Управління капіталом банку з метою забезпечення його фінансової стійкості

Слід зауважити, що і в розвинутих країнах з  потужними фінансовими ринками  субординовані зобов’язання становлять відносно невелику частину банківського капіталу. Таким джерелом з успіхом можуть користуватися лише великі за розмірами банки, які користуються довірою інвесторів. Більшість дилерів з операцій із цінними паперами відмовляються мати справу з емісіями невеликих банків через високі видатки та ризик.

Перевага методу поповнення капіталу випуском субординованих зобов’язань полягає в підвищенні показників прибутковості на одну акцію за умови, що отримані в такий спосіб ресурси приносять дохід, який перевищує процентні виплати за ними. Але цей спосіб формування капіталу зменшує стійкість банку (співвідношення власних і залучених коштів) та підвищує ризик, що може негативно вплинути на ціну акцій банку.

Для поповнення капіталу й одержання значних грошових коштів банки вдаються до проведення таких фінансових операцій, як продаж активів, зокрема будівель, споруд, офісів, котрі належать банку, з одночасною довгостроковою їх орендою у нових власників. Такі операції стають успішними за умов, коли через інфляцію ринкова вартість майна зростає, а законодавством дозволена прискорена амортизація нерухомості. Частіше в банках створюються резерви переоцінювання основних засобів для покриття різниці між їх ринковою та балансовою вартістю. На суму дооцінки активів випускаються акції, які безкоштовно розміщуються між акціонерами банку, збільшуючи частку їх власності. Така операція капіталізації резервів і дооцінювання активів називається бонусною емісією. Вона збільшує розмір капіталу, не розпорошуючи власності і не підвищуючи ризику втрати контролю над банком з боку акціонерів.

Вибір способу залучення  капіталу із зовнішніх джерел має  базуватися на результатах глибокого  фінансового аналізу альтернативних варіантів та їх потенціального впливу на величину прибутку в розрахунку на акцію.

Менеджменту банку  необхідно взяти до уваги відносну вартість та ризик, пов’язаний з кожним джерелом, методи державного регулювання  й доступність, а також оцінити  довгострокові перспективи та наслідки. Для вітчизняних банків емісія акцій  — фактично єдине зовнішнє джерело  поповнення капіталу.

Перевагами цього  способу є можливість швидко одержати значні суми грошових коштів, а також  поліпшити позиції банку щодо залучення коштів у майбутньому. Але такий підхід має ряд істотних недоліків, які слід брати до уваги:

висока вартість;

труднощі розміщення акцій на ринку;

значне зростання  ризику зниження доходів на одну акцію;

послаблення контролю за банком з боку акціонерів, якщо вони не зможуть самі викупити всі акції  нової емісії.

Комерційні банки  мають планувати свою діяльність щодо поповнення капіталу. Процес планування включає такі обов’язкові етапи:

1) розроблення загального  фінансового плану діяльності  банку;

2) визначення величини  капіталу, необхідної для розширення  активних операцій, підвищення їх  ризикованості (якщо банк проводить  агресивну політику), задоволення  вимог органів банківського нагляду;

3) визначення величини  капіталу, що його банк має  змогу залучити за рахунок  нерозподіленого прибутку;

4) оцінювання та  вибір найприйнятнішого зовнішнього  джерела поповнення капіталу  за результатами аналізу ринкових  умов, прав та інтересів власників,  прогнозів щодо майбутньої прибутковості  банку.

Вітчизняні банки  відчувають дедалі більшу потребу в  збільшенні обсягів власного капіталу, особливо після прийняття відповідних  постанов НБУ, тому планування перспектив розвитку капітальної бази розглядається  як одне з основних завдань менеджменту.

 

 

Розділ 3. перспективи у  формування та управління капіталом  комерційного банку

Перед українськими комерційними банками гостро стоїть проблема розбіжності строків залучення та розміщення ресурсів, тобто не вирішене остаточно завдання забезпечення ліквідності та платоспроможності. Окрім проблеми розбіжності строків активних та пасивних операцій, на ліквідність комерційних банків впливає і такий фактор, як стабільність ресурсної бази.

Кризові явища  у фінансовій системі України  загострили цю проблему ще більше. Тому пошук шляхів оптимального формування та подальшого використання ресурсної  бази банків є актуальною проблемою  сьогодення.

Формування ресурсної бази комерційних банків є одним із найважливіших завдань для забезпечення економічного зростання. Банківська система має володіти сукупністю ресурсів достатніх як для кредитування поточних потреб суб'єктів господарської діяльності, так і для розвитку інвестиційної діяльності, формування відповідних резервів і підтримки власної ліквідності. Обсяг фінансових ресурсів визначає попит на фінансовому ринку й безпосередньо впливає на розмір процентних ставок як за пасивними, так і за активними операціями .

Аналіз останніх досліджень і публікацій дозволив зробити висновок проте, що вирішенню даних проблем присвячено багато праць як вітчизняних, так і зарубіжних авторів.

Питання ефективної діяльності банків, зокрема, проблеми ресурсів та питання розробки ресурсної політики досліджувалися у роботах провідних іноземних вчених, таких як Дж. Е. Доллан, Б. Едвардс, Е. Гілл, Дж. Розмарі Кемпбелл, Р. Коттер, Е. Рід, П. С. Роуз_: Д. Сінкі, Ж. Рівуар, А. В. Глаголєвої, Г. С. Ланової, В. М, Усоскіната інших.

В Україні дослідження  проблем банківської системи  здійснювали такі провідні вчені як О. Д. Василик, О. В. Васюренко А. Вожжов., О. В. Дзюблюк, Ж. Довгань, О. Д. Заруба, М. М. Коваль, О. І. Лаврушин, А. М. Мороз, М. І. Савлук, О. Б. Ширінська, та інші. В роботах цих науковців глибоко аналізуються проблеми ресурсної політики та управління ресурсами комерційних банків.

Орієнтуючись  на розробки цих науковців, а також  на останні статистичні дані, спробуємо  визначити сучасні проблеми формування ресурсної бази банків та проаналізувати можливі підходи щодо їх вирішення.

Постановка  задачі: на основі аналізу динаміки зміни кількісних показників основних видів ресурсів комерційних банків визначити можливі шляхи їх збільшення.

Результати. За останні роки в структурі ресурсів банків склалися наступні тенденції. По-перше, у до кризовий період закріпилася тенденція до збільшення залишків на рахунках фізичних осіб. Це відбувається завдяки росту доходів населення, зрушеннями в ощадній поведінці домашніх господарств, а також у певному збільшенні довірі населення до банківської системи. Вклади населення почали займати вагоме місце в формуванні ресурсної бази банків. По-друге, зростали кошти юридичних осіб в структурі ресурсів банку, що також позитивно впливало на ресурсну базу банку. Одночасно помітно зростала динаміка випущених банкам боргових зобов’язань.

Не дивлячись  на закріплення у до кризовий період позитивних тенденцій в динаміці та структурі ресурсів банків, не втратили своєї актуальності невирішені проблеми. До них в першу чергу відноситься  низький рівень ресурсної бази та перевага коротких пасивів. Це робить банківський сектор підданим ризику втрати ліквідності, підвищенню кредитного та ринкового ризику. В результаті цього банки мають обмежені можливості кредитувати не фінансовий сектор економіки та населення, забезпечувати достатній рівень довіри клієнтів та вкладників.

Негативний вплив на банківську діяльність мають низькі доходи населення, незадовільний фінансовий стан позичальників вимагає створення значних резервів, що в умовах відсутності відносно стабільних джерел надходження ресурсів ускладнює формування ресурсної бази комерційних банків.

Розглянемо структуру  ресурсів банківської системи України  у 2004-2008 роках 

Таблиця 1. Динаміка пасивів банківської системи  України (тис. грн.)

Показники	2004	2005	2006	2007	2008
Власного капіталу	18421431	25450853	42566109	69578274	119263048
Зобов’язання	115926449	188427129	297613179	529817828	806823449
Пасиви	134347880	213877982	340179288	599396103	926086497

Наведені дані (табл.1) свідчать про абсолютне зростання обсягів  ресурсів банківської системи України: від 134 млрд. грн. у 2004 році до 926 млрд. грн. у 2008 році. Як бачимо, головним джерелом ресурсів комерційних банків є залучені та запозичені кошти, які становлять близько 88% загального обсягу ресурсів, що в цілому відповідає світовій банківській  практиці.

Незважаючи на це, важливу  роль в ефективній діяльності комерційного банку відіграють власні ресурси. Найважливіше значення віддається власному капіталу, який використовується для захисту  вкладників і кредиторів та покриття збитків від банківських операцій . Роль власних ресурсів у діяльності комерційних банків дуже велика, оскільки за їх рахунок фінансується придбання будівель, меблів, організаційної техніки та інше.

Власний капітал  банків за чотири роки зріс на 100841617 тис. грн., майже в 6,5 рази, зобов’язання банку зросли на 690897000 тис. грн., тобто в сім разів, а пасиви банку зросли також майже в сім разів, що складає 791738617 тис. грн. .

-        Значний приріст власного капіталу українськими банками в останні часи вказує на позитивну динаміку, але все одно капітал наших банків на багато менший за капітал зарубіжних. Тому його нарощування має бути одним із пріоритетних завдань кожного комерційного банку.

Велика частина ресурсів банку утворюється за рахунок  депозитних ресурсів – коштів, розміщених у банку для збереження та використання з наступною виплатою відсотків  вкладникам.

Розглянемо динаміку основних видів ресурсів комерційних банків України за п’ятирічний період (табл. 2). 

 

Таблиця 2. Динаміка основних видів ресурсів комерційних  банків України (тис. грн.)

Показники	2004	2005	2006	2007	2008
Кошти банків	20350517	31998665	76644665	168624018	320838288
Кошти юридичних осіб	45163511	73510800	95793690	152402483	220411536
Кошти фізичних осіб	45771110	73583250	107135297	165986680	216315201

 

 

З таблиці видно, що спостерігається тенденція до зростання коштів банків в сукупних зобов’язаннях, за п’ятирічний період  - збільшення в 15 разів.

Найбільшу питому вагу всіх зобов’язань банку займають кошти юридичних та фізичних осіб, тому їх зростання в пасивах банку  надає більші можливості банку для  своїх активних операцій. Динаміка  свідчить про збільшення цих статей в обсязі зобов’язань банку. Кошти юридичних осіб постійно збільшуються за останні роки вони зросли майже  в 5 раз.

Частка коштів фізичних осіб в кожному році значно зростає, випереджаючи кошти юридичних осіб, виключенням став 2008 рік, причиною цього  стала всесвітня криза, а також  мораторій Національного банку  України на дострокову видачу депозитів, що підірвало довіру населення до банківського сектору за послідній  рік.  Про те кошти фізичних осіб залишається надійним джерелом ресурсної бази банку, оскільки їх ріст склав 30% порівняно з попереднім роком.

Необхідно зазначити, що з розвитком банківської системи  України виникають нові форми  і види депозитних рахунків, які  необхідно класифікувати для  Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Йдеться про різноманітні ощадні сертифікати, спільні рахунки, накопичувальні пенсійні рахунки, інвестиційні рахунки, стосовно яких у законодавстві слід чітко обумовити форму гарантування у випадку банкрутства банку. Ці питання необхідно вирішувати в міру появи нових видів депозитів  на українському  ринку фінансових послуг, щоб діяльність  фонду була якомога ефективнішою.

Рішення про збільшення гарантованої суми відшкодування до 150 тис. грн. суттєво стимулює зацікавленість вкладників у зберіганні грошей в  банках.

Світова практика свідчить, що заощадження приватного сектору  є важливим джерелом фінансування не тільки економіки, а й дефіциту державного бюджету. В період криз національного  виробництва вони становлять вагомий  чинник економічного зростання.

Вирішити проблеми економіки України без залучення  іноземного капіталу можна лише за умов впровадження нових ефективних методів роботи щодо залучення коштів приватного сектору та ефективного  їх розміщення.

Комерційним банкам слід звернути увагу не тільки на цінові методи при залученні депозитів, а на нецінові, серед яких реклама, поліпшений рівень обслуговування, розширення спектра пропонованих банком послуг, комплексне обслуговування, додаткові види безкоштовних послуг, розташування філій у місцях максимально наближених до клієнтів, пристосування графіка роботи до потреб клієнтів.

Висновки. нарощування має бути одним із пріоритетних завдань кожного комерційного банку. 

Для збільшення власного капіталу банку можна застосувати наступні заходи: