Перспективи розвитку фінансового ринку в Україні

Послідовність реформування ринку фінансових послуг України:

Етап 1

Поштовх до швидкого розвитку (1-2 роки)

1. Сприяння ліквідності організованого ринку
2. Запровадження жорсткіших норм проходження лістингу на біржах та ТІС у термінах розкриття інформації
3. Проведення приватизації через первинне розміщення великих пакетів акцій на організованому ринку
4. Початок лібералізації капітального рахунку

Етап 2

1. Приведення нормативної бази та регулювання ринку фінансових послуг у відповідність до світових стандартів (2-5 років)
2. Прийняття Закону „Про акціонерні товариства”
3. Врегулювання на законодавчому рівні випуску та обігу різних видів фінансових інструментів, зокрема похідних цінних паперів
4. Створення централізованої депозитарної системи з уніфікованими правилами обліку, зберігання і клірингу
5. Забезпечення на законодавчому рівні жорстких стандартів розкриття інформації емітентами, фінансовими посередниками та регуляторами
6. Скоординованість дій регуляторів, їх незалежність, адекватність ресурсів
7. Подальші заходи, пов’язані з лібералізацією капітального рахунку

Етап 3

1. Досягнення стратегічних цілей (10-15 років)
2. Створення системи регулювання і нагляду, що відповідає Базельським принципам
3. Інтеграція внутрішнього фондового ринку до європейського ринку
4. Запровадження повно функціонуючої реформованої пенсійної системи

За такої схеми встановлення стратегічних цілей реформ є ключовим моментом і має стати певним орієнтиром для учасників ринку. Одночасно, досягнення таких цілей є середньо- та довгостроковою перспективою. По-перше, реалізація певних заходів за даних зовнішніх (по відношення до фінансового сектору) умов не може бути здійснена миттєво. З одної сторони це просто неможливо через відсутність відповідних для цього умов (наприклад, це стосується інтеграції до міжнародних фінансових структур чи повномасштабної пенсійної реформи). З іншої ж сторони, форсування деяких кроків (наприклад, повної лібералізація капітального рахунку, перехід до регулювання за функціональною ознакою, та ін.) може мати більше негативних аніж позитивних наслідків[20, c. 90-92].