Суть та структура грошового ринку

Аналізуючи стан регулювання грошово-кредитної  політики України на сучасному етапі  варто відмітити безконтрольне нарощування зовнішнього боргу (рис. 2.6).

Як видно з рис. 2.6., протягом аналізованого  періоду найнижчими темпами зростав  зовнішній державний борг України (121 %), найвищими – зовнішні борги  банків (у 14,1 рази). Це призвело до принципової  зміни структури зовнішнього боргу України.

Рис. 2.6. Динаміка зовнішнього боргу України за 2008 – 2012 рр., % до 01. 01. 2008 р.

Якщо станом на початок 2008 р. на сферу відповідальності уряду припадало більше третини зовнішнього боргу – 36,6%, то на дату календарного відліку світової фінансової кризи (початок жовтня 2011 р.) ця частка скоротилася майже втричі – до 11,76 % (табл. 2.7). Натомість зовнішня заборгованість банків із 8,7% зросла до 32,16 %. Разом із заборгованістю корпоративного бізнесу вона сягнула 72 % загального зовнішнього боргу України та перевищила 75 млрд. дол., що у 2 рази більше від офіційних валютних резервів України, які перебувають в оперативному управлінні НБУ.

Таблиця 2.7

Структура зовнішнього боргу України  протягом 2009 – 2012 рр.

Крім прорахунків у сфері  валютного контролю та валютного  регулювання Національний банк України своїми діями під час 2011 – 2012 рр. спричинив і інші інфляційні загрози:

• імпортована інфляція, пов’язана із завезенням до країни вкрай необхідних товарів, які не можна у короткий термін замінити вітчизняними (наприклад, ліки);
• кредитна емісія, що загрожує не прогнозованим зростанням грошової маси.

Рятуючи банки від дефолту, Національний банк України різко наростив обсяги їх рефінансування (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Помісячний приріст оборотів рефінансування за 2011 – 2012 рр., млрд. грн.

Як видно з  рис. 2.7, обсяг кредитів, які НБУ надав банкам, за 2011 р. сягнув 170 млрд. грн. (3/4 від суми доходів державного бюджету), що в чотири рази більше, ніж за чотири попередні роки разом узяті. За перші три місяці фінансової кризи – жовтень – грудень 2011 р. – сума рефінансування склала 105,4 млрд. грн. В першому півріччі 2012 р. Національний банк збільшив оборот рефінансування ще на 55,8 млрд. грн.

За своєю суттю  рефінансування – це первинна емісія, яка погрожує, за ефектом мультиплікатора, багатократним зростанням маси грошей, що завдяки НБУ з’явилась на балансах банків. Отже, своїми діями НБУ сформував  потужний інфляційний потенціал.

Крім того, обсяги грошової емісії Національного банку України (основного чинника інфляції) на сьогодні жодним чином не регламентовані й не регульовані.

Також доволі серйозним  прорахунком грошової політики Національного  банку є безконтрольна доларизація  економіки держави (рис. 2.8).

Рис. 2.8. Динаміка кредитних вкладень банків України за 2008 – 2012 рр. в розрізі валют, % до 01.01.2008 р.

Як бачимо з  рис. 2.8, протягом досліджуваного періоду  в Україні чітко простежується  тенденція випереджаючого зростання  обсягів кредитування в іноземній валюті (в основному в доларах США).

Активізація процесу  доларизації хронологічно збігається з нарощуванням присутності іноземних  банків на вітчизняному ринку. Причому  якщо станом на початок 2005 р. на іноземну валюту припадало 42 % загального обсягу виданих в Україні кредитів, то вже на початку 2010 р. обсяги кредитів у іноземній валюті зрівнялися з гривневими, а станом на 1 жовтня 2009 р. кредити в іноземній валюті перевищили гривневі – 51,4 %. Переоцінка цієї заборгованості внаслідок обвалу курсу гривні призвела до того, що на початку 2012 р. частка інвалютних кредитів становила 57,7 % від загальної суми заборгованості клієнтів банкам.

Водночас потрібно наголосити, що значні масштаби доларизації  економіки України несуть у собі серйозні загрози для національної грошової системи не так через ризики, яких сьогодні зазнає обіг долара як провідної світової валюти, як через обмеження можливостей повноцінного монетарного регулювання економіки, що виникають за умов паралельного перебування в обігу нарівні з національною грошовою одиницею іноземної валюти. Тому доларизація економіки України як результат фінансової глобалізації є явищем більшою мірою негативним, хоча й цілком об’єктивним.