Сучасний стан та проблеми управління кредитним ризиком банку

Ще один вид кредиту, який дуже вигідний для банку, а також для клієнта, - це авальний кредит. Банк, застосовуючи цей кредит, заробляє доходи від кредитування без залучення власних коштів. Для клієнта це вигідно у зв'язку з низькою процентною ставкою за кредитом.

Крім того, позитивним ефектом для розвитку кредитування індивідуального позичальника може бути:

• введення цільових житлово-будівельних вкладів і надання на цій основі першочергового права на одержання інвестиційного кредиту власникам таких вкладів;
• проведення маркетингових досліджень банків із метою виявлення у населення потреб у нових видах кредитування;
• підвищення рівня інформованості приватних клієнтів про нові види банківських послуг;
• максимальне врахування інтересів клієнтів, індивідуальний підхід при кредитуванні.

1.2 Сучасний  стан кредитного ринку України

Отже, ризиковість ведення банківського бізнесу в тому, що за кожною можливістю отримання прибутків існує ймовірність понести збитки. Тому, ставлячи за мету досягнення успіху при здійсненні кредитних операції, банк повинен оцінити та проаналізувати умови, в яких він функціонує та фактори,

які можуть спричинити ризик. Забезпечити це досить складно в силу того, що банки, як і будь-які інші суб’єкти господарювання, діють в умовах невизначеності. [31]

Надзвичайно актуальною дана проблема є для країн, що стали на шлях ринкових перетворень, особливо для України. Річ у тому, що в умовах планово-адміністративної економіки проблеми кредитного ризику як такої для банків не існувало, оскільки основними їх позичальниками виступали державні установи, тому всі ризики по поверненню кредитів цих установ брала на себе держава, здійснюючи виплати по позиці за рахунок бюджетних коштів. Діючи в таких умовах, банки втратили безцінний досвід управління кредитним ризиком.

Ситуація змінилась із переходом до ринкових умов господарювання та урізноманітнення форм власності, результатом чого стало функціонування вітчизняної економіки в середовищі економічної свободи – свободи вибору контрагентів, продуктів, продавців та покупців, конкуренції, що підвищило

ступінь невизначеності та ризиковості економічного середовища, в межах якого були змушені діяти економічні агенти. Внаслідок впливу зазначених обставин, з’явилась небезпека виникнення ризику втрати доходів що, в кінцевому підсумку, вплинуло на результати діяльності як банків, так і їх клієнтів.

Більше того, в зв’язку із процесами зняття економічних та географічних обмежень щодо діяльності банківських установ, посилився вплив іноземного капіталу на вітчизняний банківський сектор, що, з одного боку, спричинило впровадження нових технологій, освоєння нових ринків, прийняття нетрадиційних рішень щодо стратегії діяльності, а з іншого – підвищило ступінь банківського ризику. [31]

Саме тому, за таких обставин, виникла необхідність змін в банківській діяльності, що зумовлено переходом до функціонування в умовах ринкової економіки, в середовищі невизначеності та ризиків, які приймаються кожним банком індивідуально, що спричиняє загострення проблеми впровадження

ефективної системи ризик-менеджменту. Із врахуванням того, що важливим показником рівня кредитних ризиків є обсяг проблемних (прострочених та сумнівних) кредитів, який останніми роками має тенденцію до зростання, доцільно проаналізувати особливості формування кредитного портфеля банків та резервів на можливі втрати по кредитних операціях банків. 

Відмітимо, що нарощення кредитного портфелю включно до 2009 р. здійснювалось банками переважно екстенсивним методом, без достатнього аналізу кредитного ризику, що, в кінцевому підсумку, призвело до значних фінансових труднощів банківських установ внаслідок зростання об’єму проблемних позик (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 – Динаміка наданих та проблемних кредитів за 2001-2011рр.[21]

Нестабільність у фінансовій системі, яка розпочалась з дестабілізаційних явищ в кредитній сфері та проявилась в зростанні частки проблемних кредитів, особливо наглядно спостерігається в період 2009-2011 рр. Як бачимо з рис. 1, до 2008 р. частка проблемних кредитів мала спадаючу

динаміку, так, починаючи з 2001 р., цей показник з 11, 3% знизився в 2008 р. до 1,3%, тобто майже в 6 разів, в той же час, обсяги кредитування поступово нарощувались. Іншу ситуацію спостерігаємо після 2008 року, коли рекордно зросла кількість проблемних кредитів, адже саме в цей період активно кредитувалися торговельні операції та оборотні кошти підприємств, а не реальний сектор економіки. Зокрема станом на грудень 2011 р. ця частка склала 9,7 %, проте за деяким експертними дослідженнями –50% від кредитного портфеля банків [25]. Збільшення частки проблемних позик спричинило збільшення частки додаткових відрахувань в резерви за активними операціями (рис. 1.2), що ще раз підтверджує недооцінку кредитного ризику при реалізації кредитних операцій, недостатність управління та контролю, внаслідок чого погіршився фінансовий стан банків та підвищилась збитковість банківської діяльності через функціонування по принципу переваги прибутковості над ліквідністю. [1]

Рисунок 1.2 – Динаміка зміни резервів під кредитні операції у структурі витрат банків за 2001-2011 рр.[21]

Можемо відмітити, що частка резервів у витратах банку досягла свого рекордного максимуму в 2011 р. та склала 92,2% від всіх банківських витрат, тоді як ще 3 роки тому даний показник був на рівні 30%. Така негативна тенденція свідчить про прорахунки банківських установ в кредитній політиці та недостатності врахування кредитного ризику у своїй діяльності.

Таким чином, вагомими чинниками, які призвели до погіршення якості активів можемо вважати заздалегідь здійснений на низькому рівні аналіз ризику повернення заборгованості за позичками, свідоме недотримання вимог під час аналізу кредитоспроможності позичальника і розрахунку фінансового класу, збільшення відсоткових ставок за чинними кредитними договорами, знецінення вартості забезпечення за кредитними операціями, несвоєчасне виконання реструктуризації простроченої заборгованості, свідоме погіршення платіжної дисципліни з боку позичальника. [15]

Виходячи із цього, ефективна діяльність банку в значній мірі залежить від стратегії управління кредитним ризиком, яка має складатись із методів їх обмеження та мінімізації. Оскільки повністю уникнути кредитного ризику неможливо, банки повинні чітко усвідомлювати, що ефективність їх функціонування можлива лише в тому випадку, коли ризики, які вони приймають на себе, є підконтрольні, усвідомлені та співвимірні з їх фінансовими можливостями.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМИ РИЗИКАМИ В БАНКАХ УКРАЇНИ НА ПРИКЛАДІ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

2.1. Оцінка  практичних аспектів організації  системи захисту від кредитного  ризику в комерційному банку  на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк».

ПАТ КБ „Приватбанк” контролює наступні параметри кредитного ризику: 1) склад портфелів активів та існування концентрацій; 2) рівень забезпечення кредитного ризику заставою; 3) обсяг умовних зобов`язань банку (гарантій, непокритих і резервних акредитивів, кредитних ліній, обов`язкових та не обов`язкових до надання); 4) тенденції щодо зростання обсягів активних операцій, прострочень, негативно класифікованих кредитів і збитків від активних операцій; 5) достатність резервів банку під можливі втрати за активними операціями. [21]

Управління кредитним ризиком здійснюють постійно діючі комітети: кредитний комітет та комітет з управління активами та пасивами.

Значення показників ризику які мають місце у банку відповідають нормам, встановлених НБУ, нижче наведені їх значення:

• максимальний розмір ризику на одного позичальника становить 22,60%, при нормативному значенні не вище ніж 25%;
• норматив “великих” кредитних ризиків, який має значення 254,85%, при нормативному значенні 800%;
• норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, який не повинен перевищити 5%, у банку має значення 4,07%;
• норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, який не має перевищувати 40%, дорівнює у банку 9,33%;
• норматив інвестування в цінні папери має значення 0,07%, при максимальному значенні  15%;
• норматив загальної суми інвестування має значення 20,17%, при допустимому значенні не вище ніж 60%.[21]

      Мінімізація кредитних ризиків банком проводилася за рахунок вивчення кредитоспроможності позичальника, що проводилося на підставі документів бухгалтерської звітності, бізнес-плану, контрактів, на оплату яких направляються позичені кошти, ділових партнерів позичальника, маркетингових досліджень (при необхідності), професійних якостей керівництва підприємства тощо, з метою одержання підтвердження спроможності виконання позичальником взятих на себе зобов’язань перед банком.     

Важливим напрямком зниження кредитних ризиків є дбайливий підхід щодо питання забезпечення виконання позичальником взятих на себе кредитних зобов’язань перед банком: банк користується такими формами забезпечення виданих кредитів як застава і поручительство. В якості застави приймається нерухомість, транспортні засоби, майнові права на грошові кошти. Співвідношення забезпечених позик до загальної суми наданих позик (за виключенням  врахованих векселів та позабалансових зобов’язань) станом на 31.12.2011 р. становить 95,1 %,  в тому числі забезпечених ліквідною заставою – 41,7 %. Заставлене майно має достатню вартість, щоб повернути наданий кредит та відсотки за користування кредитом, а також покрити всі видатки, пов’язані з процесом реалізації застави. [21]     

Керівництво банку виважено підходить до оцінки кредитних ризиків, рішення щодо надання кожного кредиту приймалось Кредитним комітетом банку з урахуванням наявної концентрації, кредитної історії конкретного позичальника та його репутації.      

Якість кредитного портфелю за звітний період майже не змінилася: доля стандартної заборгованості станом на 31.12.2011 р. збільшилася до 10,22%  в порівнянні з 8,24%   станом на  31.12.2010 р.; але слід відзначити, що частка негативно класифікованих активів зменшилась і становить 1,0% станом на 31.12.2011 року в порівнянні з 4,3% станом на 31.12.2010 року.     

У процесі управління кредитним ризиком  особлива увага приділяється взаємозв’язку з операційним ризиком, а саме тому, щоб зростання активів, які генерують кредитний ризик, було плановим і відповідало досвіду та операційним можливостям персоналу. При розширенні обсягів кредитування застосовується жорсткий підхід щодо структури, термінів, рівня зростання та способів розрахунків.  

Оцінка платоспроможності фірми - потенційного клієнта банку, постійна проблема, з якою зіштовхуються підрозділи ПАТ КБ „Приватбанк”, пов'язані з реалізацією його кредитної політики. На основі такої оцінки визначаються умови надання як короткострокового, так і особливо довгострокового кредитів банку.

Прагнучи запобігти укладенню кредитної угоди з потенційно неплатоспроможним клієнтом, банк повинний піддати глибокому аналізу як фактичний фінансовий стан потенційного клієнта, так і перспективи зміни цього стану в умовах динамічного ринку, у якому функціонує клієнт. Такий аналіз являє собою власне кажучи “зовнішній контролінг” стосовно фірми-клієнта банку.

Застосовувані ПАТ КБ „Приватбанк” методи оцінки платоспроможності позичальника різні, але усі вони містять визначену систему фінансових коефіцієнтів.

На підставі угруповання статей балансу аналізуються такі пропорції, як співвідношення довгострокової заборгованості і власних коштів, співвідношення стабільних власних ресурсів і суми активів, динаміка витрат і збитків у порівнянні з темпами зростання виробництва і т.д. Крім того, показники стану готівки оцінюються з урахуванням рівня розвитку підприємства, його рентабельності і якості, потреби в оборотних коштах. Останнє вивчається на основі показників швидкості обігу залишків сировини і готової продукції на складі, а також термінів розрахунків з постачальниками.

Одним з найбільш точних і математично обґрунтованих способів систематизації розрахованих показників за даними поточної звітності — для цілей тактичного планування — і прогнозної — для цілей стратегічного планування є метод формування агрегованого показника кредитоспроможності фірми з використанням теорії нечіткої множини (метод Т. Сааті). Цей метод на сьогодні не використовується ПАТ КБ „Приватбанк”, проте він є інноваційним підходом в оцінці кредитоспроможності позичальника і може реально знизити ризикованість кредитних операцій банку. Таким чином ми пропонуємо використання даного методу для всіх підрозділів аналізованого банку. Тепер детальніше про саму методику.

Розглянемо основні елементи теорії нечіткої множини. Нехай U - повна множина, що охоплює всі об'єкти деякого класу. Нечітка підмножина F множини U, що надалі будемо називати нечіткою множиною, визначається через функцію приналежності μF (u) , u U. Ця функція відображає елементи ui, множини U на множину речовинних чисел відрізка [0,1], що вказують ступінь приналежності кожного елемента нечіткій множині F. [23,24]