Аудит розрахунків з оплати праці

Предмет аудиту слід розглядати не тільки в статиці, а  й у динаміці. Із зростанням числа аудиторських послуг змінюється кількість об'єктів аудиту, а отже, і його предмет.

Неправомірними  є ототожнення предмета аудиту та інших видів контролю з предметом  бухгалтерського обліку, тим паче народногосподарського обліку, хоча між ними є багато спільного. Підлягає сумніву твердження деяких економістів, що предмет контролю і ревізії за своїм змістом ідентичний предметові народногосподарського обліку [138, с. 14]. Неправомірність даного твердження пояснюється наступними причинами:

а) народногосподарський облік включає не тільки оперативний і бухгалтерський облік, а й статистичний, хоча в аудиті використовують окремі методи статистики, а не її об'єкти;

б) не всі об'єкти оперативного і бухгалтерського обліку в конкретному випадку співпадають із об'єктами аудиту. На це впливають умови договору на виконання аудиторських послуг, крім цього, в практиці можуть виникнути ситуації, коли деякі факти господарської діяльності по тій чи іншій причині не знайшли відображення в системі бухгалтерського обліку, але в процесі аудиту ці недоліки можуть бути виявлені. Тому наведені приклади підтверджують те, що деякі явища й процеси, хоч і не стали об'єктами обліку, можуть бути об'єктами аудиту.

Дискусійними і  невирішеними питаннями в економічній  спеціальній літературі є не тільки поняття об'єктів аудиту, а й його визначення.

Економісти Л. Сухарева і І. Дмитренко дотримуються думки, що об'єкти аудиту це — "система обліку і внутрішнього контролю, інформаційні системи" [120, с. 9].

З нашої точки  зору, хоча аудитор оцінює систему  обліку і контролю на початковій стадії процесу аудиту, це визначення не розкриває суті об'єктів аудиторського контролю на стадіях дослідження та завершення.

Проф. Б. Валуєв тлумачить  під об'єктами аудиторських послуг "окремі або взаємопов'язані економічні, організаційні, інформаційні та інші сторони  функціонування системи, що підлягає вивченню, стан яких може бути оцінено кількісно і якісно" [32, с. 19].

Дане визначення, на наш погляд, є правильнішим, ніж  попереднє, оскільки воно характеризує об'єкт аудиту з точки зору окремих  або взаємопов'язаних систем, що підлягають вивченню. Проте ми все ж таки дотримуємося думки, що об'єкт аудиту доцільно характеризувати не як систему, а як окремі факти (явища або процеси) господарської діяльності.

Отже, об'єкт аудиту — це інформація про окремі або  взаємопов'язані факти (явища або  процеси) господарської діяльності суб'єкта господарського контролю, яка відображена в системі бухгалтерського обліку та інших джерелах інформаційної системи та підлягає кількісній і вартісній оцінці.

Важливе теоретичне і практичне значення для більш  повного пізнання предмета аудиторського контролю має науково обгрунтована класифікація об'єктів аудиту. Слід відзначити, що в джерелах вітчизняних і зарубіжних економістів цьому питанню надана недостатня увага [26; 27; 29; 32; 67; 72; 119; та ін.]. Тільки в окремих працях проф. М.Т. Білухи і проф. Б. І. Валуєва розкрита класифікація об'єктів аудиту за певними ознаками [32, с. 19-26; 43, с. 27-30; 48, с. 96-99].

На основі проведеного  аналізу даних табл. 1.2. можна зробити висновок, що вищезгадані автори по-різному підходять до класифікації об'єктів аудиту. Так, М.Т. Білуха класифікує об'єкти аудиту за такими ознаками: складність; відношення до процесу розширеного відтворення; складові елементи об'єктів; об'єктивні закони існування об'єктів.

Залежно від складності М.Т. Білуха поділяє об'єкти аудиту на прості й складні, які відрізняються числом елементів і виглядом зв'язку.

Проф. Б.І. Валуєв теж  виділяє у своїй класифікації ознаку складності об'єкту. Проте на відміну від проф. М.Т. Білухи він за цією ознакою відзначає наступні групи суб'єктів: сукупні ресурси і господарські процеси; групи ресурсів, порівняно відособлені частини системи управління [32, с. 25]. На нашу думку, виходячи з ознаки складності, правильнішим є групування об'єктів аудиту на прості і складні.

Як видно із даних  табл. 1.2., проф. Б.І. Валуєв виділяє певні ознаки класифікації, які відсутні у класифікації, даній проф. М.Т. Білухою. Зокрема: вид об'єкта, відношення до сфери діяльності; часу; характер оцінки; тривалість знаходження в полі зору діяльності аудитора, відношення до видів аудиту.

На основі детального аналізу технології процесу аудиту, на нашу думку, об'єкти аудиторського контролю доцільно класифікувати також за ознаками: функціонального призначення засобів; джерел утворення засобів; фінансово-аналітичних ознак.

У залежності від  функціонального призначення об'єкти аудиту поділяються на засоби праці, предмети праці і предмети обігу. Виходячи з джерел утворення, об'єкти аудиту виділяються в наступні групи: власні джерела; позикові джерела і новостворені у виробництві джерел Об'єкти аудиту, що класифікуються за функціональним призначенням, знаходять своє відображення в активі балансу суб'єкта перевірки, а об'єкти, що класифікуються в залежності від джерел утворення, — у пасиві балансу.

 

Методика аудиту собівартості реалізованої продукції.

 

Сьогодні проблема визначення собівартості продукції є дуже

актуальною, оскільки саме тепер значно зросла кількість підприємств,

на яких навмисно завищують величину собівартості продукції з метою

зменшення величини одержаного прибутку, внаслідок чого підприємство сплачує значно менший податок на прибуток, ніж би мало

насправді. У цьому і полягає основна необхідність аудиту собівартості

продукції підприємства.

Собівартість – це подана у грошовому виразі величина ресурсів,

використаних з метою виготовлення продукції окремим підприємством.

Метою аудиту собівартості продукції є складання аудитором

висновку про те, чи відповідає інформація, відображена в обліку та у

фінансовій звітності щодо собівартості продукції, в усіх істотних

аспектах нормативним документам.

Правда, під час проведення аудиту собівартості продукції спе-

ціалісти наражаються на проблеми. Насамперед, можна відзначити, що

дослідження аудитора не обмежується лише вивченням бухгалтерських

документів. До предметної сфери аудиторського дослідження собівар-

тості продукції належить також інформація про технологію вироб-

ництва, виробниче обладнання, структуру виробничого управління.

Переважно аудитори – це спеціалісти в галузі економіки  чи пра-

вознавства, а аудит собівартості продукції вимагає також і знання

технологічного аспекту виготовлення продукції. Ще однією трудністю

може бути також і те, що на окремих підприємствах немає відкритого

доступу до виробництва, тому аудиторам дуже важко об’єктивно

оцінити усі фактори, що пов’зані з виробництвом і обчисленням

собівартості продукції.

На мою думку, для ефективного  виконання аудиторського

дослідження собівартості продукції потрібно, насамперед, ознайоми-

тися з організаційними і технологічними особливостями підприємства,

типом виробництва, видами продукції, що виготовляються, ресурсами,

що використовуються. На наступному етапі необхідно встановити, чи

дотримуються на підприємстві положень облікової політики щодо

визначення собівартості продукції. Також аудитор повиннен здійснити

перевірку наявності і правильності оформлення первинних документів,

що є підставою для записів із формування собівартості продукції, пере-

вірку правильності віднесення витрат до складу собівартості продукції, оцінювання стану синтетичного та аналітичного обліку витрат на

виробництво, що входять до собівартості продукції, перевірку

правильності оприбуткування готової продукції, перевірку повноти,

правильності і достовірності відображення операцій із формування

собівартості продукції в обліку та звітності, оцінювання правильності

формування собівартості продукції за об’єктами калькулювання витрат,

перевірку правильності відображення в обліку і звітності собівартості

реалізованої продукції.

Як свідчить аудиторська  практика, найпоширенішими

порушеннями, що призводять до перекручування показника

собівартості продукції, є неправильний розрахунок амортизації,

оскільки саме вона є значним і, водночас, легко регулюючим елементом

витрат на виробництво. Також нерідко спостерігається викривлення

показника собівартості незавершеного виробництва, який визначається

проведенням інвентаризації. Не менш серйозним є порушення, що сто-

суються облікової політики, наприклад, порушення вимоги незмінності

методу витрат та калькуляції продукції, недотримання встановленого

порядку розподілу накладних витрат тощо.

Отже, для забезпечення перевірки  правильності калькулювання

собівартості кожного виду продукції і достовірності обліку її вироб-

ництва і реалізації, аудитор повинен досконало володіти методичними

підходами в цій сфері.

234

Отже, собівартість продукції  окремого підприємства є важливим

об’єктом аудиторського дослідження. Специфіка його проведення зале-

жатиме насамперед від специфіки галузі, в якій працює підприємство, а

також від конкретних організаційно-технологічних особливостей

досліджуваного підприємства, на що і варто звернути особливу увагу

аудитору під час перевірки. Аудит собівартості продукції дасть змогу

уникнути фактів завищення ціни на продукцію окремого підприємства,

правильно визначити реально отриманий підприємством прибуток і,

відповідно до цього, обчислити величину податку на прибуток, а також

зможе попередити факти розкрадання на підприємстві.

 

 

 

 

1. Бухгалтерський облік: Консп. лекцій. Навч. посібник. для студентів

ВНЗ спеціальності  7.050106 „Облік і аудит” / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. –

Житомир: ЖІТІ,2001. – 288 с. 2. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. –

К.: Т-во „Знання”, КОО, 2001. – 402с. 3. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В.

Організація і  методика аудиту: Навч. посібник. – К.: Каравела, 2004. – 568с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

№ з/п	Зміст питання	варіант	відповіді		примітки
		так	ні	інформації не виявлено
1.	Чи назначені  матеріально-відповідальні особи  за збереження основних засобів?
2.	Чи укладені договори про матеріальну          перевірка документів    відповідальність з особами, які відповідають                      за збереження основних засобів?
3.	Оснащені чи ні приміщення пожежно-охоронною  перевірка документів,   сигналізацією?
4.	Чи проводилася  інвентаризація основних        перевірка документів    засобів, як оформлені її результати?
5.	Правильність нарахування амортизації по       перевірка документів та основним засобам, в тому числі прискореної
6.	Правильність проведення переоцінки основних   перевірка документів    |засобів і оформлення  її результатів
7.	Правильність оформлення первинних документів, перевірка документів і  по надходженню та вибутті основних засобів
8.	Правильність кореспонденції рахунків з обліку відсліджування          основних засобів
9.	Відповідність записів аналітичного та         відсліджування          синтетичного обліку записам в формах                                 бухгалтерської  звітності по рахунку 10                              “Основні засоби”
10.	Правильність відображення в обліку витрат на  перевірка документів і ремонт основних засобів