Роль недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку

{Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом № 3668-VI від 08.07.2011}

 

 

Правовий статус НПФ характеризується за допомогою загальних ознак, притаманних усім юридичним особам. 
Хоча погляди на ознаки юридичної особи є достатньо різноманітними, традиційно у теорії виділяють і обґрунтовують такі ознаки юридичної особи: 
- організаційна єдність; 
- майнова відокремленість; здатність виступати у цивільному обороті від свого імені; 
- здатність нести самостійну цивільно-правову відповідальність; 
- здатність бути позивачем і відповідачем у суді. 
НПФ притаманна така ознака, як організаційна єдність. НПФ має внутрішню структуру управління. До органів управління належить рада пенсійного фонду, хоча певні юридично вагомі рішення можуть приймати і збори засновників НПФ. Організаційна єдність перетворює волю осіб, які об’єдналися для створення НПФ, у волю цієї юридичної особи. НПФ діє з єдиною метою, встановленою у законі та установчих документах — накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснення пенсійних виплат учасникам фонду у визначеному законодавством порядку. Порядок створення і функціонування ради як органу управління НПФ, компетенція зборів засновників регламентується законодавством і статутом фонду. Керівником НПФ виступає голова ради фонду. Так, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення” голова ради фонду організовує роботу ради відповідно до вимог цього закону та статуту пенсійного фонду і підписує особисто від імені пенсійного фонду документи, передбачені законом, або дає доручення на це уповноваженій особі з числа членів ради фонду. Щоправда, НПФ притаманні деякі особливості такої ознаки як організаційна єдність. Члени ради фонду не перебувають у трудових відносинах із пенсійним фондом, їм може встановлюватися винагорода лише за рішенням і за рахунок засновників. У НПФ не створюються структурні підрозділи, відповідно, не існує підпорядкування структурних підрозділів єдиному керівному органу. Також у НПФ немає організованого колективу, оскільки немає осіб, які б перебували із пенсійним фондом у трудових відносинах. Ці особливості не перешкоджають злагодженому функціонуванню НПФ як єдиної юридичної особи. Зрештою, ознака організаційної єдності, тобто поєднання під єдиною оболонкою декількох фізичних осіб і належного їм майна, виділялася правниками тому, що юридична особа виконувала насамперед функцію централізації капіталу. 
Другою з перелічених ознак юридичної особи є майнова відокремленість. Під майновою відокремленістю розуміють визнану за юридичною особою здатність набувати майно, що буде відокремлене від майна інших осіб, насамперед засновників. Майно, що закріплюється за юридичною особою, повинно бути відокремлено не лише фізично, а й юридично. Ця ознака юридичної особи не притаманна НПФ, оскільки за Законом України „Про недержавне пенсійне забезпечення” пенсійний фонд взагалі немає майна. Не передбачається формування майнової основи й установчими документами фонду. Інше питання, якому буде присвячена увага далі, полягає в тому, наскільки такий стан відповідає потребам пенсійних фондів, і чи сприяє це розвитку недержавного пенсійного забезпечення. 
Третьою ознакою юридичної особи є виступ в цивільному обороті від свого імені, тобто юридична особа своїми діями набуває і здійснює цивільні права та обов’язки. Цивільний оборот є сукупністю правочинів та інших юридичних фактів, які породжують цивільні правовідносини, в силу котрих здійснюється перехід майна за тим чи іншим титулом від однієї особи до іншої. Оскільки НПФ є непідприємницьким товариством і не має власного майна, його виступ у цивільному обороті є обмеженим. Фактично, пенсійний фонд обмежений у можливості матеріального забезпечення своєї основної діяльності, не пов’язаної з участю у майнових відносинах. Якщо говорити про основну діяльність, то більшість прав та обов’язків пенсійний фонд також не здійснює самостійно, наприклад, укладення пенсійних контрактів, прийняття пенсійних внесків, пенсійні виплати здійснює від імені НПФ окрема юридична особа — адміністратор. У цивільному обороті НПФ ідентифікується за своїм найменуванням, яке відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення” містить вказівку на вид фонду і слова „недержавний пенсійний фонд” або „пенсійний фонд”, та відрізняється від найменувань будь-яких інших пенсійних фондів, створених на території України. 
Четвертою традиційною ознакою юридичної особи є здатність нести самостійну цивільну відповідальність, яка полягає у настанні для особи передбачених цивільно–правовою нормою негативних, які є для правопорушника додатковим майновим обтяженням. У цивільному праві існує загальне положення, відповідно до якого юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном (ч. 2 ст. 96 Цивільного кодексу (далі — ЦК) України). Безумовно, передумовою самостійної майнової відповідальності юридичної особи є наявність у неї відокремленого майна. Ці дві ознаки тісно пов’язані між собою, оскільки перша є матеріальною основою господарської самостійності та самостійної відповідальності юридичної особи, а друга являє собою необхідний наслідок реалізації наданої їй можливості від власного імені набувати майнові права та майнові обов’язки, адже без неї ці права та обов’язки не мали б практичного сенсу. НПФ не має відокремленого майна, а тому фактично не здатен нести самостійну майнову відповідальність. Засновники також не несуть відповідальності за зобов’язаннями фонду, а фонд не несе відповідальності за зобов’язаннями засновників. У ч. 3 ст. 16 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення” передбачена майнова відповідальність членів ради, однак підстави і механізм притягнення до такої відповідальності законодавством не врегульовані. Вважаємо, що члени ради НПФ не можуть нести майнову відповідальність за зобов’язаннями фонду, оскільки це суперечить принципу самостійної майнової відповідальності юридичної особи. Натомість, пропонуємо передбачити існування в НПФ відокремленого майна, що стане передумовою самостійної майнової відповідальності НПФ. 
П’ята ознака юридичної особи — здатність бути позивачем і відповідачем у суді — притаманна і НПФ. Пенсійний фонд може виступати позивачем і відповідачем у справах, у яких іншою стороною виступають, наприклад, учасники, вкладники, отримувачі пенсійних виплат, адміністратор, особа, яка здійснює управління активами, зберігач. Інша справа, що для повноцінної реалізації статусу відповідача НПФ повинен мати відокремлене майно. 
Отже, ознаками, що розкривають правову сутність НПФ як юридичної особи є:  
1) наявність ради як органу управління, відсутність трудового колективу і структурних підрозділів; 
2) відсутність майнової основи НПФ; 
3) обмеженість виступу НПФ у цивільному обороті від власного імені і наявність іншої юридичної особи — адміністратора, який у правочинах, що стосуються недержавного пенсійного забезпечення, виступає від імені НПФ; 
4) неможливість нести самостійну майнову відповідальність; 
5) здатність бути позивачем і відповідачем у суді і водночас відсутність механізмів відшкодування збитків, завданих з боку НПФ. 
Слушні зауваження висловлюються з приводу того, що Закон України „Про недержавне пенсійне забезпечення” не передбачає наявності майна в НПФ. У зв’язку з тим, що в НПФ відсутнє майно, існує небезпека припущення, що НПФ не нестиме відповідальності за невиконання своїх зобов’язань. Усі витрати, пов’язані зі створенням НПФ і оплатою членів ради НПФ, несуть його засновники. Водночас, практика діяльності НПФ свідчить про необхідність існування в пенсійного фонду майнової основи у вигляді вкладів засновників. Законом України „Про недержавне пенсійне забезпечення” доцільно зобов’язати засновників вказувати у статуті, яким саме відокремленим майном, в якому розмірі (вартість), і в які строки наділяють пенсійний фонд вказаним майном. Джерелами формування майна фонду можуть бути тільки регулярні чи одноразові внески засновників. Порядок надходження цих внесків повинен бути визначений статутом фонду. Таким чином, неможливо буде створити фонд, не наділивши його майном. Майно, яким засновники наділяють фонд, стає власністю фонду. Наприклад, ч. 2 ст. 7 Федерального Закону Російської Федерації „Про некомерційні організації” передбачає передачу засновниками майна фонду, яке стає його власністю. Пенсійні активи, що є власністю учасників фонду, мають обліковуватися окремо від майна, яке належить НПФ на праві власності. Операції з активами та майном повинні здійснюватися за окремими банківськими рахунками: операції з пенсійними активами — за рахунками у зберігача, а операції із майном самого пенсійного фонду — за іншим банківським рахунком. Такий підхід не новий і висловлювався на сторінках періодичних видань ще до прийняття Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”. 
Важливо на законодавчому рівні встановити цільове призначення майна НПФ, тобто наділити фонд правом використовувати майно виключно для забезпечення діяльності фонду, визначеної статутом. Звідси випливає, що будь-який правочин із майном, вчинений фондом у суперечності з призначенням цього майна, може бути визнаний судом недійсним за позовом самого фонду, його засновника чи Держфінпослуг. Оскільки рада фонду здійснює контроль за цільовим використанням активів фонду, було б доцільним покласти на цей орган управління також контроль за цільовим використанням майна фонду. 
Вжиття таких заходів на законодавчому рівні, на нашу думку, мало б позитивний ефект. По-перше, це б дало можливість НПФ від свого імені набувати і здійснювати майнові та немайнові права, нести обов’язки, які не пов’язані з недержавним пенсійним забезпеченням, але притаманні йому як юридичній особі. В ситуації, яка склалася на сьогодні незрозуміло, наприклад, за рахунок яких коштів оплачувати оренду приміщення НПФ, або ж членські внески до асоціацій тощо. Зрозуміло, що такі витрати не можуть оплачуватися ні за рахунок пенсійних активів, тобто за рахунок учасників, ні за рахунок адміністратора чи компанії з управління активами. По-друге, відсутність необхідності формувати майнову основу в пенсійного фонду дозволяє створювати дуже велику кількість пенсійних фондів особами, які насправді не спроможні забезпечити їхнє ефективне функціонування, що підриває довіру до цілого ринку недержавного пенсійного забезпечення. По-третє, не можна не враховувати випадків, коли збитки учасникам можуть бути завдані саме з боку НПФ, наприклад, з вини члена ради. У такому випадку учасник має право вимагати відшкодування збитків від НПФ, оскільки саме між НПФ та вкладником і учасником (як третьою особою) існують договірні відносини у формі пенсійного контракту. Якщо ж передбачити формування майнової основи у фонду, то фонд відповідатиме за своїми зобов’язаннями перед вкладниками та учасниками всім своїм майном, на яке за законодавством може бути звернене стягнення встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони створені, та сприяє її досягненню.

 

 

1.3 Недержавний пенсійний фонд як  непідприємницьке товариство

 

На сьогоднішній день у ЦК України не передбачено такої організаційно-правової форми юридичної особи як фонд, тому НПФ за своєю організаційно-правовою формою є непідприємницьким товариством. Правовий статус НПФ як непідприємницьких товариств (некомерційних організацій) визначається ЦК України, Господарським кодексом (далі — ГК) України і Законом України „Про недержавне пенсійне забезпечення”. 
У ч. 1 ст. 6 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення” зазначено, що НПФ створюються на підставі рішення засновників та не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками. Це цілком відповідає ст. 85 ЦК України, відповідно до якої непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між учасниками. Якщо дотримуватися термінології ГК України, то діяльність НПФ називається „некомерційне господарювання” (ст. 52 ГК України) і „некомерційна господарська діяльність” (ст. 53, 54 ГК України), тобто самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. 
ЦК України і ГК України відсилають до спеціальних законів, що регулюють статус непідприємницьких товариств (неприбуткових організацій). Тому основними принципами правового регулювання статусу НПФ є: поширення загальних вимог ЦК України і ГК України; врахування особливостей, передбачених спеціальними законами (ЦК України і ГК України застосовуються у частині, що не суперечить спеціальним законам). 
НПФ функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків. Ця ознака конкретизується ч. 2 ст. 6 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”, у відповідності до якої недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої цим Законом, забороняється. Також згідно з ч. 9 ст. 6 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення” пенсійний фонд не може брати на себе зобов’язання, не пов’язані з діяльністю, що стосується недержавного пенсійного забезпечення. Ці норми цілком узгоджуються з тим, що передбачено у ч. 1 ст. 86 ЦК України: непідприємницькі товариства та установи можуть поряд із своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони створені, та сприяє її досягненню.

 

1.4 Правоздатність  і дієздатність недержавного пенсійного фонду

 

Правоздатність та дієздатність НПФ також є визначальними елементами, що розкривають зміст правового статусу НПФ як учасників цивільних відносин. НПФ безпосередньо в силу закону наділяється спеціальною правоздатністю. Для цих непідприємницьких товариств винятком із загального правила про універсальну правоздатність юридичних осіб, закріпленого у ст. 91 ЦК України, є ч. 2 ст. 85 і ч. 1 ст. 86 ЦК України відповідно до яких непідприємницькі товариства створюються з певною метою, і особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом. НПФ як непідприємницьке товариство може мати цивільні права, що відповідають меті діяльності, передбаченій у його статуті, і нести пов’язані з цією діяльністю обов’язки. Для усунення непорозумінь і запобігання укладення правочинів, які б виходили за межі правоздатності непідприємницьких товариств, вважаємо, що у ЦК України необхідно закріпити положення, яке б дозволяло наділяти непідприємницькі товариства спеціальною цільовою правоздатністю на підставі норм закону і установчих документів цих юридичних осіб. Тому пропонуємо доповнити ч. 1 ст. 85 ЦК України положенням такого змісту: „Непідприємницьке товариство здатне мати лише цивільні права, що відповідають меті діяльності, передбаченій в його установчих документах, і нести пов’язані з цією діяльністю обов’язки. Правочин, вчинений всупереч меті діяльності непідприємницького товариства, визначеній в його установчих документах, визнається недійсним”. 
Виключним видом діяльності НПФ є недержавне пенсійне забезпечення. Метою діяльності НПФ згідно з ч. 15 ст. 1 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення” є накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами. Відповідно, НПФ має право вчиняти лише ті права і нести лише ті обов’язки, що відповідають недержавному пенсійному забезпеченню. На відміну від правила, передбаченого ч. 1 ст. 86 ЦК України, НПФ не має права займатися підприємницькою діяльністю, оскільки провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої Законом України „Про недержавне пенсійне забезпечення”, забороняється (ч. 2 ст. 6 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”). 
Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 4 ст. 91 ЦК України). Відповідно до ч. 4 ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Таким чином, з моменту державної реєстрації в НПФ виникає здатність мати цивільні права та обов’язки, пов’язані з недержавним пенсійним забезпеченням. 
Обсяг дієздатності пенсійного фонду визначається залежно від обсягу правоздатності. Виходячи з цього, дієздатність непідприємницьких товариств, які мають цільову правоздатність в силу закону, носитиме цільовий характер, тобто вони можуть здійснювати лише ті дії, що відповідають меті їх діяльності. 
Вести мову про цивільну дієздатність НПФ можливо лише з моменту внесення фонду до державного реєстру фінансових установ і формування ради пенсійного фонду, бо саме з часу набуття статусу фінансової установи і формування органів управління в НПФ як у юридичної особи виникає фактична здатність самостійно здійснювати цивільні права та обов’язки з недержавного пенсійного забезпечення. 
Закон України „Про недержавне пенсійне забезпечення” встановлює окремі умови для здійснення правочинів із укладення пенсійних контрактів і приймання пенсійних внесків. Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення” укладення пенсійних контрактів та отримання пенсійних внесків на рахунок пенсійного фонду допускається лише після укладення радою фонду договорів про адміністрування пенсійного фонду, про управління активами і про обслуговування пенсійного фонду зберігачем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Аналіз  діяльності НПФ за період 2005-2008 рр..

 

Як і раніше, основними складовими зведеного портфелю НПФ є цінні папери (45,8%, 192,5 млн. грн) та гроші і банківські депозити (47,4%, 199 млн. грн.) 6,8%, що залишилися, розподілені між банківськими металами, нерухомістю та "іншими активами". У порівнянні з попереднім роком(відповідним періодом) частка цінних паперів у зведеному портфелі НПФ зменшилася на 9,2 відсоткових пункти, а частка грошових коштів - збільшилася на 8,9 відсоткових пункти.

Таблиця 2. Структура активів НПФ в управлінні КУА у розрізі видів фондів на 30.09.2008 р.

 

Вид НПФ Цінні папери Нерухомість Грошові кошти Банківські метали Інші активи 

професійний 110 620 050,00 5 833 751,35 151 105 259,69 11 481 619,26 4 171 358,86 

корпоративний 41 549 995,12 - 26 412 795,99 2 957 712,43 2 411 211,03 

відкритий 40 332 717,66 - 21 495 265,91 - 1 903 898,61 

Всього 192 502 762,78 5 833 751,35 199 013 321,59 14 439 331,69 8 486 468,50 

 

За фактичний час роботи недержавних пенсійних фондів у період з 2005 до 2007 р. активи пенсійних фондів збільшилися майже у 7 разів - з 46,2 до 280,6 млн грн [4, с. 7]. Але, не дивлячись на значні темпи зростання, обсяги активів недержавних пенсійних фондів залишаються відносно невеликими: так, у 2007 р. активи недержавих пенсійних фондів становили лише 0,04% ВВП. Активи недержавних пенсійних фондів, відповідно до чинного законодавства, розміщаються в різних інструментах фінансового ринку. Структура консолідованого портфелю недержавних пенсійних фондів, наведена в таблиці, показує, що вимоги щодо диверсифікації пенсійних активів почали виконуватись лише у 2006-2007 рр. Це пояснюється незначними сумами пенсійних накопичень на початку діяльності.

Таблиця3. Структура консолідованого портфелю недержавних пенсійних фондів у 2005-2007 рр., %

 

Напрями інвестування пенсійних активів Нормативне

значення 2005р. 2006р. 2007р. 

Кошти на депозитних рахунках до 40 70,0 34,1 38,6 

Облігації українських емітентів до 40 10,4 39,1 23,8 

Банківські метали до 10 1,6 3,1 2,8 

Цінні папери, дохід за якими гарантовано Радою Міністрів АРК, місцевими радами до 20 0,5 1,0 1,3 

Акції українських емітентів до 40 7,1 11,5 25,0 

інші незаборонені активи до 5 10,4 4,1 2,6 

Цінні папери, дохід за якими гарантовано КМУ до 50 0,0 1,5 1,5 

Об'єкти нерухомості до 10 0,0 0,9 0,9 

Іпотечні цінні папери до 10 0,0 0,0 0,2 

Кошти на поточних рахунках __ 0,0 4,7 3,3 

Всього __ 100,0 100,0 100,0 

 

Найбільшу питому вагу в структурі консолідованого портфелю недержавного пенсійного фонду займають: кошти на депозитних рахунках та депозитні сертифікати (38,6%), акції (25,0%) та облігації (23,8%) українських емітентів. Решта (12,6%) активів пенсійних фондів розміщена в банківських металах, цінних паперах, дохід за якими гарантовано Радою Міністрів Автономної республіки Крим, місцевими радами та Кабінетом Міністрів України, в об'єктах нерухомості, іпотечних цінних паперах та в інших, незаборонених законодавством активах.

Така структура консолідованого портфелю недержавних пенсійних фондів свідчить про необхідність забезпечення рівня доходу пенсійних активів не нижче, ніж рівень інфляції за прийнятного рівня ризику, й консервативну інвестиційну політику більшості недержавних пенсійних фондів.

Досить висока концентрація пенсійних активів на депозитних рахунках та в ощадних сертифікатах у 2005 р. пояснюється незначними сумами пенсійних внесків на початку становлення пенсійних фондів. У 2006-2007 рр. пенсійні активи на депозитних рахунках вирівнюються до нормативного значення 40%, проте, як і раніше, займають перше місце у структурі консолідованого портфеля пенсійних фондів, що пояснюється стабільною дохідністю депозитних рахунків, відсоток за якими, як правило, встановлюється на межі або нижче за рівень інфляції.

Забезпечення рівня дохідності, вищого за рівень інфляції, відбувається завдяки інвестуванню активів в акції та облігації українських емітентів, які у 2007 р. займали відповідно друге та третє місця в консолідованому портфелі пенсійних фондів.

За даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг [4, с. 8],

35% недержавних пенсійних фондів  на кінець 2007 р. показали знецінення своїх активів, 65% недержавних пенсійних фондів забезпечили дохідність, вищу за рівень інфляції, завдяки інвестуванню в цінні папери та облігації українських емітентів, демонструючи активну інвестиційну політику. Привабливість таких фінансових інструментів, як акції й облігації, забезпечується відносно високою дохідністю та відсутністю інших аналогічних фінансових інструментів, таких як іноземні цінні папери, інвестування в які й сьогодні залишається відкритим питанням.

Цінні папери, дохід за якими гарантовано державою, є досить надійним і ліквідним фінансовим інструментом у світовій практиці. Дозволена питома вага таких цінних паперів (50%) у портфелі недержавних пенсійних фондів свідчить про високу потенційну можливість держави впливати на дохідність та збереження пенсійних активів. Але реальна питома вага цінних паперів держави (облігацій внутрішньої державної позики) в консолідованому портфелі пенсійних фондів досить низька (1,5%). На жаль, поки що говорити про позитивні тенденції покращення рейтингу таких цінних паперів не доводиться. Якщо у 2005 р. дохідність дворічних ОВДП становила 7% при рівні інфляції 13,5%, а у 2008 р., відповідно, 7,7% при офіційному рівні інфляції 25,2% [3, с. 1]. Таким чином, купуючи цінні папери держави, недержавні пенсійні фонди втрачають 17,5% вартості активів. Змінити ситуацію можна за умов активної участі держави, наприклад, шляхом випуску цінних паперів спеціально для недержавних пенсійних фондів, дохід за якими гарантовано державою не нижче за рівень інфляції. Якщо поглянути на структуру цінних паперів, що продавались на фінансовому ринку країни (за основу розрахунків взято дані Першої фондової торговельної системи - найбільшої біржі в Україні, яка виконує 95% всіх операцій з цінними паперами), то можна визначити галузі, які вже користуються інвестиційними ресурсами, що залучаються за допомогою фінансових ринків. Зауважимо, що залучення та використання інвестиційного ресурсу в умовах ринкової економіки можливо лише за умови розвитку фондової моделі фінансування інвестиційної діяльності. Саме у цей спосіб розкривається інвестиційна складова діяльності інститутів недержавного пенсійного забезпечення. У системі ПФТС відбувається поступове збільшення обсягу продажів: у 2003-2007 рр. майже у 9 разів - з 3,52 до 31,49 млрд грн. У структурі продажів переважають корпоративні облігації (55,19%), акції (32,01%) та облігації внутрішньої державної позики (ОВДП).