Управління формуванням доходів і витрат підприємства

Доходами  не визнаються:

• сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів;
• сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента;
• сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);
• сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);
• сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;
• надходження, що належать іншим особам;

 

• надходження від первинного розміщення цінних паперів [2].

Ефективне управління доходами базується  на їх класифікації за різними обґрунтованими ознаками.

Основою класифікації доходів є  розподілення їх за видом діяльності, наслідком якої є утворення відповідних  доходів [3]. За цією ознакою прийнято розрізняти доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства (додаток Б).

Важливою для аналізу є також  класифікація доходів за джерелами  їх утворення, на основі якої побудовано звіт про фінансові результати. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 3 "Звіт про фінансові результати" доход підприємства розподіляється на наступні складові [4]:

• доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
• інші операційні доходи;
• доход від участі в капіталі;
• інші фінансові доходи;
• інші доходи;
• надзвичайні доходи.

Джерелом формування доходів від  реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є виробнича або інша діяльність підприємства, результатом якої є  створена і реалізована продукція, реалізовані товари, виконані роботи або надані послуги.

До складу інших операційних  доходів належить: доход від операційної  оренди активів, доход від операційних  курсових різниць, відшкодування вартості раніше списаних активів, доход від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) та деякі інші доходи, пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Доход від участі в капіталі складається  з доходів, отриманих від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі.

Інші фінансові доходи включають  дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, облік яких ведеться методом участі в капіталі).

До інших доходів належать доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, доходи від не операційних курсових різниць та інші доходи, що не пов'язані з операційною діяльністю і виникають у процесі звичайної діяльності підприємства.

Надзвичайні доходи утворюються внаслідок  надзвичайних подій або операцій, що відрізняються від звичайної діяльності підприємства і не повторюються часто або регулярно [5].

За метою визнання доходу та визначення його суми розрізняють доход від:

• реалізації товарів, продукції, інших активів, придбаних з метою перепродажу (крім інвестицій у цінні папери);
• надання послуг;
• використання активів підприємства іншими фізичними та юридичними особами, результатом яких є отримання процентів, дивідендів, роялті.

В залежності від виду діяльності розрізняють доходи:

• від звичайної діяльності;

 

• від надзвичайної діяльності.

В залежності від місця виникнення доходу розрізняють доходи центрів  інвестицій, центрів доходів, центрів  прибутку та загальний доход підприємства [6].

Умови визнання доходів, які формуються у невиробничій сфері, суттєво відрізняються  від умов визнання доходу від реалізації продукції. Оскільки такі доходи пов'язані  з наданням послуг, вони, згідно з  П(С)БО 15 "Доход", визнаються, виходячи зі ступеня завершеності операції з  надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат  цієї операції [2].

Економічний підхід до визначення витрат походить з їх економічної природи (як витрати на просте відтворення  ресурсів, що використовуються), а не з характеру та джерел відшкодування. При економічному підході до складу поточних витрат необхідно включати всі витрати, пов'язані з поточною діяльністю підприємства, в тому числі  і непродуктивні витрати у  зв'язку з порушеннями у виробничо-технологічному процесі, незбалансованою структурою ресурсів, що використовуються тощо. Такий  підхід відповідає інтересам власників  підприємства, тому що характеризує весь обсяг фактично понесених витрат, пов'язаних із здійсненням поточної діяльності, а отже, дає змогу  визначити реальний фінансовий результат  діяльності підприємства.

Витрати спрямовуються на формування і використання усіх видів ресурсів. Вони мають різне спрямування  та широку класифікацію, але найбільш загальним є поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, зв'язані  з безпосереднім   виконанням   підприємством   своєї   основної   функції виготовлення продукції (надання  послуг) [8].

Витрати мають натуральну та грошову  форми. Вартісна форма оцінювання витрат є вирішальною в процесі визначення ефективності виробничої діяльності підприємства, вона відображається у вартості виготовленої продукції, виконаних робіт, послуг.

Грошовою формою витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції  є собівартість продукції. На практиці з різних причин немає повної відповідності  між дійсними витратами на виробництво  й собівартістю продукції [9].

За планування, обліку та аналізу  витрати класифікують за певними  ознаками. Основними з них є  ступінь однорідності витрат, спосіб обчислення для окремих різновидів продукції, зв'язок з обсягом виробництва [8].

Витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) займають найбільшу  питому вагу у всіх витратах підприємства.

Процес праці - це поєднання трьох  обов'язкових елементів: доцільної  діяльності людей (живої праці), предметів  та засобів праці. Два останніх елементи є матеріальними умовами праці - засобами виробництва, створеними раніше затраченою (уречевленою) працею. Сукупні  витрати живої та уречевленої  праці на виробництво продукції  складають дійсні витрати виробництва. У такому найбільш абстрактному розумінні  витрати виробництва однаково притаманні усім суспільно-економічним формаціям.

П(С)БО 3 визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного

 

капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення  або розподілу власниками)[4].

Витрати - це економічний показник роботи підприємства, фірми тощо, який характеризує суму витрат, понесених  у процесі господарчої діяльності .

Витрати - це вартість ресурсів, що використовуються в подальшому для отримання прибутку або досягнення інших цілей організації. До складу витрат належать вартість матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для  виробництва тієї чи іншої продукції  чи послуг. Економія витрат є одним  з критеріїв підвищення ефективності діяльності підприємства. Методологічні  основи формування у бухгалтерському  обліку інформації про видатки підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, визнання видатків та їх склад регламентуються  стандартом бухгалтерського обліку № 16.

Діяльність підприємства пов'язана  із певними витратами, які за їх економічною  суттю на базі діючого бухгалтерського  обліку розподіляють на поточні та капітальні [10]. До поточних витрат відносять  витрати виробничих ресурсів, які  споживаються протягом одного виробничого  циклу. До капітальних - витрати на придбання  поза оборотних активів,  що використовуються   у   декількох   циклах   виробництва   та   вартість   яких включається до поточних витрат виробництва (оборотних) шляхом нарахування  зносу. Залежно від сфери діяльності поточні витрати мають назву: на підприємствах, що здійснюють матеріально - технічний збут, торговельну, посередницьку  діяльність - витрати обігу, на підприємствах  виробничого профілю - витрати виробництва  чи собівартості [10]. Виділяють також  валові витрати , і відмінність між  ними та собівартістю полягає в тому, що валові -  характеризують витрати  підприємства, пов'язані з усіма  видами діяльності підприємства,  а  собівартість - з виробничою діяльністю.  Крім того, розрахунок собівартості потрібен для оцінки ефективності та обсягу використання ресурсів підприємства. Тому що, собівартість являє собою  вартісну оцінку ресурсів, що були застосовані  на виробництво та реалізацію продукції.

Ресурси, що використовуються підприємством, є різноманітними за характером та строком оновлення. Відповідно до цього  витрати підприємства мають неоднорідний характер, вимагають їх класифікації. Класифікація - це один з методів  пізнання та вивчення об'єктів, її суть у розподілі об'єктів на класи  на базі визначення загальних властивостей об'єктів та закономірних зв'язків  між ними. Чим більше виділено ознак  класифікації, тим вищий ступінь  пізнання об'єктів та можливостей  управління ними.

Витрати на виробництво  як об'єкт пізнання добре вивчені  в теорії обміну та аналізу виробничої діяльності. Класифікація витрат має  практичне значення. Групування витрат за окремими ознаками є основою обліку, аналізу та калькулювання собівартості продукції. До того ж, групування витрат допомагає знаходити рішення  у нестандартних ситуаціях, у  нових сферах діяльності. Класифікація витрат на виробництво на базі різних ознак наводиться у табл. 1.1 [25].

 

 

 

 

 

Таблиця 1.1 - Класифікація витрат

Ознаки	Види витрат
1	2
1. За  відношенням до виробничого процесу	Основні
	Накладні
2. За  відношенням до обсягів виробництва	Умовно постійні
	Умовно  змінні
3. За  єдністю складу	Одноелементні
	Комплексні
4. За  способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва	Прямі
	Непрямі
5. За  доцільністю	Продуктивні
	Непродуктивні
6. За  календарним періодом	Поточні
	Довгострокові
	Одноразові
7. За  видами діяльності	Звичайної діяльності:
	операційної діяльності
	фінансової  діяльності
	інвестиційної діяльності
	Надзвичайної  діяльності
8. За  об'єктом формування	Сукупні
	На  одиницю продукції
9. За  економічними елементами	Матеріальні
	На  оплату праці
	Відрахування  на соціальні  заходи
	Амортизація
	Інші  операційні
10. За  методикою обчислення	Середні на одиницю продукції
	Граничні  на одиницю  продукції
11. За  статтями витрат	Прямі матеріальні
	Прямі на оплату праці
	Інші  прямі
	Загальновиробничі
12. За  статтями калькуляції	Визначаються  підприємством  самостійно
13. За обґрунтуванням господарських  рішень	Явні
	Неявні
	Релевантні
	Нерелевантні
Продовження таблиці 1.1
1	2
14. За  видами продукції	На  виріб
	На  типового представника виробів
	На  групи однорідних виробів
	На  валову продукцію
	На  товарну продукцію
	На  реалізовану продукцію
15. За  визначенням відношення до собівартості	На  продукцію
	Періоду
16. За  ступенем урегульованості	Повністю  регульовані
	Слабко  регульовані (не регульовані)
17. За  місцем виникнення	Цехові
	Інших структурних підрозділів
18. За  характером виробництва	Основного виробництва
	Допоміжного виробництва
	Обслуговуючого  виробництва
19. За часом віднесення до  собівартості продукції	Звітного  періоду
	Майбутнього звітного періоду
	Майбутніх періодів
20. За  видами класифікації витрат	Економічні  елементи
	Статті  витрат
	Калькуляційні статті
21. За  видами операційної діяльності	Собівартість  реалізованої продукції
	Адміністративні
	Збутові
	Інші  операційні

 

 

 

2. Методологічні підходи аналізу формування доходів і витрат підприємства

 

Аналіз формування доходів проводиться  шляхом оцінювання складу та структури  доходів підприємств, а також  динаміки їх зміни.

Для аналізу використовується класифікація доходів за джерелами їх утворення, на основі якої побудовано звіт про  фінансові результати [5].

Головними завданнями аналізу формування доходів підприємства є:

- систематичний контроль за виконанням планів одержання доходів;

- виявлення факторів формування показників доходів та розрахунки їхнього впливу;

• вивчення напрямків і тенденцій розподілу доходів;
• виявлення резервів збільшення доходів;

 

- розробка заходів для використання виявлених резервів [11].

 Кожне підприємство повинно чітко уявляти мету аналізу доходів і визначити перелік завдань, вирішення яких дозволить досягти поставленої мети. Одночасно встановлюється перелік показників, які повинні підлягати вивченню.

З розвитком ринкових відносин у  практиці господарської діяльності підприємств усіх форм власності постійно збільшується обсяг використання цінних паперів. Отже, аналізуючи фінансові результати, особливу увагу треба звернути на доходи від цінних паперів. Основними видами цінних паперів, що використовуються підприємствами, є акції, облігації, ощадні сертифікати,        векселі [6].

Метою аналізу доходів є оцінка кінцевих результатів діяльності підприємства, вивчення основних причин, їх зміни  у динаміці і порівняння з аналогічними підприємствами в регіоні, з показниками  підприємств-конкурентів.

За Марцином B.C., аналіз доходів має комплексний характер і складається з таких етапів:

• оцінки валових прибутків за звітний період і в динаміці;
• факторного аналізу прибутків від реалізації товарів і послуг;
• вивчення показників рентабельності та факторів, що вплинули на їх зміну;
• визначення заходів з подолання збитковості (оптимізація обсягів продажів, витрат обігу та використання інших заходів з виходу з кризи) [12].

Також Марцин B.C. зазначає, що аналіз доходів здійснюється за такими етапами:

1. Аналіз загального обсягу та  складу доходів. На цьому етапі  аналітичної роботи визначаються  загальний обсяг доходів підприємства, його абсолютна та відносна  зміна порівняно з попередніми  періодами. Аналізується склад  доходів, тобто питома вага  окремих джерел формування доходів  в їх загальному обсязі (від  реалізації, іншої реалізації, позареалізаційних  операцій тощо).