Державний бюджет та його вплив на суспільне відтворення

• подальше формування на засадах вільної конкуренції сприятливого середовища для провадження підприємницької діяльності;
• оптимізація процедури державної реєстрації суб’єктів підприємництва, удосконалення дозвільної системи;
• посилення захисту прав підприємців і споживачів від монопольних проявів.

     У майбутньому роль державного бюджету у соціальних процесах зростатиме. Обумовлено це тим, що саме бюджетні кошти у сукупності з позабюджетними фондами є фінансовим підґрунтям для здійснення соціальних перетворень, переходу на новий, вищий рівень соціального обслуговування населення. Крім того, державний бюджет покликаний нівелювати соціальні наслідки розшарування громадян за їхніми матеріальними статками, що викликано переходом до ринкових умов господарювання.

Доходи  державного бюджету

Бюджетний дефіцит — це фінансове явище, яке необов'язково є надзвичайним. Нині у світі немає держави, яка б не стикалася з бюджетним дефіцитом.

Бюджетний дефіцит — щ перевищення видаткової частини бюджету над доходпою. За умов ідеального становища в економіці дефіцит відсутній. Адже держава може оптимально зіставляти обсяг своїх видатків відповідно до фінансових можливостей без будь-якої шкоди для суспільства.

Однак насправді це буває рідко, особливо коли держави переживають кризу  в економіці.

Причини виникнення бюджетного дефіциту обумовлюю гься:

• надзвичайними подіями (війни, епідемії, стихійні лиха тощо), що потребує використання великих обсягів коштів, а звичайних резервів для цього не вистачає;
• необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому зможе забезпечити приріст валового внутрішнього продукту і національного доходу, зміцнити економічну могутність держави та підвищити матеріальний і культурний рівень життя населення. Це явище відображає не кризу в економічному житті суспільства, а державне регулювання економіки, спрямоване на забезпечення прогресивних зрушень у суспільстві;
• кризовими явищами в економіці, ЇЇ розвалом;
• неефективністю фінансово-кредитних зв'язків;

— нездатністю влади тримати під контролем фінансову ситуацію у державі;

— недосконалістю фінансового законодавства.

Звісно, що за умов, коли економіка розвивається динамічно і стабільно, бюджетний  дефіцит у кількісно допустимих межах не є загрозливим. Правда, при цьому кількість не повинна переходити в негативну якість, тобто сума отриманих державою в борг фінансових ресурсів не повинна перекладатись на економіку держави, на платників податків, супроводжуватись скороченням соціальних програм.

В Україні  у 80-90 роках спостерігалось різке  збільшення бюджетного дефіциту, що було обумовлено зокрема:

• різким зменшенням ефективності виробництва, що супроводжувалось скороченням обсягів валового внутрішнього продукту і національного доходу;
• розривом і малоефективністю економічних зв'язків, насамперед зовнішньоекономічних;
• значним зростанням і нераціональною структурою бюджетних видатків;
• неефективним функціонуванням бюджетного механізму, що не дозволило державі використовувати його в якості стимулу у розвитку економіки та соціальної сфери;
• недосконалістю і частою зміною фінансового законодавства, що сприяло невпевненості виробників у доцільності розширення виробництва і відтоку капіталу з України.

Ці  та інші причини сприяли дестабілізації економіки, зниженню доходів бюджету, значному збільшенню бюджетного дефіциту, що в свою чергу призвело до нарощування інфляційних процесів, зростання цін на товари та послуги, зниження матеріального добробуту населення тощо.

Негативні наслідки великого бюджетного дефіциту потребують здійснення системи заходів для його подолання, провадження активної фінансової політики, використання загальноприйнятих методів боротьби з дефіцитом. Прагнення до рівноваги бюджетних доходів і видатків завдяки збалансованості державного бюджету є на сьогодні одним із головних завдань.

За наявності бюджетного дефіциту держава зобов'язана обрати найоптимальніші  джерела його покриття. У світі  використовуються два методи покриття дефіциту бюджету — беземісійний та емісійний. Найефективніший беземісійний метод, за допомогою якого можна позбутися дефіциту без додаткового випуску грошей в обіг.

Беземісійний  метод покриття дефіциту бюджету  полягає у залученні до цього  процесу зовнішніх і внутрішніх джерел.

Зовнішніми  джерелами можуть бути кредити міжнародних  фінансових об'єднань та іноземних  держав, а також безоплатна та безповоротна фінансова допомога для здійснення цільових програм міжнародного значення.

Внутрішніми джерелами є кредити Національного  банку України, доходи від операцій з цінними паперами та інші доходи.

Наявність зовнішніх і внутрішніх кредитних  джерел зумовлює виникнення внутрішнього і зовнішнього боргу держави. З боку держави повинен здійснюватись контролі тг управління державним боргом.

Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту полягає у використанні грошово-кредитної  емісії. Такий метод є недоцільним- оскільки він негативно позначається на економічно му та соціальному становищі країни.

В цілому держава зобов'язана формувати  свою бюджетну політику так, аби домогтися  скорочення бюджетного дефіциту. Заходи щодо цього сприяли б, з одного боку, збільшенню доходів бюджету, з іншого — скороченню державних видатків. Такими заходами можуть бути:

• перегляд напрямків інвестування бюджетних коштів і спрямування їх на розвиток галузей, що визначають рівень економічної могутності держави, забезпечують впровадження передових наукових досліджень у виробництво;
• створення сприятливих умов господарювання та стимулювання решти виробництва шляхом використання пільг, субсидій та інших складових бюджетного механізму;

— всебічне залучення в Україну іноземного капіталу;

— скорочення сфери державної економіки і, відповідно, бюджетного фінансування;

— зменшення видатків на оборону й управління;

— скорочення фінансування державних програм, які не мають державного значення.

Крім  того, слід враховувати, що згідно я  світовим досвідом для зменшення  бюджетного дефіциту в країну залучається  іноземний капітал. За його допомогою  вирішуються одразу кілька завдань, причому не лише фіскальних,, а й  економічних.

Розробка  та послідовне втілення цих заходів  спрямовані на збільшення доходів бюджету  і зменшення його видатків, регулювання бюджетного дефіциту, цілеспрямоване управління його обсягом. Це,, в сукупності з економічними антикризо-вими заходами, сприяє стабілізації фінансового становища в країні.

Доходи державного бюджету  є фінансовою базою діяльності держави. їх склад, форми мобілізації залежать від системи і методів господарювання, а також від економічних завдань, які вирішує суспільство в той ЧИ інший період.

Склад доходів державного бюджету  визначається Бюджетним кодексом України  та законами про державний бюджет на відповідний бюджетний рік. Починаючи з 2000 року державний бюджет поділено на дві складові частини: загальний фонд та спеціальний фонд, що має забезпечити прозору та реальну систему оцінки усіх джерел доходів і визначених пріоритетів їх витрачання.

Доходи  загального фонду державного бюджету (загальні доходи) призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не спрямовуються на конкретну мету. -   Доходи спеціального фонду державного бюджету (спеціальні доходи) включають доходи, призначені на конкретну мету.

До  доходів загального фонду державного бюджету зараховуються у повному обсязі:

• податок на додану вартість;
• акцизний збір;
• ввізне мито;
• платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;
• збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту;
• платежі за користування надрами загальнодержавного значення;
• плата за ліцензії на певні види господарської діяльності, крім тих, що видаються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими органами місцевих рад та місцевими органами виконавчої влади;
• державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету;
• адміністративні штрафи та інші грошові стягнення, крім адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад, районними державними адміністраціями або утвореними в установленому порядку адміністративними комісіями;
• кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна, одержаного державою в порядку спадкоємства чи дарування, безхазяйного майна;
• податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств комунальної власності, 50 відсотків податку на прибуток підприємств, що сплачується платниками за місцезнаходженням у місті Києві та податку на прибуток підприємств, визначеного відповідним пунктом Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств");
• суми перевищення розрахункової величини фонду оплати праці на підприємствах монополістах;
• частина надходжень, визначена законом про державний бюджет, від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, до розмежування земель державної та комунальної власності; .'
• кошти, що надійдуть в рахунок сплати реструктуризовано податкової заборгованості;
• кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України, та частина коштів, встановлених законом пре державний бюджет за вчинення консульських дій за межами України;
• надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України;
• дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності, крім підприємств паливно-енергетичного комплексу;
• рентна плата за нафту, що видобувається в Україні;
• збори, що стягуються Державною автомобільною інспекцією України;
• плата за оренду цілісних майнових комплексів:
• митні збори;
• єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;
• збір за використання радіочастотного ресурсу;
• плата за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою;
• інші доходи, що зараховуються до загального фонду державного бюджету в розмірах, встановлених законодавством.

До доходів спеціального фонду  державного бюджету належать:

• частина податку на прибуток підприємств, визначена відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";
• збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
• надходження коштів від збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
• відсотки за користування державним пільговим кредитом, наданим індивідуальним сільським забудовникам;

— відсотки за користування пільговим довгостроковим державним кредитом, наданим молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла;

• надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, включаючи надходження коштів від HAK "Нафтогаз України", в рахунок погашення заборгованості за передані до Російської Федерації важкі бомбардувальники, крилаті ракети та обладнання;
• рентна плата за природний газ, що видобувається в Україні;
• відрахування від плати за транзит природного газу через територію України;
• надходження до страхового фонду безпеки авіації;
• частина надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування заіальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, встановлена законом про державний бюджет на поточний рік;
• власні надходження бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України (в тому числі надходження від платних послуг, що надаються<span class="Font_0020Style20__Char" style="