Поняття про видатки бюджету

і курсом лікування не вимагають цілодобового перебування у лікарні.

Статистика свідчить, що таких хворих у середньому — 30 %. Економія

забезпечується на заробітній платі лікарів і медперсоналу, бо відсутнє

чергування, а також на сніданках і вечерях згаданих хворих. По

медикаментах економії немає. В іншому економія невелика, але вона

становить до 10 % бюджетних коштів.

Ринок не терпить застою, у зв’язку з цим не тільки у  медицині, а й у

народній освіті знаходять  шляхи виживання в умовах недостатності

бюджетних коштів. Так, майстерні МПТУ і СПТУ, учбові комбінати шкіл

стали виробничими цехами по виробництву меблів, станків і  т.п. За

рахунок бюджетних коштів розпочалося будівництво невеликих  ферм,

освоюються земельні ділянки  із розрахунку повного забезпечення як

професійно-технічних училищ, так і шкіл крупами, овочами, і  це веде до

здешевлення вартості харчування.

 

Інший приклад: їдальні при  школах раніше обслуговувалися підприємствами асоціації торгівлі та споживчої кооперації, тепер вони взяті школами на свій баланс і обслуговуються найманими робітниками, а це значно

здешевлює харчування.

Такі заходи сприяють розвиткові економіки, її стабілізації.

Стабілізація економіки  і її поступальний розвиток є гарантією  дохідності

бюджету. Розвиток економіки  дасть змогу забезпечити виконання  доходів

бюджету, звідси заявляться необхідні кошти й для видатків бюджетів усіх

рівнів.

Отже, розподіл видатків між  бюджетами повинен проводитись тільки на

основі Закону про бюджетну систему та інших законів. До Державного

бюджету не можуть бути включені видатки, не передбачені законами

України.

Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні й видатки розвитку. В

умовах спаду виробництва, коли необхідна жорстка економія коштів,

поточні видатки є головними.

Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі

підприємств, установ, організацій і органів на початок бюджетного року,

а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та

інших заходів, не передбачених у видатках розвитку.

Видатки розвитку — це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної

перебудови народного  господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані

з розширеним відтворенням.

Розвиток держави неможливий без створення необхідних умов утримання невиробничої сфери і розвитку виробництва, соціально-культурних закладів та заходи по їх утриманню; органів влади і управління; оборони та ін.,

що відображено в складі видатків Державного бюджету України,

республіканського бюджету  Автономної Республіки Крим та місцевих

До видатків Державного бюджету належать:

• фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримання й

підвищення життєвого рівня народу, заходив щодо соціального захисту

населення;

• фінансування здійснюваних державними установами та організаціями заходів у галузі освіти, культури, науки, охорони здоров’я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, що мають загальнодержавне значення;
• фінансування виробничого і невиробничого будівництва,

геологорозвідувальних, проектно-пошукових  та інших робіт, що

здійснюються відповідно до загальнодержавних програм;

• фінансування оборони;
• фінансування охорони навколишнього природного середовища;
• утримання правоохоронних і митних органів, податкової служби, захисту

прав споживачів та контрольно-ревізійної служб;

• утримання органів законодавчої, виконавчої, судової влади й прокуратури;
• здійснення зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності;
• дотації, субвенції, що передаються з Державного бюджету України до

бюджету Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

• виплати всіх видів пенсій, видатків, спрямованих на захист громадян,

постраждалих від Чорнобильської катастрофи, виплати допомоги по

безробіттю, витрати на професійне навчання вивільнюваних працівників і

незайнятого населення та заходи для створення додаткових робочих місць;

• утворення державних матеріальних і фінансових резервів;
• обслуговування внутрішнього й зовнішнього державних боргів та їх

повернення;

• інші заходи, що фінансуються з Державного бюджету України відповідно до законів України.

3.  Законодавчі  нормативні акти щодо видаткової  частини Державного бюджету України

   Згідно Закону  “Про бюджет України на 2005 рік” розпорядники коштів

державного бюджету мають право брати зобов'язання на здійснення видатків

або платежів Державного бюджету України тільки в межах відповідних

бюджетних асигнувань, встановлених їм на 2005 рік у порядку, визначеному

Міністерством фінансів України. Облік бюджетних асигнувань та контроль

за їх дотриманням здійснюється Державним казначейством України.

Якщо після прийняття цього Закону повноваження щодо виконання функцій або надання послуг, на які затверджене бюджетне призначення, передаються відповідно до законодавства України від одного головного розпорядника коштів державного бюджету іншому, то дія бюджетного призначення не припиняється і може застосовуватися в межах, визначених цим Законом для виконання тих же функцій чи надання тих же послуг головним розпорядником коштів державного бюджету, якому це повноваження передано.

Дозволити Міністерству фінансів України у виключних випадках за

обґрунтованим поданням головного  розпорядника коштів Державного бюджету

України здійснювати перерозподіл його бюджетних призначень по загальному

фонду в межах їх загального обсягу за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

При цьому забороняється  збільшення бюджетних призначень на:

• державне управління за рахунок зменшення бюджетних призначень по інших розділах функціональної класифікації видатків бюджету;
• оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших

видатків;

• капітальні видатки за рахунок зменшення бюджетних призначень на поточні видатки.

 

Видатки спеціального фонду  Державного бюджету України на 2005 рік

здійснюються виключно через спеціальні реєстраційні рахунки бюджетних

установ і організацій  в органах Державного казначейства України та

рахунки закордонних дипломатичних установ України.

Видатки спеціального фонду  мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх незалежно від обсягів, затверджених згідно з додатком № 2 до Закону про бюджет на 2005 рік, в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно із законодавством, якщо цим законом не встановлено інших обмежень, та використовувати залишки коштів спеціального фонду на кінець бюджетного року за цільовим призначенням у наступному бюджетному році.

Затвердити такий перелік  захищених статей видатків загального фонду

Державного бюджету України  на 2005 рік за економічною структурою

видатків:

• оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110);
• нарахування на заробітну плату (код 1120);
• придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів (код 1132);
• забезпечення продуктами харчування (код 1133);
• виплата процентів за державним боргом (код 1200);
• трансферти населенню, пов'язані з соціальним захистом та забезпеченням

(в тому числі пенсії, повернення заощаджень громадян) (код 1340);

• трансферти місцевим бюджетам (код 1320).

Установити, що фінансування витрат Державного бюджету України по

захищених статтях та по соціальному захисту інвалідів провадиться в

першочерговому порядку  та пропорційно по розпорядниках  коштів Державного

бюджету України.

При формуванні місцевих бюджетів оплата праці працівників бюджетних установ, нарахування на заробітну плату та погашення заборгованості по цих статтях за минулі роки планується в повному обсязі.

Заборонити здійснення оплати праці працівників бюджетних установ та

виплату пенсій, в тому числі  погашення заборгованості за минулі роки, в

негрошовій формі.

В 2005 році 10 відсотків коштів в іноземній валюті, отриманих за

вчинення консульських дій  за межами України відповідно до пункту 2

статті 6 цього Закону, спрямовуються  в установленому порядку на

непередбачені витрати, пов'язані з наданням матеріальної допомоги

потерпілим за кордоном громадянам України; оформленням та оплатою  послуг

іноземних ритуальних служб  у випадку смерті громадян України, що настала

під час їх перебування за кордоном; оплатою праці тимчасово прийнятих на

місці (за трудовою угодою) працівників  для виконання термінових робіт  в

консульських відділах посольств  України за кордоном; придбанням

обладнання, включаючи транспортні  засоби, для консульських відділів

дипломатичних представництв України за кордоном.

З метою належного технічного оснащення консульських установ по всій

системі Міністерства закордонних  справ України в цілому надати йому

право перерозподіляти зазначені  видатки підвідомчих закордонних установ, а також централізовано використовувати їх для розвитку консульської

служби. 

Висновок

Ключовим завданням бюджетної  політики має стати подальше посилення соціальної спрямованості бюджету. На реалізацію програм соціальної

спрямованості має бути зосереджено  не менше 50% видатків зведеного

бюджету. Необхідно збільшити  частку видатків та поліпшити структуру

використання фінансових ресурсів, які спрямовуються на розвиток освіти,

охорони здоров`я, розвитку науки та культури. Слід передбачити видатки

на оборону відповідно до Закону України „Про оборону” та з урахуванням

реалізації програми реформування та розвитку Збройних сил України,

видатки на реалізацію судової реформи в Україні.

Необхідні принципово нові підходи до політики капітальних видатків

бюджету. Вони мають скласти основу бюджету розвитку.

Потребує перегляду існуючий порядок розподілу та використання

капітальних вкладень. Їх обсяг  має бути не менше за 1% видатків

загального фонду державного бюджету і спрямовуватись на вирішення

загально-державних і  регіональних соціально-економічних проблем,

пов`язаних з енергозбереженням, реформуванням земельних відносин,

створенням державної  інформаційно-аналітичної системи, будівництвом

об`єктів комунальної  та виробничої інфраструктури, соціального

призначення, газо- та волопроводів, запобігання екологічним катастрофам.

 

Використана література:

 

1. Василик О.Д. Фінанси в економічній системі держави. // Фінанси

України.-2000.-№1.

 

2. Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України. –Київ, 2004.

 

3. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова І.І. Бюджет і фінансова політика

держави. -К.: Наукова думка.,1999.

 

4. Опарін В.М. Фінанси.(загальна теорія) -К.: КНЕУ, 1999.

 

5. Юрій С.1., Бескид Й.М. Бюджетна система України. -К.:НІОС., 2000.