Форми фінансової звітності: суть, мета та призначення

— послідовності, який передбачає постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики має бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

• обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, мають запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

— превалювання змісту над формою, за яким операції мають обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

— єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Фінансові звіти  відображають фінансові результати операцій та інших подій, об'єднуючи  їх в основні класи згідно з економічними характеристиками. Ці основні класи мають назву елементи фінансових звітів. Елементи, що безпосередньо пов'язані з визначенням фінансового стану підприємства:

активи — ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигід у майбутньому (економічна вигода є потенційною можливістю отримання підприємством грошових коштів внаслідок використання активів).

зобов'язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, зумовить зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Елементи, які безпосередньо пов'язані з оцінкою результатів діяльності підприємства:

доходи — збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

стаття, яка відповідає визначенню елементу, має бути визнана (наведена) у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

— існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею. Дана концепція ймовірності відповідає невизначеності, що характеризує середовище, в якому діє підприємство. Оцінка ступеня невизначеності стосовно припливу майбутніх економічних вигід робиться на основі свідчення, наявного на момент складання фінансових звітів. Наприклад, якщо існує ймовірність погашення дебіторської заборгованості підприємству, визнання такої заборгованості як активу буде виправданим в разі відсутності свідчень протилежного. Але у випадку наявності значної кількості рахунків дебіторів, як правило, певний ступінь несплати вважається ймовірним, і, таким чином, визнаються витрати, які відображають очікуване зменшення економічних вигід;

• оцінка статті може бути достовірно визначена. Якщо не можна зробити такої достовірної оцінки, стаття не визнається у фінансових звітах. Наприклад, надходження, які очікуються в результаті успішного судового процесу, можуть відповідати визначенню як активу і доходу, так і критерію ймовірності при визнанні; проте, якщо неможливо достовірно визначити претензію, вона не повинна визнаватись як актив або дохід (але існування претензії може розкриватися у примітках, пояснювальному матеріалі)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, складають та подають 

консолідовану фінансову звітність. Консолідована фінансова звітність відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Об'єднання  підприємств, крім власної звітності, складають і подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до їхнього складу. Об'єднанням підприємств є з'єднання окремих підприємств у результаті приєднання одного підприємства до іншого або внаслідок одержання контролю одним підприємством над чистими активами та діяльністю іншого підприємства. Об'єднання підприємств може відбуватися у вигляді придбання або у вигляді злиття (у цьому випадку жодна зі сторін не може бути визначена як покупець). Все це зумовлює вимоги до розкриття інформації, особливості складання фінансових звітів об'єднань підприємств.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній  власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів, складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління. Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають відповідно в державній та комунальній власності. Зведена фінансова звітність складається за підприємств промисловості, будівництва, сільського господарства, торгівлі, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку, житлово-комунального господарства, наукових організацій, організацій з ремонту й утримання автомобільних шляхів.

Фінансова звітність  забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

— придбання, продажу та володіння цінними  паперами;

— участі в  капіталі підприємства;

— оцінки якості управління;

—оцінки здатності  підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

— забезпеченості зобов'язань підприємства;

— визначення сум дивідендів, що підлягають розподілу;

• регулювання діяльності підприємства, інших рішень.

Користувачами фінансових звітів є наявні та потенційні інвестори, працівники, постачальники та інші торгові кредитори, замовники, уряд та урядові установи, громадськість, інші фізичні та юридичні особи. Вони використовують фінансові звіти для задоволення різноманітних потреб у фінансовій інформації. Такі потреби, зокрема, мають:

— інвестори — особи, які дають венчурний капітал, та їх консультанти, стурбовані ризиком, властивим інвестиціям, і доходам від цих інвестицій, їм потрібна інформація, яка допомагає визначити, що необхідно робити: купувати, утримувати або продавати. Акціонери також зацікавлені в інформації, що дає їм змогу оцінити спроможність підприємства сплачувати дивіденди;

— працівники і групи їх представників, які зацікавлені в інформації щодо стабільності та прибутковості роботодавців. Вони також зацікавлені в інформації, яка дає їм змогу оцінити здатність підприємства забезпечувати оплату праці, пенсію та зайнятість;

- позикодавці, котрі зацікавлені в інформації, яка дає їм змогу визначити, чи будуть їхні позики та відсотки із суми позик сплачені своєчасно;

— постачальники та інші торгові кредитори, котрі зацікавлені в інформації, яка дає їм змогу визначити, чи будуть вчасно сплачені заборговані їм суми» Ймовірно,, що торгові кредитори будуть цікавитися підприємством протягом більш короткого проміжку часу порівняно з позикодавцями, якщо тільки вони не залежать від існування підприємства як головного клієнта;

— клієнти, які виявляють інтерес до інформації щодо безперервності діяльності підприємства, особливо у випадках, коли вони мають довгострокові угоди з підприємством або залежать від нього;

— уряд та урядові установи, які зацікавлені у розміщенні ресурсів, а отже, і у діяльності підприємства. Інформація їм також потрібна для того, щоб регулювати діяльність підприємств, визначати податкову політику і як основа статистичних даних про валовий внутрішній продукт (ВВП) тощо;

—  громадськість. Підприємства впливають на членів суспільства по-різному. Наприклад, підприємства можуть робити істотний внесок у місцеву економіку різними шляхами, у тому числі забезпечуючи зайнятість. Фінансові звіти можуть допомогти громадськості наданням інформації щодо останніх тенденцій і досягнень у соціальній сфері підприємства та обсягів його діяльності.

З погляду  відношення до підприємства користувачів фінансової інформації можна поділити на внутрішніх (акціонери, вищий управлінський персонал та ін.) та зовнішніх (інвестори, уряд та урядові органи та ін.). Останні, у свою чергу, можуть мати прямий фінансовий інтерес до підприємства (тобто бути зацікавленими в результатах діяльності підприємства — інвестори, кредитори та ін.) або непрямий (державні органи).

Слід зазначити, що фінансова звітність має задовольняти потреби тих користувачів, які  не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх інформаційних потреб.             

На сучасному  етапі функціонування суспільства  в Україні відбуваються істотні  зрушення, що призводять до змін у веденні  бухгалтерського обліку. Це насамперед пов’язано з намаганням наблизити  облік до міжнародних стандартів і нестабільною законодавчою базою

          На протязі дев'яностих років йшла безперервна робота по вдосконаленню бухгалтерського обліку на Україні з застосуванням міжнародних стандартів прийнятих в міжнародному суспільстві фінансової звітності. Почали з розробки введення методики бухгалтерського обліку для спільних підприємств, що з’явились наприкінці восьмидесятих років.

         У 1992 році було запропоновано і прийнятий новий план рахунків бухгалтерського обліку. Спеціалісти пропонують перейти на європейську структуру планів рахунків; що складаються з десяти класів з трьохзначною нумерацією кодів синтетичних рахунків; двома-трьома резервними класами рахунків для організації управлінського, в тому числі калькуляційного обліку.Неприйнятна умова такого переходу повна зміна кодування тих синтетичних рахунків що використовуються, це призведе до необхідності перебудови комп’ютерних програм бухгалтерського обліку, дезорганізує роботу бухгалтерів, аудиторів, податкових інспекторів і інших зацікавлених осіб.Робота над проектом Закону про бухгалтерський облік показала, що жорстке регламентування методології і організації бухгалтерського обліку неприйнятне. Необхідно переходити до нових регламентуючих документів і стандартів бухгалтерського обліку. Першим був затверджений стандарт про облікову політику підприємства, що містив загальні правила бухгалтерського обліку, що застосовуються в міжнародній практиці фінансового обліку і звітності..Ще одним необхідним елементом вдосконалення звітності я вважаю може бути прийняття стандарту бухгалтерського обліку "Бухгалтерська звітність підприємства", який максимально наблизить її структуру і зміст до міжнародних правил, що застосовуються в Об’єднаній Європі та інших країнах. В цьому стандартне визначено, що достовірною вважається бухгалтерська звітність, заснована на системному бухгалтерському обліку, інформація якого формується виходячи з принципів і правил, викладених в документах системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні. Цей стандарт дасть поштовх для розвитку спільних підприємств.В умовах нестабільності економічної ситуації більш гостро стоїть питання про стан бухгалтерського обліку на підприємстві так як багато підприємств виходять на міжнародний ринок, і це потребує скорішого вдосконалення нормативної бази бухгалтерського обліку і податкового законодавства.Інструкцією "Про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства" зі змінами і доповненнями від 19 лютого 1998 року №37 дещо полегшено порядок заповнення балансу підприємства. Так внесеними змінами відмінено абзац, що був присвячений переходу до нової національної валюти.

        Інструкція в новій редакції враховує зміни, що відбулися в бухгалтерському обліку основних засобів з вступом в силу Інструкції по бухгалтерському обліку балансової вартості груп основних фондів від 20 липня 1997 року №159. В минулому варіанті балансова вартість ототожнюється з початковою,, хоча в валюту балансу не попадала, а була лише точкою підрахунку для визначення остаточної вартості. Відмінено також вказівка на необхідність щомісячного відображення в інвентарних картках і на аналітичних регістрах суми нарахованого за місяць зносу основних фондів.

        Раніше по статті "Нематеріальні активи" відображались також права власності підприємства на окремі квартири в житлових будинках, що їм належать. Внесена стаття "Розрахунки та інші короткострокові пасиви" - конкретизація в адресовані суми кредиторської заборгованості до 2 або 3 розділу пасиву в залежності від строку її погашення призвана скоротити свободу вибору, що дозволяла варіювати підсумкові значення того чи іншого розділу при розрахунку окремих узагальнених показників фінансового стану підприємства. Однією з важливих проблем обліку є те, що бухгалтерський облік розбігається з податковим, що ускладнює роботу бухгалтерів.

        Сучасний рівень розвитку наукових технологій змушує підприємства незалежно від форм власності застосовувати прикладні пакети бухгалтерських програм. Однією з негативних рис сучасного ринку бухгалтерських програм є те, що продавці не адаптують їх під конкретне підприємство, тому виникають певні труднощі при роботі з цими продуктами, і підприємства змушені залучати до роботи інженерів-програмістів для подальшої доробки і адаптації

         У більшості країн фінансова звітність складається і подається для зовнішніх користувачів з річним інтервалом, тобто після закінчення календарного (або так званого фінансового) року. Але для внутрішніх потреб вона складається , здебільшого, з коротшим інтервалом (помісячно або поквартально).Обов’язкова адреса, куди підприємства повинні подавати звітність, регулюється кожною державою. Важливо розрізняти за суттю та змістом основні розділи балансу: оборотні активи, необоротні активи, короткострокові зобов’язання, довгострокові зобов’язання, власний капітал. Крім основних форм фінансової звітності, передбачається також додатки до звітності. Вони потрібні, щоб надати користувачам детальнішу аналітичну інформацію стосовно окремих статей звітності, а також додаткову інформацію для поглибленого розкриття фінансової і господарської політики підприємства. Питання змісту додатків до звітності здебільшого вирішується національним законодавством та національними стандартами обліку. Проте багато позицій може вирішуватися в міжнародному масштабі.