Особливості здійснення валютного контролю органами державної податкової служби України

Функції у сфері валютного контролю в Україні здійснюють: Національний банк України, який є головним органом  валютного контролю; уповноважені банки; Державна податкова інспекція України; Міністерство зв’язку України; Державний митний комітет України.

Національний  банк України контролює виконання  правил регулювання валютних операцій на території України та забезпечує виконання уповноваженими банками  функцій щодо здійснення валютного  контролю.

Уповноважені  банки (комерційні банки, які офіційно зареєстровані на території України  та мають ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій), контролюють проведення через ці банки резидентами і нерезидентами валютних операцій. Суть цього контролю полягає у запобіганні здійсненню незаконних валютних операцій та у своєчасному інформування відповідних державних органів про порушення резидентами та нерезидентами відповідного законодавства.

Державна  податкова інспекція України  здійснює фінансовий контроль за валютними  операціями, що провадяться резидентами  і нерезидентами на території  України; Міністерство зв’язку України – за додержанням правил поштових переказів та валютних цінностей через митний кордон України, а Державний митний комітет України – за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

 

 

 

2. ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

 

2.1. Основні напрями та механізм  здійснення валютного контролю  в Україні

 

Для функціонування валютного контролю в Україні  була створена система суб’єктів валютного контролю, тобто тих державних органів, а в деяких випадках і недержавних, які наділені повноваженнями, щодо провадження заходів по перевірці дотримання валютного законодавства. Органами валютного контролю є Національний банк України, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба України, Державний комітет зв’язку та інформатизації¹⁹. Множинність органів валютного контролю не є виключенням і в загальносвітовій практиці. Наприклад, у Великобританії здійснення валютного контролю покладається на такі органи: Банк Англії, Казначейство, митні та акцизні органи, уповноважені банки²⁰.

Шляхом  встановлених в законодавстві методів  і форм, органи валютного контролю виконують свої функції та реалізують повноваження в сфері валютних правовідносин, застосовують методи валютного регулювання  та виконують діяльність, що за своїм  змістом є розпорядчою. До загальних  повноважень органів валютного  контролю віднесено здійснення в  межах їх компетенції контролю за здійснюваними в Україні резидентами  і нерезидентами валютними операціями, за відповідністю таких операцій законодавству та за дотриманням  ними актів органів валютного  контролю, а також можливість самостійного прийняття рішення про притягнення  до відповідальності осіб, що порушили валютне законодавство.

 Агентами валютного контролю є організації, які у відповідності до законодавства України можуть виконувати функції агента валютного контролю. Зокрема, функції агента валютного контролю покладені на уповноважені банки, державні податкові інспекції, територіальні митні управління, митниці та інші митні установи.

Якщо  Національний банк України здійснює валютний контроль безпосередньо та через уповноважені банки, то Кабінет  Міністрів України передоручає  свої функції в галузі валютного  контролю іншим органам державного управління. В даний час ці функції  виконуються Міністерством фінансів України, Державною митною службою  України, органами державної податкової служби, хоча Декрет не відносить до органів і агентів валютного  контролю ні Міністерства фінансів, ні державних податкових інспекцій. Правовий статус та повноваження зазначених органів  закріплені різними нормативними актами, які практично не пов’язані один з одним і не створюють єдиної системи.

Для ефективного  здійснення валютного контролю варто  було б в залежності від правового  статусу та повноважень контролюючого  органу виділити такі види валютного  контролю: валютний контроль митних органів  України; валютний контроль податкових органів; валютний контроль Міністерства фінансів України; валютний контроль органів  банківської системи.

Валютний  контроль, що здійснюється органами Митної служби України – це побудована на основі митних органів держави  система контролю за валютними операціями, що здійснюються резидентами та нерезидентами  у зв’язку з їх зовнішньоекономічною діяльністю.

Даний вид  валютного контролю є достатньо  своєрідним, оскільки поділ контролюючих суб’єктів на органи та агенти валютного контролю здійснюється в рамках єдиної ієрархічної структури Державної митної служби України. Це означає, що відносини органів і агентів валютного контролю будуються на безпосередньому адміністративному підпорядкуванні агента валютного контролю відповідному органу.

Митний  кодекс України встановлює систему  митних органів, яку складають: спеціально уповноважений центральний орган  виконавчої влади в галузі митної справи; регіональні митниці та митниці.

Чинне законодавство України, зокрема, Митний кодекс України визначає, що до завдань митних органів України в сфері реалізації митної політики України відноситься контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей

¹ Перебийніс М. Г. Особливості валютного регулювання і контролю в Україні і його вплив на національну економіку // Наукові праці. - Донецьк, 2008. - Вип. 33–2 (128): Серія: Економічна. - С. 199–205.

² Атаманюк Ю. Інституціональні засади функціонування валютно-фінансової системи України в глобальному економічному просторі // Актуальні проблеми економіки: теорія і практика. - К., 2005. - Вип.1. - С.341–344.

³ Гречана А. О. Теоретичні засади валютного регулювання // Науковий вісник. - Ірпінь, 2007. - N2 (37). - С.107–113.

⁴ Іскоростенський А. М. Особливості правового регулювання валютної системи України / А. М. Іскоростенський // Науковий вісник Національної академії ДПС України. – № 1(36). – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2007. – С. 202–208.

⁵ Степаненко В. О. Становлення валютної системи України // Десять років незалежності України: минуле та сучасне державотворення. - К., 2003. - С.368–370.

⁶ Степаненко В. О. Становлення валютної системи України // Десять років незалежності України: минуле та сучасне державотворення. - К., 2003. - С.368–370.

⁷ Атаманюк Ю. Інституціональні засади функціонування валютно-фінансової системи України в глобальному економічному просторі // Актуальні проблеми економіки: теорія і практика. - К., 2005. - Вип.1. - С.341–344.

⁸ Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет КМУ від 19.02.1993 р. №15-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.

⁹ Кравченко Л. Валютний контроль: правова природа та місце в системі державного контролю // Вісник прокуратури. – 2003. – № 1. – С.105-108.

¹⁰ Химичева Н.И. Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н.И. Химичева. – М.: БЕК, 1996. – С. 463.

¹¹ Царьова Л.К. Організаційно-правові основи фінансового контролю в Україні. – Одеса : Юридична література, 1999. – С. 43.

¹² Фінансове право: Підручник. Кер. авт. колект. і відп. ред. Л.К.Воронова. – Х.: Консум, 1998. – С. 81.

¹³ Мартемьянов В.С. Хозяйственное право. – М.: БЕК, 1994. – Т.1. – С. 1.

¹⁴ Костюченко О.А. Валютне регулювання, валютний контроль // Юридична енциклопедія. – К.: «Українська енциклопедія» ім.М.П.Бажана, 1998. – Т.1.: А-Г – С. 9.

¹⁵ Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. – Х.: Одиссей, 1999. – С. 89.

¹⁶ Качан О.О. Банківське право. Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 225.

¹⁷ Хаменушко И.В. Валютный контроль в Российской Федерации. Автореф. дис….. канд. юрид. наук: 12.00.12 / Москва, 1999. – С. 8.

¹⁸ Горбенко Г. Начальник відділу контролю експортно-імпортних операцій АКБ «Райффайзенбанк України» // Юридичний журнал. – 2-5. - № 2. – С. 14 – 18.

¹⁹ Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет КМУ від 19.02.1993 р. №15-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.

²⁰ Валютный рынок и валютное регулирование / Под ред. И.Н. Платоновой. – М.: БЕК, 1996. – С. 284.