Малий бізнес у структурі сучасної ринкової економіки

Грунтовне дослідження діяльності 2158 малих, середніх і великих підприємств, розташованих у 23 обласних центрах України, в містах Києві та Севастополі, було проведено в 2000 році Міжнародною фінансовою корпорацією в рамках Проекту сприяння підприємництву в Україні. Узагальнені результати діяльності українських підприємств, що обстежувалися МФК (табл. 6) свідчать про таке:

1. темпи зростання обсягів продажів малих підприємств були відчутно вищими, ніж у більших за розміром компаній, адже малі фірми (до 50 працюючих) продемонстрували 38%-ний приріст обсягів продажів, тоді як середня фірма (51—250 працюючих) і великі компанії (понад 250 працюючих) — 27%. При цьому темпи зростання продажів на підприємствах, заснованих приватними власниками, встановили 48%, перевищивши показник для державних та приватизованих підприємств, які мали відповідно 18% та 30%;
2. більше 70% малих підприємств були прибутковими порівняно із середніми та великими підприємствами (56% та 53% відповідно). Частка прибуткових компаній серед заснованих приватними власниками (76%) була більшою, ніж серед приватизованих (55%) та державних (52%);
3. поліпшення фінансового стану опитаних підприємств супроводжувалося зменшенням рівня зайнятості — в середньому на 3%. Найбільшою мірою скорочення чисельності зазнали середні підприємства (– 6,3%), услід за ними ідуть малі (– 4,2%) і великі (– 2,7%). При цьому зайнятість на державних і приватизованих підприємствах скоротилася (відповідно на –4,5% та – 2,9%), тоді як на заснованих приватними власниками збільшилася на 4,2%;
4. в результаті збільшення обсягу продажів, а також скорочення кількості робочих місць продуктивність праці на обстежених підприємствах зросла. Найкращі показники щодо зростання продуктивності праці мали середні підприємства (18,2%), що частково пов’язане з найвищими для цієї групи темпами скорочення кількості працівників. На малих і великих підприємствах продуктивність праці зросла відповідно на 15,4% та 14,2%. За критерієм способу утворення найкращі показники у зростанні продуктивності праці мають фірми, засновані приватними власниками (21,4%);
5. в 2000 році відносно мала частка опитуваних підприємств здійснювали інвестиційні витрати — 41%. Імовірність здійснення інвестицій істотно не залежить від способу утворення підприємства. Найчастіше інвестиції в основний капітал робили підприємства, засновані приватними власниками (44%). За ними йдуть державні (40%) та приватизовані підприємства (38%). Помітніші відмінності спостерігаються, якщо порівнювати підприємства різних розмірів: 35% малих підприємств, 44% середніх та 52% великих інвестували в основний капітал;

Таблиця 6

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ У 2000 РОЦІ (за результатами опитування Міжнародної  фінансової корпорації)

*1: {жерело [9, с. 19—52]

1 Малі підприємства  – чисельність зайнятих до 50 осіб

Середні підприємства — чисельність зайнятих 51—250 осіб

Великі підприємства — чисельність зайнятих понад 250 осіб}

Продовження табл. 6

Закінчення табл. 6

*2: {Для розрахунку доданої  вартості взято фактичний обсяг  продажів за мінусом вартості  сировини та матеріалів.}

основним джерелом фінансування інвестицій для всіх підприємств  були нерозподілені прибутки та амортизація (лише 6% підприємств фінансували  інвестиції за рахунок банківських  кредитів). Частота отримання банківських  кредитів великими підприємствами (11%) більше як у 2 рази вище ніж у малих  фірм (4%). Кредити найчастіше отримували державні підприємства (6,5%). Щодо залучення  кредитів для фінансування оборотного капіталу картина виглядає дещо оптимістичнішою: в 2000 році 13% всіх опитаних підприємств отримали короткострокові банківські позички для цих цілей. Знову ж таки, ймовірність отримання короткострокових кредитів зростала зі збільшенням розміру підприємства — від 9% для малих підприємств до 25% для великих компаній;

опитувані підприємства сплачували податки в розмірі, що приблизно  дорівнював чверті їх обсягу продажів. Однак, якщо виразити податковий тягар  як частку від доданої вартості, тоді виявиться, що він насправді  дуже важкий, бо держава утримує  більше половини створеної на підприємствах  доданої вартості. Три чверті респондентів відповіли на запитання про приховані  від оподаткування продажі. Ця інформація була отримана в ході анонімного опитування і тому може використовуватися тільки для орієнтовних оцінок. Найвищий рівень приховуваних продажів спостерігався  на середніх підприємствах (20%), потім  ідуть малі (19%) і великі підприємства (14,4%).

За результатами опитування було також визначено основні  проблеми, з якими стикаються підприємці в Україні (рис. 1). Серед усіх підприємств, незалежно від їхнього розміру  та способу утворення, спостерігається  майже цілковита одностайність  щодо основних перешкод для розвитку та зростання. Перше місце в рейтингу перешкод як для малих, так і середніх та великих підприємств посіло оподаткування. Основною проблемою тут є не лише високий рівень податкових ставок, а й висока кількість різних податків та зборів, а також нестабільне  податкове законодавство. Вибірка  демонструє одностайність у визначенні нестабільності податкового законодавства  в Україні як головної проблеми, пов’язаної з оподаткуванням. На другому  місці в рейтингу перешкод знаходиться  звичайний для ринкової економіки  фактор — обмежений попит. Третє  місце в рейтингу посідає інфляція (за офіційними даними, інфляція за 1999 р. становила 19,2%, а за 2000 р. — 25,8%). На наступному місці за макроекономічною нестабільністю знаходяться нерівні  умови конкуренції, які створюють  як конкуренти, так і держава. Проблема корупції посідає п’яте місце  за ступенем важливості. Різні аспекти  державного регулювання бізнесу, не пов’язані з оподаткуванням, посідають  у загальному рейтингу перешкод шосте  місце. При цьому слід зауважити, що малі підприємства несуть на собі більший  тягар перевірок, ніж великі підприємства, та мають менше ресурсів для подолання  наслідків перевірок. Опитувані  в ході обстеження підприємства перевіряли в середньому 14 разів; перевірки  на одному підприємстві тривали в  середньому 27 днів; 44 проценти всіх підприємств  зазначили, що вони зазнали санкцій  з боку контролюючих органів внаслідок  перевірок. До числа менш важливих перешкод належать у низхідному порядку: недостатньо  розвинена інфраструктура, нестача  виробничих ресурсів у суміжних галузях  та проблеми із залученням підприємствами фінансування ззовні. Цікаво, що в цілому проблема залучень зовнішнього фінансування посідає майже останнє місце. Головними проблемами в отриманні  зовнішнього фінансування є високі процентні ставки, нестача пропозиції довгострокових кредитів та високі вимоги до ліквідної застави. Беручи до уваги  низький рівень інвестування, прибутковості  та кредитування бізнесу в Україні, можна говорити, що регуляторне та ділове середовище є набагато важливішими  для поточної діяльності та розвитку підприємств, ніж отримання ними зовнішнього фінансування. Тиск з  боку кримінальних авторитетів визнано  керівниками на останньому місці  в рейтингу перешкод для розвитку підприємництва в Україні.

У цілому аналіз стану і  динаміки розвитку малого бізнесу в  Україні дає підстави для таких  висновків:

1) за десятирічний період  свого існування малий бізнес  зробив майже повний цикл від  «бурхливого старту» і прискореного  економічного зростання (1991—1993 рр.) до стагнації (1994—1996 рр.) і поступової  стабілізації в останні роки;

2) малі підприємства в  цілому зростали динамічніше,  більша їх частка порівняно  із середніми та великими підприємствами  була прибутковою;

3) незважаючи на постійне  збільшення кількості малих підприємств,  в останні роки чітко вимальовується  тенденція до падіння темпів  приросту кількості зайнятих, обсягів  виробництва продукції (робіт,  послуг), валового доходу і балансового  прибутку на малих підприємствах;

4) впродовж вже тривалого  часу не змінюється на краще  галузева структура малого бізнесу:  не зростає, а навіть зменшується  питома вага виробничої діяльності;

5) не врегульованим, а  відтак і нерівномірним залишається  розвиток малого бізнесу в  регіональному розрізі;

6) зовнішнє середовище  малого бізнесу, незважаючи на  певні позитивні зміни в останні  роки, в цілому залишається несприятливим  для його розвитку.

Загалом рівень розвитку малого бізнесу в Україні явно недостатній  з точки зору вимог раціональної структури ринкової економіки і  потреб перехідного періоду. Якщо екстраполювати параметри розвитку малого бізнесу  в країнах ЄС (табл. 2) на Україну, тоді в розвиненій фазі в секторі  малого бізнесу мало би функціонувати 1,2 — 1,5 млн малих підприємств, де було би зайнято 7 — 9 млн осіб. Звичайно, будь-які міжнародні порівняння рівнів розвитку малого бізнесу не можна визнати абсолютно коректними, оскільки в різних країнах застосовують різні параметри і їх кількісні характеристики для віднесення підприємств до категорії малих. 

Рис. 1. Перешкоди для підприємництва в Україні