Шляхи вдосконалення методики оцінки кредитоспроможності позичальника

 

В українських посібниках розрахунок та оцінка показників фінансової дільності позичальника відносять до першого етапу (аналіз фінансового стану) механізма оцінки кредитоспроможності. На практиці ж, наприклад в методиці проведення оцінки фінансового стану позичальника банка «Укрсоцбанк» , при оцінці фінансового стану позичальника - юридичної особи, розраховуються такі показники його діяльності:

1.- Показники  платоспроможності позичальника;

2.- Показники  фінансової стійкості;

3. Показники  „солідності” позичальника.

Діловий ризик - це ризик, пов’язаний з тим , що кругообіг фондів позичальника може не завершитися в строк та з бажаним ефектом. Факторами ділового ризику є різні причини, які приводять до затримки кругообігу фондів на окремих стадіях. Фактори ділового ризику можна згрупувати за стадіями кругообігу.

I стадія - створення запасів:

• кількість постачальників та їх надійність;
• потужність та якість складських приміщень;
• відповідність способу транспортування та характеру вантажу;
• доступність цін на сировину та його транспортування для позичальника;
• кількість посередників між покупцями та виробниками сировини та інших матеріальних цінностей;
• віддаленість постачальника;
• економічні фактори;
• мода на сировину, яка закуповується та інші матеріальні цінності;
• фактори валютного ризику;
• небезпека застосування обмежень на вивіз та ввіз імпортної сировини.

II стадія - стадія виробництва:

• наявність та кваліфікація робочої сили;
• вік та потужність обладнання;
• завантаженість обладнання;
• стан виробничих приміщень.

III стадія - стадія збуту:

• кількість покупців та їх платоспроможність;
• диверсифікованість дебіторів;
• приналежність позичальника до базової галузі за характером кредитуємої готової продукції;
• ступінь конкуренції в галузі;
• вплив на ціну кредитуємої готової продукції суспільних традицій та переваг, політичної ситуації;
• наявність проблем перевиробництва на ринку даної продукції;
• демографічні фактори;
• фактори валютного ризику;
• можливість застосування обмежень на вивіз з країни та ввіз в іншу країну експортної продукції.

Крім того, фактори ризику на стадії збута можуть комбінуватися з факторів першої та другої стадії. Тому діловий ризик на стадії збуту вважається більш високим, ніж на стадії створення запасів або виробництва. Критерії ділового ризику можна представити у вигляді таблиці.

Таблиця 2.2

Критерії оцінки ділового ризику

ПОКАЗНИКИ	Бали
Кількість постачальників більш трьох два один	10 5 1
Надійність постачальників Всі постачальники мають відмінну репутацію більша частина постачальників надійна я к ділові партнери основна частина постачальників ненадійні	5 3 0
Транспортування вантажу В межах міста, є страховий поліс, вид транспортування відповідає товару постачальник віддалений від покупця ,є страховий поліс, транспортування відповідає товару постачальник віддалений від покупця, транспортування може призвести до втрати частини товару та зниженню його якості, є страховий поліс. Постачальник в межах міста, транспортування не відповідає вантажу, страховий поліс відсутній і т.д.	10   8     6   4
Складування товару Позичальник має власні складські приміщення задовільної якості або складські приміщення не потребуються складські приміщення орендуються складські приміщення потрібні, але відсутні на момент оцінки ділового ризику і т.д.	5 3   0

 

В умовах економічної нестабільності аналіз ділового ризику в момент видачі позики суттєво доповнює оцінку кредитоспроможності клієнта на основі фінансових коефіцієнтів, які розраховуються на підставі середніх фактичних даних минулих звітних періодів. Аналогічна модель оцінки ділового ризику застосовується і на підставі інших критеріїв. Бали проставляються за кожним критерієм та сумуються. Чим більше сума балів, тим менше ризик та більше вірогідність завершення угоди з прогнозуємим ефектом, що дозволить позичальнику в строк погасити свої боргові зобов’язання [7].

У кредитному процесі дуже важливо правильно та об’єктивно оцінити кредитоспроможність позичальника. Достовірність оцінки істотно впливає як на результати конкретних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку загалом. Точність оцінки важлива і для позичальника, адже від неї залежить рішення про надання кредиту та про можливий його обсяг.

Вітчизняні банки розробляють методики оцінки фінансового стану позичальника з урахуванням вимог НБУ, викладених у положенні „Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”. Критичний аналіз зазначених методик свідчить про суттєві їх недоліки, зокрема:

- ігнорування галузевих особливостей об’єкта аналізу (передбачене деякими методиками врахування цих особливостей зводиться до коригування сукупної кількості балів на суб’єктивно визначений середньо галузевий рівень ризику);

- довільність фіксування нормативних значень окремих показників;

- суб’єктивне формування вибірки показників, які підлягають аналізу (не береться до уваги явище мультіколінеарності тощо);

- ігнорування (або суб’єктивне врахування) чинника різної вагомості впливу окремих показників на загальні результати аналізу;

- окремі параметри фінансового стану характеризуються різною кількістю показників, що викривляє результати аналізу.

Через ці та інші недоліки наслідком застосування згаданих методик на практиці є високий рівень помилковості фінансових рішень. Підтвердженням цього є значна кількість проблемних кредитів у кредитному портфелі вітчизняних комерційних банків.

Розглянемо за допомогою табл. 2.3 порівняльну характеристику методик оцінки кредитоспроможності.

Таблиця 2.3

Порівняльна характеристика методик оцінки кредитоспроможності

	№	ПОКАЗНИКИ	НБУ	„Укрсоцбанк”	АВА ЛЬ	Пол тава - банк
ОБОВ’ЯЗКОВІ	1	Платоспроможності Коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ1)	Високоліквідніактиви, поточні зобов’язання	+	+	+
	2	Коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2)	Ліквідніактиви Поточні зобов’язання	+	+	+
	3	Коефіцієнт загальної ліквідності	Оборотнітактиви Поточні зобов’язання	+	+	+
	4	Фінансової стійкості Коефіцієнт маневреності власних коштів (КМ)	Власний капітал - необоротні активи / власний капітал	+	+	+
	5	Коефіцієнт незалежності (КН)	Залученікошти Власнийкапітал	+	_	+
	6	Рентабельності Рентабельність активів	Чистий прибуток Активи	+	_	+
	7	Рентабельність продажу	Чистий прибуток Обсяг реалізації продукції	+	_	+
	8	Аналіз грошових потоків	(Нсм х n) – (Зм х n) – Зі / Ск	+	_	+
	9	Коефіцієнт фінансової стійкості (Кфс)	__			__
	10	Коефіцієнт ділової активності (Ка)	__		__	__
	11	Коефіцієнт співвідношення власного капіталу позичальника до суми кредиту.	—		—	—

 

Продовження табл. 2.3

	12	Коефіцієнт забезпечення кредитної операції	—		—	—
	13	Коефіцієнт автономії	—	—		—
	14	Коефіцієнт забезпечення власними коштами	—	__		__
Показники, які розглядаються в періоді	15	Коефіцієнт залежності від довгостр. зобов’язань (Здо)	_	__		_
	16	Маневреність робочого капіталу (МК)	__	__		__
	17	Коефіцієнт оборотності оборотних засобів (Ко)	__	__		__
	18	Час обороту (тривалість в днях одного обороту)	__	__		__
	19	Коеф. оборотн. запасів (Коз)	__	__		__
	20	Середня тривалість одного обороту запасів (Чоз)	__	__		__
	21	Питома вага власних обігових коштів та залучених на довгостроковий термін у валюті балансу (К2)	__	__	__
	22	Питома вага позикових обігових коштів у валюті балансу (К3)	__	__	__
	23	Закриття кредитних договорів	─	+	+	+
	24	Сплата відсотків за кредит	─	+	─	+
	25	Клас позичальника в минулому	─	+	─	__
	26	Наявність бізнес-плану (Нб)	─	+	─	+
	27	Період функціонування підприємства (Пф)	─	+	+	+
	28	Наявність аудиторських висновків	─	+	__	+
	29	Наявність заборгованості іншим банкам	─	─	+	+
	30	Наявність рахунків в інших банках у нац. та інвалютах	─	─	+	+
	31	Середньомісячні надходження в залежності від суми заборгованості	─	─	─	+
	32	Термін користування кредитом	__	__	__	+
	33	Надійність партнерів	─	─	─	+
	34	Наявність власного ліквідного майна (крім того, що вже надано в заставу)	─	─	─	+
	35	Розмір сплаченого статутного фонду	─	─	+	+
	36	Наявність картотеки №2	─	─	─	+

 

Виходячи з даних таблиці можна зробити висновок, що методика „Укрсоцбанку” цілком відповідає рекомендаціям НБУ, до того ж порівняно з методикою „Аваль” в ній присутні елементи дискримінантного аналізу.

В цій методиці , ми вважаємо присутньо багато суб’єктивних чинників. Так, наприклад такий показник як наявність рахунків в інших банках у відповідності з його методикою значно знижує кредитоспроможність позичальника. Викликає сумніви доцільність включення в методику оцінки кредитоспроможності, а саме в об’єктивні фактори діяльності клієнта таких показників (до речі, вони значно підвищують кредитоспроможність позичальника), як частка АППБ „Аваль” в статутному фонді або чи є співробітником АППБ „Аваль” керівник клієнта (директор, фінансовий директор, заст.. директора з правом підпису платіжних документів та інш. Це означає, що банк завчасно віддає перевагу тим клієнтам на яких сам бан має вплив, при цьому не зважаючи на його фінансовий стан.

Як бачимо,нині в банках України застосовується доволі широкий спектр методик визначення кредитоспроможності позичальника. Причому кожен банк розробляє власну систему оцінки, виходячи з особливостей кредитної політики, технологічних можливостей, спеціалізації банку, конкретних умов договору, пріоритетів у роботі, місця на ринку, конкурентноспроможності, стану взаємовідносин із клієнтами, рівня економічної та політичної стабільності держави тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ШЛЯХИ  ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ОЦІНКИ  КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА

 

 

Особливістю оцінки кредитоспроможності малих підприємств є те, що використання банком фінансових коєфіцієнтів та метода анализу грошового потоку ускладнено з-за стану обліка та звітності у цих клієнтів банка. У підприємств малого бизнеса, як правило, немає ліцензованого бухгалтера. Крім того, витрати на аудиторську перевірку для цих клієнтів банка недоступні. Тому відсутнє удиторське підтвердження звіту позичальників. В зв’яку з цими причинами оцінка кредитоспроможності клієнта грунтується не на його фінансовій звітності, а на особовому знанні робітником банка бизнесу данного клієнта. Останнє передбачає постійні контакти з клієнтом: особове інтерв’ю з клієнтом, регулярнее відвідування його підприємства. В ході особового інтерв’ю клієнт повинен доказати, що витрати, які кредитуються будуть списані на собівартість реалізованої продукції. В зв’язку з частим відвідуванням підприємства банк кредитує, як правило, навколишні підприємства [7]. Чим менший обсяг господарської діяльності, тим важливіше роль критеріїв для оцінки кредитів фізичним особам. Світовий досвід базується саме на цьому, тому часто пред посилкою для надання кредиту є поручительство фізичної особи – керівника підприємства.  
Все вище викладене дозволяє стверджувати, що кредитоспроможність підприємства – комплексне поняття, яке представляє інтерес не тільки для банка-кредитора, але й для самого підприємства, оскільки засноване на загальних принципах фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності та рентабельності. Як би успішно не працювало підприємство, періодично воно потребує залучення коштів: при розширеному виробництві така потреба виникає частіше всього з приводу придбання основних фондів, в такому випадку кредитування коштів відбувається в капітальні вкладення. На жаль на даний час не кожне підприємство спроможне працювати за таким принципом. В інших випадках кредитування проводиться на поповнення обігових коштів підприємства, бракування в яких — постійне явище на наших підприємствах. Враховуючи цю обставину дуже важливо постійно підтримувати показники кредитоспроможності на високому рівні, оскільки на ринку кредитних капіталів, спостерігається тенденція залучення банками потенційних позичальників до співробітництва за різними інформаційними джерелами.