Економічна криза та шляхи її подолання в Україні в 21 сторіччі

4. Відсутність динамічної  податкової політики держави, яка  би своєчасно реагувала на зміни в економіці. Цей чинник у порівнянні з перерахованими легше поправити, оскільки в державі ще не прийнятий Податковий кодекс. У такій ситуації, тобто в періоди криз, необхідно мінімізувати податковий тиск в державі до настання фази піднесення. Усе це також слід передбачити і записати в Податковий кодекс. І тоді в державі буде офіційно функціонувати правове забезпечення адекватної поведінки податкової служби відповідно до

мінливих умов економіки.

5. Відсутність патріотизму у частини депутатів ВРУ, які не захищають інтереси свого народу.

6. Високоризикована кредитна політика. В Україні кредити видавалися без реального забезпечення або з низьколіквідним забезпеченням. В покращенні кредитної політики позитивну роль може зіграти якісна робота бюро кредитних історій, а також удосконалення Закону України “Про Заставу” та інше.

7. Слабкість фінансового стану клієнтів (позичальників). Для вивчення фінансового стану юридичних осіб позитивну роль відіграє бюро кредитних історій, про що вже згадувалося при аналізі попереднього чинника. Щодо фізичних осіб необхідно застосувати якісну оцінку кредитоспроможності позичальників, в якій потрібно розширити коло питань, що допоможе точніше визначити їх фінансовий стан.

8. Недостатній нагляд за банківською системою. НБУ повинен вести строгішу політику щодо комерційних банків і оперативніше реагувати на зміни на валютному ринку, якщо такі зміни вже відбулися. Аналіз ситуації, що склалася на межі 2008-2009 років свідчить про те, що НБУ були допущені серйозні помилки в такому нагляді. Відповідну роль повинна відіграти Державна Комісія з регулювання ринку фінансових послуг, діяльність якої під час фінансової кризи в 2008–2009 роках була невиразною.

9. Наявність асиметрії інформації між кредитором і позичальником. Тобто позичальники найчастіше мають більше інформації про інвестиційний проект, ніж кредитори, які в умовах неповної інформації змушені страхуватися від невизначеності, позичаючи гроші під середню процентну ставку між ризиковими і безризиковими інвестиціями. Внаслідок цього позичальники, яким потрібні гроші для фінансування високодохідних проектів із низьким ступенем ризику, змушені сплачувати більший процент, ніж за інформаційної прозорості. Водночас позичальники, що фінансують високоризикові проекти, мають можливість одержати гроші під нижчий процент.

Усе це спричиняє витіснення “хороших” інвестиційних проектів “поганими”, а отже, зниження якості портфелів фінансових посередників”.

10. Недостатній професіоналізм фінансових менеджерів і особливо в банківському секторі економіки. Досвід уже двох фінансових криз в Україні показав, що фінансові менеджери не завжди діяли адекватно до умов кризи. Багатьох негативних результатів кризи можна було оминути, якби фінансові менеджери своєчасно реагували на мінливі події. Отже, школу фінансових менеджерів і особливо в кризових умовах, необхідно удосконалювати.

Загальний аналіз фінансової кризи в Україні показав, що значний вплив на її результати мали зовнішні чинники, з якими Україні важче справитися, а часом і зовсім неможливо. Розглянемо ці чинники.

1. Неефективна структура  іноземних інвестицій в економіку  України. Інвестиції в Україну в основному направлені на посередницькі види діяльності: фінансову, банківську, торгівлю, операції з нерухомістю. Все це закріплює сировинну орієнтацію економіки.

У державі мають бути створені умови, має бути правове забезпечення вкладення іноземних інвестицій в основний капітал, а саме в промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок.

2. Зростання інвестицій  з України в економіку інших  країн. Вивіз капіталу негативно  впливає на розвиток інвестиційних  процесів в Україні, бо капітал вивозиться в іноземній валюті, яка має позабалансовий обіг. Це і було однією з причин, що спровокували кризу на валютному ринку України.

Якщо експорт капіталу сприяє експорту товарів і підтримці зайнятості, вирішенню інших національних проблем, то “втеча” капіталу свідчить про критичний рівень проблем у національній економіці, низьку ефективність внутрішнього інвестування; веде до збідніння національної економіки, зниження можливого рівня інвестицій, загалом, до погіршення перспектив розвитку.

3. Приєднання України  до СОТ. Поряд з позитивними елементами, цей процес може породжувати і провокує ризики, що пов’язані з лібералізацією торгівлі в умовах недостатнього рівня міжнародної конкурентоспроможності та структурної недосконалості української економіки.

4. Тимчасова орієнтація  в системі економічної глобалізації  переважно на галузі, що виробляють  низькотехнологічні товари.

Зрозуміло, що в цьому плані необхідно здійснити кардинальні зміни. В інтересах національної економіки ця ситуація має кардинально змінитися, тим більше, що в Україні є всі необхідні потенційні можливості для цього.

5. Глобалізаційні процеси  в світовій економіці, окрім позитивних результатів, мають і негативні наслідки. Висока взаємозалежність фінансових ринків різних країн сприяє тому, що негативні зовнішні шоки можуть переливатися у здорові країни. Л. Кодрес і М. Пріцкер розробили теоретичну модель, згідно з якою інфікування залежить, у тому числі, від рівня асиметрії інформації.

6. Наявність спільного  кредитора з тією країною, де фінансова криза вже виникла. Про це яскраво свідчать факти з першої фінансової кризи літа-осені 1998 року, коли слабка інтегрованість економіки України не дала можливості розвиватися кризі у більші масштаби.

Параметри цієї кризи залежали, в основному, від інтегрованості національної економіки в економіку Росії

7. Фінансова глобалізація, що супроводжується формуванням транскордонного капіталу й підвищенням його мобільності, утворенням транснаціональних компаній. Ці компанії, цей транснаціональний капітал старається перекривати збитки, які в нього виникають за рахунок периферійних ринків, до яких належить і український ринок.

8. Негативні наслідки глобалізації проявляються ще й тому, що вона сприяє створенню сприятливих умов для легалізації незаконних доходів. За даними FATF загальна сума штатних доходів, що легалізуються перевищує 3 трлн американських доларів на рік; розхитується стабільність національної валюти й банківської системи; розширюються можливості для ухилення від сплати податків.

    Глобалізація спричиняє виникнення глобальних комп’ютерних мереж, а це створює умови для миттєвого переливу капіталу. Цьому сприяє постійна і надмірна відкритість фінансових ринків і прискорена лібералізація зовнішньої економічної діяльності.

    Розширюються функції банків. Якщо раніше банк виступав тільки як фінансовий посередник, то в умовах глобалізації банк, окрім того, виконує функції операторів на фондових і валютних ринках[11, c. 23].

    Найбільший вплив на глобалізацію світової економіки через міжнародну торгівлю мають вісім країн світу: США, Японія, ФРН, Китай, Великобританія, Франція, Італія, Нідерланди. Це половина обороту міжнародної торгівлі і дві третини світового ВВП.

9. Зменшення схильності інвесторів до прийняття ризиків. В державі має постійно проводитись політика активного залучення іноземних інвесторів до вкладання коштів в економіку України. Необхідно всілякими методами, підключаючи рекламу, яскраво висвітлювати вигоди, які отримає іноземний інвестор в нашій державі. Про це також повинні постійно дбати всі зовнішньоекономічні і дипломатичні представники нашої держави.

10. Кредитна криза у розвинутих країнах, зокрема у США. Недоліки в американській системі кредитування, іпотечна криза і спад у американській економіці. ФРС для запобігання кризи з 2003 року знизила процентну ставку до 1 % (а з грудня 2013 року ФРС зберігає вартість грошей у діапазоні 0–0,25 % річних). В державі активно видавались кредити під будівництво житла.

Знизилася якість кредитування. Кредити видавалися без підтверджуючих документів про доходи.

Не використовувалась інформація бюро кредитних історій. Бували випадки, коли кредити видавалися без оформлення застави. В таких умовах кредит могли отримати неплатоспроможні клієнти в сумах, що в багато раз перевищували їх потенційні можливості. Було запроваджено пільгові строки погашення тіла кредиту і сплату процентів.

3.2. Фінансова криза  в Україні

Проблема нестабільності валютно-фінансової системи України має досить специфічні характеристики. З одного боку, кризові явища пов'язані з моделлю економічного розвитку держави та можливостями здійснення відчутних економічних реформ, з іншого – нестабільність у валютній сфері характеризується проблемами внутрішньої та зовнішньої боргової залежності країни. Основні тенденції розвитку останнього десятиліття, навіть із невдачами у перебігу економічних реформ, у цілому підтвердили обраний теоретичний підхід до ринкових перетворень: східноєвропейські та прибалтійські країни, де було реалізовано найважливіші пункти стандартної програми міжнародних фінансових організацій, змогли порівняно швидко подолати трансформаційну кризу. Водночас менш сумлінні й послідовні у здійсненні запропонованої програми країни СНД, зокрема Росія та Україна, ще й досі продовжують боротися за оздоровлення економіки[11].

Сучасний розвиток валютно-фінансової системи нашої країни характеризується дією так званих позаекономічних чинників, які відчутно впливають на її розвиток. Це, на нашу думку, чинники «стадної поведінки», психологічного ризику, епідемічного поширення кризових явищ та суто політичних зрушень, що впливають на поточний або майбутній стан економіки[2, c.594]. Проте вітчизняні вчені не виокремлювали зазначені фактори як такі, що здатні спровокувати складний механізм розгортання тенденцій нестабільності.

На думку вчених, фінансова криза містить такі елементи, як різке падіння цін на активи, масове банкрутство як у фінансовому, так і нефінансовому секторі та порушення діяльності валютного ринку.

Криза, яка нині зароджується у валютно-фінансовому, банківському, виробничому та інших секторах економіки України не є кризою в її канонічному розумінні, адже за своєю специфікою вона не є циклічною. Це відбулося через низку об'єктивних політичних і економічних чинників, зокрема, зниження інвестиційної активності яке спричинило:

обмеженість інвестиційних ресурсів товаровиробників через збільшення коштів для фінансування затрат на оплату праці (у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати);

зростання соціальної складової у державних видатках, що значно зменшило порівняно з минулим роком обсяг державних інвестицій та, відповідно, позначилось на інвестиційній діяльності окремих галузей економіки;

пасивність великого бізнесу у прийнятті інвестиційних рішень до закінчення процесу реприватизації, а також через скасування податкових пільг для суб'єктів господарювання спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку.

Криза як специфічна фаза циклу, що характеризується порушеннями рівноваги, зміною звичного устрою або функціонування, є прогнозованою, адже циклічність як така відтворює закономірність розвитку будь якого процесу[6, c. 20]. Відповідно, криза, викликана об'єктивними циклічними процесами в економіці, не передбачає раптових коливань подібної амплітуди, а, навпаки, характеризується тривалістю фаз зародження та розгортання, які формуються на попередніх етапах. Таким чином, проблеми розгортання кризових явищ в Україні мають досить специфічні характеристики. З одного боку, кризові явища пов'язані з моделлю економічного розвитку держави та можливостями здійснення відчутних економічних реформ. З іншого – кризові явища відрізняються певною специфічністю залежно від сфери їх прояву.

  Основною причиною фінансової кризи на українському підґрунті є наслідки прийняття і реалізації бюджету, який має соціальну спрямованість попри задекларовані орієнтири на інноваційно-інвестиційний розвиток України. Таким чином, на сучасному етапі, ризики національної фінансової системи перебувають насамперед у площині бюджетно-боргової сфери[10, c. 29].

    На сьогодні сформувалися напрями, за якими світова криза здійснює вплив на економіку України.

1. Циклічне уповільнення  світової економіки, що в цілому може скоротити попит на експортну продукцію, а отже, експортну виручку і далі за ланцюжком призвести до зменшення надходжень до державного бюджету, девальвації гривні і зниження заробітної плати тощо.

2. Висока волатильність  цін на світових товарних ринках, коли спостерігаються різкі стрибки цін на біржові товари, зокрема, залежно від ситуації на фінансових і валютних ринках. У разі їх значного падіння ефект буде такий саме, але ще може додатися проблема скорочення торговельного балансу, що, у свою чергу, здатне негативно позначитися на поточному рахунку, тобто ослабити міжнародну позицію України.

3. Обвал котирувань на  світових фондових ринках, який призвів до різкого падіння вартості акцій українських компаній.

    Щоб визначити вплив фінансової кризи на українську економіку треба проаналізувати макроекономічні показники. Розглянути  вплив кризових явищ на сектори економіки України, а також виділити фактори вразливості економіки. У таблиці 1.3. представлені макроекономічні показники за 2000-2013 рр.