Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Мая 2015 в 18:22, отчет по практике
Обліковою політикою встановлюються єдині принципи, методи і процедури, які повинні використовуватись при відображенні поточних операцій в обліку, складанні та поданні фінансової звітності. Метою облікової політики є методологічне обґрунтування і визначення порядку оцінку статей балансу підприємства та основних принципів ведення бухгалтерського обліку, формування форм звітності.
1.Організація обліку
2. Облік касових операцій
3. Облік операцій на рахунках у банку
4. Облік розрахунків із дебіторами і кредиторами
5. Облік праці та її оплати
6. Облік необоротних активів
7. Облік виробничих запасів
8. Облік витрат виробництва
9. Облік послуг та їх реалізація
10.Облік доходів і результатів діяльності
11. Облік власного капіталу і забезпечень
12. Облік довгострокових і поточних зобов’язань
13. Облік витрат за видами діяльності
14. Порядок складання та подання фінансової звітності
Список літератури
Додатки
- витрати на утримання,
експлуатацію та ремонт, страхування,
операційну оренду основних
- витрати на удосконалення
технології і організації
- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;
- витрати на обслуговування
виробничого процесу (оплата праці
загальновиробничого персоналу; відрахування
на соціальні заходи, медичне
страхування робітників і
- витрати на охорону
праці, техніку безпеки і охорону
навколишнього природного
- інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).
До складу виробничої собівартості можуть бути віднесені не всі загальновиробничі витрати, а тільки змінні і частина постійних, залежно від співвідношення фактичного випуску продукції (виконання робіт, надання послуг) і нормальної виробничої потужності, а залишок постійних загальновиробничих витрат - зараховується до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг). Для підприємств, що використовують тільки рахунки класу 8 "Витрати за елементами", нерозподілені постійні загальновиробничі витрати списуються в дебет субрахунку 791 "Результат операційної діяльності". Іншими словами, постійні загальновиробничі витрати повинні щомісячно розподілятися між рахунком 23 "Виробництво" і субрахунком 791 "Результат операційної діяльності".
.
У випадку якщо фактичний розмір постійних загальновиробничих витрат звітного періоду буде менше розрахованого нормативу, у виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) звітного періоду включається величина постійних загальновиробничих витрат, що фактично склалася, а не сума, обчислена за допомогою нормативу.
Якщо ж фактичний розмір постійних загальновиробничих витрат звітного періоду перевищить розрахований норматив, до складу виробничої собівартості робіт, послуг підлягає віднесенню тільки частина постійних загальновиробничих витрат звітного періоду в межах такого нормативу.
Загальна сума постійних розподілених і нерозподілених загальновиробничих витрат не може перевищувати суму фактичних постійних загальновиробничих витрат.
При здійсненні калькуляції, виникає необхідність розподілену частину загальновиробничих витрат включити у виробничу собівартість окремих замовлень, видів продукції (робіт, послуг).
Порядок такого розподілу в П(С)БО 16 не приводиться, оскільки це є одним з елементів внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, елементи якого встановлюються підприємством самостійно і відображається в наказі про облікову політику підприємства.
Такий розподіл загальновиробничих витрат між об'єктами калькуляції повинен проводитися пропорційно вибраній базі розподілу, яка може бути між об'єктами калькуляції однією з приведених вище.
Для розподілу вказаних витрат між об'єктами необхідно визначити норматив (коефіцієнт) витрат на одиницю об'єкту калькуляції співвідношенням фактичної суми розподілених загальновиробничих витрат до величини бази розподілу за звітний період. Потім, помноживши розрахований норматив розподілених загальновиробничих витрат на величину бази розподілу, що відноситься до даного об'єкту витрат (виду продукції, робіт, послуг), визначають частину загальновиробничих витрат, що включається у виробничу собівартість даного виду продукції (робіт, послуг) в звітному періоді.
Для обліку загальновиробничих витрат відповідно до Інструкції № 291 підприємство може відкрити окремий субрахунок, наприклад 23/ "Загальновиробничі витрати". Щомісячно сума, що враховується на субрахунку 23/"Загальновиробничі витрати" в частині розподілених загальновиробничих витрат списується в дебет рахунку 23 "Виробництво", а нерозподілені постійні загальновиробничі витрати списуються в дебет рахунку 79 "Фінансові результати".
9. Облік виконаних робіт наданих послуг
Реалізація продукції, робіт, послуг — господарська операція суб’єкта підприємницької діяльності, що передбачає передання права власності на окремі об’єкти іншому суб’єктові підприємницької діяльності в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов’язань.
Відпуск матеріальних цінностей на сторону оформлюють товарно-транспортними накладними спеціальної форми. У разі доставки власним автотранспортом їх виписують, як правило, у чотирьох примірниках: перший із підписом водія залишається в пункті відправлення продукції; другий, третій і четвертий, завірені підписами й печатками вантажовідправника й підписом водія, передають водієві. Другий примірник передають товароодержувачу продукції, третій і четвертий примірники із позначкою про приймання продукції повертають сільськогосподарському підприємству.
Синтетичний облік результатів реалізації послуг здійснюють на рахунках класу 7 (доходи і результати діяльності) і класу 9 (витрати діяльності).
Фактичну собівартість реалізованих робіт і послуг відносять за дебетом субрахунка 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг», а виручку від їх реалізації (разом із податком на додану вартість та акцизним збором) — за кредитом субрахунка 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг». Фактичну собівартість інших реалізованих оборотних засобів (крім готової продукції) відносять за дебетом субрахунка 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів», а їхню відпускну вартість (разом із податком на додану вартість та акцизним збором) — за кредитом рахунка 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів».
Наприкінці звітного періоду (наприкінці року) наведені рахунки класів 7 і 9 закривають на рахунок 79 «Фінансові результати». Аналітичний облік реалізації продукції здійснюють згідно із первинними документами у таких реєстрах (за об’єктами обліку реалізації — видами реалізованої продукції, роботами, послугами):
Реєстрі документів з реалізації готової продукції (форма 11/1 с. г.);
Реєстрі документів з реалізації товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг (форма 11/2 с. г.);
Реєстрі документів з реалізації продукції, матеріалів, робіт і послуг за готівку (форма 11/3 с. г.). Облік реалізації продукції за готівку має особливості документального оформлення й оброблення даних, тому цей процес відображають в обліку окремо.
Згідно з первинними документами та наведеними накопичувальними реєстрами складають регістри аналітичного й синтетичного обліку доходів та розрахунків із покупцями й замовниками: Відомості аналітичного обліку реалізації продукції, матеріалів, робіт та послуг; розрахунків із покупцями й замовниками; Аналітичні дані до рахунків 71, 72, 73, 74, 75, 94, 95, 96, 97, 98, 99. Після складання бухгалтерських довідок із закриття рахунків 90, 94, 95, 96, 97, 98, 99 складається журнал-ордер 15.
10. Облік доходів і результатів діяльності
Нормативним документом, який визначає методологічні засади формування в
бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її
розкриття у фінансовій звітності є Положення (стандарт) бухгалтерського
обліку 15 "Дохід", який затверджено наказом Міністерства фінансів
України від 29.11.1999 р. № 290.
В процесі проведення господарської діяльності підприємство здійснює певні її види. Це основна діяльність, інвестиційна, фінансова та інші види. За умов настання надзвичайних подій здійснюється надзвичайна діяльність. Всі види діяльності підприємства є тісно пов'язаними. Результативність розвитку АТ в цілому залежить від величини доходів та збитків, що одержує підприємство від проведення різних видів діяльності.
В процесі проведення діяльності підприємства формуються його доходи, витрати та фінансові результати.
Доходи підприємства - це збільшення економічних вигод у вигляді надходжень активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власною капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - це загальний дохід, виручка від реалізації продукції без врахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків.
Інші операційні доходи включають інші доходи від операційної діяльності, крім доходу від реалізації продукції. До них відносяться:
— доходи від реалізації іноземної валюти;
— доходи від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій);
— доходи від оперативної оренди активів;
— доходи від операційної
— суми одержаних штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів;
— доходи від списання кредиторської заборгованості;
— відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні);
— суми одержаних грантів та субсидій;
— інші доходи.
Дохід від участі в капіталі відображає доходи, одержані від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства. Вони включають:
- збільшення частки інвестора в чистих активах об'єкту інвестування (внаслідок одержання асоційованим, дочірнім та спільним підприємством прибутків або зростання їх власного капіталу).
Інші фінансові доходи включають доходи, що виникають у ході проведення фінансової діяльності підприємства. До них відносяться:
— дивіденди одержані;
— відсотки одержані;
— інші доходи від фінансових операцій.
Надзвичайні доходи підприємства - це доходи, що одержуються в умовах надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій та ін.). Вони включають:
- страхові відшкодування (надходження від страхових організацій);
- покриття втрат від надзвичайних ситуацій від інших джерел;
- сума зменшення податку на прибуток від звичайної діяльності внаслідок таких втрат.
11.Облік власного капіталу і забезпечень
Фінансово-господарська діяльність підприємств різних форм власності та організаційно-правових форм розпочинається з формування статутного капіталу. Тобто формування первісного капіталу є важливим етапом створення підприємства, оскільки організація кожної справи потребує відповідного фінансового забезпечення.
Капітал є залишковою частиною в активах підприємства після вирахування всіх його зобов’язань.
Рівень відповідальності, закріплений за статутним та додатковим капіталом, різний. Статутний капітал, розмір якого визначений в установчих документах та зареєстрований у державному реєстрі господарюючих одиниць, забезпечує регулювання відносин власності і управління підприємством. Незареєстрований (додатковий) капітал - це інші види капіталу, розмір яких не підлягає реєстрації та регламентації на відміну від зареєстрованого капіталу, який не може бути меншим від встановленої законодавством суми.
Серед видів (складових) власного капіталу домінуючим є статутний капітал. Саме це підкреслено в П(С)БО 2 „Баланс”, за яким статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.
У зв'язку з тим, що безпосередньо не можна зменшувати розміру статутного капіталу, у цих випадках використовується регулюючий рахунок 45 «Вилучений капітал» із субрахунками, на якому відображається викуп акцій та повернення вкладів, паїв чи інших внесків засновникам, які вибули. Погашення здійснюється грошима, цінними паперами, майном на суму, що зафіксована у боргових зобов'язаннях.
Утворення власного капіталу дає гарантію для інвесторів, кредиторів, постачальників, позичальників, що підприємство є кредитоспроможним і йому можна довіряти, мати з ним ділові й партнерські стосунки.
Відповідно до П(С)БО 11 “Зобов’язання” під забезпеченням розуміють зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу.
Забезпечення ― особливий вид зобов’язань, і створюються вони (резервуються кошти за рішенням підприємства) для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів та забезпечення інших витрат і платежів (наприклад, страхові виплати страхових компаній).
Суми створених забезпечень одночасно визнають витратами, а тому при їх нарахуванні у підприємства активів не виникає.
Їх визнають за обліковою оцінкою ресурсів (із вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов’язання на дату балансу. Забезпечення відносяться на операційні витрати поточного періоду, в якому такі забезпечення сформовано (нараховано, поповнено), і використовуються для покриття тільки тих витрат, для яких їх було створено.