Аудит з перевірки фінансової звітності

У розділі 8 "Запаси" відображають запаси в їх реальній структурі, у  розділі 9 "Дебіторська заборгованість" показують дебіторську заборгованість, а в розділі 10 - Нестачі і втрати від псування цінностей, в розділі 11 - Будівельні контракти, в розділі 12 - Податок на прибуток, в розділі 13 - Використання амортизаційних відрахувань.

У спеціалізованій формі статистичної звітності (форма № 50 с.-г.) відображають виробництво продукції і продуктивності праці, реалізацію сільськогосподарської продукції, виробництво і собівартість продукції рослинництва, виробництво і собівартість продукції тваринництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Порядок виявлення помилок під час перевірки фінансової звітності

При аудиторській перевірці  фінансової звітності слід застосовувати  Міжнародні стандарти аудиту (МСА) у тому числі стандарт 240 "Шахрайство та помилки".

Як вказано у даному стандарті термін "помилка" означає  ненавмисні огріхи у фінансових звітах такі як:

* математичні або технічні помилки в основних записах та облікових даних;

* пропуск або неправильне тлумачення фактів;

* неправильне застосування облікової політики.

Крім помилки у бухгалтерських записах може бути виявлено "шахрайство", яке означає навмисні дії однієї чи кількох осіб з управлінського персоналу, працівників або третіх сторін, результатом чого є подання викривленої інформації у фінансових звітах.

Шахрайство може включати такі дії:

- маніпуляція, фальсифікація  чи зміна записів або документів;

- незаконне привласнення активів;

- приховання або пропуск  інформації про результати операцій у записах або в документах;

- запис несуттєвих операцій;

- неправильне застосування  облікової політики. Відповідальність за запобігання й виявлення випадків шахрайства та помилок покладається на управлінський персонал. Вони повинні більш якісно організувати систему бухгалтерського обліку та контролю.

При плануванні проведення аудиту у даному підприємстві аудитор повинен розглянути ризик суттєвих викривлень у фінансових звітах, спричинених шахрайством та помилкою.

Крім того аудитор розглядає:

o питання стосовно чесності  або компетентності управлінського персоналу;

o надзвичайний тиск, що  існує всередині або за межами підприємства;

o незвичайні операції;

o проблеми з отримання  достатніх відповідних аудиторських доказів.

Для виявлення помилок  та шахрайства аудитор повинен оцінити  ризик і розробити аудиторські  процедури, щоб отримати обґрунтовану впевненість у тому, що викривлення, які спричинені помилкою та шахрайством  і які є суттєвими для фінансових звітів у цілому, виявлено.

Згідно МСА 200 "Мета та загальні принципи аудиту фінансових звітів" аудитор повинен планувати  та проводити аудиторську перевірку  професійно, усвідомлюючи, що можуть бути виявлені обставини (чи події), які свідчать про можливість існування фактів помилок чи шахрайства.

Будь-яка система бухгалтерського  обліку і внутрішнього контролю може бути неефективною проти помилок та шахрайства. Окремі працівники, наприклад, вказують підлеглим відображати операції неправильно чи приховувати їх.

При виявленні помилок  чи шахрайства аудитор повинен встановити їх можливий вплив на фінансові звіти. Якщо встановлено, що помилки чи шахрайство має суттєвий вплив на фінансові  звіти, аудитору слід виконати відповідні модифікації (чи додаткові) процедури. Процедури можуть бути з таких видів питань:

- типів указаних шахрайств і помилок;

- імовірності їх виникнення;

- імовірності, що конкретний  тип шахрайства або помилки  може мати суттєвий вплив на фінансові звіти.

Якщо аудитор застосовує модифіковані (чи додаткові) процедури  то він має можливість підтвердити або спростувати підозри щодо шахрайства або помилок.

Коли результати виконання  процедур не спростували підозри щодо шахрайства чи помилок аудитор має обговорити це питання з управлінським персоналом про правильність внесення виправлень у фінансові звіти.

При проведенні перевірки аудитор повинен інформувати управлінський персонал про виявлені фактичні дані якомога скоріше, якщо:

o аудитор підозрює, що є факт шахрайства та є можливий вплив цього шахрайства на фінансові звіти несуттєвий;

o шахрайство або суттєва помилка справді були.

Якщо шахрайство чи помилки  мають суттєвий вплив на фінансові  звіти, аудитор повинен висловити  умовно-позитивну або негативну думку.

При негативному відношенні по цим питанням управлінського персоналу (перешкоди з боку суб'єкта господарювання щодо отримання достатніх відповідних  аудиторських доказів для визначення того, чи був факт шахрайства чи помилки  який може бути суттєвим) аудитор повинен  або висловити умовно позитивну  думку, або відмовитися від висловлення  думки про фінансові звіти на основі обмеження обсягу звіту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти

При аудиторських перевірках бувають випадки, коли аудитору необхідно  дати рекомендацію щодо розгляду іншої  інформації, яка міститься в документах, що входять до складу перевірених фінансових звітів. За даною документацією аудитор не повинен надавати аудиторський висновок.

Щоб виявити в цьому  випадку наявність суттєвих суперечностей  між іншою інформацією та інформацією, показаною в перевірених фінансових звітах, необхідно вивчити послідовність викладеного матеріалу. При цьому можуть бути виявлені різновиди інформації, яка була визначена аудитором раніше. Для цього аудитор може додатково використати такі процедури і методи доказів, які заздалегідь не використовувалися. До іншої інформації можна віднести:

* звіт управлінського персоналу;

* фінансові результати або основні факти;

* дані про зайнятість;

* заплановані капітальні  витрати; фінансові коефіцієнти;

* імена посадових осіб;

* вибіркові квартальні  дані.

У тих випадках, коли від  аудитора вимагають, щоб він дав  висновок стосовно іншої інформації, то це він робить згідно з чинним законодавством, національними стандартами аудиту та етики.

Для розгляду такої інформації аудитор повинен домовитися із суб'єктом  господарювання про одержання даної  інформації. При складанні аудиторського  висновку аудитор не несе відповідальності за те, якщо різна додаткова інформація була надана після закінчення перевірки.

У випадку, якщо аудитор виявляє  суттєву суперечність при розгляді іншої інформації, він зобов'язаний вирішити питання про можливість унесення змін до фінансових звітів або до іншої інформації.

У випадку відмови замовника  внести виправлення до фінансового  звіту аудитор може зробити негативний висновок. Можуть бути такі випадки, коли при відмові суб'єкта господарювання внести зміни до іншої інформації, аудитор включає до аудиторського висновку пояснювальні дані, які описують суттєві суперечності або здійснюють інші заходи. У зв'язку з цим аудитор повинен також надати негативний висновок або відмовитися від виконання завдання. У деяких випадках аудитор повинен отримати консультацію від інших юридичних осіб. Для оцінки фінансової інформації підприємства аудитор використовує аналітичні процедури. Аналітичні процедури являють собою перелік окремих аналітичних праць і математичних методів пізнання у сфері оцінки фінансової стійкості, ліквідності, рентабельності підприємства та інших показників.

У разі розширення цілей  проведення аналітичних перевірок, коли досліджують незвичайні коливання на роботу підприємців використовують різні процедури:

- розробка науково обгрунтованих тестів;

- аналіз результатів перевірки.

Більш детально завдання перевірки формуються із поставлених аудитором завдань. У завданні потрібно визначити порядок послідовних робіт, які передують вивченню фінансової інформації:

o вивчення порядку складання первинної документації;

o вивчення порядку складання господарських операцій;

o вивчення ведення аналітичного  і синтетичного обліку. Потім проводиться безпосередній аналіз балансу, в т.ч.:

- вивчення фінансового стану підприємства;

- вивчення майнового стану підприємства;

- аналіз ліквідності підприємства;

- аналіз платоспроможності  (фінансової стійкості підприємства);

- аналіз ділової активності підприємства;

аналіз рентабельності підприємства. Існує ряд методів фінансового аналізу даних звітності. Серед них розрізняють такі:

o горизонтальний аналіз - коли показник кожного пункту звітності порівнюють з даними попереднього періоду;

o прогнозний аналіз - коли  визначається конкретна тенденція  до підвищення чи зниження окремого показника рівня динамічного ряду;

o підсумковий аналіз - коли перевіряються підсумкові дані шляхом підсумкових даних;

o коефіцієнтний метод  - метод співвідношення окремих показників;

o порівняльний аналіз - коли  показники даного господарства  чи підрозділів порівнюють з показниками конкурентів, середньо-галузевими і середньогосподарськими даними і т. ін.

Для проведення аналізу вибирається  конкретний напрямок аналізу і використовується для цього ряд окремих показників. Наприклад, щоб оцінити майновий стан підприємства і визначити коефіцієнт абсолютної ліквідності потрібно використовувати:

- грошові кошти;

- грошові еквіваленти;

- короткострокові фінансові вкладення;

- короткострокові зобов'язання.

Для визначення коефіцієнта  загальної ліквідності (покриття) необхідні  такі показники: грошові кошти, грошові  еквіваленти, дебіторська заборгованість (непрострочена та реальна), запаси, витрати, короткострокова заборгованість.

До аналізу фінансової стійкості (платоспроможності або автономії) використовують такі показники: власні кошти, вартість майна (підсумок активу балансу).

Коефіцієнт структури  капіталу (фінансування) визначають на основі даних: короткострокової кредиторської заборгованості, довгострокової кредиторської заборгованості, власного капіталу.

Висновок

Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію про господарську діяльність підприємства. Для одержання інформації про  результати такої діяльності дані поточного  обліку узагальнюються в певній системі  показників. Це досягається складанням звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

 Фінансова звітність  є складовою частиною бухгалтерської  звітності, що містить інформацію  про фінансовий стан, результати  діяльності та рух грошових  коштів підприємства за звітний  період.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої  та неупередженої інформації про  фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Складові частини фінансових звітів взаємопов'язані, оскільки вони відображають різні аспекти одних  і тих же операцій або інших подій.

 Відповідність за складання  фінансових звітів та відповідне  розкриття інформації лежить на керівництві підприємства.

 Фінансова звітність  забезпечує інформаційні потреби  користувачів щодо: придбання, продажу  та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління;забезпечення  зобов'язань підприємства;регулювання  діяльності підприємства;інших рішень.

 Фінансова звітність  повинна надавати можливість  користувачам порівнювати: фінансові  звіти підприємства за різні  періоди; фінансові звіти різних підприємств.

 Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансові  звітності включає: назву, організаційно-правову  форму та місцезнаходження підприємства; короткий опис основної діяльності  підприємства; назву органа управління, у виданні якого перебуває  підприємство; середню чисельність  персоналу підприємства протягом  звітного періоду.

 

 

Список літератури

1. 1. Про аудиторську діяльність: Закон України (в редакції від 14.09.2006 p. № 140).
2. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.99 № 996-ІУ зі змінами і доповненнями
3. МСА 120 "Концептуальна основа міжнародних стандартів аудиту"
4. МСА 200 "Цілі і загальні принципи аудиту фінансової звітності"
5. МСА 240 "Шахрайство і помилки"
6. П (С)БО № 29 "Фінансова звітність за сегментами", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 19 травня 2005 р. № 412 зі змінами і доповненням
7. Огійчук М. Ф., Новіков І. Т., Рагуліна 1.1. Аудит: організація і методика: Навч. посібник - К.: Алерта, 2010. - 584 с.