Сутність, визнання та класифікація витрат на збут

Фінансові результати господарсько-фінансової діяльності підприємства за звітний період відображаються у Звіті про фінансові результати, що складається згідно з Національним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 " Загальні вимоги до фінансової звітності". Цим Національним Положенням визначені зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Для малих підприємств може передбачатися спрощена форма Звіту про фінансові результати.

Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Для визначення фінансового результату підприємства в звіті необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи та витрати відображають в бухгалтерському обліку, а на підставі цього обліку в Звіті про фінансові результати у момент їх виникнення, а не в момент надходження або сплати грошей (спосіб нарахування).

Отже, первинний облік витрат підприємства ведеться згідно чинного законодавства, з застосуванням первинних документів, затверджених МФУ.

Ці документи проходять обробку в бухгалтерії, і дані документів заносяться

до комп’ютера з використанням бухгалтерської програми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Аналітичний  і синтитичний облік витрат  на збут.

Для одержання різних за степенем деталізації показників у бухгалтерському обліку є два види рахунків: синтетичний та аналітичний.

Так, рахунки бухгалтерського обліку, що відкриваються на підставі статей балансу для обліку руху необоротних і оборотних активів, капіталу та зобов’язань, містять узагальнені (синтетичні) дані в грошовій одиниці.

Облік, що здійснюється за допомогою синтетичних рахунків, називається синтетичним і служить для контролю за узагальненими показниками.

Щоб отримати докладні (аналітичні) відомості про стан і рух кожного виду необоротних і оборотних активів та капіталу і зобов’язань, а також про господарські процеси, що ведуть аналітичні рахунки з кожного виду матеріалів, розрахунків з постачальниками, покупцями, розрахунки з оплати праці.

Облік, що здійснюється на аналітичних рахунках, називається аналітичним. Кількість аналітичних рахунків до відповідного синтетичного рахунку залежить від наявності та особливостей тих чи інших об’єктів обліку.

Синтетичний облік ведеться на рахунку 93 " Витрати на збут"  ведеться за статтями витрат [29].

На рахунку  93  "Витрати  на  збут"  ведеться  облік  витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією,  продажем) продукції,  товарів, робіт і послуг.

     Рахунок активний, витратиним, призначеним для обліку господарських процесів. За дебетом рахунку відображається  сума  визнаних  витрат  на збут, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати" [10].

Аналітичний облік має велике контрольне значення для правильного ведення бухгалтерського обліку. Показники аналітичного обліку використовують при складанні калькуляції виготовленої продукції, виконаних робіт, послуг тощо. Усе це допомагає в оперативному керівництві роботою та в здійсненні контролю за господарською діяльністю на підприємстві.

Аналітичний облік витрат на збут ведеться у Журналах 5 і 5А ( при Журнальній формі обліку), при Журнально - ордерній формі у відомості № 15  за такими статтями:

• витрати на зберігання, завантаження, розвантаження і затарювання продукції
• витрати, пов’язані з транспортуванням продукції;
• витрати покувальних матеріалів;
• витрати на рекламу і передпродажну підготовку товарів;
• витрати на оплату праці й комесійні продавцями [3].

Типові господарські операції за рахунком 93 "Витрати на збут" наведено в таблиці (таб 5.1) .

Таблиця 5.1

Типові господарські операції за рахунком 93 "Витрати на збут"

№	Зміст	Дт	Кт
1.	Нараховано амортизацію торговельного обладнення	93 «Витрати на збут»	13 «Знос (амортизація) необоротних  активів»
2.	Списано пакувальні матеріали	93 «Витрати на збут»	20 «Виробничі запаси»
3.	Відображено витрати на службове відрядження працівників збуту	93 «Витрати на збут»	372 «Розрахунки з підзвітними особами»
4.	Нараховано заробітну плату продавцям і проведені відрахування на соціальні заходи згідно з чиним законодавством	93 «Витрати на збут»	661 «Розрахунки за заробітною  платою»  65 «Розрахунки за страхування»
5.	Акцентовано рахунок рекламного агенства за рекламу продукцію, призначені для реалізації;	93 «Витрати на збут»	685 «Розрахунки з іншими  кредиторами»
6.	Списано витрати на збут на фінансовий результат	93 «Витрати на збут»	791 «Фінансовий результата»

 

Державне підприємство  «Глухівське лісове господарство» використовує для аналітичного обліку Журнал № 5 типова кореспонденція витрат на збут  за лютий 2014 рік наведено в таблиці (таб. 5.2)

 

Таблиця 5.2

Типові господарські операції за рахунком 93 "Витрати на збут" ДП «Глухівського лісгоспу»

№	Зміст	Дт	Кт	Сума
1.	Нараховано амортизацію торговельного обладнення	93 «Витрати на збут»	13 «Знос (амортизація) необоротних  активів»	1706,28
2.	Списано матеріальні витрати, що належать до адміністративних витрат	93 «Витрати на збут»	201 «Сировина й матеріали»	31,25
3.	Списано запасні чсатии	93 «Витрати на збут»	207 «Запасні частини»	441,00
4.	Списано паливо на витрати	93 «Витрати на збут»	203 «Паливо»	237,62
5.	Списано МШП, які належать до збутових витрат	93 «Витрати на збут»	22 «Малоцінні та швидкозношувальні  предмети»	469,40
6.	Відображено витрати на службове відрядження працівників збуту	93 «Витрати на збут»	372 «Розрахунки з підзвітними особами»	1087,84
7.	Відображення суми оплачених послуг збутових постачальників	93 «Витрати на збут»	631 «розрахунки з вітчизняними  постачальниками»	4292,45
9.	Нараховано відрахування на соціальні заходи до фонду оплати праці працівникам пов’язаних зі збутом	93 «Витрати на збут»	651 «За розрахунками із  загальнообв’язкового державного  соціального  страхування»	15649,00
10.	Списано витрати на оплату праці працівникам, які здійснюють збут продукції	93 «Витрати на збут»	661 «Розрахунки за заробітною  платою»	41954,66
11.	Списано витрати на збут на фінансовий результат	791 «Результат операційної  діяльності»	93 «Витрати на збут»	65869,5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Шляхи удосконалення  обліку витрат на збут

Витрати, як один із найважливіших показників господарської діяльності будь-якого суб’єкта господарювання.

Характерною рисою економіки України є її перехідний стан, а отже, постійний розвиток. Постійне вдосконалення та глибокі економічні перетворення вимагають змін якісної сторони економічних відносин, в тому числі й обліку. На сьогодні питання обліку витрат є надзвичайно важливим для всіх господарюючих суб’єктів і для держави вцілому. Актуальність даної теми полягає в тому, що величина витрат представляє собою головний резерв підвищення прибутку підприємства. А тому залежно від системи обліку витрати можуть мати як доцільний, так і недоцільний характер. Сучасні вимоги системи управління вимагають єдиного найбільш ефективного підходу до вибору методу обліку витрат. Проблеми обліку витрат полягають у серйозних змінах, пов’язаних із розширенням кола облікових об’єктів, наданням гнучкості у використанні існуючих і розробці нових методик обліку, зміною місця бухгалтера в управлінні господарськими процесами.

Проблемі обліку витрат приділялося чимало уваги, як зарубіжними, так і вітчизняними науковцями. Найбільш фундаментальними і такими, що охоплюють різні аспекти даної проблеми є праці наступних авторів: Давидова Т.М., Сєрікова Т.М., Ткаченка Н.М. та Бутинець Ф.Ф. [32].

У витратах знаходять висвітлення всі сторони господарської діяльності підприємства, тому що практично будь-яке управлінське рішення приводить до їх виникнення. Критичне вивчення літературних джерел показує, що в розробку нових напрямків обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості зроблено вагомий внесок вітчизняними й закордонними вченими. Однак дослідження з обліку витрат у комплексних виробництвах, що мають значні особливості, практично майже відсутні. До кінця не вирішені і вимагають подальшого, більш досконалого дослідження питання планування й обліку витрат за центрами виникнення і відповідальності, сегментами діяльності, формуванням витрат у комплексному виробництві в розрізі статей калькуляції за об’єктами обліку, локалізацією витрат щодо виробничих процесів і технологічних циклів обробки сировини.

Беручи до уваги все вищесказане, завданнями даної статті є: по-перше, визначення проблем, які виникають при обліку витрат на підприємствах, в різноманітних організаціях та установах, по-друге, виокремлення конкретних шляхів та методів його удосконалення.

В Україні є ряд нормативних актів, що регулюють облік витрат. Зокрема, відповідно до П(С)БО №16 «Витрати», витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Одним з шляхів удосконалення обліку витрат підприємств можна запропонувати впровадження одного з більш сучасних методів обліку витрат – нормативного. Перевага даного методу полягає в тому, що це різновид планової калькуляції, що значно зменшить трудомісткість переходу. Він також надає можливість порівнювати нормативні витрати, що коригуються на суму виявлених обліком відхилень, з плановою собівартістю [33].

Нормативна калькуляція базується на підставі певних технічних норм на встановлену дату. Зміни норм витрат представляють собою результат здійснення відповідних заходів, спрямованих на удосконалення технології та організації виробництва. Тому, організація обліку зміни норм впливу на собівартість конкретної продукції (послуги, роботи) створює передумови зниження собівартості.

Наступна проблема – облік змішаних витрат та вибір методики їх розподілу економічно доцільним шляхом. Кожне підприємство відповідно до специфіки діяльності обирає певні методи розподілу витрат на змінні та постійні. Але проблема істотно постає при виникненні змішаних – умовно-постійних та умовно-змінних витрат. Вони значно ускладнюють процес обліку витрат. Пропозицією щодо поліпшення обліку даних витрат можна відзначити більш глибоке дослідження природи їх виникнення, а саме – релевантного діапазону [30]. Ефективне управління змішаними витратами можливе за умови визначення впливу факторів витрат на їх величину та наявність взаємозв’язку між ними в рамках певного періоду часу.

Нижче виокремлено пропозиції, що мають найбільше практичне значення для підприємств усіх галузей, щодо удосконалення обліку витрат:

1. Організація обліку витрат за стадіями технологічного процесу, що дозволяє визначити внесок керівника кожного центру відповідальності в загальний розмір витрат підприємства і підвищити відповідальність менеджерів усіх рівнів управління;

2. Бюджетування  доходів і витрат на виробництво  продукції, яка виготовляється, що  забезпечує порівнянність кошторисних  і фактичних показників і можливість  використання управління витратами  за відхиленнями для швидкого реагування на зміну ринкових умов і пошуку вигідних комбінацій ціни й обсягу виробництва;

3. Створення системи  обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, що відбиває специфіку підприємств комплексної переробки сировини;

4. Можливості використання  системи калькулювання неповних  витрат у комплексних виробництвах  для прийняття управлінських  рішень щодо визначення обсягів діяльності й вибору їхніх оптимальних варіантів у розрізі асортименту продукції, що випускається;