Теріторіальне фінансове планування на підприємстві

   У процесі розробки  проекту фінансового плану визначається: витрата на реалізовану продукцію,  виторг від реалізації продукції, обсяг і джерела фінансування що намічаються на планований рік інвестицій, грошові накопичення, амортизаційний фонд; потреба в оборотних коштах і джерела її покриття; розподіл і використання прибули; взаємовідносини з бюджетом і банками; платежі у федеральний і територіальний дорожні фонди й ін.

   Без фінансового  планування не можна досягти  того рівня управління виробничо-господарською  діяльністю підприємства, який забезпечує  йому успіх на ринку постійного  вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу, бо ніякий інший вид планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення.

 

 

 

 

 

                             3. Джерела фінансового планування.

    У традиційному  розумінні фінансовий аналіз  являє собою метод оцінки фінансового  стану підприємства на основі  його бухгалтерської звітності.  Такого роду аналіз може виконуватися  як управлінським персоналом даного підприємства, так і будь-яким зовнішнім аналітиком, оскільки в основному базується на загальнодоступній інформації. Проте ухвалене виділяти два види фінансового аналізу: внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз здійснює робітниками підприємства. Інформаційна база такого аналізу набагато ширше і включає будь-яку інформацію, що циркулює внутрішній. Відповідно розширюються і можливості аналізу. Зовнішній фінансовий аналіз проводиться аналітиками, що є сторонніми особами для підприємства і тому немаючі доступу до внутрішньої інформаційної бази підприємства. Зовнішній аналіз менше деталізований і більш формалізований. У процесі фінансового аналізу застосовуються різноманітні прийоми, методи і моделі.

    Аналіз фінансового  стана проводять за допомогою наступних основних прийомів: порівняння й групування, ланцюгових підстановок, різниць. В окремих випадках можуть бути використані методи економіко-математичного моделювання (регресивний аналіз, кореляційний аналіз).

   Прийом порівняння  міститься в зіставленні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями (норматив, норма, ліміт) і з показниками попереднього періоду. Для того щоб результати порівняння дали правильні виводи аналізу, необхідно забезпечити однорідність і однокачественість. Порівнянність аналітичних показників пов'язана з порівнянністю календарних строків, методів оцінки, умов роботи, інфляційних процесів і т.д.

   Прийом зведення  і групування містить в об'єднанні  інформаційних матеріалів в аналітичні  таблиці. Це дає можливість зробити необхідні зіставлення і висновки. Аналітичного групування дозволяють у процесі аналізу виявити взаємозв'язок різноманітних економічних явищ і показників; визначити вплив найбільше суттєвих факторів і виявити ті або інші закономірності і тенденції в розвитку фінансових процесів.

   Прийом ланцюгових  підстановок застосовується для  розрахунків величини впливу  окремих факторів у загальному  комплексі їхнього впливи на  рівень сукупного фінансового  показника. Цей прийом використовується в тих випадках, коли зв'язок між показниками можна висловити математично у формі функціональної залежності. Сутність прийому ланцюгових підстановок складається в тому, що, послідовно замінюючи кожний звітний показник базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактора на сукупний фінансовий показник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількості факторів, що впливають на сукупний фінансовий показник. Розрахунки починаються з вихідної бази, коли усі фактори рівні базисному показнику, тому загальне число розрахунків завжди на одиницю більше кількості визначальних факторів. Ступінь впливу кожного фактора встановлюється шляхом послідовного вирахування з другого розрахунку відраховується перший, із третього-другий і т.д.

Прийом різниць складається  в тому, що попередньо визначається абсолютна або відносна різниця  по досліджуваних факторах і сукупному  фінансовому показнику. Потім це ухилення по кожному фактору множиться  на абсолютне значення інших взаємозалежних факторів. При вивченні впливи на сукупний показник двох факторів ухвалене відхилення по кількісному факторі множити на базисний якісний фактор, а ухилення по якісному факторі - на звітний кількісний фактор.

Предмет фінансового аналізу, тобто те, що вивчається в рамках даної науки, - фінансові ресурси і їхні потоки. Утримання й основна цільова настанова фінансового аналізу - оцінка фінансового стана і виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування суб'єкта, що господарює, за допомогою раціонального фінансової політики. Досягнення цієї мети здійснюється за допомогою властивій даній науці методу. Метод фінансового аналізу - це система теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію і регулятивних принципів дослідження фінансової діяльності суб'єктів господарювання, тобто тріада:

                                                        М=(ДО,І,Р),

   де ДО - система  категорій;

   І - науковий  інструментарій;

   Р - система  регулятивних принципів.

   Перші два елементи характеризують статистичну компоненту методу, * останній елемент - його динаміку.

   У фінансовому  аналізі і управлінні можуть  застосовуватися різноманітні методи, розроблені споконвічне в рамках  тієї або іншої економічної  науки. Існують різноманітні класифікації методів економічного аналізу. Перший рівень класифікації виділяє неформалізовані методи аналізу. Перші засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на суворих аналітичних залежностях. До них відносяться методи: експертних оцінок, порівняння, побудови систем показників, побудови систем аналітичних таблиць і т.д. Застосування цих методів характеризується певним суб'єктивізмом, оскільки велике значення мають інтуїція, досвід, і знання аналітика.

   До другої групи відносяться методи, в основі яких лежать достатньо суворі формалізовані аналітичні залежності. Відомі десятки цих методів; вони укладають другий рівень класифікації. Перерахуємо деякі з них.

   Класичні методи аналізу господарської діяльності і фінансового аналізу: ланцюгових підставок, арифметичних різниць, балансовий, виділення ізольованого впливу факторів, процентних чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дісконтірованя. Основні типи моделей, використовувані у фінансовому аналізі.

   Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різноманітного типу моделей, що дозволяють структурувати і ідентифіцірувати взаємозв'язку між основними показниками. Можна виділити трьох основних типу моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні.

   У основі вертикального аналізу лежить інше представлення бухгалтерської звітності - у вигляді відносних величин, що характеризують структуру підсумкових показників, що узагальнюють. Обов'язковим елементом аналізу служать динамічні ряди цих величин, що дозволяє відслідковувати і прогнозувати структурні зрушення в складі господарських засобів і джерела їхній покриття.

   Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або їхніх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. У основі цього аналізу лежить числення базисних темпів зростання балансових статей або статей звіту про прибутки і збитки.

   Система аналітичних коефіцієнтів - ведучий елемент аналізу фінансового стана, застосовуваний різноманітними групами користувачів: менеджери, аналітики, акціонери, інвестори, кредитори і т.д. Відомі десятки цих показників, тому для зручності вони підрозділяються на декілька груп. Частіше усього виділяють п'ять груп проаналізувати здібність підприємства відповідати по своїх поточних зобов'язаннях. У основу алгоритму розрахунку цих показників закладена ідея зіставлення поточних активів із короткостроковою кредиторською заборгованістю. У результаті показників по наступних напрямках фінансового аналізу.

   1. Аналіз ліквідності. Показники цієї групи дозволяють описати і розрахунку встановлюється, у чи достатньому ступені забезпечене підприємство оборотними коштами, необхідними для розрахунків із кредиторами по поточних операціях. Оскільки різноманітні види оборотних коштів мають різноманітний ступінь ліквідності розраховують декілька коефіцієнтів ліквідності.

   2. Аналіз поточної діяльності. З позиції кругообігу коштів діяльність будь-якого підприємства являє собою процес безупинної трансформації одних видів активів в інші:

                                  ... ДС > СС > НП > ГП > СР > ДС > ...

     де ДС - кошти;

     СС - сировина на складі;

     НП - незавершене виробництво;

     ГП - готова продукція;

     СР - кошти в розрахунках.

   Ефективність поточної фінансово-господарської діяльності може бути оцінена протягом операційного циклу, що залежить від обігу коштів у різних видах активів. За інших рівних умов прискорення оборотності свідчить про підвищення ефективності. Тому основними показниками цієї групи є показники ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів: виробка, фондовіддача, коефіцієнти оборотності коштів у запасах і розрахунках.

   1. Аналіз фінансової стійкості. За допомогою цих показників оцінюються состав джерел фінансування і динаміка співвідношення між ними. Аналіз ґрунтується на тому, що джерела коштів розрізняються рівнем собівартості, ступенем доступності, рівнем надійності, ступенем ризику і т.д.

   2. Аналіз рентабельності. Показники цей групи призначені для оцінки загальної ефективності вкладення коштів у дане підприємство. На відміну від показників другої групи тут абстрагуються від конкретних видів активів, а аналізують рентабельність капіталу в цілому. Основними показниками тому є рентабельність авансованого капіталу і рентабельність власного капіталу.

    3. Аналіз становища і діяльності на ринку капіталів. У рамках зіставлення показників, що характеризують положення цього аналізу виконуються просторово-тимчасові підприємства на ринку цінних паперів: дивідендний вихід, прибуток на акцію, цінність акції й ін. Цей фрагмент аналізу виконується головним чином у компаніях, зареєстрованих на біржах цінних паперів і реалізуючих там свої акції. Будь-яке підприємство, що має тимчасово вільні грошові кошти і бажаюче вкласти їх у цінні папери, також орієнтуються на показники даної групи.

    Нормативні моделі. Моделі цього типу дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розраховані по бюджету. Ці моделі використовуються в основному у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня сутність зводиться в основному у внутрішньому фінансовому аналізі, до встановлення нормативів по кожній статті витрат по технологічних процесах.

 

 

 

                                                   ВИСНОВОК

   Таким чином, вся система бюджетування грошових коштів на підприємстві

має включити прогноз  руху грошових коштів підприємства і  слугувати

виконанню таких завдань:

   - визначенню у  розрізі простору та часу потреби  підприємства у капіталі

для фінансування господарських  операцій у рамках операційної,

інвестиційної та фінансоої  діяльності у плановому періоді  – прогнозного

значення абсолютної величини сукупного вихідного грошового  потоку та

його свладових;

- визначенню у розрізі  простору та часу джерел покриття  потреби

підприємства у капіталі та їх обсягів прогноз значення абсолютної

величини сукупного  та часткових вихідних грошових потоків  підприємства

тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                    ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1.Біла О. Г. Фінансове планування і фінансова стабільність підприємств. //

Фінанси України. – 2007. - №4. – С. 112-118.

2.Бреслав Е. Финансовое прогнозирование // Менеджмент и менеджер. – 2004.

- №12. – С. 18-22.

3.Ковальчук С. В., Форкун І. В. Фінанси. Навч. Посіб. – Львів: «Новий

Світ» - 2006, - 568 с.

4.Кудряшов В. П. Фінанси. Навчальний посібник. / Херсон: Олді-плюс. 2002.

– 352 с.

5.Надточій С. І. Прогнозування та планування (бюджетування) грошових

потоків підприємства як складові елементи системи управління ними. //

Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – №11. – С.60-65.

6.Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія): навчальний посібник. – 2-ге

вид., доп.і перероб. –  К.: КНЕУ, 2001. – 240 с.

7.Фінанси підприємств: Підручник /А. М. Поддєрьогін, М. Д. Білик, Л. Д.

Буряк та ін.; Кер. Колюавт.і  наук. Ред. Проф. А. М. Поддєрьогін. – 5-те