Державний бюджет як фінансова основа регулювання ринкової економіки

**побудовано автором за даними Міністерства фінансів України[див. додаток до розділу 2 Таблиця 2.6 ]

Рис 2.4 «Динаміка обсягів доходів Державного бюджету України в планових та фактичних показниках за 2008-2011 рр., млн. грн.»

 

Характеризуючи Рис 2.4, перше, на що звертається увага — це розбіжності між плановими й фактичними показниками. На основі Рис 2.4. простежується в 2008, 2009 та в 2010 роках тенденція про перевищення планових показників над фактичними, але в 2011 році спостерігається тенденція про перевищення фактичних показників над плановими . Це свідчить про наявність кроків по виправленню ситуації, а саме — про перевиконання планів, тобто доходів в 2011 році надійшло більше ніж планувалося.

Для з’ясування причин значних розбіжностей між плановими і фактичними показниками у 2008-2010 рр. слід з’ясувати, які помилки і упущення виникають при плануванні і виконанні.

Отже, планування й виконання  дохідної частини Держбюджету має  одне з ключових значень для розвитку ринкової економіки держави, адже планування доходів є початковим етапом бюджетного процесу, на якому зазначаються обсяги фінансових ресурсів держави, здійснюється передбачення податкових зобов’язань  платників податків, регулюються фінансові можливості держави у плановому році. На стадії виконання доходів Держбюджету проводиться порівняльний аналіз між плановими і фактичними обсягами доходів, перевіряється ефективність використання бюджетних коштів.

Планування бюджетних  видатків пов’язане насамперед з  необхідністю забезпечення пропорційного  розвитку економіки держави. На даному етапі розвитку України постає надзвичайна  гостра проблема зменшення видаткової частини бюджету, адже в останні  роки Держбюджет України є дефіцитним через постійне зростання видаткової частини ( див. Таблиця 2.1) [15 с. 100—115] .

 

Таблиця 2.1

Дефіцит Державного бюджету України  за 2008—2011 рр., млрд. грн.

Рік	Доходи (факт)	Видатки (факт)	Дефіцит (факт )
2008	231, 7	241,5	12,5
2009	225, 3	242, 3	35,5
2010	257,1	303, 6	64,3
2011	398,6	333,5	23,6

       *побудовано автором за даними Міністерства фінансів України

 

З таблиці видно, що починаючи  з 2008-го року видатки перевищують  доходи, отже існує наявний дефіцит  бюджету. Причинами цього можуть бути: низька ефективність суспільного  виробництва, недосконалість податкової системи, великі управлінські видатки й видатки на оборону, криза політичної системи, низька купівельна спроможність населення [11 с. 98—101].

На мій погляд, саме ці причини є актуальними для  України. У середньому за 2008—2011рр. дефіцит склав 33,9 млрд грн. Явище дефіциту спостерігається у багатьох розвинених країнах, однак, якщо у розвинених країнах фінансування видатків здійснюється за рахунок зростання ВВП, зовнішніх і внутрішніх запозичень, то в Україні це здійснюється часто ще й за рахунок розпродажу національного багатства, і така тенденція кожного року посилюється [17 с.96- 99].

Порівняємо планові й фактичні показники видатків за останні чотири роки (див.Рис 2.5).

 

*побудовано автором за даними Міністерства фінансів України[див. додаток до розділу 2 Таблиця 2.7 ]

Рис 2.5 «Динаміка обсягів видатків Державного бюджету України в планових та фактичних показниках за 2008-2011 рр., млн.. грн..»

 

 З Рис 2.5 бачимо, що планове значення видатків Держбюджету перевищує над фактичними значеннями. Показники фактичних значень видатків за останні чотири роки менші за заплановані. Це говорить про:

1) недоотримання розпорядниками  коштів частини бюджетних асигнувань  внаслідок недонадходження бюджетних  коштів через прорахунки при  плануванні і значної долі  „тіньової економіки”;

2) неефективне використання бюджетних  коштів;

3) відсутність відокремлення планування, фінансування, моніторингу поточних  видатків від видатків розвитку.

Проаналізуємо структуру  видаткової частини за економічною  класифікацією (див. Рис 2.6). Згідно нею видатки поділяються на поточні й капітальні.

 

*побудовано автором за даними Міністерства фінансів України[див. додаток до розділу 2 Таблиця 2.8 – 2.9  ]

Рис 2.6 «Частка обсягів поточних та капітальних видатків у видатках Державного бюджету України в планових та фактичних показниках за 2008-2011 рр., млн.. грн..»

 

За планом і фактично у 2008—2011 рр. частка поточних видатків збільшувалась за плановими показниками від 74 % до 87 %, та за фактичними – від 89% до 90%. Фактичне й планове значення поточного бюджету відрізняється в 2008 році на 15%, у 2009р. – 18%, в 2010р. – 13% а у 2011р.- на 3%. Спостерігається тенденція до зменшення відхилення між запланованими та фактичними показниками, що є гарним фактором. Це свідчить про виконання майже всіх запланованих видатків Державного бюджету в 2011 році. Яке досягли шляхом більш досконалого, ніж за попередні 3 роки, планування й виконання видаткової частини бюджету.

Серед поточних видатків в  Україні більша частка йде на фінансування управлінських потреб, зокрема апаратів Президента, Уряду, Парламенту, також значними є оборонні видатки та видатки соціальної сфери. Зростання поточних видатків веде до виникнення явища „проїдання” бюджету, тобто національний дохід (та взяті державою запозичення) витрачаються переважно на поточні потреби [19].

Як видно з Рис. 2.6 частка капітальних видатків значно поступається поточним. Це говорить про недостатнє бюджетне фінансування , яке спрямоване на економічний розвиток, на створення державних запасів і резервів та на капітальні інвестиції. Я вважаю, що Уряд повинен збалансувати поточні й капітальні видатки, адже внаслідок зростання частки поточних видатків без зростання дходів Державного бюджету зростає дефіцит бюджету, який держава змушена фінансувати за рахунок зовнішніх і внутрішніх запозичень, а останнім часом зросла частка фінансування дефіциту за рахунок приватизації державного майна.

Отже, бюджетний дефіцит  в Україні виникає внаслідок:

• наданню переваги фінансуванню поточних потреб;
• значної частини управлінських видатків;
• великих затрат на фінансування оборони держави;
• явищу „тінізації” економіки, коли приховуються реальні доходи суб’єктів господарювання;
• неоптимальна податкова політика, внаслідок якої значно зменшується планова й реальна дохідна частина бюджету.

Таким чином, планування й виконання  видаткової частини Державного бюджету України має важливе значення для фінансово-бюджетної сфери. Активне бюджетне регулювання темпів і пропорцій розвитку ринкової економіки способом планування й виконання видаткової частини бюджету необхідне державі. Тільки завдяки державному фінансуванню можна забезпечити структурну перебудову економіки, підвищення її ефективності.

Отже, Державний бюджет України має значний вплив на розвиток ринкової економіки України. З одного боку, він—індикатор економічного здоров'я країни, з іншого — ефективний засіб державного впливу на економіку. Роль регулятора економіки Державний бюджетУкраїни виконує по-різному. По-перше, він акумулює та перерозподіляє значну частку створеного в країні національного продукту. По-друге, бюджетний вплив на економіку здійснюється через фіскальну політику, тобто на основі оптимального поєднання державних доходів і витрат. Фіскальна політика України спрямована  на створення дефіциту (щоб стимулювати економічне зростання). По-третє, він визначає доцільність і характер тих змін, які необхідно впровадити в систему державних регуляторів з метою створення передумов, необхідних для досягнення цілей, поставлених у плані.

В Державному бюджеті України  визначаються цілі, пріоритети та головні  параметри передбачуваного розвитку економіки України , його показники  виходять із необхідності досягнень  узгодженого розвитку окремих галузей  та регіонів держави , а також він  визначає доцільність і характер тих змін, які необхідно впровадити в систему державних регуляторів  з метою створення передумов, необхідних для досягнення цілей, поставлених  у плані [6 c.34].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Напрямки підвищення  ефективності виконання Державного  бюджету України як інструменту  регулювання ринкової економіки

 

Від рівня організації  та результативності виконання бюджету  залежать якісні показники соціально-економічного розвитку країни, ефективність реалізації стратегічних засад бюджетної політики  держави. Метою виконання бюджету було, є  й буде забезпечення держави необхідним обсягом бюджетних ресурсів, потрібним для виконання закріплених за нею  в Конституції України функцій. У процесі виконання бюджетів забезпечуються соціальні та економічні потреби держави, необхідний рівень соціального захисту населення. Одним і найважливіших завдань фінансової науки  та практики є  розробка оптимальної схеми виконання бюджету, яка б відповідала потребам країни [8].

Метою державного регулювання  економіки є досягнення ефективного  поступального та стабільного економічного, соціального, наукового розвитку України, шляхом підвищення ефективності виконання  Державного Бюджету України. Державне регулювання забезпечується управлінською, плануючою та контрольною діяльністю міністерств , державних комітетів та інспекцій України і виключає втручання у діяльність підприємств та інших господарюючих суб ’ єктів [25 ].

В бюджетному регулюванні ринкової економіки України існує багото проблем, які потребують негайного вирішення[див. Таблиця 3.1].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 3.1

 

Ключові проблеми бюджетного регулювання ринкової економіки в України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

*побудовано автором за  даними [22]

 

На жаль, поки що діюча  система оподаткування в Україні   є не зовсім досконалою і не повністю відповідає вимогам часу. Сьогодні ще існують неузгодженості та протиріччя окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання  пільг та перекручування суті окремих  видів податків.

Вдосканалити податкову  систему в Україні можна шляхом:

- створення стабільної податкової системи, яка б забезпечувала чітке визначення порядку стягнення податків, його простоту;

-  забезпечення чіткого визначення об'єктів оподаткування з метою запобігання випадкам подвійного оподаткування;

- забезпечення справедливого підходу при оподаткуванні всіх категорій платників податків;

- упорядкування механізму стягнення  податків та посилення відповідальності  за ухилення від сплати податків  та їх несвоєчасну сплату;

- стимулювання інвестиційних та  інноваційних процесів і підтримки  технологічного оновлення суспільства;

- стимулювання малого підприємництва;

- дотримання міжнародних угод  з питань оподаткування;

- реальне забезпечення прав  платників податків;

- створення дієвого механізму  контролю [16 c. 34-35].

Недосконала податкова система  змушує фізичних осіб ухилятися від податків, а підприємців йти у «тіньову» економіку. Це призводить до зменшення податкових надходжень до Державного бюджету України, які забезпечують основну частину доходів Державного бюджету, а видатки залишаються сталими, адже держава повинна виконувати свої функції, які передбачені Конституцією України. Внаслідок цього виникає негативне явище для ринкової економіки, тобто перевищення обсягу державних видатків над державними доходами - дефіцит Державного бюджету.

Причинами наявності дефіциту Державного бюджету України також можуть бути : недостатній рівень ефективності виробництва; розрив і мала ефективність економічних зв’язків; значне зростання і нераціональна структура бюджетних видатків; неефективність бюджетного механізму; недостатній рівень бюджетних доходів; постійна зміна фінансово-нормативної бази.

Теоретично можна виділити три основні методи подолання  бюджетного дефіциту: 1) збільшення дохідної частини бюджету; 2) скорочення видаткової частини; 3) скорочення дефіциту шляхом здійснення зовнішніх і внутрішніх позик [11 с. 98—101].

Насамперед, на мій погляд, щоб розв’язати проблему дефіциту бюджету в Україні слід збільшити дохідну частину бюджету, а саме податкові надходження, бо сааме вони повинні формувати основну частину доходів Державного бюджету, підкреслюючи цим свою фіскальну функцію. Це можна зробити, використовуючи досвід США в податковій політиці шляхом акцентування уваги на прямому оподаткуванні замість непрямого. США на відміну від України — акцентується увага на прибутковому оподаткуванні, яке є більш соціально справедливим. В жодному разі не слід збільшувати податкові ставки податку з доходів фізичних осіб та податку на прибуток підприємств. Навпаки, їх необхідно зменшити, тобто створити умови, коли сплачувати податки стане вигідно як для підприємців, так і для фізичних осіб. Згідно економічної теорії зниження податків в короткостроковій перспективі приводить до зменшення надходжень до бюджету, а в середньостроковій та довгостроковій до значного їх збільшення [7 с. 182—184].