Теріторіальне фінансове планування на підприємстві

(плата за навчання, за лікування, орендна плата,  плата за проживання в

гуртожитку тощо). Загальна сума доходів установи, відповідно до якої

формується видаткова  частина кошторису, визначається з  урахуванням

залишків коштів на початок  планового періоду спеціальних  і та інших

позабюджетних фондів.

    Бюджети, як фінансові плани на рівні держави або її окремих

територіальних підрозділів, завжди мають дві частини –  дохідну і

видаткову. Дохідна частина  включає надходження податків і  обов'язкових

зборів, неподаткові платежі. У видатковій частині вказуються напрямки

витрачання бюджетних коштів, які визначаються бюджетною політикою, а

також чинним порядком розмежування видатків між окремими бюджетами.

Особливістю Державного бюджету як основного фінансового  плану держави є

те, що він єдиний має  силу закону. Щорічно Верховна Рада України ухвалює

Закон України про  Державний бюджет, в якому затверджує:

  - суми доходів Державного бюджету України;

  - суми видатків Державного бюджету України;

  - граничний розмір дефіциту Державного бюджету України

та джерела його покриття;

  - суми дотацій І субвенцій місцевим бюджетам.

    Баланс фінансових ресурсів і витрат держави складається з метою

визначення обсягів  фінансових ресурсів, що створюються  в усіх секторах

економіки, напрямків  їх використання, збалансування доходів  і витрат

держави. Крім того, за допомогою цього фінансового плану перевіряється

обґрунтованість розрахунків  показників державного бюджету, платіжного

балансу, балансу доходів  і витрат населення, встановлюються можливості

балансу доходів і витрат населення, встановлюються можливості

фінансового забезпечення показників прогнозу економічного і  соціального

розвитку держави.

   У розділі "Доходи" фінансових ресурсів: відрахування, внески в державні

цільові фонди, доходи від  зовнішньоекономічної діяльності, приріст

довгострокових вкладень населення, доходи від приватизації, іноземні

кредити тощо.

   У розділі "Витрати" вказуються напрямки витрачання централізованих і

децентралізованих фінансових ресурсів – витрати на розвиток економіки,

на соціальні гарантії населенню, державні дотації, утримання

соціально-культурних установ, на оборону, управління,

зовнішньоекономічну діяльність, на виплату пенсій, обслуговування

державного боргу та ін.

    Відмінність балансу фінансових ресурсів і витрат держави від зведеного

бюджету полягає в тому, що крім централізованих фінансових ресурсів, які

мобілізуються через  бюджетну систему, в ньому відображаються і

децентралізовані фінансові  ресурси, які зосереджуються у розпорядженні

підприємств, організацій, установ, приріст довгострокових вкладів

населення, ресурси централізованих  фондів цільового призначення (крім

тих, які увійшли до складу бюджету).

    Баланс фінансових ресурсів – це фінансова програма прогнозу економічного

і соціального розвитку держави. Державний бюджет конкретизує  цю програму

в адресному, територіальному, галузевому розрізах.

    Баланс фінансових ресурсів і витрат території – це документ, який

відображає створення  й використання фінансових ресурсів у межах даного

адміністративно-територіального  утворення. Основне завдання балансу

полягає в тому, щоб  відобразити: весь обсяг фінансових ресурсів, які

створюються й використовуються на відповідній території, у всіх секторах

економіки незалежно  від підпорядкування, відомчої належності

господарських суб'єктів; обсяг фінансових ресурсів, що акумулюються й

перерозподіляються бюджетом даного територіального утворення;

взаємовідносини бюджету  території з бюджетами вищого рівня.

   До зведених фінансових показників належать: загальний обсяг фінансових

ресурсів, обсяги доходів  і видатків бюджету, обсяг грошових нагромаджень

в економіці держави  тощо. Зведені показники складаються  з

індивідуальних. Так, зведений показник доходів бюджету можна

деталізувати за такими показниками: платежі населення, підприємницьких

структур, неподаткові  надходження тощо.

    Управління фінансами – це процес управління формуванням і використанням

фондів фінансових ресурсів на рівні держави, підприємницьких  структур,

інших господарських  об'єднань і громадян, якщо вони здійснюють фінансові

операції, за допомогою  специфічних прийомів і методів.

    В управлінні фінансами виділяють об'єкти і суб'єкти управління. Об'єктом

витупають централізовані і децентралізовані фонди фінансових ресурсів,

що створюються і  використовуються в усіх ланках фінансової системи.

    Суб'єкти управління – держава (в особі законодавчих і виконавчих, в тому

числі фінансових органів), фінансові служби підприємств, організацій,

установ, міністерств  і відомств.

   У світовій теорії і практиці широкого визнання набув фінансовий

менеджмент як наука про управління грошовими потоками. Зміст фінансового

менеджменту визначається функціями управління: розробка стратегії,

планування тактики реалізації стратегії, організація виконання

розроблених планів, облік і контроль.

    Фінансовий менеджмент має свою внутрішню багаторівневу структуру, яка

включає бюджетний менеджмент, фінансовий менеджмент у підприємницьких

структурах, податковий менеджмент тощо.

 

 

 

            2.Необхідність фінансового планування на підприємстві.

    Основу перспективного  фінансового планування становить прогнозування, яке полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників і параметрів, використання яких відповідно до тенденції зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку подій і фінансового стану підприємства. Тобто при прогнозуванні оцінюються можливі майбутні фінансові наслідки рішень, що приймаються, а при плануванні фіксуються фінансові показники, які підприємство намагається отримати в майбутньому.

    У свою чергу, бюджетування  є складовою фінансового планування, тобто процесу визначення майбутніх  дій щодо формування та використання  фінансових ресурсів, і тільки-но  робиться фінансовий план на майбутнє, він обов'язково підкріплюється розрахунками й складанням бюджетів.

    Для визначення сутності  й місця бюджетування в системі  прийняття рішень розглянемо  саме процес планування й контролю  на підприємстві з урахуванням  існуючих тенденцій щодо інтеграції оперативного й стратегічного планування.        Такий підхід стосовно планування й контролю базується на:

  - існуючому механізмі планування  просторів бізнесу;

  - глибокодиференційованому коротко-  й середньостроковому плануванні (операційному плануванні).

     Бізнес - планування пов'язує стратегічне планування сегментів бізнесу з плануванням відповідних заходів, економічних показників й супроводжує середньострокове планування за періодами з меншим числом ключових показників. Ключові показники бізнес - планування на перший рік, що йде за поточним роком, утворюють бюджетні рамки (контрольні цифри), які є основою для детального планування бюджету і зв'язком між бізнес-плануванням і бюджетним плануванням. Причому бюджетне планування спрямоване на поетапну трансформацію стратегічних цілей в оперативному просторі. Для цього детально визначаються обсяги очікуваних оборотів, доходів і необхідний виробничий потенціал в короткостроковому періоді, детально плануються матеріально-речові результати виробництва й пов'язані з цим витрати.

    Метод бюджетного планування заснований на концепції грошових потоків і зводиться, по суті, до розрахунку фінансової частини бізнес-плану. Розробка фінансових планів базується на складанні бюджетів, що забезпечують взаємозв'язок доходів і видатків на основі взаємозалежності показників розвитку підприємства з його фінансовими ресурсами.

    Бюджетування  включає процес постійного аналізу  та внесення коректив до бюджетів  залежно від зміни зовнішніх  і внутрішніх економічних обставин  з метою максимізації прибутку  чи мінімізації збитків. Тому обов'язковими етапами в бюджету ванні є:

   - визначення точності  бюджету (точність підготовки  бюджету визначається шляхом  порівняння фактичних значень  із запланованими, що виражені  або в грошових одиницях, або  в одиницях виміру продукції.  Чим менша розбіжність значень, тим вища точність бюджету);

  - коригування бюджету  (бюджет може не відповідати  реальності, тому перестає бути  інструментом ефективного управління, отже, його необхідно змінити.  Бюджет переглядається, коли відбуваються  важливі зміни у витратах чи доходах, з'являються або нові можливості, або певні ускладнення у подальшій роботі (зміна заробітної плати, поява нових конкурентів). Наприклад, якщо прогнозний обсяг продажу відрізняється від реалій, необхідно змінювати всі бюджети. Бюджети повинні постійно переглядатися й коригуватися у міру необхідності для того, щоб зберегти їх координуюче значення);

  - контроль і аналіз (для підтримки діяльності підприємства  на досить високому рівні ефективності  дуже важливо здійснювати функціонально-вартісний  аналіз. У результаті аналізу визначається, для якого елемента виробництва (торгівлі) можуть бути знижені витрати так, щоб збільшити дохід при одночасному збереженні якості й обсягу товарів і послуг. Розраховані показники зіставляються між собою й перевіряються, наскільки допустимі отримані співвідношення, наприклад, між витратами з бюджету та запланованим обсягом виробництва).

   Процес бюджетування  допомагає керівництву підприємства  координувати зусилля з огляду  на взаємодію між підрозділами. Саме бюджетний процес дає змогу виявити можливі конфлікти та неефективне використання ресурсів. Розроблені бюджети розглядаються як орієнтири, з якими порівнюються реальні результати. Відстеження різниці у фактичних і бюджетних даних дає можливість своєчасно вжити заходів чи здійснити коригування бюджету й змінити тактичні завдання всіх підрозділів.

   Метою бюджетного  планування є забезпечення процесу  відтворення відповідними за  обсягом і структурою фінансовими  ресурсами. У процесі досягнення  цієї мети вирізняють такі основні завдання бюджетування:

  - конкретизація загальних  цілей і визначення завдань  для підрозділів;

  - визначення об'єкта  бюджетування;

  - оцінка ефективності  об'єкта бюджетування;

  - розрахунок обсягу  фінансових ресурсів;

  - розрахунок обсягу  та динаміки грошових потоків:

  - визначення структури  внутрішнього і зовнішнього фінансування;

  - визначення резервів  і обсягів додаткового фінансування.

   Таким чином,  можна стверджувати, що поняття  бюджетування - це не тільки планомірний  процес складання, розгляду, затвердження бюджетів, а й ефективна система регулювання та контролю механізму досягнення поставлених завдань. Бюджетування охоплює всі сфери фінансово-господарської діяльності підприємства: виробництво, реалізацію продукції, діяльність допоміжних підрозділів, управління фінансовими потоками тощо.

   Створити ефективну  систему бюджетування досить  складно. Потрібен час для накопичення  належного досвіду. Ефективно  налагоджена система бюджетування  на підприємстві дасть змогу  не тільки складати ефективні плани, а й постійно відстежувати їх виконання, якісно прогнозувати фінансово-економічну ситуацію на майбутнє, додасть впевненості в майбутньому.

    Фінансове  планування охоплює найважливіші  сторони фінансово-господарської  діяльності підприємства, забезпечує необхідний попередній контроль за утворенням і використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів, створює умови зміцнення фінансового стана підприємства.

   Фінансове планування  на підприємстві взаємозалежне  з плануванням господарської  діяльності і будується на основі показників виробничого плану (обсягу виробництва, реалізації, кошториси витрат на виробництво, плану капітальних вкладень і ін.). Проте стан фінансового плану не є простим арифметичним перерахунком показників виробничого плану у фінансові показники. У процесі стану проекту фінансового плану здійснюється критичний підхід до показників виробничого плану, виявляються використовуються невраховані в них внутрішньогосподарські резерви в шляху більш ефективного використання виробничої потужності, більш раціональної витрати матеріальних і грошових ресурсів, підвищення якості продукції, розширення асортименту й ін.