Корпоративна соціальна відповідальність бізнесу в банківській справі

 

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

УНІВЕРСИТЕТУ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

 

Кафедра фінансів та кредиту

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

з дисципліни «Корпоративна соціальна відповідальність»

на тему: «Корпоративна соціальна відповідальність бізнесу в банківській справі»

 

 

 

 

 

 

 

Студентки ІІІ курсу, групи БТ-11

напряму підготовки 6.030508 – 

«Фінанси і кредит» 

Федик Г.В.

Перевірив к.е.н., ст. викл. Руденко М.В.

 

 

 

м. Севастополь – 2013 рік

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП3

1. Стратегія корпоративної  соціальної відповідальності як  конкурентна перевага банку 4

2. Реалізація концепції  соціально відповідального бізнесу  в банківському секторі України 10

3. Впровадження КСВ у  банку на прикладі «Райффайзен Банк Аваль»17

ВИСНОВОК21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Як свідчать дослідження  ринку українських банківських  послуг, більшість банків надають  схожий перелік послуг, використовуючи при цьому однакові маркетингові засоби (особливо комунікаційні), що не дозволяє конкурувати з більш потужними та досвідченими іноземними банками, які активно використовують нетрадиційні способи ведення бізнесу.

За таких умов перевагу отримує саме та банківська установа, яка формує сприятливе відношення клієнтів до установи та позитивне її сприйняття на ринку, що і виступає іміджем банку.

Політика багатьох банків сьогодні тяжіє до спроб відійти  від класичної маркетингової  концепції і запровадити концепцію  соціально-відповідального маркетингу або концепцію корпоративної  соціальної відповідальності. Таким  чином, питання корпоративної соціальної відповідальності банківського бізнесу України набуває досить актуального значення в розрізі активного розвитку і модернізації банківської системи.

Вагомий внесок у розвиток соціального маркетингу здійснено  такими зарубіжними та вітчизняними дослідниками, як: Ф. Котлер, Р. Оуен, Ч. Бодвелл, М. Брун, А. Костін, С. Лукаш, Л. Савицька, С. Перегудов, М.Корсакова, С. Захарова, М. Симановська, А. Панкрухін, В. Іванов, О. Лазоренко та інші.

Зважаючи на велику кількість  закордонних досліджень, питання  корпоративної соціальної відповідальності в Україні тільки починає знаходити  своє відображення в працях вітчизняних теоретиків та практиків і розглядається досить фрагментарно.

Мета роботи – дослідження  сутності поняття «корпоративна  соціальна відповідальність» саме в банківській сфері та проблеми впровадження концепції в банках України.

 

1. Стратегія корпоративної  соціальної відповідальності як конкурентна перевага банку

 

 

Поняття "корпоративна соціальна відповідальність" не має загальноприйнятого універсального визначення.

Як його синонім часто застосовуються терміни "соціальна відповідальність бізнесу", "корпоративне громадянство" та ін. Наведемо декілька визначень КСВ, які розроблені як в Україні, так і ті, що використовуються в міжнародній практиці.

За визнанням Форуму соціально  відповідального бізнесу, офіційно оприлюдненому у 2006 р., це є відповідальне ставлення будь-якої компанії до свого продукту або послуги, до споживачів, працівників, партнерів; активна соціальна позиція компанії, що полягає в гармонійному співіснуванні, взаємодії та постійному діалозі із суспільством, участі у вирішенні найгостріших соціальних проблем.

Згідно з визначенням  Європейського Альянсу корпоративної  соціальної відповідальності, КСВ –  це концепція залучення соціальних і екологічних напрямків у  діяльність бізнесу на засадах добровільності та взаємодії між усіма зацікавленими  сторонами[1].

Міжнародна організація  праці у своїй резолюції про  сприяння життєспроможним компаніям  зазначає, що КСВ – це добровільна  ініціатива ділових кіл, яка стосується діяльності, що перевищує просту вимогу дотримання букви закону. КСВ не може підмінити собою правове регулювання, забезпечення дотримання законів та ведення колективних переговорів.

Наприклад, є ціла низка  досліджень, опитувань про те, як у різних національних бізнес-спільнотах трактують та сприймають сутність КСВ. У західних бізнес-компаніях згідно з опитуванням "Глобального бізнес- барометра" найбільше респондентів вважають, що сутність КСВ полягає у врахуванні інтересів зацікавлених представників суспільства під час прийняття бізнес-рішень.

Позиція російського бізнесу, репрезентована Асоціацією менеджерів, містить у собі тлумачення корпоративної  соціальної відповідальності як філософію  поведінки та концепцію, що вибудовується  діловою спільнотою, компаніями та окремими представниками бізнесу відповідно до своєї діяльності. Метою цієї діяльності є сталий розвиток для майбутніх поколінь.

Отже, узагальнене трактування  цього поняття включає:

• корпоративну етику;
• корпоративну соціальну політику стосовно суспільства;
• корпоративну політику у сфері охорони навколишнього середовища;
• принципи і підходи до корпоративного управління та корпоративної поведінки;
• питання дотримання прав людини, включаючи рівні можливості для жінок і чоловіків, осіб, які мають особливі соціальні потреби , для різних вікових груп, у відносинах з постачальниками, споживачами, персоналом.

Враховуючи вищезазначене, вважаємо за доцільне запропонувати  власне визначення поняття КСВ для банківського бізнесу. Отже, корпоративна соціальна відповідальність у банках являє собою добровільну діяльність фінансової установи, спрямовану на прийняття відповідальних та зважених управлінських рішень з метою врахування і задоволення інтересів усіх стейкхолдерів банку[4].

Щоб відповісти на питання  необхідності впровадження практик  КСВ в банках України необхідно проаналізувати досвід національних та міжнародних об’єднань з КСВ. Серед них – мережа Глобального договору ООН, Європейський альянс корпоративної соціальної відповідальності та ін.

Цей досвід дає контури  витоків певних позитивних якісних  ознак їх національного суспільного розвитку, які виявляються спільними для багатьох країн. Саме під цим кутом є сенс аналізувати потенційний зиск, який може мати банк від імплементації КСВ у свою бізнес-практику. Він, зокрема, полягає у:

• поліпшенні управління завдяки запобіганню ризикам;
• покращенні репутаційного менеджменту;
• покращенні маркетингових показників;
• кращій мотивації співробітників;
• покращенні доступу до капіталів та лояльності інвесторів;
• кращому діалозі з партнерами, урядовими структурами та неурядовими організаціями;
• поліпшенні фінансових та економічних показників діяльності.

Отже, аргументуючи ці положення, необхідно враховувати таке:

1. Поліпшення управління завдяки запобіганню ризикам різного ґатунку, найчастіше – це соціальні, економічні, юридичні. Як приклад можна навести ризики конфлікту між акціонерами та менеджерами акціонерного товариства або місцевою владою, збільшення податкового навантаження, проблеми з інвесторами тощо. Наповнення портфеля ризиків, прийняття відповідних рішень за цих умов супроводжують будь-який бізнес і характеризуються особливим типом взаємозв’язку об’єктивних обставин та суб’єктивної діяльності, що сприяє як їх утворенню, так і вирішенню.

Досягнення успіху у прийнятті  сталих рішень у цих умовах залежить не стільки від професійності, скільки від існування та дотримання у суспільстві чітких норм корпоративної соціальної відповідальності. Зокрема КСВ використовується задля управління нефінансовими ризиками.

Нефінансові ризики мають  таку особливість – за значної  вірогідності настання ризикової події вони можуть призводити до великих збитків. Нефінансові ризики більшою мірою індивідуальні і не мають універсального рішення.

Мета управління нефінансовими  ризиками в банку – підтримувати стратегію розвитку в довгостроковій перспективі з урахуванням балансу інтересів зацікавлених сторін.

Принципи управління:

• обов’язковість використання стейкхолдерівського підходу в системі управління ризиками, тобто на базі діалогу із зацікавленими сторонами для розуміння їх інтересів, впливу на їх вибір поведінки, пошук взаємовигідних рішень;
• необхідність спеціальної роботи з формування соціального капіталу компанії у вигляді підвищення потенціалу взаємодовіри та взаємодопомоги.

Процес управління нефінансовими  ризиками є системний і безперервний. У центрі цього процесу знаходяться стейкхолдери, які визначені банком. За результатами діалогу з ними виявляються основні проблеми, ідентифікуються ризики та розробляється план реагування. Цей процес відображено у внутрішньому колі рисунка. Система управління нефінансовими ризиками базується на взаємодії із зацікавленими сторонами від установлення стратегічних цілей до аудиту звітності та подальшого вдосконалення всієї системи. Рух управління нефінансових ризиків наведено у зовнішньому колі рисунка.

2. Покращення репутаційного  менеджменту за результатами  отримання реального сталого публічного визнання, зміцнення позицій власного бренду і загалом іміджу банку. Наприклад, у щорічному переліку “The Fortune Global 500” журналу Fortune International найбільш поважних компаній одним із 8 показників для визначення їх діяльності є соціальна відповідальність.

Рисунок 1.1 - Модель управління нефінансовими ризиками через КСВ.

 

3. Покращення маркетингових  показників, як-то частка ринку,  обсяг збуту послуг тощо відбувається також внаслідок масової підтримки населенням саме тих банків, які постійно публічно дотримуються КСВ. Відповідно до досліджень уподобань споживачів, які проведено у США, 83% опитаних переважно довіряють саме тим компаніям, що роблять внески у різні соціально-доброчинні справи, тобто є суспільно відповідальними. Навіть 89% з них виявило готовність змінити підтримку звичної компанії на іншу тотожну заради реалізації запропонованої нею нової суттєвої соціальної ініціативи, яка небайдужа для споживачів.

4. Розширення можливостей  для залучення, утримання, мотивування співробітників компанії. Не варто оминати те, що 79 % опитаних працівників компаній вказують на своє бажання працювати у соціально відповідальних корпораціях. Адже такий підхід тісно пов’язаний з рівнем оплати праці, наповненістю соціального пакета тощо, тобто з системою розвитку персоналу. Доцільно підкреслити аксіому західного бізнесу про неможливість будувати саме конкурентоспроможний бізнес на невмотивованій робочій силі.

5. Покращення доступу  до капіталів та лояльність  інвесторів. Розмірковуючи над цим напрямком впровадження КСВ, варті суттєвої уваги розроблені ООН “Принципи відповідального інвестування”, які акцентують увагу на дотриманні соціальних стандартів та принципів корпоративного управління у комерційних проектах при їх інвестуванні.

6. Кращий діалог з партнерами, урядовими структурами та неурядовими організаціями являє собою ключ доступу до відкритого широкого діалогу і налагодження солідарної співпраці.

7. Поліпшення фінансових  та економічних показників діяльності. Численні дослідження, проведені в різних країнах, показують практично прямий зв’язок між якістю політики соціальної відповідальності компанії і поліпшенням її фінансових показників[2].

Основні принципи КСВ функціонують у тісному зв'язку з принципами Етичного кодексу банку і являють собою:

• відданість місії , спільним цінностям та баченню банку ;
• надання якісних послуг на основі високого професіоналізму колективу банку ;
• повага цінності та гідності особи ;
• чесність і взаємоповага у відносинах із зацікавленими сторонами;
• справедливість при прийнятті управлінських рішень;
• законність вживаються дій і відповідальність за їх наслідки ;
• прибутковість бізнесу ;
• охорона здоров'я працівників банку ;
• відкритість для взаємин із зацікавленими сторонами.

Невід'ємною частиною КСВ в банках є проектне фінансування , участь суспільства , обізнаність та транспарентність , навколишнє середа .

 

2. Реалізація концепції соціально відповідального бізнесу в банківському секторі України

 

 

Провідні науковці єдині в думці, що КСВ не обмежується лише соціальними програмами банку, а передбачає постійну взаємодію з основними суб’єктами і контрагентами на принципах гармонійного співіснування та постійного діалогу.

Як взаємодіючі суб’єкти розглядаються працівники банку, його клієнти, партнери, держава і суспільство в цілому. КСВ перед працівниками досягається шляхом забезпечення гідних умов та оплати праці, упровадженні програм розвитку персоналу, належної мотивації тощо, проте українські реалії підтверджують, що ці принципи часто порушують: програми підтримки і упровадження системи оплати праці залежно від виробітку (як процент від здійснених операцій, розповсюджених продуктів тощо) в умовах недовіри до банківської системи та високого рівня конкуренції не дозволяє отримувати гідну заробітну плату.