Шляхи підвищення стійкості фінансового стану підприємства

Загальна сума оборотніх активів підприємства за 3 роки зазнала спад і підйом і в 2012 році в порівнянні з минулими роками(2010, 2011 рр.) зросла на 116921 і 119861 тисячу гривень відповідно в зв’язку з тим, що було залучено кошти завдяки короткостроковим зобов’язанням і розширенням власного оборотного капіталу. Це є позитивним моментом, що дасть поштовх для залучення тимчасово вільних коштів.

Хоча на загальному рівні у співвідношенні частка формування оборотних активів завдяки довгостроковим кредитам і позикам в відсотковому еквіваленті в 2012 впала на 11,1% порівняно з 2011 роком., на відміну від 2011 і 2010 років, коли вона піднялась на 25,3 %. В даному разі це є позитивним моментом, адже дані свідчать про те, що в загальній частці відбулося збільшення власного капіталу в пропорції до залучених коштів.

Рівень фінансового левериджу вимірюється відношенням темпу приросту чистого прибутку до темпів приросту прибутку до виплати процентів і податків.

Він показує, у скільки разів темпи приросту чистого прибутку перевищують темпи приросту прибутку до виплати процентів і податків. Це перевищення забезпечується за рахунок ефекту фінансового важеля, однією зі складових якого є його плече. Збільшуючи або зменшуючи плече важеля залежно від сформованих умов, можна впливати на прибуток і прибутковість власного капіталу.

Зростання фінансового левериджу супроводжується підвищенням ступеня фінансового ризику, пов’язаного з можливістю недостатністю коштів для виплати процентів за кредити й позики. Незначна зміна брутто-прибутку і рентабельності інвестованого капіталу в умовах високого фінансового левериджу може призвести до значної зміни чистого прибутку, що небезпечно при спаді виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.4

Аналіз показників фінансової і ринкової стійкоті підприємства, тис.грн

Показники	2 010р.	2 011р.	2 012р.	Відхилення: +, - 2012
				2 010р.	2 011р.
1	1	2	3	4	5
Фінансова стійкість
1. Наявність власних оборотних  коштів	45897	20358	65857	19960	45499
2. Коефіцієнт маневреності власного  капіталу	0,27	0,12	0,27	-0,01	0,15
3. Коефіцієнт концентрації позикового  капіталу	0,25	0,36	0,39	0,15	0,03
4. Коефіцієнт фінансової стабільності				0,00	0,00
5. Коефіцієнт фінансової стійкості	3,19	1,81	1,55	-1,65	-0,26
6.Коефіцієнт фінансової незалежності  капіталізованих джерел	1,00	0,90	0,91	-0,09	0,01
7.Коефіцієнт фінансової залежності  капіталізованих джерел	0,00	0,10	0,09	0,09	-0,01
8 . Коефіцієнт поточної заборгованості				0,00	0,00
Ринкова стійкість
1. Коефіцієнт автономії	0,75	0,64	0,61	-0,15	-0,03
2. Коефіцієнт фінансової залежності	0,25	0,36	0,39	0,15	0,03
3. Коефіцієнт фінансового левериджу	0,31	0,55	0,65	0,33	0,09

 

Як видно з даних, що наведені в таблиці 2.4, то вони є досить позитивними. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу перебуває в обороті, тобто в тій формі, що дає змогу вільно маневрувати цими засобами.

Оптимальним вважається рівень даного показника 0,5. Однак у нас показник є меншим, і це вказує на те, що та кількість власного капіталу, яка є в обороті, не є достатньою для досягнення цілей виробництва. У 2011 році він набув значення 0,12 що є меншим у порівнянні з 0,27 у 2010 році. І хоча у 2012 році показник зріс на 0,15 у порівнянні з 2011 роком і досяг значення 0,27 2010 року він все ж таки залишається недостатнім.

При розрахнкові даного коефіцієнта власний оборотний капітал був розділений на власний капітал.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу це частка позичкових коштів у загальній валюті нетто-балансу, вказує, яку частину активів підприємства сформовано за рахунок позичкових коштів довгострокового і короткострокового характеру.

В нашому випадку цей коефіцієнт з кожним роком зростає, але залишається у межах норм і це є позитивним для підприємства.

Коефіцієнт фінансової стійкості по всім правилам аналізу повинен збільшуватися. Такий результат є досягненням підприємства, котрий характеризує стабільний розвиток, адже довгострокові зобов’язання допомагають визначенню пріоритетів і поточних зобов’язань. Вони є визначальним чинником стійкості, а так як в нашому разі довгострокові зобов’язання виросли, але не в достатній вазі порівняно до загального пасиву балансу, це призвело до зменшення фінансової стійкості.

Коефіцієнт стабільності також знизився і потяг зниження за собою платоспроможності.

За останні три роки коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел зменшився у 2011 в порівнянні з 2010 і збільшився в 2012 в порівнянні з 2011, але залишився у межах нормативного значенняя >0,6. Обернена тенденція у коефіцієнт фінансової залежності капіталізованих джерел який має тенденцію до зростання, але також залишається в межах оптимального значення <0,4.

Що стосується коефіцієнта автономії, він характеризує структуру фінансових джерел підприємства та його фінансову незалежність. Він характеризує, яка частина активів підприємства сформована за рахунок власних і прирівнених до них джерел. Аналіз коефіцієнта автономії здійснюють шляхом оцінки його динаміки за ряд звітних періодів і зміни структури його складових та визначення впливу цих змін на його рівень в цілому. Розраховується шляхом довання доходів майбутніх періодів, власного капіталу і забезпечення наступних витрат та платежів і ділення даної суми на валюту балансу.

Оптимальним є коли значення коефіцієнта складає половину всіх джерел фінансування. Зростання коефіцієнта свідчить про зниження залежності підприємства від залучених джерел. Хоча в нашій ситуації даний коефіцієнт падає від 0,75 у 2010 році до 0,64 у 2011 році і до 0,61 у 2012 році він залишається більше 50%. Все одно така тенденція до спаду є не досить позтивною.

Іншим показником ринкової стійкості є показник фінансової залежності, показує на скільки активи підприємства фінансуються за рахунок позичкових коштів. Даний коефіцієнт є обернений до коефіцієнта автономії. Він показує, яка сума активів припадає на гривню власних коштів. В нашому випадку цей показник збільшується в 2012 році на 0,15 і 0,03 відповідно в порівнянні з 2010 і 2011 рр. і становить 0,39.

Ці дані вказують на те, що на кожну вкладену гривню власних коштів припадає 0,39 гривень позикових.

Занадто велика частка позикових коштів знижує платоспроможність підприємства, підриває його фінансову стабільність  і відповідно, знижує довіру до нього і зменшує ймовірність одержання позики. Однак і дуже велика частка власних коштів також невигідна підприємству, тому що якщо рентабельність активів перевищує вартість джерел позикових коштів, то за браком власних коштів вигідно взяти кредит.

Останнім показником ринкової стійкості, є коефіцієнт фінансового левериджу, або по іншому як його називають  коефіцієнт фінансового ризику. Він вважається одним із основних індикаторів фінансової стійкості. Чим вище його значення, тим вищий ризик вкладення капіталу в це підприємство.

Розраховується як сума поточних зобов’язань з довгостроковими зобов’язаннями розділена на суму власного капіталу, забезпечення наступних виплат та платежів і доходи майбутніх періодів.

Нормативи співвідношення залучених і власних коштів практично немає. Вони не можуть бути однаковими для різних підприємств. В тіх галузях, де повільно обертається капітал і висока частка необоротних ативів, коефіцієнт фінансового левериджу не може бути високим. А так як в нас даний коефіцієнт в 2010р. – 0,31, в 2011р. – 0,55 і в 2012 - 0,65 це свідчить про те, що в нас досить повільно обертаються грошові кошти.

 

2.3. Аналіз фінансової рівноваги між активами і пассивами

Баланс підприємства - це віддзеркалення його фінансового стану на конкретний момент часу. Результати руху фінансових потоків фіксуються в структурі капіталу, розмірах цільових фондів і фінансових активів, нарахованій амортизації. Баланс становить найбільший інтерес для всіх користувачів фінансової інформації, оскільки саме він показує залежність підприємства від зовнішніх і позикових джерел фінансування, стан стосунків постачальниками і покупцями, напрямки інвестиційної діяльності підприємства та джерела його фінансування. Дані балансу свідчать про те, що має в своєму розпорядженні підприємство, скільки воно заборгувало постачальникам і кредиторам, яким є його власний капітал. Будь-яка господарська операція призводить до зміни балансу, і при нагоді його щоденного складання можна спостерігати залежність заходів, що проводяться, і фінансового стану. Балансом є зіставлення активів і пасивів підприємства, тобто грошових коштів і майна із зобов'язаннями підприємства щодо його власників і кредиторів.

Актив балансу складається з трьох розділів, а пасив - з п'яти розділів, у яких згруповані економічно однорідні засоби і джерела так, щоб з найбільшою ясністю простежувався взаємозв'язок між складом господарських засобів в активі та джерелами їх формування в пасиві балансу. Це істотно підвищує пізнавальні якості балансу, полегшує контроль та забезпечує аналіз фінансового стану підприємства.

Найповніше фінансову стійкість підприємства може бути розкрито на основі вивчення рівноваги між статтями активу і пасиву балансу. Фінансову рівновагу можна розглянути за двома підходами, що взаємно доповнюють один одного.

Перший (майновий) підхід до оцінювання фінансової рівноваги виходить з позиції кредиторів: припускає збалансованість активів і пасивів балансу за термінами і спроможність підприємства вчасно погашати свої борги (ліквідність балансу).

Другий (функціональний) підхід виходить з позиції керівництва підприємства, що ґрунтується на функціональній рівновазі між джерелами капіталу і використанні їх в основних циклах господарської діяльності (операційний, інвестиційний, грошовий цикли).

Збалансованість додатного і від'ємного потоків коштів можлива за умови зрівноваженості активів і пасивів за термінами використання і за циклами. Отже, фінансова рівновага активів і пасивів балансу лежить в основі оцінки фінансової стійкості підприємства, його ліквідності Й платоспроможності.

Одні автори ототожнюють поняття "фінансова рівновага" і "фінансова стійкість", інші, думку яких ми поділяємо, вважають, що друге ширше від першого, оскільки для фінансової стійкості і стабільності ФСП важлива не лише фінансова рівновага балансу на певну дату, а й гарантії збереження його в майбутньому. А такими гарантами виступають фінансово-господарські результати діяльності підприємства: прибутковість капіталу, рентабельність продажів, швидкість оборотності капіталу, вкладеного в активи, коефіцієнт стійкості його зростання.

Для того, щоб зробити аналіз фінансової рівноваги між активами і пасивами необхідно побудувата агрегований баланс підприємства.

Таблиця 2.5

Агрегований баланс підприємства

Актив	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Пасив	2010 р.	2011 р.	2012 р.
Необоротні активи	124283	169921	204871	Власний капітал	168206	169657	246973
Запаси	72875	62664	139581	Довгострокові зобов’язання	0	18673	23755
Кошти, розрахунки та інші активи	25686	33023	75966	Короткострокові зобов’язання у тому числі кредити і позики	52659	75258	136066
Баланс	223033	265608	406794	Баланс	223033	265608	406794
		+	+			+	+

Основними джерелами фінансування необоротних активів, як правило виступають власний капітал і довгострокові кредити й позики.

Що стосується власного капіталу, то він утворюється завдяки оборотним активам. Він відображається у балансі загальною сумою розділу І пасиву балансу. Щоб визначити, скільки власного капіталу вкладено в довгострокові активи, необхідно від загальної суми необоротних активів відняли довгострокові кредити банку для інвестицій у нерухомість.

Для того, щоб дізнатися, яка сума власного капіталу використовуються в обігу, необхідно від загальної суми власного капіталу і довгострокових зобов’язань відняти ту частину, яка вкладена в необоротні активи і витрати майбутніх періодів. Власний капітал досягається завдяки сумі власного капіталу, забезпечення наступних виплат та платежів, довгострокові зобов’язання і доходи майбутніх періодів мінус необоротні активи і оборотні активи.

Згідно навиком, які було одержено з дисципліни бухгалтерський облік, баланс активів і пасивів повинен бути однаковим. 

Серед загальної групи активів ключове значення мають необоротні активи. Їхня частка майже п’ятдесят відсотків загальної валюти балансу. Ці дані говорять про те, що використання активів не є раціональним, і баланс є неліквідним. Але з  іншої сторони короткострокові зобов’язання переважають довгострокові і це також свідчить про неліквідність.

Аналізуючи данні таблиці 2.5 можна спостерігати що в 2011 році порівняно з 2010 роком і у 2012 поріняно з 2011, як активна, так і пасивна частина балансу зросла на 42572 (265608 – 223033) і на 141186 (406794 – 265608) відповідно.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

 

3.1. Шляхи підвищення стійкості фінансового стану підприємства

Значна кількість підприємств в Україні має незадовільну структуру капіталу та відчуває нестачу оборотних коштів. За своєчасної розробки та впровадження заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану в довгостроковому періоді, такі підприємства можуть збільшити свій майновий потенціал, відновити платоспроможність та прибутковість.

З цією ж проблемою зіткнулося й наше підприємство, яке втратило свій майновий потенціал і прибутковість. Такий висновок я зробив після того як підрахував всі можливі показники, які могли б в тій чи іншій мірі демонструвати фінансову стійкість за результатами фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика діяльності підприємства в певному періоді, що відображає ступінь забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами, раціональності їх розміщення, забезпеченості власними оборотними коштами для своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями та здійснення ефективної господарської діяльності в майбутньому.