Роль недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку

Перше місце за обсягами продажів на ПФТС займають корпоративні облігації і становлять більше ніж 43% від загального обсягу торгів за останні 5 років; темп приросту обсягів продажу корпоративних облігацій порівняно з 2006 р. збільшився на 52%, абсолютне збільшення становило 5,45 млрд грн. Найбільш активно купували корпоративні облігації підприємств фінансового сектора (більше ніж 35%), торговельних підприємств (25%), підприємств реального сектора економіки (харчової промисловості, машинобудування, транспорту, сільського господарства тощо, які в сукупності займали менше ніж по 10% від загального обсягу продажів). Така тенденція обумовлена високою ліквідністю підприємств фінансового сектора (банків, інвестиційних фондів) і торговельних організацій, які мають високу оборотність активів. Підприємства реального сек. тора економіки більш вразливі до економічних та політичних ризиків, а тому і привабливість їх менша порівняно з фінансовими та торговельними організаціями. Друге місце належить акціям, які збільшились з 15% у 2004 р. до 32% у 2007 р. від загального обсягу продажів. Темп приросту продажів акціями порівняно з 2006 р. збільшився на 68%, абсолютне збільшення становило 4,1 млрд грн. Найбільш активно операції здійснювались з акціями підприємств електроенергетики (обленерго) (16,7%), машинобудування (15,8%), металургії (15,5%), фінансових установ (15,4%) та енергопостачання (6,9%). Третє місце займають облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), які останнім часом суттєво зменшились як у відносному (з 30,5% у 2006 р. до 8,9% у 2007 р.), так і в абсолютному значенні (8,44 млрд грн. у 2006 р. до 2,81 млрд грн у 2007 р.). Порівняно з 2006 р. обсяги продажів ОВДП становили 66,7%. Про зниження привабливості цього виду цінних паперів свідчить і той факт, що із 19 цінних паперів, емітованих Міністерством фінансів, угоди укладались лише з 11 цінними паперами. Макроекономічним чинником зменшення привабливості цінних паперів Міністерства фінансів стала його переорієнтація з внутрішнього на зовнішній ринок позик.

Структура торгів на фондовому ринку країни показує, що останнім часом спостерігається зростання попиту, як у відносному, так і в абсолютному значенні, на цінні папери українських емітентів (корпоративні облігації та акції); протилежна динаміка спостерігається в попиті на державні цінні папери. Схожі тенденції спостерігаються й у структурі консолідованого портфеля недержавних пенсійних фондів, що свідчить про те, що недержавні пенсійні фонди як фінансові інститути хоча й не мають на меті отримання прибутку, а тільки збереження та примноження пенсійних активів, підпорядковуються ринковим тенденціям і є вразливими до ринкових і фінансових криз.

Тому держава як головна зацікавлена особа у створенні та використанні інвестиційного потенціалу недержавних пенсійних фондів повинна сприяти, особливо на перших етапах упровадження пенсійної реформи, забезпеченню системи недержавного пенсійного забезпечення надійними та дохідними фінансовими інструментами. В умовах фінансової кризи питання державної підтримки недержавних пенсійних фондів стоїть надзвичайно гостро. Адже підприємства зупиняються, банкрутіють, акції й облігації підприємств в умовах кризи знецінюються, що призводить до знецінення 50% пенсійних активів (саме така їх кількість у структурі активів пенсійних фондів). Кошти на банківських депозитних рахунках знецінюються меншою мірою, а банківські установи можуть бути захищені в разі необхідності Національним банком України. Об'єкти нерухомості та іпотечні цінні папери також відчувають вплив фінансової кризи, але меншою мірою, за рахунок меншої ліквідності та довготривалої перспективи.

Таким чином, майже на всі об'єкти інвестування пенсійних активів справляють негативний вплив фінансові кризи. Одним із механізмів захисту, який можна використати, є державні цінні папери. Але через їх інвестиційну непривабливість, унаслідок чого в портфелі пенсійних фондів їм належить тільки 1,5%, потенційна можливість впливати на захист активів пенсійних фондів залишається нереалізованою.

 

3. Проблеми та напрямки вдосконалення недержавних пенсійних фондів

 

В силу своєї соціальної значимості пенсійне забезпечення відіграє важливу роль в економічному, суспільно-політичному житті країни і в фінансово-бюджетній сфері держави. За сучасних умов тема даної роботи являється актуальною, що прояснюється через необхідність аналізу основних напрямків удосконалення загальної системи соціального захисту працівників у майбутньому при виході на пенсію.

Необхідність створення НПФ в Україні була зумовлена певною низкою факторів, а саме:

─ високий рівень демографічного навантаження на працездатне населення;

─ наявність у значної частини працюючих пільг із сплати внесків до Пенсійного фонду України;

─ дефіцит коштів Пенсійного фонду України на виплату пенсій, що покривається за рахунок державного бюджету;

─ велика заборгованість із сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування підприємств;

─ зростання рівня соціальної захищеності українських громадян.

На сьогоднішній день існує низка проблем розвитку та функціонування з якими стикаються недержавні пенсійні фонди в Україні:

─ недостатній досвід створення НПФ, адже перші НПФ у світі з’явилися ще понад 100 років тому, а в Україні – лише у 2004 році ;

─ низька поінформованість як працівників, так і роботодавців;

─ незначні фінансові можливості підприємств і фізичних осіб;

─ певна недовіра населення до нової форми пенсійного забезпечення і традиційна впевненість серед широкого загалу, що пенсії, як і раніше, має платити держава.

Питання розвитку пенсійної системи України досліджували у працях багато учених, зокрема: С. Березіна, М. Вінер, В. Геєць, В. Гордієнко, Ю. Драбкина, Б. Зайчук, С. Злупко, В. Колбун,

Е. Лібанова, Б. Надточій, Ю. Палкін,

Д. Полозенко, М. Папієв, І. Сахань, С. Сивак, Б. Сташків, Н. Тихоненко, Г. Терещенко та інші. Утім, до сьогодні пошук ефективних шляхів розв’язання проблем пенсійного забезпечення залишаються актуальними.

3.1 Проблеми недержавних пенсыйних фондів

Система НПЗ протягом останніх років розвивається досить динамічно і має потенціал для подальшого розвитку пенсійного забезпечення населення. Станом на 31.12.12 в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 94 недержавних пенсійних фонди та 37 адміністраторів недержавних пенсійних фондів. Основні показники діяльності НПФ та темпи їх приросту наведені в таблиці 1.

 

 

 

 

 

 

 

 

Динаміка основних показників діяльностінедержавних пенсійних фондів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1

 

Недержавні пенсійні фонди	2010	2011	2012	Темп приросту (%)
				2011/2010	2012/2011
Загальна кількістьукладених пенсійнихконтрактів (тис.од.)	69,7	75,0	61,4	+7,6	-18,1
Кількість учасників заукладенимипенсійними контрактами(тис.осіб)	569,2	594,6	584,8	+4,5	-1,7
Загальні активи НПФ(млн.грн.)	1144,3	1386,9	1660,1	+21,2	+19,7
Пенсійні внески (млн.грн),  у т.ч.:	925,4	1102,0	1313,7	+19,1	+19,2
від фізичних осіб	40,7	50,6	58,6	+24,3	+15,9
від фізичних осіб-підприємців	0,2	0,2	0,2	0,0	0,0
від юридичних осіб	884,6	1051,2	1254,9	+18,8	+19,4
Пенсійні виплати(млн.грн)	158,2	208,9	251,9	+32,0	+20,6
Кількість осіб, щоотримали(отримують)пенсійні виплати(тис.осіб)	47,8	63,1	66,2	+32,0	+4,9
Прибуток (збиток) відінвестування активівнедержавного пенсійногофонду (млн.грн.)	433,0	559,9	620,3	+29,3	+10,8
Сума витрат, щовідшкодовуються зарахунок пенсійних активів(млн..грн.)	64,6	86,6	106,6	+34,1	+23,1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Станом на 31.12.2012 адміністраторами недержавних пенсійних фондів було укладено 61403 пенсійні контракти з 48924 вкладниками, що на 18,1% менше, ніж у 2011 році, з яких 2396 вкладники юридичні особи, на яких припадає 1254,9 млн. грн. пенсійних внесків (95,5% від загального обсягу пенсійних внесків за системою НПЗ), та 46528 вкладники – фізичні особи, з обсягом вкладень – 58,6 млн. грн. При цьому порівняно з кінцем 2011 року кількість контрактів зюридичними особами зменшилася на 20,1%, а з фізичнимиособами –на 10,6  % .

В загальному кількість учасників недержавних пенсійних Фондів в 2012 році зменшилась на 1,7 %, або 9,9 тис. осіб у порівнянні із аналогічним показником минулого року і склала 584,8 тис. осіб. Більшість учасників недержаних пенсійних фондів склали особи віком від 25 до 50 років – 64,8%, або 379022 особи. Питома вага осіб віком до 25 років у загальній кількості учасників склала 4,9%, або 28382 осіб, осіб від 50 до 60 років – 23,6% або 137760 осіб, старше 60 років – 39623 осіб, що становить 6,8% загальної кількості учасників [1].

Обсяг сплачених пенсійних внесків збільшився на 19,2%  і склав 1313,7 млн. грн. Пенсійні виплати  станом на 31.12.2012 становили 251,9 млн. грн., що показує їхнє збільшення на 20,6% порівняно із 2011 роком. Дані виплати були здійснені 66166 учасникам, що склало 11,3% загальної кількості учасників НПЗ .

Що стосується перспектив розвитку пенсійних фондів в Україні, то варто наголосити, що фактично у нашій країні є достатні можливості розвитку НПЗ, а для цього перш за все необхідно посилити інтерес потенційних учасників НПФ, здійснити заходи з надання впевненості та довіри до НПЗ. Проте, слід відмітити, що допоки більшість населення України буде отримувати мізерні заробітні плати, про розвиток НПФ годі й мріяти. Отже, здійснити ефективне впровадження та функціонування НПЗ в Україні можливе насамперед через сприяння розвитку малого та середнього підприємництва, а значить і вдосконалення законодавчої бази .

Отже, розвиток НПЗ в Україні залежить насамперед від потенційних учасників НПФ. В цілому в 2012 році основні показники системи НПЗ, а саме пенсійні активи, пенсійні внески та виплати збільшилися, що призводить до отримання вигод не тільки безпосереднім учасникам НПФ, але й позитивно вплине на загальний економічний розвиток країни через залучення додаткових інвестицій, а також покращення життєвого рівня населення, усунення соціальних негараздів, зміцнення соціальної захищеності населення. Безперечно, НПЗ є одним із кроків до кращого, надійного майбутнього.

 

 

 

3.2 Напрямки  вдосконалення недержавних пенсійних  фондів.

 

Насамперед, зазначимо основні проблеми, які, на нашу думку, стоять

на шляху ефективного функціонування недержавної

системи пенсійного забезпечення, зокрема:

– економічні (повільні темпи економічного зрос-

тання вітчизняної економіки; інфляція; низькі

грошові доходи населення; високий рівень без-

робіття);

– інвестиційні (кількість та якість інвестиційних

фінансових інструментів; прозорість операцій

на фінансовому ринку; брак необхідного досвіду запровадження інвестиційних проектів);

– демографічні (старіння населення, низький рівень народжуваності та високий рівень смертності);

– правові (наявність недосконалої законодавчо-

нормативної бази);

– політичні (політична нестабільність і політич-

на пасивність громадян);

– управлінські [брак достатнього досвіду управління корпоративними коштами (активами

НПФ)];

– психологічні (недовіра населення до системи

недержавного пенсійного забезпечення, еконо-

мічна і правова необізнаність населення).

Певні кроки для стабілізації та подальшого розвитку

пенсійного забезпечення здійснюються з боку держав-

них органів влади. Зокрема, метою реформи пенсійної

системи визначено посилення соціального захисту осіб,

які втратили працездатність, забезпечення гідного рів-

ня їх життя в результаті стійкого розвитку пенсійної

системи [1]. Для цього треба вирішити такі завдання:

стабілізувати солідарну пенсійну систему; запровадити

загальнообов’язкове накопичувальне і розвивати доб-

ровільне накопичувальне пенсійне страхування; поліп-

шити адміністрування пенсійної системи.

Стосовно запровадження загальнообов’язкового

н акопичувального пенсійного страхування слід зазна-

чити, що напрями його подальшого розви тку визначе-

ні Статтею 1 Закону України «Про заходи щодо зако-

нодавчого забезпечення реформування пенсійної сис-

теми» [2]. По-перше, перерахування страхових внес ків

до Накопичувального пе нсійного фонду запроваджу-

ється починаючи з року, в якому буде забезпечено без-

дефіцитність бюджету Пенсійного фонду України. По-