Причини та види бюджетного дефіциту

Для осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності згідно з частиною 12 статті 8 Закону єдиний внесок із сум такої допомоги утримується за ставкою 2 %.

Базою для нарахування  єдиного внеску для платників  роботодавців (крім платників, зазначених у абзаці сьомому частини 1 статті 4 Закону), які використовують працю  фізичних осіб за цивільно-правовими  договорами (крім цивільно-правового  договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця) є винагорода, що виплачується такій фізичній особі за виконання робіт (надання послуг). Єдиний внесок на суми такої винагороди нараховується роботодавцем у розмірі 34,7 %. Для платників – фізичних осіб єдиний внесок нараховується у розмірі 2,6% винагороди за цивільно-правовими договорами. 

Оскільки, у свідоцтві про державну реєстрацію підприємця види діяльності не зазначаються, то для підтвердження його виду діяльності можливо використовувати інформацію, надану державним реєстратором, де зазначаються види його діяльності відповідно до КВЕД.

Фізичні особи – підприємці (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та особи, які забезпечують себе роботою самостійно та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності , за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, сплачують єдиний внесок  у розмірі 34,7 % сум доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується у розмірі 34,7% на суми, що визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Враховуючи положення  пункту 4.6.2 Інструкції про порядок  нарахування і сплати єдиного  внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правлінням Пенсійного фонду України від 27.09.10  № 21-5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289, фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування,  сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується (наприклад: за січень 2011 року єдиний внесок сплачується до 21.02.2011 року). Суми, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, який дорівнює календарному року (наприклад за 2011 рік – не пізніше 20 січня 2012 року).

Зазначені особи сплачуватимуть єдиний внесок на рахунки органів  Пенсійного фонду України, відкриті в органах Держказначейства, у  повному обсязі, починаючи з січня 2011 року.

При цьому слід зазначити, що згідно підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який набирає чинності з 01.01.2011 року, нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску здійснюються суб'єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний або фіксований податок, у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Єдиний податок або  фіксований податок сплачується  на рахунок відповідного бюджету  в розмірі частини єдиного  податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих  бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється;

Зарахування до бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування) єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року.

Звертаємо увагу, що сплата внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2010 року, недоїмка зі сплати страхових  внесків, суми фінансових санкцій та пені за порушення у сфері загальнообов’язкового  державного пенсійного страхування, відшкодування  пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюються на рахунки органів Пенсійного фонду України, відкриті в установах ВАТ «Ощадбанк» в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або несплачених у період до 1 січня 2011 року, здійснюється органами Фонду відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості за органами Фонду зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи зазначене, а  також з метою закриття карток особових рахунків зі сплати внесків  на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, рекомендуємо платникам  здійснити остаточні розрахунки зі сплати зазначених платежів з Пенсійним  фондом України до 20 січня 2011 року у  повному обсязі. З метою недопущення виникнення у платника недоїмки або переплати, у разі необхідності управління Пенсійного фонду України у районах, містах та районах у містах здійснює з платником звірення нарахованих та сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Зарахування сум переплат зі сплати страхових внесків в рахунок сплати єдиного внеску не допускається.  Згідно частини 8 статті 9 Закону платники єдиного внеску – роботодавці зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, яким є календарний місяць, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому платники, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Порядок прийняття банками  на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, затверджено  постановою правління Пенсійного фонду  України 27.09.10 № 21-3, яка зареєстрована  в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 953/18248.

Суми єдиного внеску сплачуються  платниками на різні рахунки, відкриті органами Пенсійного фонду для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінансових санкцій, залежно від видів платежів (категорій платників, класів професійного ризику виробництва) та розмірів єдиного внеску за якими він нараховується, оскільки по кожному виду платежу (розміру) здійснюється його розподіл за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

У разі помилкового перерахування  платником сум єдиного внеску на неналежний рахунок необхідно  згідно п. 9  Порядку зарахування  в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України  20.10.2010 за № 955/18250, своєчасно на підставі заяви платника здійснити його перерахування на належний рахунок.

1.3 Порядок формування фінансових результатів підприємства

З 1 січня 2000 року набрав чинності Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність  в Україні", який закріпив перехід  підприємств і організацій України  на систему бухгалтерського обліку і звітності, засновану на національних Положеннях (стандартах) бухгалтерського  обліку.

Фінансова звітність визначається П(С)БО 1 як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний  період. Елементом фінансової звітності  є звіт про фінансові результати, форма і зміст якого визначається П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати".

За П(С)БО 1 звіт про фінансові  результати - це звіт про доходи, витрати  і фінансові результати підприємства. Зазначені у стандарті вимоги стосуються підприємств, організацій, установ і інших юридичних  осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Доходи і  витрати включаються до складу Звіту  про фінансові результати на підставі принципу нарахування та відповідності  доходів і витрат. Цей принцип  полягає в тому, що для визначення фінансового результату звітного періоду  необхідно порівняти доходи зазначеного  періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих  доходів. При цьому доходи і витрати  відображаються в обліку і звітності  у момент їх виникнення, незалежно  від дати надходження або сплати грошових коштів.

Фінансовим результатом  діяльності підприємства може бути прибуток або збиток. Згідно з П(С)БО 3 прибутком  визнається сума, на яку доходи перевищують  пов'язані з ними витрати, збитком - навпаки.

Облік доходів підприємства регламентується П(С)БО 15 "Дохід". Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за вийнятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Витрати підприємства регламентуються  П(С)БО 16 "Витрати". Витрати відображаються у бухгалтерському обліку одночасно  зі зменшенням активів або збільшенням  зобов'язань. Витратами звітного періоду  визначаються або зменшення активів, або збільшення забов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок  його вилучення або розподілу  власниками), за умови, що ці витрати  можуть бути достовірно оцінені. Витрати  визначаються витратами певного  періоду одночасно з визнанням  доходу, для отримання якого вони здійснені. Якщо витрати неможливо  прямо пов'язати з доходом певного  періоду, то такі витрати відображають у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забеспечує одержання економічних  вигод протягом кількох звітних  періодів, то витрати визначаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами. Суттєвою відмінністю обліку доходів  та витрат відповідно до національних стандартів є те, що згортання доходів  і витрат не зволяється.

Доходи, витрати, прибутки і  збитки у звіті про фінансові  результати поділяються за видами діяльності, функціями та елементами операційних  витрат фінансові результати поділяють, перш за все, за видами діяльності, внаслідок  якої вони виникають, на прибутки (збитки) від звичайної та надзвичайної діяльності.

Надзвичайна діяльність - це така, яка не виникає в ході нормального  життєвого циклу підприємства. Це техногенні катастрофи, стихійні лиха, пожежі, аварії тощо. Вся інша діяльність є для підприємства звичайною (нормальною).

Звичайна діяльність, в  свою чергу, поділяється на операційну, фінансову, інвестиційну та іншу. Операційна діяльність - це будь-яка діяльність підприємства, яка має характер постійної. До основної операційної діяльності відносяться операції, які пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частку його доходів. До іншої операційної діяльності відноситься будь-яка діяльність, яка є звичайною. Здебільшого це є те, що раніше називалося "інша реалізація", - реалізація оборотних активів, оперативна аренда, інші види.

Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до зміни власного і залученого капіталу (надання та отримання кредитів, депозитів, фінансової допомоги, операції з фінансової оренди).

Інвестиційною діяльністю вважають придбання необоротних активів, здійснення фінансових інвестицій, які  не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Інша не операційна діяльність включає те, що не увійшло у попередні види. Наприклад, ліквідацію, безкоштовну передачу, продаж фінансових вкладень. За класифікацією доходів і витрат за видами діяльності і функціями побудований розділ І звіту про фінансові результати. У розділі II звіту про фінансові результати операційні витрати (на виробництво, збут, управління та інші операційні витрати) надаються в розрізі економічних елементів.

Доходи і витрати, які  відповідають вище викладеним критеріям їх визнання наводять у Звіті про фінансові результати з метою визнання чистого прибутку або збитку звітного періоду.

Для цього у формі звіту  передбачається послідовне зіставлення  його статей. Таким чином, процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду  може бути поділений на такі кроки:

1. Визначення чистого  доходу (виручки) від реалізації  продукції (товарів, послуг);

2. Розрахунок валового  прибутку (збитку);

3. Визначення фінансового  результату - прибутку (збитку) - від  операційної діяльності;