Цінова політика на ПрАТ "Воютицький цегельний завод"

Складовою частиною відпускної ціни товару є цінова знижка. Знижка – це умова договору, що визначає розмір зменшення базової ціни товару, вказаної у договорі. Загалом – це частина ціни товару, яку підприємства-виробники можуть встановлювати з метою стимулювання та підвищення зацікавленості підприємств – продавців у збуті їх продукції. Цінові знижки мають добровільний характер і не є обов’язковими, вони можуть надаватися не тільки формою – виробником, а й торговою організацією у певному конкретному випадку.

Розмір знижок залежить від характеру  угоди, умов постачання і платежу, взаємовідносин з покупцями і кон’юнктури  ринку в момент укладання угоди. В наш час в практиці міжнародної  торгівлі використовується близько 20 різних видів знижок. Розмір знижок формується залежно від видів  договорів і встановлюється кожним торговельним підприємством відповідно до планових або фактичних показників за місяць або квартал. Розглянемо найбільш часто використовувані типи знижок.

ПрАТ «Воютицький цегельний завод»  використовує такі види знижок, як знижка за обсяг купленого товару . Таке зниження ціни для покупців, які закуповують значну кількість цегли . При цьому знижка встановлюється у відсотках до загальної вартості або одиничної ціни встановленого обсягу поставки.

 

 

 

Формування цінової політики на підприємстві

 

Одним з найсуттєвіших  напрямків аналізу є цінова політика підприємства на товарних ринках. Ціни забезпечують підприємству запланований прибуток, конкурентоспроможність продукції, попит на неї. Через ціни реалізуються кінцеві комерційні цілі, визначається ефективність діяльності всіх ланок  виробничо-збутової структури підприємства.

Цінова політика полягає в тому, що підприємство встановлює ціни на такому рівні та змінює їх (залежно від ситуації на ринку) так, щоб забезпечити досягнення короткострокових і довгострокових цілей.

Процес ціноутворення  розглядається як серія процедур установлення ціни. Тому (залежно від  цілей аналізу) аналізують або окремі процедури або весь комплекс.

Основні завдання аналізу:

-вивчення змісту процедур установлення ціни, рівня цін для визначення обґрунтованості конкретної ціни на продукцію;

-розроблення пропозицій щодо формування ефективної цінової політики.

Зміст та послідовність  аналізу цінової політики на ПрАТ «Воютицькому цегельному заводі» загалом можна розподілити на такі етапи:

І етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.

Аналізуючи цінову політику завод має на увазі, що вона залежить від типу ринку. В економічній літературі виокремлюють чотири типи ринку («чиста конкуренція», «монополістична конкуренція», «олігополістична конкуренція», «чиста монополія»), кожний з яких має власні проблеми в галузі ціноутворення. За винятком роботи на ринках чистої конкуренції, підприємствам необхідно аналізувати методику встановлення початкової ціни на свої товари.

ІІ  етап. Аналіз цілей ціноутворення.

Політика цін  залежить від того, яких саме цілей  завод намагається досягти за допомогою конкретного товару. Так, встановлення ціни на середньому рівні стає основною ціллю підприємства тоді, коли на ринку занадто багато виробників та панує гостра конкуренція.Щоб забезпечити роботу підприємств та збут своїх товарів, підприємства змушені запроваджувати програми цінових знижок.

ІІІ етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.

 На цегельному заводі процес формування цін залежить від багатьох факторів — витрат виробництва, величини попиту, конкуренції, транспортних витрат, реклами та інших елементів стимулювання збуту. Отже, під час аналізу завод враховує:

Фактори витрат.

Фактори попиту.

Фактори конкуренції.

ІV етап. Аналіз умов та методів формування початкової ціни на товар.

Змістом цього  етапу аналізу є:

• Оцінка попиту.
• Оцінка витрат.
• Аналіз цін та товарів конкурентів.
• Аналіз методів ціноутворення, що вживаються.

V етап. Аналіз методів ціноутворення.

Коли підприємство встановило первісну ціну, то воно має  скоригувати її з урахуванням  різних факторів, що діють у зовнішньому  середовищі.

VІ  етап. Аналіз варіантів зміни  цін конкурентами.

 

 Підприємства, що розробили власну систему цін та стратегію ціноутворення в процесі своєї діяльності, змушені знижувати або підвищувати ціни. Щоб з’ясувати, як має діяти підприємство за зміни цін конкурентами, необхідно проаналізувати:

• причини та період зміни цін конкурентами;
• можливу зміну своєї частки ринку;
• життєвий цикл свого товару;
• роль даного товару в межах власної товарної номенклатури;
• динаміку витрат залежно від обсягу виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Підводячи висновки, слід мати на увазі, що уся сукупність чинників, що так чи інакше впливають  на процес ціноутворення на різногалузеву  продукцію (послуги), поділяється на дві групи: загальні та специфічні.

Загальними чинниками, що визначають ціни на товари (продукцію, послуги), переважно є:

• гнучкість попиту: зростання цін зумовлює зменшення попиту і навпаки;
• високі технічні параметри та низька вартість експлуатації: вони важливі для потенційного покупця не менше, ніж ціна;
• орієнтація на одержання прибутку та оцінка потенційних покупок з огляду на їхнюефективність: чинники, що впливають на вибір товару покупцем, за ступенем їхньої важливості розміщуються в такій послідовності: якість, технічне обслуговування, ціна;
• можливість надати готовому виробу більшої привабливості для покупців: зрозуміло, що доступні ціни, узгоджені з показниками якості товару, є привабливішими для потенційних покупців.

Об’єктивно діють  і специфічні чинники ціноутворення  на основні види продукції виробничо-технічного призначення (сировину, основні й  допоміжні матеріали, вузли та агрегати, основне й допоміжне устаткування).Розглянемо їх детальніше.

• Сировина підлягає лише тій обробці, яка полегшує її використання чи транспортування або приводить її у відповідність із чинними стандартами. За реалізації сировинних товарів на ринку ціни на них встановлюються з урахуванням вимог стандартів, обсягу попиту та продажу.
• Основні матеріали, як правило, купують відповідно до специфікації, опрацьованої на базі чинних стандартів. Саме наявність затверджених у встановленому порядку стандартів є головним чинником ціноутворення на основні матеріали.
• Допоміжні матеріали виконують на різногалузевих підприємствах майже однакові функції і у зв’язку з цим мають стійкий попит. Тому на встановлення ціни на такі матеріали впливають існуючий попит, їхні якісні показники та обсяги виробництва.
• У зв’язку з природним прагненням покупців максимально обмежити кількість постачальників вузлів та агрегатів,останні звичайно купують у виробників, які встановлюють ціну на них з урахуванням іміджу своєї продукції на ринку. Іноді деякі вузли та агрегати є досить помітними в готовому виробі, що дає змогу покупцям використовувати відомі на ринку марки таких виробів для стимулювання збуту власної продукції за вигідною для них ціною.
• У цінах на основне устаткування, враховується його універсальність або навпаки – спеціалізація. Що вища спеціалізація устаткування, то суворіші вимоги до експлуатаційних параметрів, так і до ціни. За ринкових умов господарювання виробники основного устаткування можуть кредитувати своїх покупців, включаючи продаж на виплат та лізинг.
• Ціна одиниці допоміжного устаткування завжди є помітно нижчою за ціну на основне устаткування. За умови зростання обсягів виробництва збуту такого устаткування з’являється можливість дальшого зниження ціни.

 

 

Процес виготовлення цегли

 

 

 

 

Попит і еластичність

Цегла, як відомо, один з найстаріших, довговічних і практичних будівельних  матеріалів. Будівельна цегла один з найбільш дешевих стінових матеріалів в Україні, що відповідає існуючим кліматичним  умовам країни . Будівельна цегла один з найбільш дешевих стінових матеріалів в Україні. Саме це та досвід роботи будівельних підприємств з цеглою, робить її найбільш популярним будівельним стіновим матеріалом.

Попит на цеглу зростає  відповідно до зростання обсягів  будівництва в Україні. Аналіз ринку  цегли в Україні ускладнюється  відсутністю єдиної системи класифікації видів цегли, тому різні офіційні джерела інформації наводять різні  дані стосовно обсягів виробництва  і споживання будівельної цегли  в Україні. Основним сегментом будівельного ринку, що споживає цеглу, виступає житлове  будівництво.

Більшість виробників цегли  в Україні виробляє незначні кількості  продукції, що дозволяє реалізувати  всю продукцію без значних  витрат на організацію просування і  без використання ринкових посередників. Як правило, дані підприємства зорієнтовані на збут продукції у власних регіонах. Потужні підприємства розробляють  власні системи збуту і орієнтуються на збут в регіонах з максимальним рівнем попиту. Широкий діапазон знижок на цеглу, на думку представників  Корпорації „Укрбудматеріали” обумовлено високим рівнем рентабельності цегельного виробництва.

Найбільшими виробниками цегли в Україні є: (додаток 8)

• ЦЗ «Фагот»;
• ТзОВ «КерамБуд»;
• ФПГ «Альтком»;
• ТОВ «Кузьминецький цегельний завод»;
• ТОВ «Керамікбудсервіс»;
• ДП «Артемівський ЗСМ»;
• ТОВ «Керамейя»;

ПрАТ «Воютицький цегельний завод» знаходиться на території Львівської області, крім нього функціонують ще декілька аналогічних підприємств. Проте, продукція «Воютицького цегельного заводу» користується значним попитом.

Серед його основних конкурентів  є:

• ЗАТ «Вістовський цегельний завод»
• ЗАТ «Дрогобицький цегельний завод»;
• ВАТ «Самбірський завод буд кераміки»;
• ТзОВ «Слохинівський цегельний завод».

 

                                             Рис.1 Структура ринку конкурентів