Поняття про видатки бюджету

доходи) на наступний рік до поточного року планувалися із врахуванням

результатів виконання бюджету  за минулий рік або період із визначенням

коефіцієнта зростання. Це дає  змогу обгрунтувати доцільність збільшення

бюджетних видатків і правильно  спланувати їх на майбутнє. Це загальна

практика.

У цьому зв'язку важливого  значення набуває розробка науково

обгрунтованих норм витрачання бюджетних коштів по статтях видатків.

Норми розробляються на основі загального принципу розподілу бюджетних

коштів, який забезпечує рівні умови щодо задоволення

соціально-культурних потреб населення. Практично це досягається шляхом

диференціації норм по областях, містах і районах із врахуванням їхніх

економічних особливостей: промислова чи сільськогосподарська це область,

постраждала та чи інша область, місто, район від аварії на Чорнобильської АЕС тощо.

Плануючи бюджетні витрати, держава (або регіон) керує усім бюджетним процесом. Тут принагідно підкреслити, що плануються видатки відповідно до бюджетної класифікації групування видатків і доходів по галузях та видах витрат, така класифікація має бути науково обгрунтованою, і це є

запорукою оптимального складання усіх бюджетів.

Хоча в умовах ринкової економіки всі бюджети самостійні — від державного до сільського, однак планування і доходів, і видатків різних ланок

бюджетної системи зберігається, бо інакше не можна збалансувати різні

бюджети. Це здійснюється за рахунок встановлення регулюючих джерел

державних доходів бюджету, або дотацій, субвенцій, відповідно

зберігається й залежність нижчестоячих бюджетів від вищестоящих, бо

останні встановлюють норматив відрахувань від загальнодержавних доходів.

Заслуговує на увагу і  думка науковців про збереження до повного переходу на ринкову економіку системи централізації бюджетних коштів, яка

існувала досі, щоб через  бюджет керувати економічним і соціальним

розвитком, чітко проводити  лінію на стабілізацію економіки  і вихід із

кризи.

Витрати бюджету визначаються у порядку, вказаному законодавством, із

врахуванням наявних фінансових ресурсів та спрямовуються передусім на

виконання загальнодержавних  програм і на реалізацію Закону "Про

пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу у

народному господарстві України", конверсію військового виробництва, на

утримання армії, соціально-культурної сфери та наукових установ,

соціальне забезпечення, дотації по окремих видах послуг, які надаються

населенню за регульованими  цінами, та інші витрати (плата за

електроенергію, комунальні послуги).

При цьому виникає проблема, яка вимагає рішення, вона стосується витрат місцевих бюджету, включаючи Автономну Республіку Крим, області і міста Київ та Севастополь, які мають власні закріплені дохідні джерела, значно

менші від необхідних.

Більшість міських рад, на території яких розвинута промисловість, мають достатню прибуткову базу і можуть забезпечити витрати, а ті, у яких

прибуткова база відсутня або дуже невелика, потребують допомоги.

Таке становище може призвести  до того, що більшість обласних і  районних бюджетів, особливо сільськогосподарських регіонів, у зв'язку з

відсутністю достатніх дохідних джерел і дотацій не зможуть фінансувати

навіть першочергові видатки  по утриманню установ освіти, охорони

здоров’я, культури та інших бюджетних установ.

Вирішується це питання за рахунок відрахувань від загальнодержавних

податків і зборів у місцеві бюджети в межах нормативів, затверджених

Верховною Радою.

У Державному бюджеті враховуються і кошти на рахунках спеціальних

фондів. Таким є фонд для  здійснення заходів по ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, кошти якого

направляються на реалізацію державної програми і законів  України з

питань соціального захисту учасників ліквідації аварії.

У міру просування до ринку будуть скорочуватися видатки держави на

фінансування промисловості  — дотацій збитковим підприємствам і

організаціям державної  власності. Скорочуються і видатки  на утримання

житлово-комунального господарства.

Сільське господарство як найважливіша галузь народного господарства,

навіть із врахуванням  широкого розвитку фермерських господарств, вимагає

додаткових вкладень.

Необхідно мати на увазі, що основними принципами бюджетного фінансування сільського господарства (та і в цілому народного господарства) є:

• безповоротність бюджетних асигнувань;
• цільове спрямування коштів;
• фінансування, до переходу до ринкової економіки, по фактично виконаних планах закупок, а тепер — ще і у межах одержаних доходів;
• здійснення фінансового контролю за використанням бюджетних ресурсів з метою дотримання державної фінансової дисципліни.

3 огляду на лібералізацію цін і переході до ринкової економіки, а також

жорстоку фінансову кризу  провадиться переведення житлового  господарства

на самостійність за рахунок  приватизації житлового фонду та збільшення

квартирної плати, а також  вартості послуг у будинках державного

житлового фонду.

Витрати на благоустрій  міст і селищ залишаються і включають:

• капітальні вкладення;
• витрати на капітальний ремонт;
• витрати на поточне утримання споруд і благоустрій.

 

Витрати по капітальних вкладеннях (на очисні споруди, будівництво шляхів і тротуарів, газифікацію, електрифікацію тощо) проводяться як за рахунок бюджету, так і з залученням коштів підприємств, організацій усіх форм

власності відповідно до програм, затверджених радами народних депутатів.

Витрати на капітальний ремонт об'єктів благоустрою проводяться за

рахунок бюджету і визначаються відповідно до встановлених норм по видах

видатків — шляхи, тротуари, водопроводи, каналізація, вуличне  освітлення

тощо відповідно до кошторису.

Поточне утримання об’єктів міського благоустрою — санітарна  очистка

вулиць і тротуарів, вуличне  освітлення і т. п. — проводиться  за рахунок

коштів відповідних бюджетів на основі кошторисних розрахунків.

Поряд з ним у бюджеті передбачаються витрати на капітальні  вкладення не

тільки щодо споруд благоустрою, а й на будівництво об'єктів

промисловості, необхідних державі, житла, об'єктів соцкультпобуту тощо.

Навіть в умовах економічної  кризи не можна економити кошти, спрямовані на утримання соціально-культурної сфери. Це видатки на освіту, охорону здоров’я, фізичну культуру і соціальне забезпечення. Вони, як правило,

не мають власної прибуткової  бази і утримуються за рахунок  бюджету по

щорічно складених кошторисах видатків конкретної установи, де відображаються: напрям використання коштів по статтях витрат і

поквартальний їх розподіл. Розмір видатків по кошторисах визначають,

виходячи з планових показників, які характеризують обсяг діяльності —

мережу, штати, контингенти, наприклад, кількість лікарень, ліжок  у них

та ліжкоднів, кількість шкіл, класів у них і учнів, кількість дітей і

дітоднів у дитячих дошкільних закладах.

В умовах дефіциту особливо важливого значення набуває жорсткий режим економії у витрачанні бюджетних коштів, у зв'язку з цим фінансування

провалиться не в сумах, передбачених у кошторисах, а по мірі виконання

показників по мережі, штатах, контингентах і забезпеченнях видатків на

заробітну плату, харчування, медикаменти, стипендії й обмеження  видатків

на суто господарські потреби, поточний і капітальний ремонт, придбання

обладнання і інвентарю та інших видатків.

2) Нормування витрат бюджету  проводиться як по натуральних  —

матеріальних, так і по грошових нормах.

Натуральні, або матеріальні, норми відображають розміри витрат матеріалів, палива, електроенергії, продуктів харчування, води і т.д. на

плановану одиницю у натуральному виразі. Наприклад, витрати умовного

палива (вугілля, газ, торф, дрова) на 1 кубометр будівлі або денна

кількість продуктів харчування на одну дитину в дитячих садках чи

хворого у лікувальному закладі.

Грошові норми визначають також розміри коштів, необхідних на харчування дітей, хворих з розрахунку на день та на паливо, електроенергію, воду і т. п. Нині грошові норми є суто розрахунковими, бо постійне підвищення

цін веде до неможливості їх прямого застосування, а тому вони виступають узагальненим показником для складання кошторису витрат.

Нормативне планування бюджетних  коштів є необхідною умовою

життєдіяльності бюджетної  установи. Воно регулює розподіл коштів і

ставить всі бюджетні установи у рівні умови; наприклад, діти у

яслах-садках Сумської, Львівської чи Одеської областей (аналогічно у

лікарнях, школах і т.д.) забезпечені однаковими коштами на харчування,

м’який інвентар, різниця можлива лише за рахунок благодійності, шефства

тощо.

Практично всі витрати  бюджету формуються відповідним  чином. Так, по заробітній платі виплати формуються: по лікарнях з огляду на кількість

ліжкоднів і відділень та специфіку останніх. Так само визначається

кількість лікарів середнього і молодшого медперсоналу, при  цьому

враховується стаж їх роботи. По школах — виходячи із класів-комплектів і

кількості учнів, розраховують кількість навчальних ставок на вчителя, а

під них встановлюється завантаженість на вчителя плюс доплати за

перевірку зошитів, класне керівництво і т.д. Аналогічний порядок і по

інших установах: або розрахунково, або за типовими штатами. І інші норми

обсягу діяльності є однаковими в усіх установах. Наприклад, одна

прибиральниця на 400 квадратних метрів площі, яку необхідно прибирати.

Визначивши кількість  працівників по тій чи іншій установі за тарифними

ставками або схемами  посадових окладів, визначають ставку або посадовий

оклад того чи іншого працівника.

Усі витрати бюджетних  установ групуються по статтях: стаття 1–заробітна плата; стаття 2 – нарахування на заробітну плату; стаття 3 –

канцелярські і господарські витрати  т.д.

При плануванні видатків бюджети усіх ланок враховується, що:

неможливо економити на харчуванні, медикаментах, стипендіях, бо це

позначиться на здоров’ї дітей, хворих, студентів;

 

економія на придбанні  устаткування, м'якого і твердого інвентарю

призведе зрештою бюджетні установи до ліквідації, адже лікувальні

заклади, скажімо, і так  мають злиденне існування. Відсутність

лікувальної і діагностичної  апаратури, постійної білизни, а  то й ліжок і

т.п. істотно знижує рівень їх функціонування;

занехаяння поточного і капітального ремонту будівель і споруд призведе

до їх розвалу.

В умовах дефіциту бюджету  всі без винятку бюджету установи обмежені у видатках до краю.Проте брак коштів для фінансування бюджетних установ змушує все-таки економити кошти. Така економія можлива і вже

випробувана. Наприклад, лікарні  перешли на роботу з використанням  за бажанням хворого денного стаціонару. Його суть у тому, що хворий,

направлений на лікування  у лікарню, розміщується у палату, має ліжко і

одержує курс лікування з ранку і до вечора, ввечері йде додому, а

наступного ранку повертається для продовження курсу лікування.

Безумовно, такий метод  застосовується до тих хворих, які за своїм станом