Особливості організації фінансів на підприємствах різних форм власності

 

Підприємство з іноземними інвестиціями — підприємство будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 %. Рівень відповідальності іноземних інвесторів за боргами підприємства з іноземними інвестиціями залежить від особливостей обраної організаційно-правової форми. Зазначені підприємства можуть утворюватися в результаті:

а) часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами;

б) придбання корпоративних прав діючих підприємств;

в) створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю.

Вітчизняне законодавство розрізняє  такі основні види іноземних інвестицій:

1) іноземна валюта, що визнається конвертованою Національним банком України;

2) валюта України (у разі реінвестицій);

3) будь-яке рухоме і нерухоме майно та пов’язані з ним майнові права;

4) акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративні права (права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражені у конвертованій валюті;

5) грошові вимоги та права на вимоги виконання договірних зобов’язань, які гарантовані першокласними банками і вартість яких виражена у конвертованій валюті;

6) іноземні інвестиції у вигляді будь-яких прав інтелектуальної власності;

7) права на провадження господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства України або згідно з договорами;

8) інші цінності відповідно до законодавства України.

Якщо інвестиції здійснюються не у  грошовій формі, то вони мають бути оцінені як в іноземній конвертованій  валюті, так і в гривнях за угодою сторін. Оцінка проводиться з урахуванням  міжнародних або українських  ринкових цін із застосуванням обмінного  курсу НБУ.

Державна реєстрація іноземної  інвестиції діє протягом усього періоду  функціонування інвестиції. У разі повної або часткової репатріації  іноземної інвестиції за кордон іноземний  інвестор або уповноважена ним особа  повинні повідомити про це відповідний  орган державної реєстрації.

Підприємства, створені за участю іноземних  інвестицій, а також об’єкти (результати) спільної діяльності на території України  за участю іноземних інвестицій без  створення юридичної особи, в  т. ч. на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, спільну діяльність тощо, підлягають валютному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, коли законами України встановлено пільговий порядок оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій. Винятком з цього правила є надання податкових канікул підприємствам автомобільної промисловості у разі інвестування в них іноземних інвестицій на суму, що перевищує 150 млн дол. США.

Нерезидент може бути засновником  суб’єкта малого підприємництва —  юридичної особи, платника єдиного  податку. Право на сплату єдиного  податку виникає, якщо у статутному фонді суб’єкта малого підприємництва частка нерезидента не перевищує 25 %.

Майно, що ввозиться в Україну  як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. Митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більше ніж на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочка платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя.

Згідно із законодавством операції з передачі основних засобів як внеску до статутного фонду юридичної особи  для формування її цілісного майнового  комплексу в обмін на емітовані  такою юридичною особою корпоративні права, у т. ч. при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або при  вивезенні за межі митної території  України, не є об’єктом обкладення ПДВ.

Якщо протягом трьох років з  часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезено  в Україну як внесок іноземного інвестора  до статутного капіталу зазначеного  підприємства, відчужується, у т. ч. через припинення діяльності цього  підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито та інші відповідні податки, які обчислюються, виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним НБУ на день здійснення відчуження майна.

Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних  на законних підставах унаслідок  здійснення іноземних інвестицій. З  доходів нерезидентів України (дивіденди, проценти, роялті) стягується податок на репатріацію за ставкою 15 % у разі вивезення доходів за кордон. Згадана ставка може бути знижена відповідно до положень міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування.

[2,c.120]

2.8. Фінансова діяльність державних і казенних підприємств

Згідно із законодавством України управління майном, що є у загальнодержавній власності, покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади. Міністерства та інші відповідні органи виконують такі функції, що прямо чи опосередковано стосуються організації фінансової діяльності державних підприємств (ДП):

- приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності;

- затверджують статути (положення) підприємств, контролюють їх дотримання та приймають рішення у зв’язку з порушенням статутів (положень);

- укладають і розривають контракти з керівниками підприємств;

- здійснюють контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємством державного майна;

- дають згоду Фонду державного майна України на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю;

- готують разом з відповідними місцевими Радами народних депутатів висновки та пропозиції Кабінету Міністрів України щодо розмежування державного майна між загальнодержавною і комунальною власністю.

Пряме втручання в господарську діяльність підприємств, що перебувають  у загальнодержавній власності, міністерствам та іншим підвідомчим  Кабінету Міністрів України органам  державної виконавчої влади забороняється.

Наймання керівника підприємства, що перебуває у загальнодержавній  власності, здійснюється шляхом укладання  з ним контракту.

Керівникам, заступникам керівників державних підприємств, установ  і організацій, їх структурних підрозділів, а також посадовим особам державних  органів, органів місцевого і  регіонального самоврядування забороняється  безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю. Це не виключає їхнього права отримувати дивіденди від акцій, а також доходи від інших корпоративних справ.

Підприємствам загальнодержавної  власності забороняється передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам.

Державні підприємства не можуть бути учасниками комерційних банків. Правонаступниками  державних підприємств стосовно комерційних банків, створених за їх участю, є Міністерство фінансів України (щодо підприємств, які перебувають  у загальнодержавній власності) та відповідні органи, уповноважені управляти  державним майном (щодо інших державних  підприємств). Окрім цього, державні підприємства, за винятком будівельних  організацій, підприємств будівельної  індустрії та будівельних матеріалів, які є засновниками господарських  товариств, що здійснюватимуть проектування та перспективне будівництво за кордоном, не можуть бути засновниками підприємств будь-яких організаційних форм і видів, господарських товариств, кооперативів (суб’єктів підприємницької діяльності).

Правонаступниками державних підприємств  стосовно суб’єктів підприємницької діяльності, створених за їх участю, є органи, уповноважені управляти державним майном та державні органи приватизації (щодо суб’єктів зі змішаною формою власності).

Казенні підприємства. На казенне підприємство, за рішенням Кабінету Міністрів України, може бути перетворене державне підприємство, яке відповідно до законодавства України не підлягає приватизації. Рішення про перетворення державного підприємства на казенне приймається за наявності однієї з таких умов:

- підприємство провадить виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до законодавства може здійснюватись тільки державним підприємством;

- головним споживачем продукції підприємства (більше ніж 50 %) є держава;

підприємство є суб’єктом природних  монополій.

Управління казенним підприємством  здійснюють органи, уповноважені управляти  відповідним державним майном. Органами управління казенними підприємствами є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Міністерство або інший центральний  орган виконавчої влади:

- призначає на посаду та звільняє з посади керівника казенного підприємства за погодженням з Кабінетом Міністрів України;

- затверджує статут казенного підприємства та зміни до нього, здійснює контроль за додержанням статуту та приймає рішення у зв’язку з його порушенням;

- здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є у державній власності і закріплене за казенним підприємством;

- здійснює планування і фінансовий контроль за господарською діяльністю казенного підприємства, затверджує фінансовий план і план розвитку казенного підприємства та обов’язково укладає з ним державні контракти на поставку продукції (виконання робіт, надання послуг) для державних потреб;

- визначає порядок використання чистого прибутку казенного підприємства шляхом встановлення обов’язкових нормативів розподілу такого прибутку;

затверджує умови та фонд оплати праці казенного підприємства з  урахуванням умов, передбачених галузевою  угодою.

Казенне підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями коштами та іншим майном, що є в його розпорядженні, крім основних засобів. У разі недостатності у казенного підприємства таких коштів та майна відповідальність за його зобов’язаннями несе орган управління.

Казенні підприємства мають право  вступати до асоціацій, консорціумів, концернів та інших об’єднань  підприємств лише за погодженням  з Кабінетом Міністрів України.

 [3,с.185]

 

3. Формування статутного фонду підприємств різних форм власності

Статутний фонд державного підприємства, що перебуває  у загальнодержавній або комунальній  державній власності, - це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів, що безоплатно виділені державою в  постійне розпорядження трудового  колективу підприємства на правах повного  господарчого відання. Чинним законодавством встановлено, що здійснюючи право повного  господарчого відання, підприємство володіє, користується, розпоряджається цими ресурсами, чинить по відношенню до них  будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства. Розмір статутного фонду державного підприємства визначається обсягом  виробництва товарів і послуг на ньому.

Джерелом  формування статутного фонду державного підприємства є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з  державного бюджету, або за рахунок  інших державних підприємств  – у порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу  фінансових ресурсів – за розпорядженням державних органів, що виконують  функції по управлінню державним  майном (Фонд державного майна, міністерства і відомства України).В сучасних умовах державні підприємства, як правило  нарощують свої статутні фонди за рахунок власних нагромаджень –  прибутку. Частину чистого прибутку вони спрямовують на розвиток виробництва  – реконструкцію, придбання нового устаткування тощо.

Частина прибутку може спрямовуватися до статутного фонду на приріст власних оборотних  коштів. Така потреба виникає у  підприємства у зв’язку з необхідністю збільшити нормативи запасів оборотних активів, що, як правило, залежить від росту обсягів виробництва товарів та послуг.

Статутний фонд приватизованого підприємства визначається в процесі інвентаризації та оцінки майна державного підприємства згідно з положенням, яке затверджене  спеціально урядовою постановою.

Формування  статутного фонду акціонерного товариства проходить у відповідності з  Законом України “ Про господарські товариства ”. Акціонерні товариства формують свої статутні фонди за рахунок  реалізації акцій шляхом відкритої  підписки на них, чи куплі-продіжу на фондовій біржі(це стосується відкритих  акціонерних товариств) або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження акцій  через відкриту підписку і купівлю-продаж на біржі (у закритих акціонерних  товариствах).Таким чином, у закритих акціонерних товариствах 100 відсотків  статутного фонду належать засновникам. Законодавством встановлено, що засновники відкритих акціонерних товариств  зобов’язані викупити 25 % всіх акцій, тобто їхня частка в статутному фонді  не може бути нижчою за 25 %.