Особливості здійснення валютного контролю органами державної податкової служби України

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП 3

1. ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА

КОНТРОЛЮ  В УКРАЇНІ 6

1.1. Поняття, зміст та методи валютного регулювання 6

1.2. Нормативно-правові  засади валютного регулювання  в Україні 9

1.3. Поняття та правова природа валютного контролю 12

2. ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ ОРГАНАМИ

ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ 19

2.1. Основні  напрями та механізм здійснення  валютного контролю в Україні 19

2.2. Компетенція Державної податкової служби України в сфері валютного

регулювання і контролю 25

3. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ  ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

ЗДІЙСНЕННЯ  ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ

ПОДАТКОВОЇ  СЛУЖБИ УКРАЇНИ 32

ВИСНОВКИ 39

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 44

 

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи. Перехід незалежної України до ринкової економіки з багатоманітністю форм власності і господарювання, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності і надання суб’єктам підприємництва права самостійного виходу на зовнішній ринок обумовили становлення нових суспільних відносин, зокрема в сфері валютного регулювання, які потребують належного їх правового регулювання. За роки ринкових перетворень створено фактично новий інститут фінансового права, норми якого принципово по-новому регулюють відносини у сфері використання іноземної валюти в господарському обігу.

Валютне регулювання в Україні є одним  з необхідних елементів ринкової економіки, який забезпечує вирішення  проблеми надійності грошової системи  України шляхом запровадження політики гнучкого валютного курсу, що визначається взаємодією ринкових сил, вільних від  адміністративних обмежень. Здійснення ефективної валютної політики урівноважує  торговий баланс, сприяє зростанню  конкурентоспроможності українських  товарів, рентабельності підприємств, нагромадженню валютних резервів Національного  банку України.

Важливою  умовою організації ефективної діяльності державних органів управління в  сфері валютного регулювання  і контролю є удосконалення законодавчої бази України. Протягом останніх десяти років в законодавстві України  були зроблені спроби врегулювання питань валютного обігу, валютного регулювання  та контролю на законодавчому рівні, проте, до цього часу Закон України  «Про валютне регулювання» так і не прийнято, а валютне регулювання здійснюється на рівні підзаконних нормативно-правових актів. Питання щодо необхідності законодавчого врегулювання валютних відносин неодноразово висвітлювались і у зверненнях Президента України до Верховної Ради України. Зокрема, в Посланні Президента України до Верховної Ради України від 23 лютого 2000 р. «Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 - 2004 рр.», зазначається, що важливим і невідкладним питанням в сфері валютної політики є прийняття Верховною Радою Закону України «Про валютне регулювання», проект якого чекає своєї черги з 1995 року. Проте, питання і досі залишається невирішеним, а велика кількість нормативно-правових актів ускладнює процес виконання норм валютного регулювання і не забезпечує його ефективності.

Зазначимо, що розвиток валютного обігу в  Україні забезпечується за допомогою  державного впливу на валютні відносини  з боку спеціально уповноважених  органів з різним правовим статусом та повноваженнями, тому на практиці виникають  труднощі у застосуванні валютного  законодавства та валютного контролю. Досі не створені механізми взаємодії  таких органів державного управління в сфері валютного регулювання, що послаблює позиції держави  на валютному ринку і гальмує  процес інтеграції в міжнародну систему  господарських зв’язків. Вимагає удосконалення і система заходів адміністративної відповідальності та фінансових санкцій за валютні правопорушення. Отже, за таких умов, потреба у всебічному й системному аналізі валютного регулювання і контролю в Україні, є нагальною і досить актуальною.

Необхідно зазначити, що незважаючи на важливу  роль валютних відносин в національній грошово-фінансовій системі і радикальні зміни в їх регулюванні після  скасування державної валютної монополії, комплексні дослідження процесу  розвитку і сучасного стану валютного  регулювання і контролю в Україні  майже не проводилися.

У вітчизняній  літературі вивченню правових аспектів регулювання валютних відносин присвячене дослідження Алісова Є.О. «Правове регулювання валютних відносин» та А.М. Іскоростенського «Правове регулювання валютних відносин в Україні». Серед робіт зарубіжних спеціалістів, які стосуються правових проблем валютного регулювання і контролю необхідно зазначити дослідження Осіпова С.К. «Державно-правові основи валютного регулювання і валютного контролю в Російській Федерації», Хаменушка І.В. «Валютний контроль в Російській Федерації». Проте, комплексного дослідження в Україні, присвяченого валютному регулюванню і валютному контролю, поки що немає.

Вищезазначені міркування обумовили актуальність даної проблеми та необхідність її дослідження.

Мета дослідження. Метою курсової роботи є дослідження особливостей валютної системи України, валютного регулювання та контролю в Україні, яке полягає у виявленні особливостей у правовому регулюванні здійснення валютного регулювання та контролю в сучасних умовах.

Об’єктом дослідження курсової роботи є суспільні відносини, що виникають в у сфері функціонування валютної системи України та валютного регулювання й контролю в Україні.

Предметом дослідження курсової роботи є система нормативно-правових актів, що регулюють питання функціонування валютної системи України, валютного регулювання та контролю, що здійснюється органами Державної податкової служби України.

Методологічна та теоретична основа дослідження. Методологічну основу дослідження становлять прийняті в юридичній науці методи наукового дослідження, а також методи наукового пізнання: системного аналізу досліджуваних явищ і подій; порівняльного аналізу правових норм і понять; формально-логічного та історичного аналізу правових категорій та ін. Окремі питання в роботі досліджувались як міжпредметні проблеми на межі юридичної і економічної наук, що відповідає завданню комплексного вивчення явищ.

Теоретичними джерелами дослідження стали наукові здобутки провідних українських вчених, зокрема, В.Б. Авер’янова, Є.О. Алісова, В.Г. Атаманчука, О.Ф. Андрійко, В.П. Богуна, Ю.П. Битяка, Л.К. Воронової, А.М. Іскоростенського, С.Т. Кадькаленка, Є.В. Карманова, В.К. Колпакова, М.П. Кучерявенка, П.С. Пацурківського, П.М. Рабіновича, Л.А. Савченко, Л.К. Царьової, В.В. Цвєткова, В.А. Ющенка та багатьох інших авторів.

 

1. ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

 

1.1. Поняття, зміст та методи валютного  регулювання

 

Здобувши  незалежність, Україна фактично не мала власної грошової одиниці. Минуло не так багато часу, а ми вже відзначили перше десятиріччя національної валюти – одного із суттєвих атрибутів  державності.

Дана  проблематика була відображена в  працях Лаврушина О.М., Мороза А.Н., Г. Таскі, О.Куценко, С.Івасів., Галасюка В.М., Костюченко В.М. та інших науковців.¹

Протягом  перших років існування національного  валютного ринку його дисбаланси не лише висвітлювали загальноекономічні диспропорції, а й провокували  підвищені девальваційні та інфляційні очікування. Сьогодні курсова стабільність гривні є запорукою передбачуваної динаміки цін.

Розбудовуючи  власну валютно–фінансову систему, Україна була змушена формувати  свої перші міжнародні резерви за рахунок зовнішніх запозичень, які  тривалий час стабілізували курсову  динаміку гривні та внутрішніх цін. Сьогодні ж міжнародні резерви Національного  банку України становлять понад 24 млрд. доларів США. Причому вони майже на 17% перевищують монетарну  базу.

Підвищуючи  фінансову стабільність національної економіки, вдалося подолати її гостру боргову залежність, унаслідок чого сталий курс гривні сьогодні підтримується  на фоні досить помірного державного зовнішнього боргу. Вирішувалися такі складні завдання не за мить і не завжди безболізно. Практично кожен  крок доводилося робити, не маючи попереднього практичного досвіду.

Зважена валютна політика Національного  банку стимулювала не лише швидке накопичення міжнародних резервів, а й вирішення стртегічного завдання – збереження внутрішньої і зовнішньої стабільності національної грошової одиниці. Остання виявилась надійним орієнтиром для вітчизняних підприємців  та іноземних інвесторів.

Національний  банк України забезпечуватиме стабільність національної грошової одиниці шляхом цілеспрямованого упередження та згладжування різких коливань обмінного курсу  гривні щодо долара США, що допоможе мінімізувати негативні інфляційні та девальваційні  очікування.

Національний  банк України є головним органом, який визначає валютну політику. Валютна  політика – сукупність заходів, які  здійснюються державою у сфері валютних відносин відповідно до поточних та довгострокових цілей загальної економічної  політики країни. Завданням стратегічної валютної політики держави є формування національної валютної системи, яка  відповідає як умовам ринкової економіки, так і умовам сучасної міжнародної  валютної системи. Завданням поточної валютної політики є оперативне регулювання  валютного курсу, валютного ринку, валютних операцій. Одним із важливих інструментів валютної політики є валютне  регулювання, за посередництвом якого  здійснюється регулювання державою валютних відносин шляхом регламентації  міжнародних розрахунків та порядку  проведення валютних операцій.²

 Багаторічні  зусилля Національного банку  України, спрямовані на розбудову  зміцнення валютного ринку України,  дали можливість забезпечити  зокрема:

- створення  відповідної моделі валютного  ринку України, розвиток його  інфраструктури та механізмів  проведення торгів і режимів  курсоутворення;

- поступовий  розвиток валютного ринку –  диверсифікацію валютної структури  ринку та залучення в оборот  усе зростаючих обсягів валютних  коштів;

- накопичення  та підтримання на необхідному  рівні золотовалютних резервів  Національного банку України  для проведення дієвої валютної  політики;

- можливість  отримання іноземної валюти вітчизняними  виробниками, які працюють на  імпортній сировині, тощо.

Результатом діяльності НБУ у сфері валютної політики є створення майже з  нуля валютного ринку. Нині йому притаманний  широкий спектр операцій, включаючи  й арбітражні. Це наближує ринок  до стандартів ЄС та допомагає реалізувати  основну стратегічну мету, визначену  законодавством, а саме – забезпечення стабільності національної валюти.

Слід  також зазначити, що валютна політика держави поділяється на внутрішню  поточну та зовнішню перспективну. Внутрішня валютна політика країни формується на основі зовнішньої валютної політики та закріплюється у відповідних  нормативних документах, зокрема  в Основних напрямах валютної політики на відповідний рік; законі України  про Державний бюджет України  на відповідний рік та в інших  національних нормативно-правових актах. Зовнішня валютна політика повинна  відображати стратегічні партнерські  відносини із відповідними міжнародними, регіональними фінансовими й  іншими організаціями та закріплюватися у Законі України «Про зовнішню політику України на відповідний період часу», які потрібно розробити, а також у міжнародних угодах і відповідних програмах розвитку України на певний період.

Валютна діяльність держави – це сукупність дій, які відображають валютну політику країни із застосуванням відповідного валютного режиму. Валютна діяльність має двосторонній характер: з одного боку, існує валютна діяльність держави, а з іншого – валютна діяльність інших учасників валютних відносин (органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб). Зауважимо, що валютна діяльність інших учасників  валютних відносин не є предметом нашого дослідження. Складовими валютної діяльності держави є валютне регулювання, грошово-кредитна політика та участь у міжнародних валютно-фінансових організаціях, які можуть змінюватися залежно від відповідного валютного режиму. Валютний режим – це форма валютної діяльності держави, яка реалізує встановлену валютну політику з метою підтримання стабільності у валютній сфері та орієнтована на лібералізацію чи монополізацію валютних відносин. Існуючий в Україні валютний режим потребує лібералізації.³

Валютне регулювання – це особливий інститут валютного публічного права, що передбачає встановлення правового режиму здійснення валютних операцій, валютних обмежень, валютних інтервенцій, наявність публічного валютного контролю та відповідальності за порушення валютного законодавства, а також прав та обов’язків осіб, які беруть участь у цьому процесі.⁴

В Україні  валютна політика проводиться неефективно, тому що в процесі її здійснення, у разі непередбачених явищ, відбуваються неконтрольовані дії, які негативно  впливають на стан фінансової системи  держави. З метою уникнення можливих негативних наслідків пропонується законодавчо визначити термін «валютне прогнозування», яке повинно бути запроваджено у державних установах, що беруть участь у формуванні фінансової та валютної політики країни. Пріоритетною установою, яка повинна здійснювати прогнозування у сфері фінансової, у тому числі валютної політики, має бути Міністерство фінансів України.

В Україні  функціонує політика валютних обмежень, яка включає в себе сукупність заходів і правових норм, спрямованих  на обмеження операцій з валютними  цінностями.

 

1.2. Нормативно-правові засади валютного  регулювання в Україні

 

Основу  валютного регулювання закладено  ще в 1992 році, коли Україна підтримувала досить жорсткі правила, що регулювали обмін і торгівлю. Справа в тому, що Постановою Верховної Ради України  «Про формування валютних фондів України у 1992 році» від 05.02.1992 року було ратифіковано «додатковий податок» під назвою «податок на валютну виручку», що сплачувався резидентами виключно в іноземній валюті. Такий захід виявився неефективним: реальні прибутки за 1992 рік від податку на валютні операції були мінімальними - близько 100 млн. доларів - частково через те, що важкий податковий прес, безперечно, не сприяв тому, щоб підприємства повертали зароблену валюту в Україну, особливо через офіційні канали (один із найпоширеніших варіантів уникнення сплати податку на валютний прибуток було застосування бартерних операцій). Органи влади зреагували на цю ситуацію наприкінці року: розпочалася кардинальна реформа системи обміну, а податок на валютні операції практично вже не стягувався.⁵