Шляхи підвищення стійкості фінансового стану підприємства

Найбільш комплексне системне дослідження в галузі теоретичних підходів до фінансового аналізу було проведено Костирко Р.О. Він досконально систематизував усі знання в галузі фінансового аналізу і надав таке трактування поняття аналізу: «B традиційному розумінні аналіз є методом дослідження шляхом розбиття складних явищ на складові частини. У широкому науковому розумінні аналіз - це метод наукового дослідження (пізнання) і оцінки явищ та процесів, в основі якого лежить вивчення складових частин, елементів системи, що вивчається» [10, с. 19]. Аналіз є засобом об'єднання фінансового і загального менеджменту в частині фінансового забезпечення стратегії підприємства. Без нього неможливе планування, прогнозування, бюджетування, ефективне розміщення фінансових ресурсів, аудит [15, с. 12].

У результаті дослідження існуючих підходів до аналізу можна сказати, що в теорії та практиці використовуються різні види аналізу, які прийнято класифікувати по певних ознаках [9, с. 23] (див. рис. 1.1.)

Рис. 1.1. Види аналізу

1. По  ролі в управлінні і організаційній  формі проведення виділяють зовнішній  і внутрішній аналіз фінансової стійкості підприємства. Бухгалтерська звітність є загальною інформаційно-аналітичною базою, як для внутрішнього, так і для зовнішнього аналізу фінансової стійкості. Зовнішній аналіз має велике значення для підприємства не тільки як інструмент для оцінки потенційних партнерів, а і для власної самооцінки, яка здійснюється з погляду зовнішніх користувачів бухгалтерської звітності. Підприємству важливо, за якими показниками оцінюватимуть його фінансову стійкість можливі партнери, пайовики, кредитори.

Єдність методичної основи внутрішнього ізовнішнього аналізу забезпечує відповідність внутрішніх і зовнішніх оцінок фінансової стійкості.

1. За  змістом і за повнотою дослідження  виділяють повний і тематичний  аналіз фінансової стійкості підприємства.

Якщо повністю аналізувати дану тему, можна велике значення приділити інформаційному забезпеченню, на базі якого досліджують і досліджували дану тему, тому що дана тема є дуже актуальною для підприємств різного роду діяльності.

Як такої законодавчої бази не існує, але багато різних дослідників, котрі приділили даній темі свої дослідження.

Досліджувалися і розраховувалися головні коефіцієнти, визначали їхній вплив на зальний рівень справ у підприємства. Проводили свою діяльність на основі форми звітності №1 (Балансу), звіту про фінансові результати (форма №2) і інших інформативних джерел.

Головною метою є дослідження проблем з даної теми і висвітлення їх в повній мірі. Дослідженнями з даної теми займалися безліч наукових представників, котрі в своїх працях відображали проблемні питання, реєстрували і висвітлювали свої напрацювання[19].

Серед них найбільше дану тему висвітлювали Балабанов, котрий в своїй праці основи фінансового менеджменту приділив неабиякий інтерес. Взагалі, то даній темі приділяли увагу не лише представники бувшого радянського союзу, Наприклад в своїх працях Брігхем приділяв питання впливу фінансового менеджменту на розвиток підприємництва. Також іноземцями, котрі широко розкривали питання з даної теми були  Ван Хорн і Льюис. Що стосується першого, в своїх працях висвітлював головні осново й принципи управління фінансами, приділяв важливу роль фінансовій статистиці. 

Льюіс розроблював методику  прогнозування економічних показників під дією різних факторів.

Взагалі, дана тема є досить важливою при аналізі стану будь-якого підприємства, тому їй приділено багато праць, серед яких:

• методичні рекомендації по організації і проведенню балансових комісій на підприємстві, які відносяться до сфери управління;
• методи рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак чи дій з приховування банкрутства, фінансового банкрутства чи доведення до банкрутства ; 
• положення про порядок здійснення аналізу фінансового положення;
• аналіз господарської частини підприємства;
• методичні рекомендації з аналізу фінансового стану підприємства відповідно до вимог П(С)БО;
• за діяння теоретичних нечітких множин щодо фінансового стану;
• економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства.

 

1.3. Методика аналізу фінансової  стійкості і стабільності підприємства.

Стійкість фінансового стану підприємства багато в чому залежить від оптимальності структури джерел капіталу (співвідношення власних і позикових коштів), від оптимальності структури активів підприємства і від співвідношення основних і оборотних коштів, а також від зрівноваженості активів і пасивів підприємства за функціональною ознакою.

Аналіз відносних показників фінансової стійкості представляє собою оцінку складу і структури джерел коштів підприємства та їх використання. Результатом такого аналізу повинна бути оцінка незалежності підприємства від зовнішніх кредиторів. Чим вищою є питома вага залучених коштів у загальній величині джерел фінансування підприємства, тим вищий фінансовий ризик для контрагентів в роботі з даним підприємством, тим більш нестійким є його фінансовий стан.

Всі відносні показники фінансової стійкості, які характеризують стан і структуру активів підприємства та їх забезпеченість джерелами фінансування можна умовно поділити на показники:

• які визначають стан основних і оборотних запасів підприємства;
• які характеризують фінансову незалежність підприємства.

Стан основних і оборотних запасів відображається через:

1. Коефіцієнт  забезпеченості оборотних активів  власними коштами – характеризує  абсолютну можливість перетворення  активів у ліквідні кошти.

Позитивною тенденцією є збільшення показника, рекомендоване значення більше 0,1.

(1)

2. Коефіцієнт  забезпечення власними обіговими  коштами запасів – показує, на  скільки запаси, що мають найменшу  ліквідність у складі оборотних  активів, забезпечені довгостроковими  стабільними джерелами фінансування.

(2)

Рекомендоване значення = 0,5 – 0,8.

Рівень даного показника оцінюють насамперед в залежності від матеріальних запасів підприємства. Якщо їх величина значно вища від обґрунтованої проблеми в них то власні обігові кошти можуть покривати лише частину матеріальних запасів, тобто досліджуваний показник був менший за 1.

3. Коефіцієнт  маневреності власного капіталу  показує, яка частина власного  капіталу перебуває в обороті, тобто в тій формі, що дає  змогу вільно маневрувати цими  засобами.

   (3)

Оптимальним вважається рівень даного показника 0,5. Однак слід мати на увазі, що рівень даного показника залежить від специфіки діяльності підприємства. У фондомістких виробництвах його нормальна величина повинна бути нижчою, ніж у матеріаломістких, так  як в цьому випадку значна частина власних коштів є джерелом покриття основних виробничих фондів.

З метою аналізу структури джерел підприємства та оцінки ступеня фінансової стійкості і фінансового ризику розраховують такі показники.

1. Коефіцієнт  фінансової незалежності (автономії), що характеризує структуру фінансових  джерел підприємства та його  фінансову незалежність.

   (4),

де ВК – власний капітал;

П – загальна валюта нетто-балансу ( пасив балансу)

Рекомендоване значення більше 0,5.

Аналіз коефіцієнта автономії здійснюють шляхом оцінки:

• його динаміки за ряд звітних періодів;
• зміни структури його складових та визначення впливу цих змін на його рівень в цілому.

Отримані результати дозволяють здійснити прогнозування фінансової стійкості підприємства на майбутнє.

2. Коефіцієнт  концентрації позичкового капіталу  – частка залучених коштів  у загальній валюті балансу  – показує, яку частину активів  підприємства сформовано за рахунок  залучених коштів.

   (5),

Рекомендоване значення менше 0,5

3. Коефіцієнт  фінансової залежності показує  на скільки активи підприємства  фінансуються за рахунок позикових  коштів.

  (6),

Позитивним є зменшення даного коефіцієнту. Це обернений показник до коефіцієнта фінансової незалежності. Він показує, яка сума активів припадає на гривню власних коштів. Якщо величина дорівнює 1, то це означає, що всі активи підприємства сформовані тільки за рахунок власного капіталу.

4. Коефіцієнт  поточної заборгованості – показує  яку частину активів сформовано  за рахунок позичкових ресурсів  короткострокового характеру.

   (7),

5. Коефіцієнт  стійкого фінансування характеризує, яку частину активів балансу  сформовано за рахунок стійких  джерел. Якщо підприємство не  бере довгострокових кредитів  і позик, то величина коефіцієнту  буде збігатися з величиною  коефіцієнта фінансової незалежності.

  (8).

6. Коефіцієнт  фінансової незалежності капіталізованих  джерел.

  (9)

7. Коефіцієнт  фінансової залежності капіталізованих  джерел.

   (10),

Підвищення рівня цього показника, з одного боку, свідчить про посилення залежності від зовнішніх кредиторів, а з іншого – про ступінь фінансової надійності підприємства і довіри до нього з боку банків і населення.

8. Коефіцієнт  покриття боргів власним капіталом  (платоспроможність):

  (11)

9. Коефіцієнт  фінансового левериджу, або коефіцієнт  фінансового ризику – відношення  залученого капіталу до власного:

  (12)

Цей коефіцієнт вважається одним із основних індикаторів фінансової стійкості. Чим вище його значення, тим вищий ризик вкладення капіталу  в це підприємство. Нормативів співвідношення залучених і власних коштів практично немає. Вони не можуть бути однаковими для різних галузей і підприємств.

Рівень фінансового левериджу залежить від кон’юнктури товарного і фінансового ринку, рентабельності основної діяльності, стадії життєвого циклу підприємства, його фінансової стратегії.

Коефіцієнт фінансового левериджу складається з двох основних елементів:

а) диференціала фінансового левериджу, тобто з різниці між рентабельністю сукупних активів і середньою ціною залученого капіталу;

б) коефіцієнта фінансового левериджу.

Рівень фінансового левериджу вимірюється відношенням темпу приросту ситого прибутку до темпів приросту прибутку до виплати процентів і податків.

Він показує, у скільки разів темпи приросту чистого прибутку перевищують темпи приросту прибутку до виплати процентів і податків. Це перевищення забезпечується за рахунок ефекту фінансового важеля, однією зі складових якого є його плече. Збільшуючи або зменшуючи плече важеля залежно від сформованих умов, можна впливати на прибуток і прибутковість власного капіталу.

Зростання фінансового левериджу супроводжується підвищенням ступеня фінансового ризику, пов’язаного з можливістю недостатністю коштів для виплати процентів за кредити й позики. Незначна зміна брутто-прибутку і рентабельності інвестованого капіталу в умовах високого фінансового левериджу може призвести до значної зміни чистого прибутку, що небезпечно при спаді виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ТА СТАБІЛЬНОСТІ ПАТ "ЧЕРВОНА ЗІРКА"

2.1. Організаційно-економічна характеристика Публiчного акцiонерного товариства "по виробництву сiльськогосподарської технiки "Червона зiрка"

Відповідно даних, які входять до Статуту ПАТ «Червона зірка»:

1. Розкриття  iнформацiї за видами активiв:

В фiнансовiй звiтностi достовiрно розкрито iнформацiю за видами активiв пiдприємства. Основнi засоби та незавершене будiвництво вiдображаються вiдповiдно з вимогами П(С)БО 7 «Основнi засоби», первiсна вартiсть яких визначена вiдповiдно до п. 8 даного положення.

Нарахування амортизацiї проводиться з використанням прямолiнiйного методу, що вiдповiдає вимогам п. 26 П(С)БО 7. Протягом 2011 року методи нарахування амортизацiї в бухгалтерському облiку залишалися незмiнними. Аналiтичний облiк основних засобiв танематерiальних активiв вiдповiдає даним синтетичного облiку.

Вартiсть запасiв вiдображено в фiнансовiй звiтностi вiдповiдно до П(С)БО 9 «Запаси» за первiсною вартiстю. Первiснувартiсть виробничих запасiв та товарiв визначено вiдповiдно до п. 9 даного положення. Значну частину запасiв складають матерiали, що швидко обертаються, тому їхня вартiсть у балансi вiдповiдає реальнiй ринковiй вартостi. Дебiторська заборгованiсть в фiнансовiй звiтностi вiдображена вiдповiдно до вимог П(С)БО 10 «Дебiторська заборгованiсть». Коефiцiєнт сумнiвностi, розрахований виходячи з платоспроможностi окремих дебiторiв, становить 0.