Довгострокові та короткострокові позики

Визначення дисконтованої вартості засновано на розумінні того, що і економічної точки зору сума коштів, яка буде витрачена підприємством в майбутньому, менше суми коштів, витрачених підприємством сьогодні. Теперішня вартість - дисконтована вартість майбутніх платежів, яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства [25].

На практиці застосовують різні методи визначення дисконтної суми майбутніх платежів:

1) за допомогою спеціально  розроблених таблиць, за даними  яких може визначити невідому суму, не застосовуючи складних математичних дій;

2) використовуючи спеціальні  формули. При проведенні дисконтування необхідно дотримуватись загального правила - виділити правильні параметри грошових потоків, які слід оцінити з позиції часу:

- суми виплат (однакові  чи ні);

- періодичність - проміжки  часу і кількість періодів;

- ставка дисконтування;

- схема надходження платежів (початок чи кінець періоду) [2].

Фінансове зобов’язання є фінансовим інструментом, тому його облік має підпорядковуватися відповідним правилам. Сенс дисконтування полягає в тому, заборгованість має відображатися в балансі на звітну дату за вартістю, яка відображає ринкові реалії . Така вартість в термінології П(С)БО називається «теперішньою».

Для дисконтування використовується метод ефективної (реальної, ринкової) ставки відсотку. За цим методом до витрат мають відноситися відсотки не за номінальною ставкою, а за ринковою (ефективною) ставкою. Якщо ж виникає різниця між ринковою та номінальною ставками, то підприємство має відобразити відповідні прибутки або збитки.

Саме тому слід звертати увагу на п.10 П(С)БО 11, де вказано, що визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов’язання.

При відображенні зобов'язань згідно з П(С)БО 11 потрібно враховувати певні особливості. Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки і яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більший ніж 12 місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода з переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Довгострокове зобов'язання за кредитною угодою (якщо договір передбачає погашення зобов'язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення умов, пов'язаних з фінансовим станом підприємства-позичальника), умови якого порушені, вважається довгостроковим, якщо: позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення; не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом 12 місяців з дати балансу [4].

 

 

РОЗДІЛ 3 ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

 

Для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено проведення підприємствами незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов'язань. Нормативне регулювання здійснення інвентаризації, визначення та відображення в обліку її результатів передбачене різними інструкціями, положеннями та методичними рекомендаціями, які періодично змінюються та доповнюються. Під інвентаризацією розуміють перевірку фактичної наявності та стан об'єкту контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації та порівняння отриманих даних з даними бухгалтерського обліку [7].

Інвентаризації притаманний комплекс наступних господарсько-правових ознак: наявність розпорядчого документу, здійснення дій колегіальним органом, виявлення кількісних і якісних характеристик об'єкту, реєстрація та оцінка фактів, нормативно-правове регулювання, бухгалтерська обробка документів, узагальнення та реалізація результатів, прийняття рішень.

Проведення інвентаризації активів і зобов'язань складається з наступних стадій (Додаток В). Процес здійснення будь-якої інвентаризації розпочинається з підготовки та видачі наказу на її проведення (зразок наведений у Додатку Г), що є внутрішнім документом і регламентує порядок проведення, об'єкти, строки проведення інвентаризації, склад інвентаризаційної комісії та оформлення необхідної документації [13].

До складу інвентаризаційної комісії доцільно включати фахівців, добре обізнаних в складській справі (технології зберігання запасів); інженерно-технічних працівників, здатних дати оцінку технічного стану засобів; економістів та бухгалтерів; спеціалістів з маркетингу (які можуть встановити ринкову вартість будь-якого активу). Комісію очолює керівник підприємства або його заступник.

Наказ вручається голові інвентаризаційної комісії перед початком інвентаризації або від'їздом до місця її проведення. Разом з ним видається пломбіратор та інші технічні засоби.

Перед проведенням інвентаризації керівник збирає інвентаризаційну комісію і проводить інструктаж з наступних питань:

- ознайомлення з виданим наказом, метою, завданнями, способами інвентаризації;

- висвітлення загальних правил і специфічних особливостей в методиці інвентаризації певних об'єктів;

- уточнення об'єктів, які підлягають інвентаризації;

- забезпечення складу комісії бланками описів, канцтоварами, вимірювальними приладами тощо;

- ознайомлення з правилами оформлення інвентаризаційних описів;

- пояснення порядку прийняття заходів у випадку необхідності проведення повторної інвентаризації;

- висвітлення прав, обов'язків та відповідальності кожного члена інвентаризаційної комісії [8].

До початку проведення інвентаризації матеріально відповідальні особі в присутності комісії приводять у порядок документи, які вони не встигли оформити за останніми прибутковими і видатковими операціями, та передають їх інвентаризаційній комісії, яка ставить на них відповідну позначку "до інвентаризації". Після цього МВО дають розписку про те, що в них на зберіганні немає не оприбуткованих та неописаних матеріальних цінностей (найчастіше дана розписка у друкованому вигляді знаходиться на титульній стороні інвентаризаційного опису). Це дозволяє розмежовувати документи, що відносяться до моменту проведення інвентаризації та після її проведення, що має важливе значенню для правильного визначення облікових даних та виведення результатів інвентаризації.

Інвентаризація повинна проводитись в присутності всіх членів комісії та матеріально відповідальних осіб. При колективній (бригадній) матеріальній відповідальності - з обов'язковою участю бригадира. В приміщення, де проводиться інвентаризація, сторонні особи не допускаються.

Метою проведення інвентаризації зобов'язань є встановлення правильності розрахунків за довгостроковим та поточними зобов'язаннями, обґрунтованості та реальності цих сум. Об'єктами інвентаризації виступають дані щодо стану розрахунків за зобов'язаннями на певну дату: розрахунки за одержаними довгостроковими та короткостроковими позиками та відсотками за ними; заборгованість за довгостроковими та короткостроковими векселями виданими; довгострокові зобов'язання за облігаціями та з оренди; розрахунки з постачальниками та підрядниками; розрахунки за податками, обов'язковими платежами та за страхуванням; розрахунки з оплати праці та з учасниками; інші довгострокові та поточні зобов'язання; доходи майбутніх періодів[ 2].

Кожний об'єкт інвентаризації має вартісну оцінку, правильне визначення якої є однією з вимог дотримання принципу об'єктивності. Специфіка проведення інвентаризації зобов'язань полягає в тому, що перевірка здійснюється за допомогою прийомів документального контролю:

1) прийоми перевірки  окремого документу: формальна перевірка; арифметична перевірка; нормативно-правова перевірка;

2) прийоми перевірки  декількох документів, що відображають  одну і ту ж або взаємопов'язані операції: зустрічна перевірка; взаємний контроль;

3) прийоми перевірки  документів, що відображають рух  однорідних цінностей: контрольне порівняння; відновлення кількісно-сумового обліку; хронологічна перевірка.

Інвентаризація зобов’язань підприємства полягає у звірці даних облікових записів, що відображають виникнення, трансформацію та припинення зобов’язань, із даними, що містяться у документах, підписаних обома сторонами правочинну (у випадку виникнення зобов’язання із норм договору), або з даними податкової звітності (на основі показника узгоджених податкових зобов’язань у випадку виникнення зобов’язання із дії норм чинного законодавства) [27].

Інвентаризація як елемент методу бухгалтерського обліку виконує такі завдання:

1) дозволяє встановити  правильність проведення розрахунків  із контрагентами підприємства з метою виявлення відхилень, встановлення їх розміру, а також періоду виникнення;

2) сприяє виявленню простроченої  кредиторської заборгованості та встановити необхідність її погашення, а також факт нарахування штрафних санкцій при порушенні умов відповідних нормативно-правових документів;

3) з’ясувати розмір зобов’язань  підприємства перед його контрагентами, що дозволить об’єктивно відобразити величини показників зобов’язань в обліку та звітності.

Інформаційною базою для проведення інвентаризації зобов’язань підприємства є первинні документи, регістри обліку, а також акти взаємозвірки розрахунків з контрагентами та інші документи, що передбачені чинними нормативно-правовими документами. Особливості окремих видів зобов’язань обумовлюють відмінності у складі інформаційного забезпечення процесу їх інвентаризації (Додаток Д).

У процесі інвентаризації необхідно, по-перше, встановити терміни виникнення заборгованості за кожним окремим договором або іншим правочином, реальність такої заборгованості, а також при виникненні деліктних зобов’язань – осіб, з вини яких нараховані відповідні штрафні санкції. Зауважимо, що величина кредиторської заборгованості та наявність у її складі сумнівної заборгованості призводить до податкових наслідків, зокрема виникнення валових доходів та необхідності донарахування об’єкта оподаткування згідно з вимогами податкового законодавства [6].

На рахунках бухгалтерського обліку зобов’язання підприємства повинні відображатися лише узгоджені суми кредиторської заборгованості, що відповідатиме принципам обачності та повного висвітлення при веденні бухгалтерського обліку та складанні фінансової звітності.

Якщо до моменту складання звітності інвентаризація розрахунків не була проведена або якщо розбіжності між обліковими та фактичними даними були встановлені, але не врегульовані, то розрахунки з кредиторами відображаються у балансі за їх історичною собівартістю.

Можна наголосити на тому, що у процесі інвентаризації зобов’язань підприємства перевіряється правильність розрахунків і наявність документів, які підтверджують підставу для нарахування і списання відповідних сум, що дозволяє отримати остатні підстави для оцінки стану організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві [2].

На цій основі вважаємо за доцільне в процесі інвентаризації здійснювати перевірку відповідності форм первинної та зведеної документації щодо зобов’язань інформаційним потребам суб’єкта контролю, оскільки недосконалість форм первинного обліку, що проявляється неповнотою реквізитів або їх невідповідністю характеру здійснюваної операції, призводить до проблем ідентифікації, оцінки та класифікації зобов’язань.

При інвентаризації розрахунків, відповідно до п. 11.11 Інструкції №69, всім кредиторам підприємство надсилає витяги, або акти звірки заборгованості про стан розрахунків, які пред’являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальності заборгованості. Контрагенти зобов’язані протягом 10-ти днів від дня отримання витягів підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення.

Усім дебіторам підприємства-кредитори повинні передати виписки про їх заборгованість, які пред'являються інвентаризаційній комісії для підтвердження заборгованості. Підприємства-дебітори зобов'язані протягом десяти днів з дня отримання виписок підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення.

На рахунках обліку розрахунків з кредиторами повинні залишатися виключно погоджені суми. В окремих випадках, коли до кінця звітного періоду розбіжності не усунені або залишились не з’ясованими, розрахунки з дебіторами і кредиторами відображаються кожною стороною у своєму балансі в сумах, що випливають із записів у бухгалтерському обліку і визнаються нею правильними. Розрахунки з банками, іншими фінансовими установами повинні бути обов’язково ними погоджені. Залишення в обліку неврегульованих сум за цими розрахунками не допускається [25].

Якщо стосовно будь-якого виду заборгованості було встановлено, що термін позовної давності за нею минув, до акта інвентаризації розрахунків додається довідка про таку кредиторську заборгованість із зазначенням осіб, винних у закінченні строку позовної давності дебіторської заборгованості, а також назви і адреси дебіторів або кредиторів, суми, причини, дати і підстави виникнення заборгованості.

Результати інвентаризації зобов'язань можуть бути наступними: дані інвентаризації співпадають з даними, що відображені бухгалтерському обліку підприємства; мають місце розбіжності між залишками на рахунках бухгалтерського обліку поточних та довгострокових зобов'язань з даними, що були отримані в ході проведенні інвентаризації, а саме - лишки та недостачі; виявлено зобов'язання, строк позовної давності яких минув.

Остаточні результати інвентаризації відображаються в протокол засідання інвентаризаційної комісії та наказах (розпорядженнях) керівника підприємства.

Результати проведених інвентаризацій зобов'язань не знаходять безпосереднього відображення у фінансовій звітності, однак опосередковано вони відображаються наступним чином: