Перспективи розвитку фінансового ринку в Україні

ЗМІСТ

 

ВСТУП 

1. Фінансовий ринок і його роль в ринковій економіці.
1. Ринок, як економічна категорія, його фінансовий механізм
2. Фінансовий ринок: структура, функції, суб’єкти та об’єкти фінансового ринку
3. Класифікація фінансового ринку
2. Фінансові ринки в Україні на сучасному етапі.
1. Модель фінансового ринку України
2. Розвиток ринку цінних паперів: проблеми й перспективи
3. Сучасний стан і тенденції розвитку ринку фінансових послуг в Україні
3. Перспективи розвитку фінансового ринку в Україні.
1. Аналіз сучасного стану фінансового ринку
2. Напрямки реформування ринку фінансових послуг в Україні

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Дана тема є ефективною, оскільки, ключовим елементом конструкції "ринкової економіки" є ринок.

Ринок - це складне багатогранне явище. Ринкові відносини суттєво відрізняються в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками.

На фінансовому ринку відбувається перелив коштів, при якому вони переміщуються від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує інвестицій. При цьому кошти спрямовуються так: хто не може їх ефективно використати, до тих, хто використовує їх продуктивно. Це сприяє підвищенню продуктивності та ефективності економіки в цілому, а також поліпшенню економічного добробуту кожного члена суспільства. На фінансовому ринку ті, що мають вільні фінансові ресурси, передають їх іншим учасникам ринку, які опосередковано через суб'єктів ринку або безпосередньо використовують залучені ресурси для фінансування різних галузей економіки, забезпечення потреб населення та потреб державного бюджету. Фінансові ресурси надаються на умовах позики або на умовах спів власності, коли інвестор набуває прав власності на придбані за інвестовані кошти матеріальні чи нематеріальні активи. Тому фінансовий ринок можна визначити як ринок, на якому випускають, продають і керують фінансові інвестиції.

Мета даної курсової роботи розглянути фінансовий ринок, як економічну категорію, його фінансовий механізм, суб’єкти та об’єкти ринку, функції та класифікацію.

Фінансовий ринок - це ринок, на якому визначається попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.

Фінансовий ринок є похідною трансформаційних процесів і повинен бути створений відповідно до таких критеріїв, як відкритість, справедливість і необоротність. Він повинен управляти потоками інформації, заохочувати тих, хто виконує правила, карати порушників і гарантувати кожному інвестору, що він може розбагатіти чи збанкрутувати на зовсім рівнях умовах з усіма іншими.

Сучасний рівень розвитку фінансового ринку в розвинених країнах обумовлюється, головним чином, рівнем накопичення, господарськими традиціями, розмірами суспільного багатства та благополуччям нації. На фінансовому ринку формуються взаємовідношення заощаджень та інвестицій, де для залучення заощаджень вкладника необхідно запропонувати прибуток, що мінімально компенсуватиме втрати від інфляції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рзозділ 1. Фінансовий ринок і його роль в ринковій економіці.

 

1.1 Ринок, як економічна категорія, його фінансовий механізм

 

Найпопулярнішим словом сьогодні в нашому суспільстві як на побутовому рівні, так і в наукових працях, публіцистиці є слово "ринок”. Зумовлено це переходом України в нову систему координат, якою для нас є ринкова економіка. Які ж причини її виникнення, умови, в яких вона відтворюється, функції, які виконує в суспільстві? Для того, щоб відповісти на ці запитання, слід з’ясувати, що являє собою ринок.

В науковому плані ринок являє собою складне багатопланове поняття, тому важко дати яке-небудь єдине визначення ринку, яке б повністю відобразило його суть. Суттєвість даного поняття заключається в тому, що ринок - це сукупність економічних відносин, які виникли з приводу купівлі-продажу товарів та послуг в грошовій формі.

Ринок - це складне багатогранне явище.

Ринкові відносини суттєво відрізняються в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками.

В кожній країні держава використовує певний господарський механізм для впливу на процес відтворення. Склад і структура господарського механізму визначається рівнем розвитку економіки, відносинами власності, історичними та національними особливостями розвитку суспільства. Одним із елементів господарського механізму є фінансовий механізм.

Фінансовий механізм - це сукупність конкретних форм і методів забезпечення розподільчих і перерозподільних відносин, утворення доходів, фондів грошових коштів.

Яким же чином і з допомогою яких форм та методів здійснюється розподіл та перерозподіл виробленого суспільного національного продукту та національного доходу? Перш за все вказані процеси знаходять відображення у фінансовому плануванні - діяльності по складанню планів формування, розподілу та використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому. У фінансових планах вказуються основні пропорції розподілу створеної вартості через задоволення власних виробничих потреб, спрямування частин коштів на сплату податків обов’язкових зборів, стимулювання працюючих, інвестування тимчасово-вільних коштів та ін.

У фінансовому плануванні важливим є застосування принципів наукового обґрунтування показників плану і забезпечення їх стабільності, використання їх стабільних норм і нормативів математичних методів та електронно-обчислюваних машин.

При виконанні фінансових планів виникає потреба в оперативному управлінні, як діяльності, пов’язаній із необхідністю втручання в розподільчі процеси з метою ліквідації диспропорції, подоланню “вузьких місць”, своєчасному перерозподілу коштів, забезпеченню досягнення запланованих результатів.

Як при складанні фінансових планів, так і при їх виконанні, а також по закінченні певних періодів проводиться фінансовий контроль, спрямований на перевірку правильності вартісного розподілу і перерозподілу валового національного продуту і національного доходу за відповідними фондами грошових коштів та їх використанням за цільовим призначенням. Фінансовий контроль є необхідною умовою безперебійного і поступового розвитку економіки країни.

Здійснення системи розподільчих і перерозподільних відносин відбувається із використанням методів фінансового забезпечення суб’єктів господарської діяльності, основними з них є:

• бюджетне фінансування як надання коштів з бюджету на безповоротних засадах;
• кредитування - це надання коштів на принципах поворотності, платності, строковості і забезпеченості;
• самофінансування передбачає відшкодування видатків суб’єктів господарювання по основній діяльності та її розвитку за рахунок власних джерел;
• оренда (лізинг) - це передача майна у користування за певну плату і на певний строк;
• інвестування - процес вкладання грошей в ті чи інші об’єкти з розрахунком на збільшення їх вартості, а також отримання додаткового доходу;
• фінансове регулювання, яке відбувається, в першу чергу і головним чином, через оподаткування як вилучення частини доходів підприємств і організацій, а також населення спрямування цих коштів в бюджети на державні цільові фонди для задоволення державних потреб. В умовах ринкової економіки використання адміністративних методів впливу надто обмежене, тому головний акцент у регулюванні економіки робиться на оподаткуванні.

Конкретними формами здійснення процесів розподілу і перерозподілу створеної вартості є фінансові важелі, до яких відносяться податки, обов’язкові збори, норми амортизаційних відрахувань, норми витрачання коштів в бюджетних установах, орендна плата, процент за кредит, дотації, субсидії, субвенції, заохочувальні фонди, штрафи, пеня, премії та ін. Особливістю фінансових важелів є те, що вони засновуються на врахуванні економічних інтересів держави, підприємств, організацій, населення.

Звичайно, що серед всіх фінансових важелів особливе місце займають податки та збори з допомогою яких держава мобілізує кошти для використання покладених на неї функцій, а також впливає на підприємницьку діяльність та стимулює її, сприяє інвестиційній активності, визначає пропорції нагромадження і споживання, забезпечує раціональне використання обмежених природних ресурсів тощо. Система оподаткування в Україні знаходиться в процесі реформування, завданнями якого є: послаблення податкового тиску на виробників, надання пільг інвесторам та експортерам готової продукції, забезпечення стабільності і простоти у справлянні податків, уникнення подвійного оподаткування, посилення відповідальності за сплату податків.

Одним з напрямів впливу держави на темпи суспільного відтворення є встановлення норм амортизаційних відрахувань, визначення методів нарахування амортизації, застосування прискореної амортизації з метою сприяння розвитку науково-технічного прогресу. При цьому особливого значення набуває наукове обґрунтування розмірів норм амортизації тому що, як їх значене збільшення, так і зменшення має негативні наслідки.

Спеціальні фінансові пільги також сприяють створенню сприятливих умов для окремих господарських суб’єктів і застосовуються переважно у вигляді повного або часткового звільнення від податків, застосування диференційованих ставок оподаткування, виключення певних сум з оподатковуваних доходів, надання права на проведення прискореної амортизації. Одночасно ринковий механізм передбачає створення для всіх підприємницьких структур рівних умов для діяльності, перелік пільг в оподаткуванні не повинен бути значним.

До фінансових стимулів належить фінансування за рахунок державних коштів розвитку галузей народного господарства структурної перебудови, підготовки і підвищення кваліфікації робочої сили, науково-дослідницьких робіт, природоохоронних заходів. Але в сучасних умовах хронічного дефіциту централізованих фінансових ресурсів обсяг коштів, що направляються на задоволення вказаних потреб, обмежений. У фінансових важелях важливе місце займають фінансові санкції як особливі форми організації фінансових відносин, викликати посилити матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання у виконанні взятих зобов’язань (договірних умов сплати податків і зборів тощо). В умовах ринку ріст фінансових санкцій значно зростає. Найбільш розповсюдженими серед них є штраф і пеня.

В сучасних умовах формування економіки України відбувається вдосконалення фінансового механізму. Найважливіші проблеми, які виконуються при цьому це:

• створення передумов для розвитку ринку;
• забезпечення раціональних пропорцій розподілу і перерозподілу валового національного продукту і національного доходу;
• вихід із фінансової кризи і забезпечення необхідних темпів економічного зростання;
• науково-обгрунтоване фінансове панування і прогнозування обсягів централізованих та децентралізованих фінансових ресурсів, їх розподілу і використання;
• підвищення результативності фінансового контролю;
• вдосконалення механізму дії фінансових важелів, стимулів і санкцій адекватне правове і нормативне забезпечення функціонування усього фінансового механізму.

 

1.2 Фінансовий ринок: структура, функції, суб’єкти та об’єкти фінансового ринку

 

Фінансовий ринок - це ринок, на якому визначається попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.

На фінансовому ринку відбувається рух коштів (капіталу). Всі суб'єкти господарювання стикаються насамперед із фінансовим ринком, де шукають необхідні кошти або здійснюють інвестування тимчасово вільних коштів і отримують від цього додатковий прибуток. Таким чином на фінансовому ринку виникає кругообіг капіталу, причому в одних суб'єктів господарювання утворюються заощадження, а інші відчувають необхідність у фінансових ресурсах для розширення своєї діяльності. Крім того фінансовий ринок стимулює зростання обсягів виробництва, накопичення фінансових ресурсів та сприяє виникненню й розвитку позитивних соціальних змін у суспільстві. Реалізація цих функцій здійснюється в тому числі й через ринок цінних паперів, який значно розширює та полегшує шлях усім суб'єктам економіки до отримання необхідних їм коштів.

З одного боку фінансовий ринок як ринок фінансових ресурсів має таку структуру (рис.1.1).

З іншого боку, в структурі фінансового ринку виділяють:

• ринок готівкових коштів;
• короткострокових платіжних коштів, які виконують функції, подібні до готівкових грошей (чеки, векселі);
• ринок валюти;
• ринок цінних паперів;
• ринок позикового капіталу, тобто ринок коротко-, середньо- та довгострокових банківських кредитів.