Малий бізнес у структурі сучасної ринкової економіки

(розподіл відповідей, %)

Джерело (9)

Визнання, з одного боку, вагомої  економічної, соціальної і політичної ролі малого бізнесу, а з другого  — неадекватного сучасним потребам вітчизняної економіки рівня  його розвитку, висуває проблему формування відповідної державної політики щодо малого бізнесу і розробки стратегії  її реалізації. Недооцінка ролі та місця  малого бізнесу, ігнорування його економічного і соціального потенціалу можуть набути характеру стратегічного  прорахунку.

Розробка ефективної стратегії  активізації розвитку малого бізнесу  в своїй основі повинна ґрунтуватися на врахуванні особливих, об’єктивно обумовлених незначними масштабами діяльності, специфічних рис малого підприємства як первинної «клітинки» малого бізнесу. Ключовим при цьому  є твердження, що мале підприємство не являє собою зменшену модель або  мінікопію великого. Для з’ясування сутності малого підприємства його недостатньо розглядати тільки з точки зору обсягів діяльності і чисельності зайнятих. Річ у тім, що невеликі масштаби діяльності обумовлюють якісні відмінності у механізмі функціонування, системі управління і зовнішньому середовищі малого підприємства проти великого.

Прямими наслідками невеликих  масштабів діяльності, зокрема є:

1. обмеженість ресурсних та збутових ринків, що не дозволяє малому підприємству відчутно впливати на ціни і галузеві обсяги реалізації продукції;
2. особливий характер фінансування: основними джерелами залучення фінансових ресурсів для малих підприємств є власні кошти самого підприємця, «неформальний» ринок капіталів (кошти друзів, родичів тощо) і відносно невеликі кредити банків;
3. єдність права власності і безпосереднього управління підприємством: керівник-власник не тільки має більший рівень мотивації, але і виконує провідну роль в управлінні підприємством;
4. особливий, персоніфікований характер відносин між власником-керівником і найманими робітниками;
5. обслуговування відносно вузького кола споживачів, з якими у власника малого підприємства складаються щільні (на рівні особистих стосунків) контакти.

Зовнішнє середовище малого підприємства відрізняється особливою (порівняно із великим і середнім бізнесом, а також державними підприємствами) невизначеністю. Сфера діяльності малих  підприємств обмежується у більшості  випадків місцевими, локальними ринками, які на відміну від ринків великих  корпорацій характеризуються високим  ступенем стихійності. Друга ключова  особливість зовнішнього середовища малого бізнесу — це підпорядкована роль малого підприємства в системі  відносин з державою, великим бізнесом, фінансово-кредитними інститутами.

Все це у підсумку і пояснює  об’єктивну природу переваг і  недоліків малих підприємств  як самостійних суб’єктів господарювання. Невеликі масштаби діяльності обумовлюють  такі незаперечні потенційні переваги малих підприємств: висока гнучкість  і швидка реакція на зміни ринкових умов; орієнтація на інновації, творчість, нестандартні підходи, реалізація яких вимагає оперативності і спрощених  процедур; здатність до прискореного освоєння інвестицій; адаптація до специфічних умов місцевого ринку; небюрократичні способи управління і неформальні підходи до планування і контролю; незначні накладні витрати  тощо.

Разом із тим, для більшості  малих підприємств характерні й  такі суттєві недоліки:

1. гірші умови придбання матеріальних ресурсів. Знижки з цін рідко коли пропонуються малим підприємствам внаслідок невеликих партій закупок;
2. недостатня кваліфікація персоналу. Власник малого підприємства, як правило, не може запропонувати найманим робітникам достатньо високий рівень оплати праці, надати гарантії соціальної захищеності, створити можливості для підвищення кваліфікації і професійного зростання;
3. обмежені можливості отримання кредитів. Висока ймовірність зазнати невдачі в малому бізнесі означає, що для малого підприємства встановлюють вищі процентні ставки за кредити, майже неможливо отримати довгострокові кредити або розраховувати на пільгові умови кредитування;
4. обмеженість інформаційних ресурсів. Мале підприємство, як правило, не має можливостей на системній основі формувати бази даних стосовно ринкових, виробничих, фінансових та інших аспектів своєї діяльності. Більшість рішень тут приймається на інтуітивній основі;
5. незначна внутрішня управлінська спеціалізація. Власник бізнесу особисто виконує на малому підприємстві переважну більшість управлінських функцій і не спроможний бути достатньо компетентним при реалізації кожної з них;
6. відсутність економії на масштабах виробництва, відносно низький рівень технічного оснащення, виробничої і соціальної інфраструктури й організації виробничих процесів;
7. підвищений ризик діяльності, нестабільність доходів і слабка життєздатність. Будь-які зміни в кон’юнктурі локального ринку, на якому працюють малі підприємства в першу чергу негативно позначаються на показниках діяльності саме суб’єктів малого бізнесу.

Отже, мале підприємство —  це специфічна форма організації  господарської діяльності з власними закономірностями розвитку, які і  вирізняють його на тлі середнього і великого бізнесу. Головна особливість  малого підприємства полягає у тому, що воно об’єктивно за своєю природою не може бути рівноправним конкурентом  великих товаровиробників. Тому необхідною умовою становлення і розвитку малого бізнесу є формування відповідного зовнішнього середовища, специфічним, унікальним, принципово новим для  постсоціалістичних країн компонентом  якого є державна підтримка.

Державна підтримка малого бізнесу являє собою створення  і забезпечення державою правових, економічних і організаційних умов та стимулів для ефективного й  усталеного розвитку малого бізнесу. Сутність державної підтримки полягає  у забезпеченні рівних можливостей  впровадження підприємницької діяльності, мінімізації відмінностей в умовах господарювання малих і великих  підприємств. Це означає, що держава  не повинна створювати «тепличні», такі, що викривлюють дію ринкових регуляторів, умови для стимулювання розвитку малого бізнесу. Іншими словами, нормально функціонуючий ринковий механізм спроможний самостійно розставити пріоритети у конкурентному змаганні малих, середніх і великих підприємств. Необхідно здійснювати лише дозоване його коригування в межах системи  державної підтримки малого бізнесу.

Дослідження механізмів державної  підтримки малого бізнесу в різних країнах свідчить про різноманітність  варіантів такої підтримки, які  враховують особливості державного і політичного устрою, напрями  економічного розвитку, традиції регулювання  і самоорганізації підприємницької  діяльності, стан бюджетної і фінансово-кредитної  системи тощо. В той же час вони завжди орієнтовані на нейтралізацію  або мінімізацію найсуттєвіших  перешкод у розвитку малого бізнесу, специфічних у кожний даний період для тієї або іншої країни.

За результатами проведених досліджень можна зробити такі висновки.

1. Сектор малого бізнесу є невід’ємним, об’єктивно необхідним елементом ринкової системи господарювання, без якого економіка і суспільство в цілому не можуть нормально існувати і розвиватися. Малий бізнес виконує незамінні ролі в економічному, соціальному і політичному житті будь-якої країни.
2. Зростання ролі і значення малого бізнесу в структурі ринкової економіки впродовж останніх 20-30 років є глобальною тенденцією розвитку всіх без винятку індустріальних країн і цивілізованого суспільства в цілому. Основними факторами, які у сучасних умовах сприятливо позначаються на розвитку малого бізнесу є: прискорення темпів науково-технічного прогресу, загострення конкуренції, підвищення якості робочої сили, створення сприятливого для малого бізнесу зовнішнього середовища, підвищення в структурі економіки питомої ваги сфери послуг, розвиток партнерських взаємозв’язків між суб’єктами малого і великого бізнесу.
3. Прискорений розвиток малого бізнесу на<span class="Normal__Char" style=" font-family: 'Verdana', 'Arial