Державний бюджет та його вплив на суспільне відтворення

Соціально-ринкова  економіка в Україні визначається як проміжний шлях між класичною  ринковою економікою, що відстоює лібералізм, і керованою державою плановою економікою, яка відповідає марксистським тенденціям. Це оптимальний вибір для України, оскільки він передбачає врахування і поєднання свідомості й менталітету громадян із принципами ринкової економіки, яка має стати передумовою розвитку українського суспільства, та застарілими твердженнями, що держава за все піклуватиметься.

Аби здійснити  реальну розбудову економіки  за допомогою соціально-ринкової спрямованості  й досягнення соціального добробуту, треба не вдосконалювати розподіл і  перерозподіл валового внутрішнього продукту, а налагодити виробництво і не заважати відродженню вітчизняного виробника.

Значне  зменшення обсягів виробництва  за всіма макроекономічними показниками  має не структурну, а загальнодержавну ознаку. За сучасних умов спад економічних показників означає втрату як світового, так і внутрішнього ринку. При цьому вільні економічні ніші миттєво заповнюються товаровиробниками-конкурентами з інших країн. Оскільки криза економіки бере початок у відтворенні виробничих процесів, то і бюджетні проблеми слід відшуковувати у розбалансованості економіки, диспропорції в показниках накопичення та споживання.

Прорахунки  в економічній політиці призвели до розвитку позаекономічних методів  перерозподілу фінансових ресурсів і появи тіньового сектора  економіки. Одним із результатів  цього є хронічне відставання  показників фактичної наповненості державного бюджету від обсягу запланованих доходів. Так виконання бюджету за доходами становило: у 1996 р. — 74,9%; 1997 р. - 72,4%. -

Одна  з основних причин існування такої  економіки в Україні — відсутність стабільності у функціонуванні фіскальної політики. Платники податків різними способами рятуються від нестабільності й великих податків. Перші переводять свої капітали за кордон, другі зовсім згортають свою діяльність до кращих часів, треті йдуть, як зазначалось, у тіньовий ■ сектор. І хоча в Україні існує багато фінансових планів утворення й використання певних коштів — бюджет є основним з них за обсягами, суспільно-політичним значенням, ступенем впливу на інші фондові кошти. Крім того, державний бюджет України з переважною більшістю фондів поєднаний організаційно.

Нинішня криза в економіці зумовлює напружене  становище бюджету, нестачу фінансування соціальної сфери, але і за цих умов державний бюджет є головним джерелом підтримання життєвого рівня населення.

Водночас  криза проявляється у хронічному дефіциті державного бюджету, суттєвому скороченні обігових коштів

суб'єктів  господарювання на мікрорівні, протиріччях  у формуванні бюджетів різних рівнів і розбалансованості міжбюджетних відносин.

Детальний розгляд структури доходів та видатків державного бюджету свідчить про відсутність достатньої науково обґрунтованої системи витрат, які повинні фінансуватися з бюджетів.

Державний бюджет — це надзвичайно складне  й чутливе соціально-економічне явище, що є головною ланкою фінансової системи держави. Вона опосередковує понад 70% усіх фінансових відносин і містить різні фінансові інституції, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність і перерозподіляє значну частку ВВП.

Безперечно, у бюджетній системі України  є певні здобутки, які дають  змогу її ланкам хоч і не синхронно, але все таки працювати за умов ринку. Проте, є незліченна кількість  проблем, які слід розв'язувані і тим самим реорганізовувати державний бюджет.

Державний бюджет потребує насамперед чіткого  правового оформлення, адже він тісно  пов'язаний з правовими відносинами. Проте, як свідчить аналіз чинного законодавства в Україні, упродовж останніх років у сфері державних фінансів ми маємо повну відсутність правових гарантій з боку держави. Великою проблемою є надмірна централізація фінансових ресурсів у державному бюджеті. їхня децентралізація має відбуватися не перерозподілом засобів державного бюджету, як законодавчим закріпленням джерел бюджетних доходів територіальних громад, а завдяки докорінній зміні підходу до правового регламентування управління державним . бюджетом.

Сконцентровані  у бюджеті кошти призначаються  для здійснення державної соціально-економічної політики, забезпечення оборони та безпеки держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку і успішного функціонування галузей економіки, з проведення конверсії військово-промислового комплексу, охорони здоров'я, зміцнення науково-технічного потенціалу й культури, покращення матеріального становища населення та окремих його груп, підтримки соціально-економічного розвитку регіонів.

Акумуляція  у бюджетній системі значних  грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки і культури на усій території  країни. Бюджет є могутнім інструментом державного управління.

Значення  державного бюджету обумовлено не лише обсягом коштів, які зосереджено у ньому. В безпосередньому взаємозв'язку з бюджетом і під його впливом функціонують усі інші лапки фінансової системи.

Наявність бюджету створює можливість для маневрування при розподілі  коштів на потреби суспільства з  урахуванням їхньої пріоритетності протягом певного проміжку часу.

 Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснення фінансової політики держави, а у видатках – пріоритетні напрямки вкладень коштів

Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішньо - і міжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. В умовах формування ринкових відносин бюджетна система має надавати фінансову підтримку щодо роздержавлення і демонополізації галузей господарства забезпечення соціального захисту населення.

Як носій політичної влади і як власник значної частини засобів виробництва держава здійснює державне регулювання економіки в основній формі державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України. Державне прогнозування економічного та соціального розвитку – це науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць можливого стану  можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку. Прогноз економічного і соціального розвитку є засобом обґрунтування тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень органами законодавчої та виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання соціально-економічних процесів.

Програма економічного та соціального розвитку України –  це документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і  соціального розвитку, засоби та шляхи  їх досягнення, формується взаємоузгоджена  і комплексна система заходів  органів законодавчої і виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв’язування  проблем економічного і соціального  розвитку, а також характеризуються очікувані зміни у стані економіки  та соціальної сфери.

Система прогнозних і програмних документів  економічного і соціального  розвитку складається з:

• прогнозів  економічного і соціального розвитку України на середньо – та короткостроковий період;
• Державної програми  економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період;
• прогнозів  економічного і соціального розвитку Автономної республіки Крим, областей, районів та міст на середньостроковий період;
• прогнозів  економічного і соціального розвитку Автономної республіки Крим, областей, районів та міст на короткостроковий період;
• прогнозів розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період;
• програм розвитку окремих галузей економіки

Прогнози та програмні  документи економічного і соціального  розвитку розробляються на основі комплексного аналізу демографічної ситуації, стану використання природного, виробничого, науково-технічного та трудового потенціалу, конкурентоспроможності вітчизняної  економіки, оцінки досягнутого рівня  розвитку економіки і соціальної сфери та з урахуванням впливу зовнішніх, політичних, економічних  та інших факторів.

У прогнозі економічного і  соціального розвитку України на середньостроковий період повинні  бути відображені:

• аналіз соціально-економічного розвитку країни за попередній період та характеристика головних проблем розвитку економіки і соціальної сфери:
• очікуванні зміни зовнішньополітичної та зовнішньополітичної ситуації та вплив на економіку країни;
• оцінка впливу можливих заходів державної політики прогнозному періоді на розвиток економіки і соціальної сфери;
• цілі та пріоритеті економічного і соціального розвитку у середньостроковому періоді та пропозицій щодо напрямів державної політики у цей період;
• прогноз кон’юнктури на внутрішніх та зовнішніх ринках стратегічно важливих видів товарів та послуг;
• основні макроекономічні та інші необхідні показники і баланси економічного і соціального розвитку, в тому числі у розрізі галузей економіки;

Програма ґрунтується на комплексі макроекономічних та галузевих прогнозів, моніторингу основних показників розвитку міста і визначає основні цілі та завдання економічного і соціального розвитку держави на 2009 рік. Заходи Програми спрямовані на закріплення позитивних результатів попередніх років подолання негативних явищ року, що минув закріплення ринкових перетворень, забезпечення стійкого економічного зростання та підвищення добробуту населення.

Програмою визначені пріоритети соціально-економічного розвитку держави  у 2009 році:

• спрямовання структурних зрушень в економіці міста на ефективне функціонування реального сектору, підвищення ділової активності створення умов для розвитку підприємства, створення нових робочих місць;
• підвищення рівня соціальних гарантій та соціального обслуговування населення міста, вдосконалення системи надання адресної соціальної допомоги;
• всебічний розвиток гуманітарної сфери;
• захист прав і свободи людини і громадянина,  зміцнення законності та правопорядку.

Стратегічні цілі розвитку галузей народного господарства держави на 2009 рік наступні:

     У  реальному секторі економіки:

• оздоровлення фінансів підприємств та подолання збитковості;
• забезпечення збільшення виробництва продукції виконання робіт та надання послуг в галузях матеріального виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції промисловості на внутрішньому та зовнішньому ринках;
• створення нових робочих місць на діючих та новостворених підприємств;
• оновлення основних фондів промисловості;
• впровадження сучасних енергоефективних технологій та обладнання;
• забезпечення поточних розрахунків за використані енергоресурси, погашення заборгованості , впровадження енергозберігаючих заходів:
• забезпечення стабільної роботи транспорту, поповнення рухомого складу;
• впровадження високорентабельних послуг зв’язку на базі новітніх технологій та задоволення потреб споживачів і послугах телефонного зв’язку;
• підвищення ефективності та прозорості закупівель за кошти бюджету

   У сфері соціальної політики:

• послаблення напруги на ринку праці, підвищення соціальної захищеності безробітних;
• ліквідація заборгованості із виплати заборгованої плати та соціальних виплат, недопущення її виникнення в подальшому,
• збільшення реальної заробітної плати та підвищення рівня життя населення;
• покращення медичного обслуговування громадян з метою поліпшення якості їх життя;
• забезпечення захисту материнства та дитинства;
• забезпечення подальшого розвитку дошкільної, загальної, середньої та позашкільної освіти;
• підвищення якості житлово-комунальних послуг.

У сфері інвестиційної  політики:

• збільшення обсягів залучення інвестицій в економіку міста з одночасним вдосконаленням структури вкладення інвестиційних ресурсів;
• збільшення обсягів будівництва житла, в тому числі для молоді;
• забезпечення захисту прав та інтересів інвесторів і акціонерів;
• сприяння впровадженню інноваційних проектів.

У сфері формування конкурентного середовища:ї