Роль недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку

друге, учасниками накопичувальної системи загаль-

нообов’язкового державного пенсійного страхування

є особи, які підлягають загальнообов’язковому дер-

жавному пенсійному страхуванню згідно із Законом

України «Про загальнообов’язкове державне пенсій-

не страхування», яким на дату запровадження пере-

рахування страхових внесків до Накопичувального

пенсійного фон ду виповнилося не більш як 35 років

та які сплачують внески / за яких сплачуються внески

до накопичувальної системи пенсійного страхуван-

ня. По-третє, страхові внески до Накопичувального пенсійного фонду є складовою частиною єдиного

внес ку на загальнообов’язкове державне соціальне

страхування, сплаченого учасниками накопичуваль-

ної системи пенсійного страхування, і підлягають

спрямуванню до Накопичувального пенсійного фонду

в таких розмірах: у рік запровадження перерахування

– 2 відсотки від бази нарахування єдиного внеску на

загальнообов’язкове державне соціальне страхуван-

ня, встановленого для таких уч асників, кожного на-

ступного року – у розмірі, збільшеному на 1 відсоток,

до досягнення 7 відсотків і подальшої сплати в зазна-

ченому розмірі. По-четверте, страхові внески до На-

копичувального пенсійного фонду для осіб, які беру ть

добровільну участь у системі загальнообов’язкового

державного пенсійного страхування, нараховують-

ся на суму, передбачену договором про добровільну

участь. По-п’яте, Пенсійний фонд України спрямо-

вує страхові внески до Накопичувального пенсійного

фонду на відповідні рахунки на підставі відомостей,

поданих платниками єдиного внеску до Державного

реєстру загальнообов’язкового державного соціаль-

ного страхування.

Не можна погодитися з положенням нормативно-

правового акта, що перерахування страхових внесків

до Накопичувального пенсійного фонду запроваджу-

ється починаючи з року, в якому буде забезпечено без-

дефіцитність бюджету Пенсійного фонду України. Ця

норма, зважаючи на дефіцит Пенсійного фонду Украї-

ни і негативні демографічні тенденції, унеможливлює

впровадження другого рівня пенсійного забезпечення.

У свою чергу, Програмою економічних реформ

Президента України передбачено: запровадження фік-

сованого розміру пенсійного внеску для підприєм-

ницької діяльності, які працюють за спрощеною систе-

мою оподаткування; розробка системи інформування

громадян про страховий стаж і заробітної плати; обме-

ження максимальних пенсій; уточнення умов запро-

вадження другого рівня пенсійної системи, здійснення

організаційно-підготовчої роботи; створення стиму-

лів для пізнішого виходу на пенсію й збільшення мі-

німальної тривалості страхового стажу для одержання

пенсії за віком; удосконалення порядку призначен-

ня й індексації пенсій; скасування необґрунтованих

пільг щодо дострокового виходу на пенсію й зі сплати

внес ків; початок поступового вирівнювання пенсій-

ного віку жінок і чоловіків; запровадження єдиного

соціального внеску; поступовий перерозподіл ставки

внеску на пенсійне страхування від роботодавця до

працівника; підвищення ефективності нагляду за на-

копичувальними пенсійними фондами; запроваджен-

ня накопичувальної системи загальнообов’язкового

державного пенсійного страхування; запроваджен-

ня обов’язкових корпоративних пенсійних схем для

фінансування дострокових і спеціальних пенсій для

особливих кате горій професій, пов’язаних із ризиком

для життя; диверсифікованість схем приватного пен-

сійного страхування, його економічне стимулювання,

запровадження програм спільного інвестування тощо.

Висновок:

Наголосимо, що основними принци-

пами формування політики державного регулювання

ринку недержавного пенсійного забезпечення мають

залишатися:

1) ефективність – забезпечення  досягнення мак-

симально можливих позитивних результатів

унаслідок дії регуляторних дій за рахунок мі-

німально необхідних витрат ресурсів суб’єктів

господарювання, домогосподарств і держави;

2) доцільність – державне регулювання  економіч-

них взаємовідносин з метою розв’язання пріо-

ритетних проблем;

3) адекватність – відповідність  форм і рівня дер-

жавного регулювання економічних взаємовід-

носин ринковим вимогам із вивченням усіх на-

явних і прийнятних альтернатив;

4) збалансованість – забезпечення  в регулятор-

ній діяльності балансу інтересів суб’єктів гос-

подарювання, домогосподарств і держави;

5) передбачуваність – послідовність  регуляторної 

діяльності, відповідність її цілям задекларова-

ної державної політики, а також планам під-

готовки проектів регуляторних актів, яка до-

зволяє суб’єктам господарювання здійснювати

планування своєї діяльності;

6) прозорість – зрозумілість  процедур щодо фі-

зичних і юридичних осіб та узгодження дій ор-

ганів регулювання на всіх етапах законотвор-

чої діяльності.

Отже, розвиток НПЗ в Україні залежить насамперед від потенційних учасників НПФ. В цілому в 2012 році основні показники системи НПЗ, а саме пенсійні активи, пенсійні внески та виплати збільшилися, що призводить до отримання вигод не тільки безпосереднім учасникам НПФ, але й позитивно вплине на загальний економічний розвиток країни через залучення додаткових інвестицій, а також покращення життєвого рівня населення, усунення соціальних негараздів, зміцнення соціальної захищеності населення. Безперечно, НПЗ є одним із кроків до кращого, надійного майбутнього.

 

Насамкінець зауважимо, що місце і роль держав-

ного управління в будь-якій системі пенсійного за-

безпечення визначається рівнем зрілості економіч-

них відносин суб’єктів системи в цілому і розвитком

демократичних процесів в суспільстві зокрема. Тому

пріоритетом державного регулювання в цій сфері має

стати системний підхід до вдосконалення механізму

недержавного пенсійного забезпечення.

 

 

 

 

Список використаної літератури:

Програма економічних реформ України на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспро-

можна економіка, ефективна держава» Президента України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.president.gov.ua/content/ker.html.

2. Про заходи щодо законодавчого  забезпечення реформування пенсійної системи: Закон України від

08.07.2011 № 3668-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3668-

17/print1361270491007321.

3. Смовженко Т. С., Кравченко І. С., Багратян Г. А. 85 кроків реформування  економіки України (реформи

третього покоління) [Електронний ресурс] // Економічні науки. – 2010.– Вип. 7 (25). – Ч. 5. – (Серія

«Облік і фінанси»). – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/en_oif/2010_7_5/31.pdf.

4. Терещенко Г. М., Смоляр Ю. О. Особливості інвестиційної діяльності недержавних пенсійних фондів:

зарубіжний досвід і вітчизняна практика // Фінанси України. – 2008. – № 3. – С. 43–51

1. Аналітичний огляд ринку небанківських  фінансових послуг України за  І півріччя 2012 року [Електронний ресурс] − Режим доступу:http://www.rurik.com.ua/documents/research/non_banks_II_kv_2012.pdf.

2. Офіційний сайт Пенсійного  Фонду України [Електронний ресурс] − Режим доступу:http://www.pfu.gov.ua.

3. Підсумки розвитку системи  недержавного пенсійного забезпечення за 2012 рік  [Електронний ресурс]− Режим доступу:http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/downloads/dpn/npz-2012r.pdf.

4. Про недержавне пенсійне забезпечення [Електронний ресурс] : Закону України  від 09.07.2003 із змінами та доповненнями  №1057. − Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1057-15.

5. Самбірський М. Становлення системи  недержавного пенсійного забезпечення: проблеми та перспективи / М. Самбірський [Електронний ресурс] − Режим  доступу: http://www.pension.kiev.ua/files/sambirskiy.