Державний бюджет як головний фінансовий план країни

— та наприкінці 00-х років  поточного століття, що призвело до звернення про допомогу до міжнародних  фінансових організацій (сума якої була другою за величиною у світі після  допомоги МВФ для Угорщини).

З 2009 року державний і  гарантований державою борг знаходиться близько свого критичного рівня. У 2013 році очікується його подальше зростання до 38,5% від ВВП.

Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного  балансу, прийняття державою боргів підприємств і не виважена політика державного запозичення вкрай загострили проблему державного боргу. Станом на 1 квітня 2000 р., державний борг України, що відображається у звітності Міністерства фінансів України, становив 74,48 млрд. грн., у тому числі внутрішній – 15,06 млрд. і зовнішній – 59,42 млрд. У нинішньому році значні розміри державного боргу  України і висока вартість його обслуговування наблизили нашу державу до межі боргової кризи.

За умов кризи рефінансування заборгованості держави виконання  нею своїх зобов’язань у рамках нинішнього курсу економічної політики вимагатиме направлення податкових надходжень до бюджету на боргові виплати, що означатиме кардинальне скорочення бюджетних видатків на соціально-економічний розвиток. Розв’язання боргової проблеми лише за рахунок видатків бюджету призведе до остаточного руйнування сфер науки, освіти та охорони здоров’я, а також розширить масштаби зубожіння населення.

Крім істотного обмеження  бюджетних видатків, Уряд намагається  покрити нестачу фінансування перенесенням строків сплати за існуючими борговими зобов’язаннями держави.

Щоб послабити борговий тиск на бюджет і платіжний баланс, а  також створити умови для економічного зростання, Україна повинна добиватися укладання з кредиторами угод про реструктуризацію боргу на умовах зменшення боргових виплат і обміну боргових зобов’язань держави на майнові активи. При цьому доцільно враховувати багатий світовий досвід щодо врегулювання зовнішньої заборгованості.

Сьогодні Україна має  законні підстави добиватися залучення  схем реструктуризації, в рамках яких відбувається часткове зменшення розміру державного боргу та процентних виплат. Досягнення поступок з боку кредиторів вимагає вироблення чіткої переговорної позиції. Необхідно акцентувати увагу на тому, що Україна не зможе виконувати свої платіжні зобов’язання, якщо її економіка продовжуватиме занепадати під тиском значних боргових виплат. Не варто також виключати і можливість дефолту, оголошення якого суперечить інтересам кредиторів, отже – вони самі намагатимуться не допустити його.

Спираючись на міжнародний  договір і відстоюючи власні національні інтереси, Україна повинна також залучити механізми активного управління зовнішнім боргом, започаткувавши обмін боргових зобов’язань держави на акції підприємств, які перебувають у державній власності, погашення боргів товарними поставками, викуп державних облігацій на вторинному ринку за гроші.

Для врегулювання боргових проблем країн, переобтяжених зовнішнім боргом, світовою практикою напрацьовано багато схем, які передбачають зменшення боргового тягаря: до вартості боргових зобов’язань застосовуються спеціальні знижки, що враховують котирування цінних паперів на вторинному ринку. Такий підхід дає переваги для обох сторін: держава-боржниця викуповує свій борг із знижкою, а кредитор одержує матеріальні або фінансові активи, вартість яких перевищує ринкову вартість боргових зобов’язань.

Одним з методів зниження боргового навантаження є викуп  боргових зобов’язань держави на вторинному ринку, з дисконтом за іноземну валюту. Для цього можуть використовуватися як офіційні валютні резерви країни, так і кредити міжнародних фінансових організацій.

 

 

2.3 Аналіз видатків та  доходів державного бюджету України  за 2011-2012 роки

 

 

Доходи і видатки бюджету - це об’єктивні категорії, кожна з  яких має специфічне суспільне призначення: доходи служать фінансовою базою  діяльності держави, видатки - задовольняють  загальнодержавні потреби. Доходи бюджету  виражають економічні відносини, які  виникають у держави з юридичними і фізичними особами в процесі  формування бюджетного фонду країни.

Формою прояву категорії  доходи бюджету служать різні  види платежів підприємств, організацій  і населення в бюджет, а їх матеріальним втіленням - грошові кошти, які мобілізуються в бюджет. Характеризуючи економічну сутність категорії доходи бюджету, необхідно звернути увагу на те, що бюджетні доходи, з одного боку, є результатом розподілу вартості суспільного продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого - об’єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості.

Міністерство фінансів України  на будь-якому етапі складання  і розгляду проекту Державного бюджету  України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником  бюджетних коштів, на предмет його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів  аналізу, у тому числі на підставі звітів про виконання паспортів  бюджетних програм, висновків про  результати контрольних заходів, проведених органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, Міністр фінансів України  приймає рішення про включення  бюджетного запиту до проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів  України.

На основі аналізу бюджетних  запитів, що подаються відповідно до статті 35 цього Кодексу, Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України.

Міністерство фінансів України  під час підготовки проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних  коштів. Якщо узгодження не досягнуто, Міністерство фінансів України додає  свій висновок з неузгоджених питань до зазначеного проекту, який подається  Кабінету Міністрів України.

Розроблені та подані в  установленому порядку бюджетні запити головних розпорядників коштів на будь-якому етапі складання  і розгляду проекту Державного бюджету  України аналізуються Міністерством  фінансів на предмет їх відповідності  меті, пріоритетності, а також ефективності використання коштів. Під час цієї роботи відбувається активний обмін  даними, пропозиціями, оцінками між  відповідними структурними підрозділами і службами Міністерства фінансів та головних розпорядників бюджетних  коштів. При цьому враховуються перспективи  економічного зростання, рівень споживчих  цін та цін виробників, дотримання фінансових норм і нормативів. Також  вишукуються можливості розширення доходної бази бюджетних установ, забезпечення ефективнішого витрачання державних  коштів.

До основного напряму  здійснення аналізу бюджетних запитів  належить аналіз їх на предмет ефективності використання бюджетних коштів і  пріоритетності вкладання. Якщо розглядати це питання в рамках економічної  сфери, то можна констатувати наступне: зроблені певні кроки у напрямку запровадження показників моніторингу  в економічній сфері – прийнята Державна цільова програма розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної  інноваційної політики та моніторингу  стану інноваційного розвитку економіки (Постанова Кабінету Міністрів України  від 7 травня 2008 р. №439) та видано наказ  Державного агентства України з  інвестицій та інновацій «Положення про порядок здійснення моніторингу  виконання інноваційних та інвестиційних  проектів, які впроваджуються із залученням державних коштів» (Наказ №4 від 21.01.2008 р.).

Оцінювання ефективності виконання проектів, використання державних  коштів згідно з вищезазначеними  програмами та їх методиками проводиться, виходячи із таких коефіцієнтів:

- науково-технічного;

- виробничого;

- ринкового;

- фінансово-економічного;

- соціального і екологічного.

Оцінка ефективності фінансово-бюджетної  діяльності органів місцевого самоврядування теж вимагає певної методики.

Активне впровадження програмно-цільового  методу в бюджетному процесі на сьогодні включає в себе такий важливий елемент як середньострокове бюджетне планування, тобто встановлення пріоритетів, стратегічних цілей, завдань, які спрямовані не тільки на раціональне, а й ефективне  використання фінансових ресурсів головних розпорядників бюджетних коштів. Такі пріоритети визначаються Основними  напрямами бюджетної політики на наступний бюджетний період та програмами економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальної одиниці. Наприклад, такими пріоритетами, згідно з Постановою Верховної Ради України «Про Основні напрями бюджетної політики на 2011 рік» від 04.06.2010 р. №2318-17, стали:

— створення сприятливих  умов для розвитку виробництва;

— стимулювання сталої економічної  і соціальної розбудови держави;

— реалізація виваженої  боргової політики;

— надання послуг для  задоволення суспільних потреб виходячи з принципу забезпечення їх надання  з урахуванням реальних державних  ресурсів;

— поступове підвищення соціальних стандартів;

— проведення реформування міжбюджетних відносин з метою забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку регіонів;

— концентрація ресурсів бюджету  на виконанні пріоритетних державних  цільових програм, спрямованих на створення "точок зростання";

— створення умов для  реалізації державної політики у  сфері зовнішніх відносин.

У програмах економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць відображено:

— цілі та пріоритетні напрями  соціально-економічного розвитку;

— основні завдання розвитку економіки і виробничої сфери  адміністративно-територіальної одиниці  та їх прогнозні показники;

— розраховані прогнозні  показники розвитку соціальної сфери  адміністративно-територіальної одиниці.

Ефективність та результативність використання бюджетних коштів оцінюється відповідно до результативних показників бюджетної програми, вимоги щодо застосування яких встановлені Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2002 р. №538-р  «Про схвалення Концепції застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі» та наказами Міністерства фінансів:

– «Про запровадження результативних показників, що характеризують виконання  бюджетних програм» (від 08.08.2002 . №621);

– «Про паспорти бюджетних  програм» (від 29.12.2002 р. №1098);

– «Про результативні показники  бюджетної програми» (від 27.10.2009 р. №1252).

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів, результативні  показники бюджетної програми поділяються  на такі групи: затрат, продукту, ефективності, якості.

10 грудня Кабінет Міністрів  України подав до Верховної  Ради проект Закону України  «Про Державний бюджет України  на 2011 рік» (реєстраційний № 7000 від  10.12.2010 р.) (далі — проект закону). У проекті закону визначені  доходи Державного бюджету України  на 2011 р. у сумі 281 464 879,4 тис. грн., у тому числі доходи загального  фонду Державного бюджету України  у сумі 238 581 192,9 тис. грн. та доходи  спеціального фонду Державного  бюджету України у сумі 42 883 686,5 тис. грн. (згідно з додатком  № 1 до цього проекту). Документом  пропонується затвердити видатки  Державного бюджету України на 2011 р. у сумі 321 948 850,3 тис. грн., у  тому числі видатки загального  фонду Державного бюджету — у сумі 279 127 019,8 тис. грн. та видатки спеціального фонду Державного бюджету — у сумі 42 821 830,5 тис. грн.

На основі висновків, зроблених  за результатами аналізу бюджетних  запитів головних розпорядників  коштів, у тому числі на підставі звітів про виконання паспортів  бюджетних програм, висновків про  результати контрольних заходів, проведених органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, Міністр фінансів України  приймає рішення про включення  узгоджених показників бюджетного запиту до проекту Державного бюджету України  на наступний рік перед поданням його (проекту закону про Державний  бюджет України) на розгляд Кабінету Міністрів України.

Під час підготовки проекту  Державного бюджету України можуть виникати розбіжності щодо неузгоджених питань між Міністерством фінансів та головними розпорядниками бюджетних  коштів. З питань, за якими все  ж таки не досягнуто узгоджених позицій  між головним розпорядником бюджетних коштів і Мінфіном, останнє готує висновок з неузгоджених питань та разом із проектом закону подає його на розгляд до Кабінету Міністрів.

Державний бюджет України  на 2012 рік спрямований на реалізацію стратегії переходу «від стабілізації економіки» до «сталого розвитку та забезпечення її конкурентоспроможності».

Основними завданнями бюджетної  політики на 2012 рік є утримання  граничного обсягу дефіциту бюджету  на рівні 2,5 % ВВП, фінансування бюджетного дефіциту переважно шляхом внутрішніх запозичень, надання державних гарантій для реалізації виключно інвестиційних  та інноваційних проектів, спрямованих  на розвиток експортного потенціалу економіки, забезпечення прозорості системи  державних фінансів, підвищення соціальних стандартів і гарантій.