відрахування його заборгованостей перед спілкою.

До основних видів фінансової діяльності кредитної спілки можна віднести:

- приймання внесків від членів спілки;

- надання позичок членам спілки та іншим кредитним спілкам;

- надання поручительств щодо виконання членами спілки зобов’язань перед третіми особами.

Члени спілки несуть фінансову відповідальність щодо її зобов’язань перед державними установами, кооперативними, громадськими об’єднаннями та фізичними особами  в межах своїх членських внесків.

У кредитній спілці за рішенням загальних  зборів створюється кредитний комітет, який складається не менше ніж  з трьох членів спілки. Цей орган  відповідає за реалізацію кредитної  політики, визначеної правлінням, та приймає  рішення про надання позичок  або готує відповідні подання  до розгляду правління.

Кошти кредитної спілки утворюються  здебільшого із вступних і членських  внесків її членів. Вступний внесок сплачується членом одноразово при прийнятті в спілку і не повертається при припиненні членства. Членський внесок, який належить членові спілки на правах власності, визначає його частку в майні та його особисту фінансову відповідальність за зобов’язаннями спілки. За рахунок коштів спілки формується позичковий (використовується для надання позичок) та резервний (використовується для покриття втрат від неповернення позичок) капітал.

Якщо кредитний комітет приймає  рішення про надання позички, то між кредитною спілкою та позичальником  укладається кредитна угода, в якій визначаються строк та умови повернення позички.

У разі наявності в кредитній  спілці вільних коштів та відсутності  незадоволеного попиту на позички спілка має право надавати позички іншим  кредитним спілкам та асоціаціям кредитних спілок.

У разі ліквідації кредитної спілки кожному її членові виплачуються членські внески разом з належним доходом, а також пропорційна  кількості його членських внесків  частина резервного фонду, але лише після того, як кредитна спілка розрахується за своїми зобов’язаннями перед третіми  особами.[16,стр77]

2.7.Особливості фінансової діяльності підприємств з іноземними інвестиціями