Сутність, визнання та класифікація витрат на збут

До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати, пов’язані з організацією збуту товарів, за винятком адміністративних, інших операційних та фінансових витрат.

Витрати на збут не формують собівартості виробленої і реалізованої продукції, а покриваються за рахунок валового прибутку підприємства або збільшують валовий збиток.

У зв'язку із тим, що витрати на збут впливають на фінансовий результат, доцільно проводити розподіл цих витрат між окремими видами проданої продукції поза фінансовим обліком. У цьому випадку витрати можуть щомісячно розподілятися наступним чином:

1. витрати загального характеру – між видами реалізованої продукції пропорційно до її виробничої собівартості;
2. транспортні витрати (якщо їх питома вага є значною) – за видами реалізованої продукції, їх просто списують наприкінці місяця.

Для розподілу витрат на збут у бухгалтерії складають довідку-розрахунок або відомість розподілу, де вказуються види реалізованої продукції, її виробнича собівартість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Економіко-правовий  аналіз нормативної бази та  огляд спеціальної літератури

В ефективній роботі підприємства зацікавлено широкий ряд осіб, але іноді їх інтереси можуть носити суперечливий характер. Задля створення та окреслення єдиних принципів, методів та засад формування і використання облікових даних процес обліку регулюється державою .

Державне регулювання, на сьогоднішній день характеризується непостійністю та суперечністю, багаторазові зміни нормативно- правових актів. Бувають випадки, коли законодавство змінюється у зворотньому напрямі - не лише не адаптуються до нових умов, а й перешкоджає формуванню та функціонуванню вже існуючих соціально-економічних інститутів позитивного характеру. Для підприємства виникає завдання узагальнення діючої нормативно-правової бази, аналіз спеціально літератури, що дозволить йому ефективно і правильно організовувати бухгалтерський облік на підприємстві.

Нормативне регулювання бухгалтерського  обліку вират на збут в Україні здійснюється органами, що мають на це відповідні  повноваження, зокрема: Верховною Радою України – шляхом прийняття законів та  постанов; Президентом України – переважно у формі указів щодо визначення  напрямів інвестиційної політики на певний період; Кабінетом Міністрів України – прийняттям постанов, що регулюють на підставі відповідних законів певний вид відносин у сфері збуту; уповноваженими органами держави (Міністерством фінансів, Міністерство економіки) – у формі відомчого регулювання в межах наданих їм повноважень; органами місцевого самоврядування – відповідно до делегованих державою повноважень у цій сфері, місцевими державними  адміністраціями – згідно зі своєю компетенцією, що визначається відповідними  законодавчими актами .

Вся система нормативно-правових актів щодо регулювання бухгалтерського  обліку витрат в Україні може бути представленою п’ятирівневою структурою ( Таблиця 2.1)

 

Таблиця 2.1

Рівні законодавства у сфері регулювання бухгалтерського обліку       витрат

I	Конституція України
II	Закони та інші підзаконні  нормативні акти
III	Положення бухгалтерського обліку та інші нормативні акти (накази, інструкції та ін.), що приймаються центральними органами спеціальної  компетенції (Міністерством фінансів України, Держкомстатом України та  іншими відомствами)
IV	Методичні рекомендації з ведення бухгалтерського обліку, що  розробляються і затверджуються з врахуванням особливостей та потреб  певних видів діяльності
V	V. Робочі документи щодо  організації та ведення бухгалтерського  обліку  та застосування облікової  політики, що приймаються власником  підприємства на підставі нормативних  документів, розроблених і  затверджених  органами держави

 

В Таблиці 2.1  показано структуру законодавчих актів, починаючи від Конституції України на першому рівні, закінчуючи робочими документами підприємства на п’ятому. Якщо норми одного законодавчого акту суперечать нормам іншого, пріоритетом  користуються той, що належить вищому рівню структури.

При здійсненні господарської діяльності не залежно від галузі, в якій функціонує  суб’єкт господарювання, виникають суперечки: між покупцем та продавцем, замовником та виконавцем, підприємством та органами державного контролю. Для того, щоб цьому запобігти, потрібно розробляти нове, вносити зміни до існуючого законодавства, деталізувати та удосконалювати його.

Кожна галузь господарства має свої особливості щодо відображення тих чи інших операцій в бухгалтерському обліку. Це можуть бути не значні відмінності, але в них потрібно орієнтуватися і знати як правильно відобразити кожну господарську операцію на підприємстві. В іншому випадку суб’єкт господарювання може нести відповідальність перед податковими органами, інвесторами та акціонерами,  клієнтами та іншими суб’єктами, що так чи інакше пов’язані з підприємством.

Витрати на збут не є виключенням. Для того щоб знизити автономність у прийнятті необґрунтованих рішень підприємствами з приводу проблемних питань (визнання витрат, рахунки що використовуються) держава повинна і розробляє специфічні нормативно-правові акти. Широкий перелік нормативно-правових документів наведений в таблиці (табл. 2.1).

Зробивши аналіз нормативної бази з питань бухгалтерського обліку можна відзначити, що на сьогодні ці аспекти широко освітлені. 

Недоліком цих актів є те, що вони не мають постійний характер, так як до них вносяться багаточисленні зміни і доповнення, що вимагає від фахівців з бухгалтерського обліку додаткового часу і зусиль для майже щоденного ретельного оперативного аналізу нормативної бази.

Позитивним є те, що на сьогоднішній день прийнятий Закон  України: “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” ,  який запроваджує нові принципи та засади бухгалтерського обліку.

Стара система бухгалтерського обліку в Україні була більш зорієнтована на потреби та для задоволення інтересів фіскальних (податкових) органів держави, тоді як нова система направлена на забезпечення складання звітності для прийняття економічно обгрунтованих управлінських рішень,щодо підвищення ефективності діяльності підприємства.

  Крім нормативної бази, під час написання курсової роботи були використані монографії, посібники та періодична література з питань обліку, аналізу і аудиту фінансових результатів, перелік та характеристика яких наведені в таблиці (табл.2.2).

 Огляд спеціальної літератури з питань бухгалтерського обліку, аналізу і поточного контролю витрат спонукає до висновку, що багато з наявних публікацій мають ряд недоліків. Серед них необхідно назвати відсутність характеристик бухгалтерського обліку та контролю конкретних операцій, відсутність методики проведення аналізу витрат, недостатність розробки питань обліку витрат, проблемність і невирішеність багатьох з них, рішення яких можливо відбудеться з розробкою нормативних документів, які забезпечують перехід фінансового обліку на міжнародні стандарти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Коротка організаційно-економічна характеристика ДП "Глухівське лісове господарство"

В якості базового підприємства для написання роботи було обране Державне підпримство " Глухівське лісове господарство" .

Повна назва підприємства - Державне підприємство "Глухівське лісове господарство"; скорочена - ДТ "Глухівський лісгосп"

Державне підприємство " Глухівське лісове господартво " було створено в 1936 року на основі підприємницької ініціативи Кацалапом В.Ф.

Підприємство є юридичною та фізичною особою має  розрахунковий рахунок в національній валюті та валютний рахунок в банківських установах України, круглу печатку та штамп зі своїм повним найменуванням, знак для товарів, послуг, інші реквізити.

Юридична та фізична адреса: Україна, Сумська обл. м. Глухів, вул. Путивльська, 96. Державне підприємство має  розрахунковий рахунок в національній валюті та валютний рахунок в банківських установах України, круглу печатку та штамп зі своїм повним найменуванням, знак для товарів, послуг, інші реквізити.

     ДП “ Глухівський лісгосп ” входить до складу Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства і розміщене в північній частині Сумської області на території одного адміністративного району - Глухівського.

ДП “ Глухівське лісове господарство ” створене на базі 5 лісництв на підставі наказу Державного комітету лісового господарства України від 31.10.1991 № 133 “Про організаційну структуру управління лісовим господарством України”. Підприємство засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України та входить до сфери управління Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Загальна площа лісгоспу складає 21679 га. Вкрита лісом площа складає 94% лісові площі або 89 % загальної площі лісостепу. Лісові культури складають 61 % вкритої лісом площі або 58 % загальної лісової площі.

 Інших 6 підрозділів, які  входять в ДП “Сарненське ЛГ”:

• лісопункт, в склад якого входить 5 лісозаготівельні дільниці (Землянське, Слоутське, Червонянське, Баницьке та Шалигінське);
• нижній склад;
• контора (центральний апарат управління);
• ремонтно-транспортний цех;
• будівельна дільниця;
• торговий відділ.

Кожне лісництво очолює лісничий, заступником є помічник лісничого, по одному старшому майстру.

Лісопункт очолює начальник, який має заступника – технологічного працівника та майстрів на лісозаготівельних ділянках, які проводять заготівлю лісу.

Нижнім складом керує начальник, який має 2 змінних майстра, які проводять нижньоскладські роботи, відвантаження лісопродукції споживачам.

У конторі  лісгоспу знаходиться центральний апарат управління, який складається із головних спеціалістів лісгоспу ( головний інженер, головний лісничий, головний бухгалтер, головний економіст, головний механік, юрист). Всього в конторі працює 79 спеціалістів, кожен з яких має свої обов’язки згідно посадових інструкцій.

ДП “ Глухівське лісове господарство ” було створено з метою:

1. ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів;
2. охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству.

ДП “Глухівський лісгосп” має в розпорядженні таку матеріально-технічну базу:

• Будинки (Будинок побуту, гараж і т.д.)
• Споруди (водонапірна башта, вагончик і т.д.)
• Робочі машини промисловості
• Силові машини промисловості
• Транспортні засоби
• Господарський інвентар промисловості
• Обчислювальна техніка

Органом управління підприємства є його директор. Наймання директора здійснюється Органом управління майном шляхом укладання з ним контракту в установленому законом порядку.

Структура основних управлінських підрозділів наведена на рисунку 3.1, а їх функції включені в посадові інструкції працівників.

Директор самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Органу управління майном та Управління.

Директор підприємства:

• несе відповідальність за стан діяльності підприємства;
• діє без довіреності від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях;
• розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства;
• укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахункові та інші рахунки;
• несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів.

 

 

Рисунок 3.1. Структура управління підприємством

 

Орган управління майном не має права втручатися в оперативну і господарську діяльність підприємства.

Головний лісничий підприємства є першим заступником директора.

Начальники відділів, які відають питаннями використання, відтворення, охорони і захисту лісів, головні спеціалісти цих структурних підрозділів є одночасно за посадою старшими інспекторами з контролю у галузі ведення лісового господарства.

Заступники директора призначаються та звільняються з посади директором за погодженням з управлінням; інші працівники апарату  і структурних підрозділів підприємства  призначаються та звільняються директором без погодження.

Повноваження трудового колективу підприємства реалізуються загальними зборами (конференцією).