Методиичні підходи до формування ціни на промислову продукцію

ВСТУП

Ціна - найважливіший  економічний параметр будь-якого  підприємства, саме рівень цін впливає  на його фінансове положення, оскільки зумовлює розмір одержуваного прибутку і відповідно можливості його виробничого  і соціального розвитку, а також  розмір особистого доходу власника. Тому дуже важливим питанням є правильність формування ціни та її встановлення. Механізм формування цін на промислову продукцію відіграє важливу роль серед різних важелів економічного механізму господарської політики підприємства. Ціна впливає на виробництво, розподіл, обмін і споживання.

В умовах ринкових відносин ціна виступає як сполучна ланка між виробником і споживачем, як механізм забезпечення рівноваги  між попитом та пропозицією.

Основна мета даної роботи – дослідити  механізм формування ціни на промислову продукцію та проаналізувати ефективність впровадження механізму на підприємстві. Кожний підприємець самостійно встановлює ціну на свій товар. Впровадження єдиних цін для всіх споживачів пов'язане з особливостями ринку конкретного товару або з технічною складністю й великими витратами при диференціації цін. Єдині ціни важливі там, де підприємець пропонує ринку стандартизований продукт серійного виробництва. У цій обстановці важливо, щоб масовий споживач знав ціну, порівнював її із ціною конкуруючих товарів і без проблем ухвалював рішення щодо купівлі.

Об’єктом дослідження в даній  курсовій роботі виступає ТОВ «ТДМС», а точніше ціна на продукцію організації. Необхідно буде проаналізувати методику ціноутворення та визначити, на скільки вірно встановлена ціна на продукцію.

Ціна в сучасній економіці - це не тільки індикатор співвідношення попиту та пропозиції, на який повинна орієнтуватися  фірма. Але на зміну цінової конкуренції  приходить конкуренція якості й  додаткових послуг для споживача. Історично  ціна завжди була основним фактором, що визначає вибір покупця.

Однак в останні десятиліття  на купівельному виборі відносно сильніше стали позначатися нецінові фактори, такі, як стимулювання збуту, організація  розподілу товару й послуг для клієнтів.

Фірми підходять  до проблемам ціноутворення по-різному. У дрібних - ціни часто встановлюються вищим керівництвом. У великих  компаніях проблемами ціноутворення  звичайно займаються керуючі відділень  і керуючі по товарних асортиментах. Але й тут вище керівництво  визначає загальні установки й мети політики цін і нерідко затверджує ціни, запропоновані керівниками  нижніх ешелонів. У галузях діяльності, де фактори ціноутворення відіграють вирішальну роль (аерокосмічна промисловість, залізниці, нафтові компанії), фірми  часто затверджують у себе відділи  цін, які або самі розробляють  ціни, або допомагають робити це іншим підрозділам.

Ринкова економіка ґрунтується на самостійних, економічно відособлених товаровиробниках, а для них ціни - вирішальний  фактор результатів виробничої й  фінансової діяльності. Правильно обрана цінова стратегія, грамотна тактика  формування цін, економічно вивірені методи ціноутворення становлять основу успішної діяльності будь-якого підприємства, незалежно від форми власності.

Основними вихідними даними для  написання курсової роботи є звітні дані підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ЦІН НА ПРОМИСЛОВУ ПРОДУКЦІЮ

1.1. Теоретична сутність, роль та  значення ціни в ринковій економіці

В директивно керованій (планово-адміністративної) економіці ціни використовувалися  як зовнішній регулятор, інструмент дії на економічні процеси з боку держави: вони були об'єктом планування і встановлювалися централізованими державними органами; були єдині в  масштабах країни, постійні і мінялися тільки за рішенням уряду; рівень цін  був відірваний від реальної вартості товарів і від світових цін. Таким  чином, ціна займала друге місце  після плану і виконувала чисто  розрахункові функції, служила інструментом обліку, оскільки сама держава визначала  рівень цін і контролювала динаміку їх зміни.

Ціна - елемент, властивий економіці будь-якого  типу, заснованій на товарно-грошових відносинах, оскільки опосередковує  їх, але формуються і діють ціни в різних системах по-різному. Оскільки ціна є одним з важелів управління процесами, що протікають в економіці, то вона тісним чином пов'язана з  типом господарювання - методологія  ціноутворення, властивості, функції  і види цін відповідають механізму  функціонування системи управління.

В ринковій системі господарювання кожне підприємство і його власники самостійно ухвалюють  всі виробничі і економічні рішення: що, де, коли і скільки проводити, кому, за якою ціною і на яких умовах продавати. Зв'язки між підприємствами вільні, тому трудові, матеріальні і  фінансові ресурси (будучи частиною сукупних ресурсів суспільства) включаються  у виробничий процес власниками підприємств, відповідно вони самі несуть відповідальність за все ухвалюванні рішення і  дії. Механізм регулювання діяльності підприємств базується на використовуванні економічних методів, таких, як фінансово-кредитна система, податкова, митна, інвестиційна і бюджетна політика, тому ринкова  економіка вимагає абсолютно  іншого ціноутворення: принципи і моделі цін тут якісно інші - ціна грає головну структуро визначну роль, є основною ланкою системи ринкового саморегулювання і характеризується наступними моментами.

Формування  кінцевого рівня ціни відбувається не у сфері виробництва (що властиво планово-адміністративній системі), а  у сфері реалізації продукції, тобто  на ринку ціна завжди є ринковою величиною.

Ціни  на продукцію, товари, послуги визначаються власниками, суб'єктами господарювання, в результаті цього немає відчуження товаровиробників від результатів  праці.

Ціни  виявляють диспропорції між пропозицією (виробництвом) і попитом (споживанням) і миттєво реагують - включається  механізм ринкового ціноутворення, тому ціна є рівноважною величиною, що збалансовує попит і пропозицію.

Ціна  несе в собі властивість конкурентності, виступаючи інструментом конкурентної боротьби, перерозподіли ресурсів, переливу капіталів. Взагалі в основі ринкового господарства лежать конкуренція, змагальність і суперництво, оскільки існує безліч власників, між якими йде постійна боротьба за виживання. З одного боку, конкуренція перевіряє кожного підприємця (підприємство) на відповідність виробництва і його структури вимогам ринку, характеризує здатність пристосовуватися до змінних умов. З другого боку, конкуренція є механізмом стимулювання постійного вдосконалення виробництва і управління. Тому ринкове господарство здатне ефективно функціонувати тільки при вільних конкурентних цінах, і це примушує кожного підприємця використовувати гнучкі методи ціноутворення.

Роль  держави в ціноутворенні обмежена - воно визначає загальні правила формування цін, а фіксує або регулює ціни тільки на обмежений круг продукції, товарів, сировини, послуг, що мають  значення для забезпечення і підтримки  життєвого рівня населення. В  ринковій системі механізм вільного ціноутворення поєднується з  державним регулюванням. Через все цього ринкові ціни динамічні, постійно міняються під впливом різних чинників і тому важко прогнозовані.

Ціна - найважливіший  економічний параметр будь-якого  підприємства, саме рівень цін впливає  на його фінансове положення, оскільки зумовлює розмір одержуваного прибутку і відповідно можливості його виробничого  і соціального розвитку, а також  розмір особистого доходу власника.

Визначення  обґрунтованого рівня ціни - найскладніший  момент в діяльності підприємства, оскільки ціна схильна впливу безлічі  чинників, які потрібно враховувати  фахівцям по ціноутворенню.

До чинників попиту, діючих на рівні економіки, відносяться: платоспроможний попит  населення, об'єм попиту в натуральному виразі, рівень заощаджень, розмір середнього доходу на душу населення, його розподіл між соціальними групами, інфляційні очікування населення. Окрім цього, попит на конкретний товар залежить від смаків і переваг різних груп споживачів, якісних характеристик  товарів і їх корисності, тобто  здібності задовольнити потребу  людини.

Чинники споживацького вибору визначають конкурентність даного товару і його місце на ринку: рівень цін на аналогічні товари підприємств-конкурентів; заміщеність товару; рівень цін на взаємозамінні і взаємодоповнювані товари.

Чинники пропозиції залежать від умов функціонування сфери виробництва: рівня витрат виробництва і реалізації; кількості  товарів, що поступають на ринок; цін  на чинники виробництва (природні ресурси, капітал і праця); одержуваного прибутку і структури її використовування; інвестиційних процесів.

До чинників, обумовлених альтернативними виробничими  можливостями, відносять граничну заміщеність продуктів, альтернативних витрат і технологій, граничну заміщеність чинників виробництва.

Державне  регулювання - це діюча система оподаткування (ставки), митна політика, курси валют, ставки рефінансування і т.д.

Необхідними умовами вільного ціноутворення, які  повинна забезпечити

держава, є економічна самостійність і  свобода вибору дій суб'єктів  господарювання (підприємців, підприємств) як власників; захист договірно-контрактних  відносин між ними з погляду правових гарантій відшкодування втрат, збитків, упущених вигод; підтримка конкурентного середовища і припинення проявів монополістичної поведінки.

В ринковій економіці ціни діють як єдиний цілісний ціновий механізм, що складається  з двох взаємозв'язаних підсистем:

- самі  ціни, їх види, структура, величина, динаміка зміни;

- ціноутворення  як спосіб встановлення нових  і зміни діючих цін, яка і  зумовлює їх рівень.

Механізм  ціноутворення виявляється через  динаміку цін, яка формується під  впливом двох основних чинників:

- стратегічного,  який полягає в тому, що ціни  утворюються на основі вартості  товарів.

- тактичного, суть якого полягає в тому, що кінцева величина ціни визначається  кон'юнктурою ринку.

Процес  формування ціни достатньо складний, і розуміння взаємозв'язку цих  чинників і їх єства дає відповідь  на питання, що ж таке ціна, яке визначення їй можна дати. Для цього необхідно  розглянути ціну як економічну категорію.

1.2. Факторі, що впливають на рівень цін

Фактори, що впливають на рівень цін поділяються на два типи: зовнішні и внутрішні. До зовнішніх належать такі як ціна на сировину, рівень цін конкурентів. До внутрішніх – розмір прибутку, витрати на виробництво. Ціна підприємства-виробника складається з собівартості і прибутку, тому величина прибутку в ціні залежить від рівня ціни і витрат. В практиці ціноутворення сума прибутку, що включається в ціну, визначається не по абсолютній величині, а по відносному показнику - рентабельності продукції, встановленому у відсотках до повної собівартості.

Чим вище рентабельність, тим більше величина прибутку і вище рівень

ціни.

В даний  час підприємства-виробники самостійно визначають розмір рентабельності продукції, окрім деяких видів діяльності (різні  види перевезень, надання ритуальних послуг), по яких державними органами встановлені граничні рівні рентабельності.

Оскільки  в умовах ринку при встановленні рівня цін підприємства вимушені орієнтуватися на рівень ринкових цін (якщо воно не є монополістом), то його можливості у визначенні розміру  рентабельності продукції обмежені.

Кожне підприємство зацікавлено в збільшенні маси одержуваного прибутку, а досягти цього воно може різними шляхами.

По-перше, збільшувати прибуток з одиниці  кожного виробу, для чого треба  або підвищувати ціну, або знижувати  собівартість продукції, що випускається. Рішення обох задач в сучасній ситуації для вітчизняних підприємств  достатньо проблематичне. Рівень ціни в умовах ринку визначається співвідношенням  попиту і пропозиції і мало залежить від бажань виробників. Крім того, піднявши ціну, підприємство може опинитися  в невигідному конкурентному  положенні і не реалізувати свою продукцію, тобто не одержати ніякого  прибутку. Зниження собівартості продукції, безумовно, самий обґрунтований  шлях, але в даний час вирішувати цю задачу достатньо складно - постійне зростання тарифів на енергоресурси, застарілі технології виробництва, зношене устаткування, відсутність  засобів на модернізацію і технічне переозброєння виробництва не сприяють зниженню собівартості продукції.

Другий  шлях - збільшення кількості проведеної і реалізованої продукції. При постановці такої задачі підприємство може закладати  в ціну виробів невисоку рентабельність і рівень ціни буде нижче, ніж у  конкурентів, а виробник отримає додаткову перевагу на ринку, що приведе до зростання збуту. Крім того, при збільшенні масштабів діяльності знизиться середня собівартість за рахунок розподілу постійних витрат на більшу кількість виробів.

Таким чином, велика маса прибутку   утворюватиметься   за  рахунок прискорення оборотності засобів, багатократного отримання прибутку з однієї гривні вкладених засобів.

Найскладнішим моментом в процесі ціноутворення  є визначення і обґрунтовування  рентабельності продукції, що закладається в ціну виробу. Рентабельність продукції  повинна забезпечити підприємству, з одного боку, бажаний розмір прибутку, а з другого боку, дозволити йому виступати на ринку повноправним учасником, тобто реалізовувати проведену продукцію.