Державний бюджет як фінансова основа регулювання ринкової економіки

Залежно від економічної  характеристики операцій, під час  проведення яких здійснюються бюджетні видатки, вони класифікуються на поточні і капітальні( див. Таблиця 1.3).

Таблиця 1.3

Структура та сутність поточних та капітальних видатків

 

Бюджетні видатки	Сутність	Структура
Поточні видатки	пов’язані із наданням бюджетних  коштів юридичним і фізичним особам з метою покриття їх поточних потреб.	1) видатки на товари та послуги; 2)  оплата праці працівників бюджетних установ; 3) нарахування на заробітну плату; 4)   витрати на відрядження; 5)  придбання предметів постачання та матеріалів; 6)    оплата комунальних послуг та енергоносіїв; 7)оплата послуг бюджетних установ; 8) виплата процентів; 9) трансфертні платежі органам державного управління.
Капітальні видатки	пов’язані із інвестуванням  бюджетних коштів в основні фонди  і нематеріальні активи, зі створенням державних запасів і резервів.	1) придбання основного капіталу; 2)капітальне будівництво; 3) капітальний ремонт; 4) придбання землі та нематеріальних активів; 5) придбання обладнання та предметів довгострокового користу-вання; 6) створення державних запасів і резервів; 7) капітальні трансферти; 8) нерозподілені витрати.

 

*побудовано автором за даними [ 21]

 

 

Виконання бюджету полягає у мобілізації запланованих доходів і фінансуванні передбачених видатків. Забезпечення виконання бюджету покладено на Кабінет Міністрів, а загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету здійснює Міністерство фінансів. Бюджет виконується за розписом, затвердженим Міністром фінансів. Цей документ складається у місячний термін після затвердження бюджету в розрізі підрозділів бюджетної класифікації, яка дає повну деталізацію видів доходів і напрямів видатків. Розпис доходів і видатків складається з поквартальною розбивкою, що дає змогу збалансувати бюджет на різні періоди  [10 с.141-142].

Бюджет, за допомогою якого  Держава здійснює регулювання суспільно-економічних  відносин, є основним елементом складного  механізму економічної політики держави. Суспільство є єдиними  механізмом й розвиток економіки  неможливий без розвиненої соціальної сфери. Ось чому регулювання економічних і соціальних процесів в основному впроваджується державою через державне регулювання.

Одним із ключових механізмів державного регулювання є бюджетна політика, яка являє собою сукупність заходів держави з організації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного і соціального розвитку [13 с.280].

В Україні бюджетна політика на сучасному етапі спрямована на розв’язання таких завдань:

1) сприяння процесу макроекономічної  стабілізації, подолання інфляційних  процесів;

2) здійснення податкової  політики у напрямку стимулювання  підприємницької діяльності, а також  на вивід із „тіні” доходів  підприємців;

3) структурна перебудова  економіки шляхом підвищення  рівня економічного зростання; 

4) формування відносин  в бюджетній системі в напрямі  надання більшої самостійності  місцевим бюджетам;

5) пошук додаткових джерел  доходів.

Для реалізації бюджетної  політики у країні створюється бюджетний  механізм, тобто  сукупність засобів, які застосовує держава з метою  організації бюджетних відносин та забезпечення належних умов для  соціально-економічного розвитку.

Бюджетний механізм характеризується шістьма складовими:

1) бюджетне планування  і регулювання (визначаються фінансові  можливості держави стосовно  соціально-економічного розвитку);

2) фінансові показники  (складаються з узагальнюючих,  які включають доходи і видатки,  рівень інфляції, державний борг, а також з індивідуальних, які  включають рівень витрат бюджету  на одного жителя, розмір податків, що сплачуються одним працюючим);

3) нормативи (характеризують  певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових  ресурсів);

4) ліміти (обмеження на  витрати держави, підприємця, громадянина);

5) резерви (покликані компенсувати  витрати пов’язані із дією  непередбачуваних обставин);

6) система управління  бюджетними коштами (держава законодавчими  і виконавчими методами регулює  розподіл національного доходу, форми грошових заощаджень та  ін.) [13 с. 282].

Державний бюджет безпосередньо  впливає на економічні процеси, і  є основою регулювання ринкової економіки(див. Рис 1.2) .

 

 

 

Коментуючи дану схему слід зазначити, що Державний бюджет впливає на економічні процеси на основі розробленої бюджетної  політики за допомогою бюджетної  стратегії і тактики, використовуючи попередньо розроблений бюджетний  механізм в державі, враховуючи його складові. Цей вплив може здійснюватися прямими та непрямими методами.

До прямих методів можна віднести законодавчі та інші нормативні акти держави, які безпосередньо регулюють "правила гри" всіх учасників  економічних відносин — держави, суб'єктів господарювання, населення. Саме цими методами визначаються ставки податків, інших зборів, механізм їх стягнення, відповідальність за порушення "правил гри".

До непрямих методів належать дії  державних органів щодо перерозподілу  бюджетних ресурсів, визначення складових  бюджетних ресурсів, основні напрями  їх використання.

Бюджет також впливає на ефективність господарювання підприємств і організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки податків, процентні ставки, бюджетний контроль та штрафні санкції, держава має вагомий вплив  на цих суб'єктів економічних  відносин [13 с.315].

В Україні бюджетна політика спрямована на розвиток ринкової економіки, забезпечення високих  темпів  економічного  зростання на основі проведення модернізації економіки  держави  та  підвищення її   конкурентоспроможності, економічного і соціального розвитку,посилення глобалізаційних та інтеграційних процесів, шляхом реформування , в першу чергу Бюджетного кодексу України, прийняття податкового кодексу України.

Для реалізації бюджетної політика Держава повинна створити ефективний бюджетний механізм. Уряд підвищує ефективність функціонування  бюджетного механізму  шляхом ухвалення  нового  Бюджетний кодексу в 2010 році, який набрав  чинності  1 січня 2011 року[24].

Таким чином, Державний бюджет займає одне з провідних місць  в системі регулювання ринкової  економіки, оскільки є основним фінансовим планом держави, документом де зазначаються напрямки діяльності держави і джерела  їх фінансування, а також регулює  розподільчі відносини в країні між державою й суспільством.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Дослідження стану Державного бюджету України та його впливу на розвиток ринкової економіки

 

Планування доходів є важливою складовою бюджетного процесу, адже це є основою для своєчасного та обґрунтованого складання бюджету. Основними елементами планування доходів є база оподаткування та ставка податку. Від рівня визначеності цих елементів залежить рівень обґрунтованості і визначеності планових сум податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Складність цього процесу полягає у імовірнісному характері планів, адже ніхто наперед, навіть при детальному й професіональному аналізі, не може вказати точні суми майбутніх доходів [5c. 806-807].

Розглянемо основні наповнювачі  бюджету — податкові і неподаткові  надходження (див. Рис 2.1).

 

*побудовано автором за даними Міністерства фінансів України [див. додаток до розділу 2 Таблиця 2.1 – 2.2 ]

Рис  2.1. «Частка податкових , неподаткових та інших надходжень у структурі доходів Державного бюджету України ( планові показники),%»

 

Дивлячись на Рис. 2.1, можна побачити, що основні доходи Державного бюджету України складають податкові надходження. За минулі 3 роки їх рівень досягав 71—75 % від всіх доходів бюджету, а за Законом України „Про Державний бюджет України на 2011 рік” рівень податкових надходжень складає 85 % [3]. Це свідчить про неоптимальну структуру доходів бюджету, адже при ній податкові надходження мають досягати 90—95 %. Але в 2011 році частка податкових надходжень у структурі загальних доходів бюджету збільшилась порівняно з 2008 роком на 11%. Це говорить: про покращення ситуації  в податковій політиці держави, про покращення фінансової ситуації, адже зі зростанням ролі податкових надходжень зменшується роль інших джерел доходів, зокрема від приватизації, що свідчить про розподіл національного доходу, а не національного багатства.

Аналізуючи неподаткові надходження, слід зазначити, що при плануванні цього  виду доходів за останні 3 роки  спостерігається майже стабільна їх динаміка 21% - 23% в структурі доходів Держбюджету, але в 2011 році спостерігається тенденція до їх зменшення – 14%. Це свідчить про збільшення податкових доходів до бюджету та  про зменшення ролі доходів від приватизації, що свідчить про розподіл національного доходу, а не національного багатства. Отже, Уряд намагається забезпечити оптимальну структуру доходів.

Розглянемо динаміку й структуру  податкових надходжень за останні чотири роки (див. Рис. 2.2).

 

 

 

*побудовано автором за даними Міністерства фінансів України [див. додаток до розділу 2 Таблиця 2.3 – 2.5 ]

Рис 2.2 «Частка надходжень від ПДВ, податку на прибуток та акцизного  збору в структурі податкових надходжень Державного бюджету України ( планові показники),%»

 

З даного графіка видно, що основними серед податкових надходжень залишаються три види податків і обов’язкових платежів — ПДВ, податок на прибуток підприємств та акцизний збір. Їх частка серед всіх податкових надходжень за останні чотири роки (планові показники) становила в середньому 55% - ПДВ, 22%- податок на прибуток % , 12 %- акцизний збір та 42 % - інші податкові надходження, а частка в загальних доходах — 42 % - ПДВ, 17 % - податок на прибуток, 10 %- акцизний збір та 31%- інші доходи бюджету( див. Рис 2.3).

 

*побудовано автором за даними Міністерства фінансів України[див. додаток до розділу 2 Таблиця 2.3 – 2.5 ]

Рис 2.3 «Частка надходжень від ПДВ, податку на прибуток та акцизного збору в структурі доходів Державного бюджету України ( планові показники),%»

 

 Аналізуючи вищенаведену інформацію  на основі  Рис 2.2. – 2.3. то спостерігаються такі тенденції:

1) зменшення частки ПДВ в структурі податкових надходжень та у загальних доходах бюджету;

2) зменшення частки податку на прибуток;

3) підвищення частки акцизного збору.

В структурі податкових надходжень та  у загальних  доходах бюджету спостерігається зменшення частки ПДВ. Це свідчить по те що Уряд спрогнозував зменшення рівня споживання населення. Дане явище є негативним для ринкової економіки, адже зменшення рівня споживання населення може призвести до скорочення обсягів виробництва та зайнятості населення. І в такому випадку Уряд буде змушений стимулювати сукупний попит у населення.

Як бачимо у структурі податкових  надходжень так і у структурі загальних доходів Державного бюджету спостерігається тенденція до зменшення частки податку на прибуток , це пояснюється тим що с 2008 року до 2011 року податок на прибуток знизився з  25 %  до  23 % . У 2012 році ставка податку на прибуток планується  - 21 %; у 2013 році - 19 %; з 1 січня 2014 року - 16 %. Знижуючи ставку податку на прибуток уряд стимулює до розвитку господарської діяльності суб’єктів малого підприємництва, адже це спричиняє підвищення рівня ВВП та з’являються велика кількість робочих місць, що спричиняє високу зайнятість населення, виведення деяких підприємств з тіньового сектору економіки та стимулювання суб’єктів до укрупнення, адже прибуткове підприємство може придбати інше, збиткове, підприємство з цілями зменшення прибутку, що підлягає оподаткуванню.

Згідно економічної теорії зниження податків в короткостроковій перспективі приводить до зменшення  надходжень до бюджету, а в середньостроковій  та довгостроковій до значного їх збільшення.

У структурі податкових  надходжень та загальних доходів Державного бюджету спостерігається тенденція до збільшення частки акцизного збору , це свідчить  про те, що Уряд збільшив  ставки акцизного збору на всі підакцизні товари з метою отрамання більших доходів до Державного бюджету.

У цілому частка податкових надходжень за останні 4 роки  поступово зростає, що є позитивним фактором для ринкової економіки. Адже в  країнах з ринковою економікою доходи Державного бюджету повинні формуватись, в основному, за рахунок податкових надходжень.

Основою успішного виконання  бюджетів є своєчасне і повне  надходження всіх доходів, яке забезпечується раціонально організованою системою їх стягнення. Система мобілізації  доходів повинна забезпечити  рівномірне, регулярне, стійке надходження коштів на рахунки бюджету [6 c.832]. Для характеристики якості планування й виконання доходів Держбюджету України порівняємо планові й фактичні показники доходів за декілька років (див. Рис 2.4).