Державний бюджет та його вплив на суспільне відтворення

                                                                                                                Заєць Світлани 6508/1

 

Державний бюджет та його вплив на суспільне відтворення

                                  Зміст:

1. Вступ;
2. Суть і призначення державного бюджету
1. Роль державного бюджету в соціально-економічному розвитку
2. Доходи державного бюджету
3. Бюджетний дефіцит і метод його оптимізації
3. Принципи бюджетної системи
4. Призначення і роль місцевих бюджетів у бюджетній системі
5. Висновок
6. Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст і  призначення державного бюджету

Ринкова економіка за усього розмаїття її моделей характеризується соціально-орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і у механізмі їхнього регулювання з боку держави відіграє державний бюджет. Він — невід'ємна частка ринкових відносин і водночас є важливим інструментом реалізації державної політики. Тому важливо усвідомити природу державного бюджету, особливості його формування та функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

      Наявність державного бюджету як економічної категорії об'єктивно зумовлена існуванням інституту держави та товарно-грошових відносин. Державний бюджет — це централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій. Він знаходиться в розпорядженні центральних органів влади і використовується для фінансування заходів загальнодержавного значення.

Це так звані чисті суспільні  блага, до яких в економічній науці  відносять державне управління, національну  оборону, забезпечення охорони правопорядку тощо і які повністю оплачуються  з бюджету. Ринкова система неспроможна  забезпечити суспільство такими благами взагалі. Адже до них неможливо  застосувати принцип винятку, притаманний  приватним благам. Чисті суспільні  блага характеризуються неподільністю, у їх використанні. Кожен без винятку громадянин користується цими благами незалежно від свого бажання або платоспроможності.

 

   Державний бюджет як одна з ланок фінансової системи України є економічною категорією і відображає грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності і фізичними особами — з іншого, з приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя і задоволення інших суспільних потреб. Завдяки бюджету відповідно до Конституції України держава повинна мати можливості зосередити фінансові ресурси на важливих ділянках економічного та соціального розвитку.

Централізація коштів має важливе економічне і  політичне значення, оскільки доходи, які мобілізуються до державного бюджету, є втіленням у життя  державних заходів. Це надає можливість маневрувати коштами, зосереджувати  їх у важливих галузях економічного та соціального розвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику на території України.

У розвинених країнах державний бюджет не лише забезпечує акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави, використовується не лише для часткового перерозподілу доходів із метою підтримання сприятливого соціального становища у державі, а й для впливу на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси у суспільстві і провадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки.

Важливу роль  відіграє державний  бюджет у забезпеченні перерозподілу доходів з метою підтримання сприятливого соціального клімату в державі,. здійснення соціальною захисту населення, соціального забезпечення найвразливіших верств населення. Однак державний бюджет слід розглядати не лише як засіб акумулювання коштів, необхідних для фінансування державних заходів, як інструмент перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою забезпечення соціальної справедливості. Бюджет є також знаряддям впливу держави на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси, економічним важелем здійснення державної влади.

За допомогою державного бюджету  держава виконує свою регуляторну  функцію. В ринкових умовах державне регулювання реальної економіки спрямовується насамперед на створення сприятливих умов для юридичних та фізичних осіб в інтересах суспільства в цілому, але не у власних інтересах окремих верств населення та осіб, з використанням таких потужних важелів, як податки та бюджетні витрати.

Державний бюджет є основним знаряддям  економічного планування, макроекономічної стабілізації і економічного зростання. Надходження до державного бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу, можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин державного бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку на відповідний рік.

Державний бюджет істотно впливає  на економічний розвиток окремих регіонів. Вирівнювання бюджетної забезпеченості адміністративно-територіальних утворень в умовах ринкової економіки може здійснюватися тільки на основі перерозподілу-бюджетних ресурсів через державний бюджет.

 

За  умов переходу економіки України  до ринкових відносин державний бюджет відіграє важливу роль, але при  цьому змінюються методи його впливу на суспільне виробництво та сферу  соціальних відносин. Тому бюджет використовується для міжгалузевого і територіального  перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням рівня розвитку економіки та культури на всій території. Нині завдяки державному бюджетові України між галузями та регіонами, а також серед населення перерозподіляється майже 50% від усього обсягу валового внутрішнього продукту.

Останніми роками спостерігається тенденція  до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, які перерозподіляються через бюджетну систему. Але за умов перехідної економіки провідна роль бюджету як в перерозподілі фінансових ресурсів зокрема, так і національного багатства в цілому, є об'єктивною реальністю. Це зумовлено тим, що бюджет якраз є інструментом, за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів, чого не можна досягнути іншими методами, у тому числі й ринковими.

Згідно  зі світовим досвідом, роль держави  у розподільчих процесах з розвитком  ринкових відносин має зростати, і  бюджет у цьому разі є найдосконалішим засобом для здійснення державою вказаної функції. У більшості розвинених країн світу завдяки бюджетові перерозподіляється від ЗО до 50% від усього обсягу валового внутрішнього продукту. Тому треба вирізнити виважені форми й методи цього перерозподілу, що для України є одним із найважливіших завдань.

За  умов переходу до ринкових відносин кошти  державного бюджету України повинні  скеровуватись насамперед на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових і науково-технічних програм, соціальний розвиток і соціальний захист населення.

Враховуючи  теоретичні засади бюджету, а також  його практичне призначення, бюджет України, як і бюджети розвинених країн, слід вважати економічною категорією, централізованим фондом грошових коштів України, центральною ланкою фінансової системи, основним фінансовим планом держави.

Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід відзначити, що він є складовою грошових відносин, пов'язаних з розподілом і перерозподілом валового внутрішнього продукту і національного доходу України.

 

Зміст бюджетних відносин характеризується такими напрямками грошових відносин:

• між державою та підприємствами, організаціями та установами державної форми власності;
• держави з підприємствами й організаціями змішаної форми власності (акціонерні товариства, спільні підприємства тощо);
• між державою та підприємствами, організаціями й установами, що знаходяться у приватній власності;
• держави з громадськими організаціями;
• між державою та населенням;

— між іншими державами і міждержавними організаціями.

Враховуючи  наявність різних ланок фінансової системи, яким відведена специфічна роль у розподільчому процесі, бюджету  повинно належати центральне місце. Це обумовлено тим, що через бюджет здійснюється розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту у всій його повноті, тобто між галузями матеріального виробництва, виробничою та невиробничою сферами, окремими ланками бюджетної системи та окремими категоріями населення. Іншої ланки, яка б могла забезпечити у такому обсязі розподільчі та перерозподільчі процеси, у державі немає.

Досліджуючи бюджет у системі планів, слід відзначити, що він посідає центральне місце. Це зумовлюється тим, що бюджет, будучи центральною ланкою фінансової системи, повинен забезпечувати усі розподільчі та перерозподільчі процеси в Україні. Тобто бюджет як основний фінансовий план повинен забезпечувати мобілізацію грошових коштів держави, здійснювати їхній розподіл за основними напрямками на відповідні цілі згідно з соціально-економічною політикою держави.

На  кожному етапі розвитку цивілізованої  держави органи державної влади  й управління повинні розробити  такий бюджетний механізм, який забезпечив би втілення поставлених завдань. За умов розбудови Української держави реалізація специфічних завдань вимагає нетрадиційних підходів до розробки бюджетного механізму.

З економічної  точки зору бюджетний механізм —  це сукупність певних видів бюджетних відносин, специфічних методів мобілізації та використання бюджетних коштів. Бюджетний механізм повинен бути реальним втіленням основ бюджетної політики, відображати певну спрямованість бюджетних відносин на вирішення економічних і соціальних завдань на певному етапі розвитку держави.

Бюджетний механізм повинен мати низку важелів, за допомогою яких держава здійснювала б розподільчі і перерозподільчі функції. За умов переходу до ринку ці важелі повинні бути систематизовані в якості тих чи інших підсистем бюджетного механізму, які б включали в себе: розробку законодавчих та інших нормативних документів, що стосуються бюджету, бюджетного планування, регулювання, нормування, фінансування, внутрішньо бюджетного розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, економічного стимулювання, економічного санкціонування, бюджетну звітність, бюджетний контроль тощо.

Тому  головними завданнями бюджетної  політики України за умов поглиблення  ринкових реформ є:

• призупинення спаду виробництва;
• забезпечення фінансової стабілізації. Для цього треба насамперед здійснити невідкладні заходи зі зміцнення грошового обігу, як підґрунтя для успішних економічних реформ. Лише за умов стійкого і добре організованого грошового обігу можна реалізувати взаємозв'язки між усіма учасниками та складовими господарського механізму;
• стимулювання інвестиційної активності, намагання збільшення частки фонду нагромадження в усьому обсязі національного доходу;
• зменшення непродуктивних витрат бюджету на державні дотації окремим галузям матеріального виробництва;
• зміцнення доходної частини бюджету за рахунок удосконалення системи оподаткування і зміцнення контролю за повнотою сплати податків;

— створення, системи дієвого фінансового контролю за ефективним і цілеспрямованим використанням державних видатків;

— посилення контролю за обсягом державного боргу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Роль  державного бюджету в соціально-економічному розвитку

Економічне  оновлення об'єктивно потребує зміцнення  державного бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованої економіки. Тобто, держава має здійснити ефективний розподіл доходів і видатків між своїми рівнями — центральним і місцевим.

Оскільки  в перехідний період функції держави  набувають більшого змісту, то похідним є обов'язкове забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть задовольнятися

завдяки ринковому механізмові, а також  кожною людиною.

Отже, головною ланкою фінансової системи  є зведений бюджет, який включає  бюджети усіх рівнів і окремі види централізованих фондів фінансових ресурсів. Пошук оптимального співвідношення бюджетів різних рівнів має ґрунтуватися на визначенні оптимального співвідношення процесів централізації та децентралізації державного управління, на відповідному розподілі повноважень і функцій органів державного управління і місцевого самоврядування. Саме розмежування їхніх функцій повинно стати основою для визначення видатків, а також доходів різних рівнів влади. При цьому розподіл повноважень між ними, а також система їхніх видатків повинні бути закріплені законодавчо.

Перехід до змішаної економіки потребує різних форм і типів господарювання, втілення об'єктивних економічних законів попиту, пропозиції та конкуренції до системи господарського відтворення. Початковий етап реформ вимагає від суспільства високої ціни для переходу до ринкових відносин.

Становлення бюджетної системи  в Україні за умов реорганізації економіки супроводжується активним пошуком моделей і концепцій, що ґрунтуються на теоретичних і практичних висновках світового економічного досвіду. Проте немає готових рецептів щодо проведення швидких кардинальних змін, які б оптимально відповідали інтересам усіх верств населення зокрема і держави в цілому.

Дослідження економічних криз світового  господарства розкривають ще одну особливість, яка полягає у тому, що криза є наслідком дії ринкових сил і, як правило, усі країни долали її за допомогою активної участі держави, за умов жорсткого державного регулювання, особливо у фінансовій сфері. Тому не треба сподіватися на пошук безболісних рішень, що забезпечують миттєвий соціальний добробут і динамічний розвиток без великих зусиль усіх і кожного упродовж певного проміжку часу, а також не слід покладатися на ринок як на панацею від усіх негараздів у суспільстві.