Антикризове управління: головна мета та завдання

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

 

№105113

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З навчальної дисципліни: «Управління конкурентоспроможністю »

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кременчук 2014

Тема 3: Антикризове управління: головна мета та завдання

Вступ

1. Поняття антикризового управління.

2. Основні причини виникнення кризової ситуації на підприємстві.

3. Місце антикризового управління в економічній стратегії підприємства.

Висновок

Практична частина

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

"Антикризове управління — така система управління підприємством, яка має комплексний, системний характер і спрямована на запобігання або усунення несприятливих для бізнесу явищ за допомогою використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розробки і реалізації на підприємстві спеціальної програми, яка має стратегічний характер, що дозволяє усунути тимчасові труднощі, зберегти і примножити ринкові позиції за будь-яких обставин, при опорі в основному на власні ресурси ".

До числа основних принципів належать:

Рання діагностика кризових явищ у фінансовій діяльності підприємства. Враховуючи, що виникнення кризи на підприємстві несе загрозу самому існуванню підприємства і пов'язане з відчутними втратами капіталу його власників, можливість виникнення кризи повинна діагностуватися на самих ранніх стадіях з метою своєчасного використання можливостей її нейтралізації. 
Терміновість реагування на кризові явища. Кожне з'явилося кризове явище не тільки має тенденцію до розширення з кожним новим господарським циклом, а й породжує нові супутні йому явища. Тому чим раніше будуть застосовані антикризові механізми, тим більшими можливостями до відновлення буде розташовувати підприємство.

Адекватність реагування підприємства на ступінь реальної загрози його фінансовому рівноваги. Використовувана система механізмів з нейтралізації загрози банкрутства в переважній своїй частині пов'язана з фінансовими витратами або втратами. При цьому рівень цих витрат і втрат повинен бути адекватний рівню загрози банкрутства підприємства. В іншому випадку або не буде досягнутий очікуваний ефект (якщо дія механізмів недостатньо), або підприємство буде нести невиправдано високі витрати (якщо дія механізму надлишково).

 

 

1. Поняття антикризового управління

Антикризове управління - це управління, що націлене на запобігання можливих серйозних ускладнень у ринковій діяльності підприємства, забезпечення його стабільного, успішного господарювання

Суть антикризового управління полягає в об’єктивному та неупередженому виявленню змісту та глибинних причин кризи, закономірностей її протікання, можливих сценаріїв, рушійних сил та наслiдкiв виходу з неї, адаптації підприємств до змін в оточенні.

Ключові моменти сучасної системи поглядів на антикризовий менеджмент

1. На перше місце висувається  проблема гнучкості, адаптованості  постійних змін зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище характеризується  як сукупність перемінних, котрі  перебувають за межами і не  є сферою безпосереднього впливу  з боку менеджменту

2. Застосування до керування  ситуаційного підходу, відповідно  до якого вся організація усередині  підприємства є ні що інше, як відповідь на різні впливи  ззовні. Центральний момент тут -ситуація, тобто конкретний набір обставин, що впливають на роботу підприємства  в даний період часу.

3. Підприємство - це насамперед  соціальна система, ефективність  якої залежить від головного  її ресурсу - людини. Завдання менеджерів - організувати ефективну спільну  роботу, в процесі якої кожна  людина здатна максимально розкрити  свій потенціал

Відмінності антикризового управління від звичайних прийомів, форм і технології менеджменту:

1. Головна його мета - забезпечити  міцне положення на ринку і  стабільно стійкі фінанси підприємства  за будь-яких економічних, політичних, соціальних метаморфоз у країні.

2. Головне в антикризовому  управлінні - дійова реакція на  істотні зміни зовнішнього середовища  на підставі заздалегідь розроблених  альтернативних варіантів залежно  від ситуації.

3. В основі антикризового  управління лежить процес постійних  і послідовних інновацій в  усіх ланках і дій підприємства

4. Антикризове управління  націлене на те, щоб навіть  у складній для підприємства  ситуації можна було ввести  в дію такі управлінські і  фінансові механізми, завдяки яким  підприємство змогло б вибратися  з труднощів з найменшими втратами.

Особливості стратегічного менеджменту:

1. Він орієнтує підприємство  не на сьогодення, а на перспективу. Його ціль - забезпечити не поточний  успіх підприємства, a його прискорений  постійний розвиток в умовах  конкуренції

2. Рішення будь-яких управлінських  завдань підприємства завжди  порівнюється з вимогами стратегії  його розвитку.

3. Найбільш діючі стимули, в т. ч. і матеріальні, дістаються  працівникам, які вносять найбільший  вклад у практичну реалізацію  стратегічних цілей підприємства.

4. Основним документом, що  визначає всі напрями розвитку  план.

Без плану неможливо погодити дії в межах підприємства, підтримувати пріоритети найважливіших напрямів діяльності. При розробці планів враховуються два основні фактори: завдання, що стоять перед підприємством, і його стратегію.

Процес планування включає три етапи:

1. Аналіз ринку з урахуванням  очікуваних прибутків, можливості  виникнення нових проблем, зумовлених  зміною запитів покупців, упровадження  досягнень науки й техніки, зміною  ринку і стратегії конкурентів  і т.д.

2. Прогноз майбутніх умов  діяльності підприємства, слабких  і сильних сторін його діяльності, у зв'язку з чим відбувається  коригування завдань, з яких залишаються  тільки реальні і першорядні  за важливістю.

3. Визначення матеріальних  та організаційних засобів розвитку  підприємства на підставі аналізу  слабких і сильних сторін його  діяльності, в якому враховуються  такі показники: місце підприємства  на ринку, приналежність його  до ринкового сектора і галу-зі, асортиментна структура підприємства.

Три напрями розробки економічної стратегії для виходу підприємства з кризової ситуації

1. Налагодження стійких  зв'язків з ринком щодо ресурсного  забезпечення реалізації продукції.

2. Створення матеріальної  основи для підвищення конкурентоспроможності  підприємства (удосконалення технологій, організації керування).

3. Розвиток соціальної  сфери на основі збільшення  доходів і прибутку.

Створення адаптаційних механізмів передбачає:

1. Визначення мети та  завдань розвитку підприємства  і відповідно до цього, мети  і завдань розвитку його систем  і підрозділів

2. Розробку механізмів  мотивації розвитку підприємства  в умовах ринку

3. Створення моделей техніко-організаційного  та організаційно-економічного розвитку  підприємства.

Керування змінами

Зміни стали невід ємною частиною сучасного управління. Здатність реагувати на зміни, щоб використовувати їх для користі справи, є вищим умінням, яке потрібне в антикризовому менеджменті. Реакція на зміни та їх використання - це головне в керуванні ними.

Успішні шляхи проведення змін співпадають в трьох аспектах:

1. "Розмороження" організації, тобто залучення уваги людей  до необхідності змін і усвідомлення  реформаторських ідей

2. Факт того, що змінам  дозволяють пройти - тобто подолання  опору людей заручення їхньою  підтримкою

3. Вступ у зміни, тобто  входження в процес і підготовка  до наступних змін

Перша проблема при проведенні активних змін - як залучити увагу людей і переконати їх у необхідності змін.

Друга проблема - необхідність визначити реформаторську ідею. Щоб в обмежений час врятувати підприємство, підходить лише декілька реформаторських ідей:

• зниження витрат
• перегрупування навколо сильних задовільних моментів
• використання тактики вдалих конкурентів

Процес змін повинен починатися з усунення консерваторів у вищому менеджменті і може або перемогти за наявності сильного керівництва або закінчитися провалом.

Фактори успіху подолання кризових ситуацій:

• Використання кваліфікованого кризис-менеджера і забезпечення глибокого причинного аналізу ситуації

• послідовне впровадження заходів щодо вдосконалення куль-тури управління фірмою на оперативному та стратегічному рівнях

• поліпшення мотивації персоналу і залучення його до управління кризою на всіх можливих етапах для забезпечення співробітництва і зацікавленості

Для конкретного визначення завдань кризис-менеджерів потрібно враховувати

• Зміст і динаміку параметрів кризової ситуації на окремих її фазах та етапах

• Зміст завдань діагностики, розробки концепції запобігання кризі і безпосередньої реалізації антикризової програми

• Специфіку сприйняття кризової ситуації і пов'язані з нею інформаційно-емоційні перевантаження

Успіх антикризового управління визначається рівнем антикризової готовності підприємства ефективно протистояти кризі та рівнем своєчасних профілактичних заходів.

Успіх і впровадження системи антикризового управління залежить від фактору часу:

1) моменту, коли підприємство  приступило до цієї роботи;

2) тривалістю розробки.

 

 

 

 

 

 

2.  Основні причини  виникнення кризової ситуації  на підприємстві

Виникнення кризових ситуацій для підприємства чи організації зумовлено найрізноманітнішими причинами, які у відповідність до теорією антикризового управління можна розділити на економічні, технічні, соціальні, політичні, природні та інших. У цьому окремо розглядаються внутрішні і його зовнішні стосовно підприємству чи організації причини, не бажаючи кризи поділяються на прогнозовані і непередбачувані.

Технічна катастрофа чи хронічна неплатоспроможність, яка веде до банкрутства, підступи конкурентів чи конфлікт у власному трудовий колектив, споживчий бойкот чи некомпетентність керівництва компанії – ось далеко неповний перелік причин виникнення щодо прогнозованих криз для підприємства чи організації. Головними причинами виникнення непередбачуваних криз є, зазвичай, стихійні лиха і інші форс-мажорні обставини.

Наслідки кризи також можуть бути досить різноманітними:

• необхідність сплати штрафних санкцій;
• зміна компанії власника;
• масові звільнення працюючих;
• відгук продукції з ринку;
• зупинка виробництва;
• ліквідація (закриття) підприємства
• поглинання підприємства фірмою – конкурентом та інших.

Головна причина більшості криз – порушення безпечних умов функціювання підприємств і закупівельних організацій. Нині явно простежується тенденція до ускладнення криміногенної обстановки навколо різних компаній. Правоохоронні органи щорічно виявляють десятки тисяч злочинів. Досконалих у сфері економіки та які впливають безпеку функціювання підприємств і закупівельних організацій.

Причини такої ситуації досить різноманітні:

• використання суб'єктами ринкових відносин різної форми недобросовісної конкуренції з;
• відсутність деякі важливі законів і невиконання чинних законодавчих актів з питань розвитку і підприємництва;
• соціально – економічна нестабільність у суспільстві;
• низький рівень життя основної маси населення, збільшення безробіття як наслідок, зниження цивільну відповідальність членів товариства за протизаконні дії;
• високий рівень злочинності у країні й зміцнення міжрегіональних зв'язків організованих злочинних груп з одночасним підвищенням їх мобільності, технічної оснащеності та можливостей.

Успішна робота будь-якого підприємства міста і необхідність запобігання кризових ситуацій передбачає створення надійної й ефективної системи захисту всіх згаданих чинників і умов своєї діяльності. Найважливішими об'єктами захисту є:

• особиста безпеку персоналу, працюючого цьому підприємстві;
• власність підприємства у її різні види (нерухомість, устаткування, матеріальні, фінансові та інформаційні ресурси, об'єкти інтелектуальної власності та інших.);
• права підприємства як самостійним суб'єктом ринкових відносин, зокрема. права його структурних підрозділів, і окремих співробітників.