Шляхи вдосконалення методики оцінки кредитоспроможності позичальника

ЗМІСТ

 

Вступ	4
1. Теоретичні аспекти оцінювання  кредитоспроможності позичальників  банку	6
2. Оцінювання фінансово-економічного  стану позичальника за допомогою  рейтингування клієнтів банку	14
3. Шляхи вдосконалення методики оцінки кредитоспроможності позичальника	26
Висновки	37
Література	39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Надання кредитів і проведення кредитної політики є найпоширенішою операцією банківських установ, оскільки саме ці операції приносять банківським установам основну частину доходу. Однак аналіз ситуації, що склалась у банківській сфері, свідчить, що більшість банків зазнає фінансового краху внаслідок надзвичайно ризикованої кредитної політики.

У зв’язку з цим досить актуальним є вирішення проблеми вдосконалення кредитування. Банки мають організовувати кредитні операції таким чином, щоб отримувати максимально можливий прибуток, але при цьому намагатися зменшити ризики, безпосередньо пов’язані з механізмом надання та погашення банківських кредитів.

Актуальною на сьогодні є розробка теоретичних пропозицій з удосконалення банківського кредитування, широке практичне використання яких дасть банківській системі України змогу підвищити ефективність діяльності всіх кредитних інститутів у процесі кредитування позичальників.

Основну увагу необхідно зосередити на виявленні тих тенденцій, що нині переважають у кредитних взаємовідносинах банків з клієнтами, на пошуку шляхів удосконалення сучасних форм кредитування, оскільки останніми роками у розвитку кредитної діяльності банківських установ України відбуваються кількісні та якісні зміни, котрі відображають позитивні і негативні сторони кредитного процесу.

Кредитування є однією з найризиковіших банківських операцій. Тому необхідною умовою застосування комерційними банками ефективних методів видачі позик клієнтам є мінімізація кредитного ризику за всіма напрямами вкладання коштів.

Основним і найефективнішим методом такої мінімізації є якісна оцінка банком кредитоспроможності позичальників, тобто здатності клієнта своєчасно і в повному обсязі виконувати свої зобов'язання щодо погашення кредитів і нарахованих за ними процентів. Основу такої оцінки становить розрахунок ряду показників, що відображають усі аспекти діяльності позичальника.

Результати аналізу діяльності клієнта дають змогу банку прийняти оптимальне рішення щодо можливості й доцільності видачі кредиту, його розмірів, строку і рівня оплати.

Дослідженнями питань оцінки кредитоспроможності позичальників займались такі вітчизняні науковці, як Вознюк М. О., Грудзевич Я. М., Крупський В. М., Ричаківська В. А., Смовженко Т. С., Шемшученко Г. Ю. та ін. Серед російських досліджень з даної проблеми варто відзначити роботи Коцовської Р. Р., Табачука Г. С., Хім’яка В. С.

Метою даної роботи є висвітлення теоретичних та практичних аспектів аналізу кредитоспроможності позичальника, як основної характеристики фінансово-економічної діяльності підприємства для кредиторів, зокрема банків.

У відповідності до мети поставлені наступні завдання:

- проаналізувати оцінку кредитоспроможності позичальника, висвітлити значення і необхідність;

- провести аналіз методів, які використовуються при оцінці кредитоспроможності;

- дослідити аналіз показників, що характеризують фінансовий стан позичальника;

- описати комплексний аналіз фінансового стану підприємства;

- визначити аналіз шляхів удосконалення оцінки кредитоспроможності.

Об’єктом дослідження є процес аналізу кредитоспроможності клієнтів банку.

Предметом дослідження є методичне забезпечення оцінки кредитоспроможності позичальників.

 

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНЮВАННЯ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКІВ БАНКУ

 

 

Основою сучасної економіки є банківська система. Міцні і стійкі банки означають стабільну економіку і навпаки, банкрутства банків, неповернені кредити, несплачені відсотки – усе це послабляє банківську систему, що звичайно негативно впливає на стан підприємств держави і говорить про хворобу економіки.

Організація фінансово-кредитного обслуговування підприємств, організацій і населення, функціонування кредитної системи відіграють винятково важливу роль у розвитку господарських структур, відповідно, і в економіці країни в цілому. Від ефективності й безперебійності функціонування кредитно-фінансового механізму залежать не тільки своєчасне одержання засобів окремими господарськими одиницями, але і темпи економічного розвитку країни в цілому. Кредитування для підприємства–цеінвестиція, яку потрібновкласти у виробництвочиіншу сферу з метою отримання прибутку [8].

Для сучасної практики організації кредитного процесу в банківських установах нашої країни характерна ціла низка проблем, котрі вкрай ускладнюють можливості повноцінної реалізації банками функції фінансового посередництва із забезпечення суб'єктів господарювання належним обсягом грошових ресурсів із метою неперервного провадження виробничого циклу, а відтак і нормального перебігу відтворювального процесу в масштабах усієї економіки. Основною з-поміж зазначених проблем, звісно, є значні обсяги не сплаченої у строк заборгованості за наданими позичками у складі кредитних портфелів комерційних банків.

Перехід до ринкової економіки, суттєве розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності, поява нових форм власності – усе це збільшує ризик повернення позички і вимагає оцінки кредитоспроможності при висновку кредитних договорів, рішенні питань про можливість і умови кредитування. При оцінки кредитоспроможності враховуються репутація позичальника, розмір і склад його майна, стану економічної і ринкової кон'юнктури, стійкість фінансового стану та інші.

Збільшення протягом останніх років обсягів виробництва та активізація кредитування комерційними банками виробничих підприємств країни спонукають банкірів до пошуку ефективніших методів оцінки фінансового стану підприємств, маючи на меті мінімізацію потенційних втрат комерційного банку при проведенні активних операцій з такими суб’єктами господарювання. Розв'язання даної проблеми потребує визначення поняття кредитоспроможності підприємства як бази оцінки про доцільність видачі кредиту та безризиковість, а також розробка та вдосконалення методів і створення універсальної й оптимальної методики визначення кредитоспроможності позичальника [9].

Вперше поняття «кредитоспроможність клієнта» з'явилося економічної літературі XVIII в. У межах своїх працях його використовували А. Сміт і Д. Кейнс, М. Бунге і У. Косінський. Звісно, і часу кредиторів цікавила здатність позичальників до здійснення кредитних угод, але спроби такої оцінки носили несистематичний, розрізнений характер [21].

З того часу питання кредитоспроможності досить актуальні, широко висвітлені і висвітлюються в працях економістів. Поняття «кредитоспроможність» на ранніх періодах трактувалося по-різному, що можна спостерігати в табл. 1.1.

Таким чином, аналіз сучасних трактувань поняття «кредито-спроможність» привів до висновку, що погляди вчених на визначення цього поняття здебільшого збігаються. Так, науковці сходяться у думці, вважаючи, що сутнісною ознакою кредитоспроможності є розрахунок зі своїми борговими зобов’язаннями. Ми погоджуємось, оскільки під цим розуміється і повернення кредиту, і відсотків за ним, і інших зобов’язань позичальника. Проте, існує розбіжність у трактуваннях, оскільки одні автори вважають, що кредитоспроможність – це спроможність, інші – здатність та готовність, решта – можливість; система умов; наявність переумов і т. д.

Таблиця 1.1

Дослідження визначень поняття «кредитоспроможність» різними авторами

Автор	Поняття
Агапова Т.Н. [2, с. 12]	Готовність до здійснення кредитної операції й можливість своєчасного повернення отриманої позики.
ГрадоваА.П. [5, c. 287]	Спроможність повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями.
Белих Л.П. [15, с. 533]	Спроможність компанії або приватної особи залучати позиковий капітал і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг.
Колєснікова В.І. [12, c. 450]	Наявність у позичальника передумов, можливостей отримати кредит та повернути його в строк.
Примостка Л.О. [13, c. 91]	Здатність юридичної чи фізичної особи повністю і в зазначені терміни виконати всі умови кредитної угод.
Поєздник О.І. [14, c. 8]	Комплексне поняття, яке характеризує спроможність та готовність позичальника до здійснення кредитної операції, яка оцінюється банком з огляду на фінансово-економічне становище позичальника та на якість зробленої ним кредитної пропозиції, а також з точки зору прийнятності для банку кредитора кредитного ризику й можливості керувати ним.
Гиляровська Л.Т. [3, с. 350]	можливості економічних суб’єктів ринкової економіки своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми короткостроковими і довгостроковими зобов’язаннями у зв’язку з неминучою необхідністю погашення кредиту.

 

Узагальнивши підходи вчених до трактування поняття «кредитоспроможність» та врахувавши усі неточності, представимо власне визначення: кредитоспроможність – це спроможність позичальника у встановлений кредитною угодою термін повернути в повному обсязі кредит переважно за рахунок грошових коштів, які генеруються позичальником у ході звичайної діяльності.

В Україні НБУ розробляє для комерційних банків рекомендації щодо вивчення фінансового стану і кредитоспроможності позичальників.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються вітчизняними комерційними банками самостійно на підставі ґрунтовної і виваженої оцінки фінансової діяльності клієнта, проведеної за підсумками порівняльного аналізу балансів, звітів про фінансові результати та їх використання тощо. Позичальник має мати фінансові передумови для отримання позики і бути спроможним своєчасно повернути наданий йому кредит відповідно до умов кредитного договору. В кожному окремому випадку банк повинен визначити ступінь ризику, який він готовий взяти на себе.

НБУ рекомендує кожному комерційному банку розробити свою власну систему показників фінансової діяльності позичальників. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальників оформляється окремим положенням і затверджується правлінням комерційного банку.

Комерційний банк повинен щоквартально проводити оцінку фінансового стану позичальника. Сам факт визначення кредитоспроможності та фінансового стану клієнта має стимулювати підприємство-позичальника підвищувати ефективність своєї фінансово-господарської діяльності.

Для здійснення оцінки фінансового стану і кредитоспроможності позичальника слід враховувати чітко визначені об'єктивні показники його діяльності, такі як: обсяг реалізації, прибуток та збитки; рентабельність; коефіцієнти ліквідності; грошові потоки (надходження коштів на рахунки позичальника) для забезпечення повернення позики та сплати відсотків за нею; склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості тощо. Комерційний банк повинен враховувати чинники, які багато в чому носять суб'єктивний характер: ефективність управління підприємством позичальника; ринкову позицію позичальника та його залежність від циклічних та структурних змін в економіці й галузі; наявність державних замовлень та державної підтримки позичальника історію погашення кредитної заборгованості позичальника в минулому тощо [1].

НБУ рекомендує комерційним банкам використовувати для економічної оцінки діяльності позичальника таку систему фінансових коефіцієнтів, яка відображена в Табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Система фінансових показників

Назва коефіцієнта	Характеристика коефіцієнта	Формула	Тлумачення
1	2	3	4
Коефіцієнтзагальноїліквідності	Характеризуєнаскількиобсягпоточнихзобов'язань за кредитами і розрахункамиможнапогасити за рахунокусіхмобілізованихоборотнихактивів.	Кзл = Оборотні активи / Поточні зобов'язання	Критичне значення становить 1. Значення у межах 1-1,5 свідчить про спроможність підприємства повністю розрахуватися по своїх боргах за рахунок оборотних активів. Зростання показника вище 2,5 свідчить про неефективне управління грошовими коштами, що може негативно позначитись на доходності.
Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності	Характеризує, наскільки короткострокові зобов'язання можуть бути негайно погашені швидко ліквідними грошовими коштами та цінними паперами.	Кл = Високоліквідні активи / Поточні зобов'язання	Критичне значення становить 0,2. Значення у межах 0,25-0,35 свідчить про спроможність підприємства повністю розрахуватися по своїх боргах за рахунок оборотних активів. Зростання показника свідчить про неефективне управління грошовими коштами, що може негативно позначитись на доходності.
Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (коефіцієнт автономності)	Показує розмір залучених коштів на 1 грн. власних коштів. Характеризує частку власності самого підприємства в загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність .	Ка = Власний капітал / Активи	Орієнтовне значення знаходиться у межах 0,5 – 1. Чим вищий цей коефіцієнт, тим більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство.
Коефіцієнт фінансової незалежності	Свідчить про питому вагу власних коштів у загальній сумі заборгованості.	Кн = Залучені кошти / Власний капітал	Критичне значення становить 1. Чим менший цей показник, тим більш фінансово незалежним вважається підприємство.

 

 

Закінчення табл. 1.2

 

1	2	3	4
Коефіцієнт маневреності власних коштів	Показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування  поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, яку капіталізовано. Характеризує ступінь мобільності використання власних коштів.	Кмвк = (Власний капітал – необоротні активи) / Власний капітал	Нормативне значення цього показника знаходиться у межах 0-1. Зростання цього показника в динаміці є позитивною тенденцією для позичальника.