Ціноутворення

 

                         Донецьк                                   Львів

                                                 300 грн. 

Рис. 1. Приклад  прив’язки маршрутів товароруху до базисного пункту

5. Встановлення цін приймаючи на себе витрати по доставці. Підприємство, зацікавлене в підтримці ділових відносин з конкретним покупцем або з певним географічним районом, може скористатися методом встановлення цін приймаючи на себе витрати по доставці. В цьому випадку, щоб забезпечити надходження замовлень, підприємство частково або повністю приймає на себе фактичні витрати по доставці товару. Можливо, воно вважає, що йому вдається розширити об’єми діяльності і середні витрати знизяться, з надлишком покривши додаткові транспортні витрати. Цим методом встановлення цін користуються для проникнення на нові ринки, а також для утримання свого положення на ринках з конкуренцією, що загострюється [5, с. 36-37].

Крім вартості виробництва, ціни на товари включають й витрати  обігу. Останні суттєво залежать від вартості транспортування продукції  до споживача. Тому географічний фактор дуже впливає на політику ціноутворення. Так, залежно від розподілу обов’язків з транспортування товарів та участі постачальників і споживачів у компенсації транспортних витрат проводиться так зване франкування  цін (від італ. Franco, у даному випадку – «вільне від оплати»). Це означає, що всі витрати з транспортування продукції до названого пункту входять у ціну товару. Тобто, ціни «Франко» - це гуртові ціни, які встановлюються з врахуванням передбаченого контрактом порядку відшкодування транспортних витрат на доставку товарів покупцеві [7, с. 96-97]. Існує шість видів франко-цін (табл. 1).

Таблиця 1.

Види франко-цін

Вид франко-ціни	Витрати на виробництво та реалізацію продукції
Франко-склад постачальника	Витрати на виробництво продукції  та маркетинг
	+
Франко-станція (пристань) відправлення	Витрати на транспортування  товарів на станцію (пристань) відправлення
	+
Франко-вагон на станції (пристані) призначення	Транспортний тариф від  станції відправлення до станції  призначення
	+
Франко-станція (пристань) призначення	Витрати на вивантаження і  зберігання продукції на станції (пристані) призначення
	+
Франко-склад споживача	Витрати на доставку продукції  на склад споживача
	+
Франко-вагон на станції (пристані) відправлення	Витрати на завантаження і  зберігання продукції на станції (пристані) відправлення

  

У практиці міжнародної торгівлі, зважаючи на того, хто організовує  та оплачує транспортування товарів  від виробника до покупця, орієнтуються на умови «Інкотермс». Міжнародні правила  «Інкотермс» визначають  порядок  відшкодування транспортних і страхових  витрат покупцем і продавцем товарів, а також розподіляють ризик ушкодження товару під час транспортування.

Розглядаються базові умови  «Інкотермс», які часто зустрічаються  на практиці.

ЕХ – франко-завод… (з  підприємства, складу і т.д.). Відповідно до цієї умови продавець зобов’язаний надати товар на своєму підприємстві у розпорядження покупця. Він  також зобов’язаний за свій рахунок  підготувати товар, додавши документи, що підтверджують його відповідність  умовам контракту, повідомити покупця  про готовність товару до відвантаження  й оформити комплект документів, необхідних для вивозу товарів. На прохання покупця  і за його рахунок продавець може посприяти в отриманні додаткових документів, необхідних для ввозу  товару. Покупець зобов’язаний укласти  договір з перевізниками товару й оплатити його перевезення від  підприємства продавця до пункту призначення, що містить навантаження, одержати експортні ліцензії, виконати й оплатити митні процедури, а також податки і збори, оплатити товар продавцю за відпускними цінами.

Всі ризики випадкового псування і загибелі товару, починаючи з  моменту надання його продавцем (експортером) на складі, несе покупець.

FRS –франко-перевізник… (назва пункту). Експортер зобов’язаний за свій рахунок поставити товар, надати документи, що підтверджують його відповідність умовами контракту, залежно від вимог контракту упакувати товар у контейнери, навантажити на трейлери у морському пакуванні, забезпечити пересування товару на власних колесах, сповістити імпортера про відвантаження товару в порт, отримати експортну ліцензію, доставити товар у передбачене контрактом місце в порту і передати його у встановлені терміни перевізнику разом із комплектом документів, необхідних для його вивозу, а також виконати митні процедури.

У ціну товару при цій  базовій умові включають усі  витрати продавця до пункту його передачі перевізнику.

Імпортер зобов’язаний оплатити ціну товару експортеру і повідомити йому реквізити перевізника, за свій рахунок укласти договір із перевізником і оплатити усі витрати, пов’язані  з доставкою вантажу від пункту, обговореного контрактом, до місця  призначення, в т. ч. вартість навантажувально-розвантажувальних  робіт.

FCP – фрахт-перевізна плата оплачена до… (назва пункту призначення). За цією умовою, на відміну від попередньої, продавець оплачує вартість (фрахт) перевезення товару до зазначеного місця призначення і враховує ці витрати в ціну товару.

Покупець зобов’язаний за свій рахунок застрахувати товар  і оплатити всі інші витрати, що виникли  при транспортуванні.

Ризик загибелі і випадкового  псування товару переходить від продавця до покупця у момент передачі продавцем  вантажу перевізнику.

СІР – фрахт-перевізна  плата і страхування оплачені до… (назва пункту призначення). Ця умова є аналогічною попередній з тим доповненням, що продавець повинен забезпечити транспортне страхування від ризиків загибелі або випадкового псування товару під час перевезення. Тоді ціна товару збільшується на розмір страхового внеску.

DAF – доставка до кордону… (назва місця постачання на кордоні). Відповідно до цієї умови, зобов’язання продавця закінчуються перед митним кордоном країни-імпортера. В ціну товару входять усі витрати продавця, в т. ч. витрати на виготовлення товару і прибуток, доставку у встановлені терміни на прикордонний пункт країни-імпортера, передачу пакета документів, у т. ч. транспортні витрати, оплату митних процедур й усі витрати до передачі товару покупцю.

DDP – поставка… (назва місця призначення в країні ввезення) з оплатою мита. На відміну від умови ЕХ, що означає мінімальні обов’язки продавця, DDP означає максимальні обов’язки, а саме: продавець несе усі витрати з доставки товару до місця, зазначеного покупцем, отримання ліцензій на експорт й імпорт, виконання митних процедур з обох сторін кордону й оплати мита та ризику випадкового псування і загибелі товару під час доставки його до пункту призначення.

Усі витрати продавця входять  в ціну товару, що відшкодовує покупець.

DDV – поставка… (назва місця призначення у країні ввезення) без оплати мита. Всі витрати продавця, зазначені у попередній умові, за винятком мита, входять в ціну товару за контрактом.

FOB – франко-борт. Купівля-продаж товару на цій умові зобов’язує продавця за рахунок своїх засобів і коштів доставити і завантажити товар на борт судна. Умова FOB передбачає відповідальність продавця за стан товару, ушкодження і витрати до моменту його доставки на борт судна. В цьому випадку в ціну реалізації входять безпосередньо ціна товару, а також транспортні та інші витрати,пов’язані з доставкою його на борт судна.

У практиці міжнародної торгівлі умови і ціни FOB застосовуються при  експорті багатьох видів промислової  продукції та готових виробів.

FAC – франка уздовж борту судна. Цією умовою на продавця покладено обов’язки розмістити товар уздовж борту судна на набережній у зазначеному порту. Ціна товару визначається, виходячи з витрат продавця для виконання покладених на нього обов’язків.

CIF – вартість, страхування, фрахт. При постачанні товару на умові CIF у продажну ціну товару, зазначену у контракті, вносять безпосередньо ціну самого товару, витрати на страхування, фрахт і витрати на його транспортування до порту призначення з оплатою зборів, податків і мита, пов’язаних із вивозом товару.

CFR – вартість і фрахт. Ця умова, на відміну від попередніх, не вміщує витрати продавця зі страхування. Всі витрати з моменту переходу товару через поруччя судна оплачує покупець понад ціну, зазначену в контракті.

EXS – з судна… (назва порту призначення). Ця базисна умова означає, що продавець надає товар у розпорядження покупця на борту судна у місці призначення, зазначеному в контракті. Продавець зобов’язаний за свій рахунок отримати експортну ліцензію, виконати митні формальності, оплатити навантаження, фрахт, страхування. Він несе всі ризики випадкового псування і загибелі товару до моменту його прибуття у порт призначення. Всі ці витрати продавця враховуються у ціні, зафіксованій у контракті.

EXQ – з пристані… (назва порту). Відповідно до цієї умови, продавець надає товар у розпорядження покупця на пристані в місці призначення, зазначеному в контракті. Всі витрати і ризики щодо доставки товару в це місце несе продавець.

Варто зазначити, що в ціну, вказану в контракті, входять  абсолютно усі витрати продавця. Понад ціну покупець оплачує витрати, не передбачення конкретними умовами постачання [9, с. 176-179].

 

 

 

Задача

Визначити повну вартість туристичної путівки і суму ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет при наступних умовах:

1. вартість путівки, придбаної в іноземної фірми (ціна контракту) – 2000 грн.;
2. вартість придбаних матеріальних ресурсів – 1500 грн., в т. ч. ПДВ;
3. вартість страхового полісу – 100 грн.;
4. сума збору за додаткові послуги страхування багажу, які фірма здійснює самостійно – 50 грн.;
5. вартість загальногосподарських витрат – 400 грн.;
6. вартість транспортного обслуговування – 1000 грн., в т. ч., вартість міжнародних перевезень 800 грн.;
7. норма рентабельності, яку очікує одержати туристична фірма, від реалізації цих путівок – 30%.

Розв’язання:

Повну вартість туристичної  путівки (Ц) знайдемо за формулою:

Ц = С + П + ПДВ,

де С – собівартість путівки,

П – прибуток.

Знайдемо собівартість:

С = (2000+(1500-1500/6)) + 100+50+400+1000 = 4800 грн.

Прибуток знайдемо за формулою:

П = С*Р,

де Р – рентабельність.

П = 4800*30% = 4800*0,3 = 1440 грн.

Визначаємо базу нарахування:

ПДВ = 2000+1250+50+400+200+1440 = 5340 грн.

Сума ПДВ = 5340*0,2 = 1068 грн.

Ц = 4800+1440+1068= 7308 грн.

ПДВ в бюджет = 1068-250 = 818 грн.

Перевірка:

2000+1500+100+50+400+1000+1440+818 = 7308

Отже, повна вартість турпутівки 7308 грн., а ПДВ в бюджет 818 грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури та джерел

1. Закон України  "Про ціни і ціноутворення"  № 507-ХІІ-ВР від 03.12.90.

2. Закон України  "Про внесення змін до Закону "Про ціни і ціноутворення"  № 184/98-ВР від 05.03.98.

3. Афонин А.  С. Вхождение в бизнес и ценообразование:  Практич. руководство – К.: МАУП, 1997. – 108 с.

4. Бойчик І.  М., Харів П. С., Хопчан М. І.  Економіка підприємств. – Львів:  В-во «Сполом». – 1998. – 212 с.

5. Бугулов В.  М. Ціноутворення в умовах ринку:  Навч. посібник. – К.: МАУП, 1996. – 52 с.

6. Денисова И.  П. Цены и ценообразование.  Учебное пособие. – М.: «Экспертное  бюро – М», 1997. – 64 с.

7. Дугіна С.  І. Маркетингова цінова політика: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.:КНЕУ, 2002. – 360 с.

8. Ерухимович  І. Л. Ціноутворення: Навч.-метод.  посібник. – К.:МАУП, 1998. –102 с.

9. Зятковський  І. В. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – 2-ге вид., перероб.  та доп. – К.: Кондор – 2003. – 364 с.

10. Иваненко В. В. Ценообразование: Учебное пособие. – изд. 2-е, перероб. и доп. – Х.: Издательский Дом «ИНЖЭК», 2003. – 152 с.

11. Липцис И.  В. Коммерческое ценообразование:  Учебник для вузов. – М.: Издательство  БЕК, 1997. – 368 с.

12. Литвиненко  Я. В. Сучасна політика ціноутворення:  Навч. посіб. – К.: МАУП, 2001. – 152 с.

13. Маховикова  Г. А., Пузыня Н. Ю., Переверзева  С. В., Дмитреев А. Л. Сборник  деловых игр, имитационных и  практических задач по курсу  «Цены и рыночная конъюнктура». – СПб.: Изд-во СПбУЭФ, 1996. – 89 с.

14. Тормоса Ю.  Г. Ціни і цінова політика: Навч.-метод.  посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2003. – 91 с.

15. Уткин Э.  А. Цены. Ценообразование. Ценовая  политика. – М.: Ассоциация авторов  и издателей «Тандем». Издательство  ЭКМОС, 1997. – 224 с.