Фінансовий облік (облік активів)

Для отримання чекової книжки установа подає до банку-емітенту заяву за підписами уповноважених осіб, яким надано право підписання документів для здійснення розрахунково-грошових операцій і з відбитком їх печатки. Чеки з чекової книжки виписуються в момент здійснення платежу і видається чекодавцю за отримані ним послуги.

 

 

 

 

 

 

 

5.Облік праці та її  оплати 

          Облік праці та її оплати — це важлива та складна ділянка обліку, оскільки потребує точних і оперативних даних, у яких відображаються зміни в кількості працівників, затратах робочого часу, категоріях працівників, кодах виробничих витрат і здійснюється контроль використання трудових ресурсів.

         Оплата праці — це заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, який за трудовими угодами власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу чи надані послуги.

     Заробітну плату регулюють форми та системи оплати праці. На підприємствах в основному використовують дві форми оплати праці: погодинну та відрядну. Погодинна форма оплати передбачає заробіток працівника залежно від відпрацьованого часу. Ця форма передбачає дві системи: просту погодинну та погодинно-преміальну оплату праці. Відрядна форма оплати обумовлює те, що заробітна плата робітників залежить від кількості виконаної роботи й розміру розцінки. Вона використовується в оплаті тим робітникам, праця яких підлягає нормуванню, і передбачає такі системи: пряму, преміальну, прогресивну, акордну.

       Керівник підприємства визначив форми та системи оплати праці, встановлює працівникам конкретні розміри тарифних ставок. А держава регулює оплату праці через установлення мінімальної заробітної плати (законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, по-годинну норму праці (обсяг робіт).

     Оплата праці поділяється на основну та додаткову заробітну плату, інші стимулюючі та компенсаційні виплати, що утворюють фонд оплати праці.

Облік використання робочого часу, а також контроль за станом трудової дисципліни на підприємствах забезпечує табельний облік, сутність якого полягає в щоденній реєстрації явок працівників на роботу, залишення роботи, усіх випадків запізнень та неявок на роботу, а також часу простоїв і роботи понад норму.

       Відділ кадрів, приймаючи на роботу працівника, надає табельний номер та відкриває особисту картку, а в трудовій книжці робиться позначка про його зарахування на підставі наказу керівника підприємства. В особистій картці зазначаються анкетні дані про працівника та всі зміни, що відбуваються в його роботі. Бухгалтерія теж відкриває особисту картку кожному працівникові.

Узагальнення інформації про розрахунки з персоналом з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за неодержану в установлений термін суму з оплати праці, ведуться на рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці».

      Облік праці та її оплати має відповідати таким нормативним документам, як: Кодекс законів про працю; Закони України «Про оплату праці», «Про відпустки», «Про збір на обов’язкове соціальне страхування»; Положення про порядок укладання контрактів під час оформлення (найму) на роботу працівників; Порядок нарахування середньої заробітної плати.

      Задачі автоматизованого обліку праці та її оплати взаємодіють із такими задачами інших ділянок обліку на підприємстві:

• виплати заробітної плати через касу та перерахування через розрахунковий рахунок; нарахування заробітної плати за кореспондуючими рахунками; нарахування страхових внесків; утримання із заробітної плати; резерв майбутніх витрат (облік фінансово-розрахункових операцій);

      -  нарахування заробітної плати за кореспондуючими рахунками; нарахування страхових внесків (облік витрат на виробництво);

      -  нарахування заробітної плати за кореспондуючими рахунками; нарахування страхових внесків; утримання із заробітної плати; резерв майбутніх витрат; дані про використання фондів (зведений облік та складання звітності).

 

 

 

6.Облік необоротних активів

       Основним засобом визнається закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладами до нього, або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, які мають дві ознаки:

• Очікуваний термін корисного використання, яких перевищує один рік;
• Первісною вартістю більше 2500 грн.
•      Одиницею обліку вважається окремий об'єкт. Обліковуються такі матеріальні активи на рахунку 10.

     Аналітичний  облік основних засобів ведеться щодо кожного об'єкта окремо. Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання, то кожна з цих частин визнається в бухгалтерському обліку окремим об'єктом основних засобів. Для аналітичного обліку та забезпечення спостереження за використанням у місцях експлуатації основних засобів кожному об'єкту присвоюється інвентарний номер.

    Визнання, оцінку і облік основних засобів проводиться відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби». Одиницею обліку вважається окремий об’єкт основних засобів та інших матеріальних необоротних активів. Групування основних засобів в аналітичному обліку встановлюється відповідно до вимог Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку.

       Всі витрати на придбання та створення основних засобів, а також безоплатно отримані основні засоби обліковуються на субрахунку 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів". При введенні в експлуатацію понесені витрати з кредиту субрахунку 152 списують в дебет відповідного субрахунку 10.

     Підставою  для зарахування на баланс  основних засобів є акт приймання  передачі (введення в експлуатацію) основних засобів (форма первинного  обліку № 03-1).

     Для визначення  основних засобів та інших  необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів такими, визначення строку корисного використання об'єктів створюється  постійно діюча експертна технічна

комісія у складі:

• Голова комісії: Головний інженер;
• Члени комісії: головний механік;
• головний енергетик;
• головний теплотехнік.

     Нарахування  амортизації здійснюється протягом  строку корисного період часу, протягом якого основні засоби  будуть використовуватись підприємством, або з їх використанням буде  виготовлено (виконано) очікуваний  підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

       Для  визначення строку корисного  використання основних засобів  створюється постійно діюча експертно-технічна  комісія.

     Об'єктом амортизації  є первісна вартість або переоцінена  вартість основних засобів. При нарахуванні амортизації основних засобів застосовуються методи амортизації, установлені та затверджені протоколом засідання постійної діючої експертної технічної комісії та погоджені з фінансовим директором, установивши при цьому такі методи нарахування амортизації для:

– об'єктів основних засобів (крім вантажних автомобілів вантажопідйомністю понад 2 т) – прямолінійний, а саме:

а) будівлі та споруди, виходячи із максимального строку корисного використання 20 років,

б) машини та устаткування, виходячи із фактичного строку корисного використання, але з врахуванням максимального строку 10 років,

в) інші об'єкти основних засобів, виходячи зі строку корисного використання 5 років;

– вантажних  автомобілів вантажопідйомністю понад 2т – виробничий метод;

– малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів, а також інших необоротних активів - у розмірі 100 % їх вартості у першому місяці використання таких об'єктів;

• нематеріальних активів – прямолінійний метод. Термін корисного використання кожного об'єкта і чинники, що впливають на нього, відображати в акті, складеному комісією.

Нарахування амортизації з метою оподаткування здійснюється згідно із ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 22.05.1997 р. №283/97-ВР.

    Довгострокові і короткострокові фінансові інвестиції обліковувати відповідно до ПБО 12 «Фінансові інвестиції» з урахуванням вимог Положення 13 «Фінансові інструменти».

Фінансові інвестиції відображати за собівартістю та включати до складу статей балансу "Інші довгострокові фінансові інвестиції" та "Поточні фінансові інвестиції» за собівартістю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                          

 

 

 

                                7.Облік виробничих запасів

    Для узагальнення  інформації про наявність і  рух належних філії запасів  сировини і матеріалів, будівельних  матеріалів, запасних частин, палива, тари, відходів основного виробництва використовується рахунок 20 "Виробничі запаси".

     Вартість  запасів визнається відповідно  до вимог П(С)БО-9 «Запаси».

     Первісною  вартістю запасів, що виготовляються  власними силами підприємства, визнається  їхня виробнича собівартість, яка визнається за П(С)БО-16 "Витрати".

     Для обліку транспортно-заготівельних витрат використовують рахунок 23. Одиницею запасів визначається кожне найменування цінностей. Переоцінку запасів до їх справедливої вартості проводиться один раз на рік станом на 31 грудня на підставі рішення постійної діючої інвентаризаційної комісії або на дату реалізації таких активів у випадку їх продажу.

     Предмети строком  використання менше одного року, що супроводжують виробничий  процес протягом звітного періоду, обліковуються на рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувальні предмети". У момент передачі таких активів в експлуатацію їх списують з балансу з одночасною організацією їх оперативного кількісного обліку за місцями їх експлуатації.

       Запаси, які не принесуть економічних вигод у майбутньому, визначаються неліквідними і списуються в бухгалтерському обліку згідно рішення постійної діючої інвентаризаційної комісії.

       Спецодяг, що виданий у підзвіт працівникам, обліковується на особистих картках останніх протягом усього встановленого терміну його використання. Списання спецодягу з підзвіту до закінчення встановленого терміну його використання здійснюється тільки на підставі підписання актів про його непридатність. Акти здаються в бухгалтерію відповідно до графіку документообігу.

                       

8.Облік витрат виробництва

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства і її розкриття у фінансовій звітності регламентовані П(С)БО 16. 

Підприємство всю суму прямих витрат, понесених у зв'язку з виконанням робіт і наданням послуг, щомісячно списує з кредиту рахунків класу 8 в дебет рахунку 23.

У виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) (у дебет рахунку 23) у відповідності з п. 11 П(С)БО 16 включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату  праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі  і розподілені постійні загальновиробничі  витрати.

Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюються підприємством самостійно, що фіксується в розпорядчому документі про встановлення облікової політики.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини і основних матеріалів, що складають основу виробленої продукції, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних і інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата і інші виплати робочим, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, і які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат, зокрема:

- відрахування на соціальні  заходи;

- плата за оренду земельних  і майнових паїв;

- амортизація;

- втрати від браку, що  складаються з вартості остаточно  забракованої по технологічних  причинах продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, і витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Перелік загальновиробничих витрат, приведений в п. 15 П(С)БО 16, включає:

- витрати на управління  виробництвом (оплата праці апарату  управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

- амортизацію основних  засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

- амортизацію нематеріальних  активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;