Економічна криза та шляхи її подолання в Україні в 21 сторіччі

 

 

 

Таблиця 1.3. – Макроекономічні показники за 2000-2013 рр.

	2000-2007, середнє	2008	2009	2013 (прогноз)
ВВП, % зміни	7,5	2,3	-15,9	3,0
Дефіцит бюджету, % ВВП	-0,8	-1,5	-7,0	-4,0
Рівень інфляції, %, на кінець року	11,3	22,3	12,3	10,0-13,0
Обмінний курс, грн./дол., на кінець року	5,2	7,7	8,0-9,0	8,0
Рахунок поточних операцій, % ВВП	5,7 (2000-2005) -2,6 (2006-2007)	-7,1	-1,0	0,5
Валові міжнародні резерви, млрд. дол.	1,5 (2000)  32,5 (2007)	31,5	25,0	28,0
Зовнішній борг уряду, % ВВП	21,3 (2003)  8,7 (2007)	9,2	25,8	24,0

 

Світова криза ліквідності мала сильний негативний вплив на Україну.

1. Індекс фондового ринку ПФТС у 2008 році впав на 74%.

2. В останньому кварталі 2008 року девальвація гривні відносно  долара склала 58%.

3. ВВП у 2009 року впав  на 15,9%.

4. У січні-липні 2009 року обсяги експорту українських товарів скоротилися на 49% у річному численні.

5. У січні-липні 2009 року обсяг промислового виробництва зменшився на 30% у річному численні.

6. На кінець першого  півріччя 2009 року рівень безробіття склав 9% порівняно з 6% у 2008 році.

7. У першому півріччі 2009 року реальні доходи громадян знизилися на 10%.

Україна зіткнулась з серйозними викликами щодо запобігання різкому знеціненню національної валюти й утримання цінової стабільності, уникнення колапсу кредитної системи і підтримання дієздатної платіжно-розрахункової системи, припинення руйнівних процесів ерозії внутрішніх депозитів і втечі резидентів від національної валюти, зменшення масштабів виведення іноземних капіталів і гарантування зовнішньої платоспроможності країн.

Криза – це реальна можливість й необхідність кардинальних реформ, здатних забезпечити прискорений кількісний та якісний розвиток економіки у майбутньому. І думати про це майбутнє необхідно вже сьогодні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 4. Антикризові заходи

 

4.1 Досвід країн  світу

 

Світова фінансова криза, яка в процесі свого розгортання породжує економічну кризу в багатьох країнах світу, змусила  уряди і центральні банки вживати швидких і масштабних рішень щодо підтримання стійкості фінансової системи країни, забезпечення ліквідності банківської системи, підтримання виробництва і економічного зростання, а також мінімізації соціальних втрат працівників і населення[1, c. 36].  Серед значного різноманіття антикризових заходів, які вживаються різними країнами світу, чільне місце посідають заходи, спрямовані на безпосередню підтримку компаній як фінансового, так і реального секторів економіки, що потерпають від кризи. Системним наслідком таких заходів, на думку авторів, має стати відновлення або прискорення економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності компаній, збереження, або збільшення зайнятості. Узагальнення міжнародного досвіду дозволяє виокремити низку антикризових інструментів у наступних сферах.

1. Розширення пропозиції  кредитних ресурсів:

• збільшення кредитування економіки банками розвитку;

• збільшення статутного капіталу державних банків;

• придбання комерційних цінних паперів, випущених компаніями з метою послаблення жорсткості умов фінансування.

2. Підтримка малого й  середнього бізнесу:

• субсидування процентної ставки за комерційними кредитами для малих і середніх підприємств (МСП) та домогосподарств;

• тимчасове зниження ставки корпоративного податку для МСП;

• звільнення підприємств від сплати певної частки відрахувань до бюджету при прийнятті на роботу нових працівників та поступове збільшення таких відрахувань в наступні періоди;

• створення спеціальних фондів, які надаватимуть кредити МСП, що мають потенціал для зростання і створення додаткових робочих місць;

• надання спеціалізованими кредитними установами позик

підприємствам на покриття короткострокових фінансових потреб МСП, які потерпають від нестачі оборотного капіталу;

• розширення кредитних ліній, що надаються державними фінансовими установами;

• збільшення мінімального ліміту кредитів, що надаються для малих підприємств та фізичних осіб;

• спрощення процедури отримання кредитів для МСП, відкриття власної справи, надання на ці цілі податкових пільг, фінансування консалтингових послуг;

• розміщення коштів державних суверенних фондів у банках другого рівня на програми фінансування малого й середнього бізнесу.

3. Стимули для інвестицій  та інновацій:

• надання тимчасових інвестиційних податкових пільг на придбання нових матеріальних активів та капітальні інвестиції;

• відшкодування частини витрат на сплату відсотків за кредитами, спрямованими на технологічне переоснащення;

• прийняття на себе відповідальності державним банком розвитку в розмірі до 80 % кредиту і покриття ним банківських ризиків за контрактами, що були укладені в 2012-2013 роках;

• зниження процентної ставки за кредитами з метою фінансування інвестицій та оборотного капіталу;

• зменшення норми амортизаційних відрахувань на рухоме майно, що буде утримуватися на балансі підприємства протягом двох років;

• утворення стратегічного фонду інвестицій для захисту промисловості від іноземних поглинань (фонд може викупати частки великих і стратегічно важливих компаній, уразливих до поглинань через падіння цін акцій);

• субсидування та розширення кредитування житлового будівництва;

• направлення капіталу до малих підприємств, сільських областей, на технічні нововведення та індустріальну раціоналізацію шляхом скасування обмежень у розмірах кредитів для комерційних банків;

• податкові пільги для стимулювання довгострокових інвестицій в акції;

• пряме державне фінансування перспективних проектів;

• залучення прямих інвестицій шляхом створення спільних фондів із зарубіжними партнерами;

• збільшення асигнувань на реконструкцію будівель з метою поліпшення їхньої енергетичної ефективності;

• надання допомоги та кредитів, спрямованих на вдосконалення транспортних засобів та розробку альтернативних видів палива;

• інвестиції на наукові дослідження та розробки;

• інвестиції в поновлювані джерела енергії;

• списання податкових платежів для високотехнологічних досліджень, зокрема, досліджень, основна увага яких приділяється промисловості, що не забруднює повітря;

• прискорення відшкодування податкових кредитів для науково-орієнтованих інвестицій в МСП;

• купівля акцій технологічних компаній, з метою погашення ними боргів; при цьому вони зобов’язані викупати назад свої частки, після того, як їхні труднощі минуть;

• надання кредитів, атестація продукції, закупівля й маркетингові дослідження для просування нових продуктів для заохочення розвитку енергозбереження, нових технологій і видів продукції;

• збільшення фінансування університетів, місцевих науково-дослідних інфраструктур та розвитку кар’єри дослідників.

4. Підтримка галузей:

• надання знижки для покупців нових автомобілів у разі позбавлення від старих транспортних засобів, а також звільнення від сплати податку з власників транспортних засобів для нових автомобілів строком до двох років;

• надання коштів на ремонт державного житла для бідних верств населення;

• підвищення субсидій для фермерських господарств, збільшення обсягів державних закупівель продовольства у фермерів;

• субсидування кредитів для агропромислового комплексу в розмірі від 80 % до 100 % ставки рефінансування Центрального банку;

• розширення обсягу і спектру державних інтервенцій на сільгосппродукцію за фіксованими закупівельними цінами;

• підвищення мінімальної закупівельної ціни зернових для підвищення доходів населення сільських територій та повернення додому робітників-мігрантів з міст.

5. Підтримка експортерів:

• надання субсидій організаціям-експортерам промислової продукції для відшкодування частини витрат на сплату відсотків за кредитами, отриманими для виробництва продукції на експорт;

• зниження експортних мит на нафту та нафтопродукти;

• створення спеціальної кредитної лінії серед банків, які мають виступити в якості гарантів експортних контрактів;

• відшкодування податку з продажу та акцизного збору для експортерів;

• збільшення експортних податкових пільг для заохочення експорту високоякісної кінцевої продукції за рахунок:

• поповнення центрального фонду розвитку зовнішньої торгівлі;

• збільшення ставки відшкодування податку на частину трудомістких виробів продукції машинобудування, електронної продукції й інших товарів, на сфері виробництва яких особливо сильно позначається фінансова криза;

• збільшення податкових пільг для деяких видів продукції, техніки, високотехнологічних, механічних та електротехнічних виробів з високою доданою вартістю;

• надання кредитів з кращими умовами для експортерів через підтримку відповідних посередників, таких, як експортний банк, компанія страхування експорту, банк розвитку;

• збільшення експортних гарантій інститутом експортного кредитування.

6. Податкові інструменти:

• зниження ставки ПДВ;

• зниження ставки податку на прибуток;

• збільшення розміру амортизаційних премій;

• збільшення періоду розстрочки по сплаті податків і платежів до бюджету для малих компаній (зокрема, ПДВ, податок на корпорації, прибутковий податок та державне страхування) за узгодженим з податковою службою розкладом;

• відстрочка підвищення ставки корпоративного податку для малих підприємств;

• прискорення відшкодування ПДВ, яке має відбуватися щомісяця, (там, де це здійснювалося щорічно);

• надання податкових преференцій та використання прискореної амортизації при здійсненні інвестицій;

• скорочення податку з бізнесу і прибуткового податку, що стягується з операцій з нерухомістю;

• збільшення мінімального обсягу обороту, що не обкладається ПДВ;

• перенесення термінів збитків для всіх підприємств з 3 до 10 років;

• зниження стандартної ставки ПДВ за витратами, що понесені на будівництво нового приватного житла;

• скорочення санкцій за прострочення сплати податків, внесків на соціальне страхування і несвоєчасну виплату відсотків;

• зменшення податку на дивіденди;

• зменшення відрахувань підприємств до фонду соціального страхування.

    В якості важливого стимулятора економічної активності у міжнародній практиці розглядається розвиток інфраструктурних проектів. Зокрема, нові інфраструктурні проекти передбачають модернізацію транспортної інфраструктури, енергетики, в тому числі альтернативних джерел енергії, а також сільського господарства[17].

    Так, в США згідно Проекту відновлення і реінвестування для розвитку інфраструктури передбачено фінансування протягом двох років будівництва і реконструкції доріг і мостів, інвестицій в залізничний транзит, медичних інформаційних технологій, проектів, спрямованих на «озеленення» Америки, енергоефективності громадських будівель на федеральному, державному і місцевому рівнях, будівництва, ремонту і модернізації шкіл і лікарень, екологічних проектів. Загальна вартість проекту складає 180 млрд дол. США[8].

    Європейський інвестиційний банк надаватиме додаткові кредити для розвитку енергетики, інфраструктури та подолання наслідків зміни клімату. На реалізацію зазначених заходів виділено 14 млрд євро.

    В Німеччині було прийнято два пакети антикризових заходів. Ними передбачено додаткове фінансування програм підвищення енергоефективності, інноваційної та інвестиційної програм в транспортній галузі, громадських інфраструктурних проектів. Загалом на подолання наслідків кризи передбачено 27,2 млрд євро[6].