Форми фінансової звітності: суть, мета та призначення

Первісна оцінка довгострокових фінансових інвестицій при зарахуванні  на баланс здійснюється за фактичною  собівартістю. Подальша оцінка довгострокових фінансових інвестицій здійснюється за однією з наступних видів оцінки:

• за собівартістю;
• за сумою переоцінки;
•    для ринкових цінних паперів, що надають право власності, за нижчою з двох оцінок: собівартістю або ринковою вартістю, визначеною на основі інвестиційного портфеля. Якщо застосовується сума переоцінки, то підприємство повинно прийняти політику щодо періодичності переоцінки. Переоцінку довгострокових інвестицій варто проводити по всій категорії одночасно.

Збільшення балансової вартості, яке виникає від переоцінки довгострокових інвестицій, слід визначити  як ”Інший додатковий капітал”.

Зменшення балансової вартості згортається з попереднім збільшенням  однієї і тієї ж інвестиції у статті ”Інший додатковий капітал”. У всіх інших випадках зниження балансової вартості слід визнавати як витрати  в Звіті про фінансові результати.

У статті ”Довгострокова дебіторська заборгованість” (рядок 050) показує заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати Балансу.

У статті ”Відстрочені податкові активи” (рядок 060) відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

Відкладені  податкові активи виникають у випадку перевищення величини податку на прибуток, обчисленої згідно з даними декларації, над величиною цього податку, обчисленою з фактично обчисленого прибутку.

Приклад

За результатами звітного періоду фінансовий прибуток склав 100грн.

Оподаткований прибуток згідно з декларацією про прибуток – 1500грн.

Сума податку згідно з декларацією: 1500×30%=450грн.

Податок розрахований по фінансовому прибутку: 1000×30%=300грн.

Визначаємо різницю  між сумами податків: 450-300=150грн.

Це і є відстрочений податковий актив. При цьому здійснюються такі проводки:

Кореспондуючі рахунки		Сума, грн.
Дебет	Кредит
981”Податки на прибуток  від звичайної діяльності”	641”Розрахунки за податками”	300
17”Відстрочені податкові  активи”	641”розрахунки за податками”	150
641”розрахунки за податками”	311”Поточні рахунки в національній валюті”	450

Отже, якщо для сплати в бюджет не вистачає податку, нарахованого за рахунок прибутку, отриманого протягом періоду (Д-т рах. 98), то різниця нараховується  як відкладені активи (Д-т рах. 17), тобто  за рахунок майбутнього прибутку.

В оберненому випадку, тобто  якщо прибуток за результатами фінансового  обліку більшим, ніж за результатами податкового, виникають відстрочені  податкові зобов’язання і здійснюються такі записи:

Кореспондуючі рахунки		Сума грн.
Дебет	Кредит
981”податки на прибуток від звичайної діяльності”	641”розрахунки за податками”	300
981”податки на прибуток  від звичайної діяльності”	54”Відстрочені податкові  зобов’язання”	150
641”розрахунки за податками”	311”поточні рахунки  в національній валюті”	300

В кінці звітного періоду рахунки 17 ”Відстрочені податкові активи” та 54 ”Відстрочені податкові зобов’язання” кореспондують між собою.

Такі маніпуляції здійснюються, виходячи з того, що в кінцевому  підсумку оподаткуванню підлягає дійсний (тобто фінансовий) прибуток і різниці, що виникають, в ході реального оподаткування, з часом компенсуються. Наприклад, оподаткувавши отриману передоплату податком, ми ніби підтверджуємо майбутню реалізацію. Таким чином, у момент відвантаження зазначена різниця зникне.

У статті ”Інші необоротні активи” (рядок 070) наводяться суми необоротних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу ”Необоротні активи”.

II розділ активу Балансу

Інформація про запаси розкривається в Балансі і  в Примітках до фінансових звітів. За встановленою П(С)БО 2 формою баланс передбачає розкриття інформації по запасах в таких статтях:

• виробничі запаси;
• тварини на вирощуванні та відгодівлі;
• незавершене виробництво;
• готова продукція;
• товари.

У статті ”Виробничі запаси” (рядок 100) показується вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.

У статті ”Тварини на вирощуванні та відгодівлі” (рядок 110) відображається вартість: дорослих тварин на відгодівлі і в нагулі, птиці, звірів, кроликів, дорослих тварин, вибракуваних із основного стада для реалізації та молодняку тварин.

У статті ”Незавершене виробництво” (рядок 120) показуються витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги)

За П(С)БО 2 ”Баланс” у  статті ”Незавершене виробництво” відображаються витрати на незавершене виробництво  і незавершені роботи (послуги).

Незавершене виробництво відноситься до запасів підприємства. Методологія обліку запасів і порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається П(С)БО 9 ”Запаси”.

Незавершене виробництво  підприємства, що виготовляє продукцію, включає витрати, розподілені на продукцію, обробка якої не закінчена. Для підприємства, що надає послуги, запаси включають витрати з надання послуг, для яких підприємство не визнало дохід.

До складу витрат, що включаються  до незавершеного виробництва, відносяться:

• прямі витрати сировини та основних матеріалів, на оплату праці та інші прямі витрати;
• накладні виробничі витрати допоміжних матеріалів, на оплату праці управлінського та обслуговуючого виробничого персоналу, на виконання робіт з обслуговування та ремонту основних виробничих запасів тощо.

 

 

У статті ”Готова продукція” (рядок 130) показуються записи виробів на складі, обробка за яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показуються у складі незавершеного виробництва.

У статті ”Товари” (рядок 140) показується вартість товарів, які придбані підприємствами для наступного продажу.

У статті ”Векселі одержані” (рядок 150) показується заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.

У статті ”Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги” (рядки 160-162) відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). У підсумок Балансу включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

У статті ”Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом” (рядок 170) показується дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів. А також передплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету.

У статті ”Дебіторська заборгованість за виданими авансами” (рядок 180) показується сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів.

У статті ”Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів”(рядок 190) показується сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті, тощо, які підлягають надходженню.

У статті ”Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків” (рядок 200) показується заборгованість пов’язаних сторін та дебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків.

У статті ”Інша поточна дебіторська заборгованість” (рядок 210) показується заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів.

У статті ”Поточні фінансові інвестиції” (рядок 220) відображають фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент ( крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

 

 

 

 

Фінансові інвестиції визнаються в балансі як поточні, якщо дотримуються такі вимоги:

1. існує ймовірність отримання в майбутньому економічних вигод підприємством від фінансових інвестицій;
2. їх оцінка може бути достовірно визначена;
3. строк утримання не повинен перевищувати один рік;
4. інвестиція може бути легко реалізована.

Якщо перші три вимоги по відношенню до інвестиції виконуються, але вона не може бути легко реалізована, її слід класифікувати як довгострокову  фінансову інвестицію.

Первісна оцінка поточних фінансових інвестицій при зарахуванні на баланс здійснюється за фактичною собівартістю.

Подальша оцінка поточних фінансових інвестицій здійснюється або  за ринковою вартістю, або за нижчою з двох оцінок – собівартістю чи ринковою вартістю.

Зменшення балансової вартості поточних фінансових інвестицій необхідно визнавати як витрати, а збільшення – як доходи.

У статті ”Грошові кошти та їх еквіваленти” (рядки 230, 240) відображаються кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземних валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів та відображати як необоротні активи.

У статті ”Інші оборотні активи” (рядок 250) відображаються суми оборотних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу ”Оборотні активи”.

Для заповнення розділу II активу балансу необхідно використовувати інформацію з рахунків 2 і 3.

III розділ активу Балансу

У складі витрат майбутніх періодів (рядок 270) відображаються витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.

Прикладом таких витрат може бути наперед сплачені орендна  плата, страховка, рекламні послуги, передплата періодичних видань тощо.

По стаття ”Витрати майбутніх  періодів” можуть відображатися  як оборотні (витрати, які стосуються наступного облікового періоду), так і необоротні активи (витрати, які будуть віднесені на більш пізні періоди). Якщо їх величина є суттєвою, то у Балансі їх слід відображати окремо.

Для заповнення розділу III активу балансу слід брати дані з одноіменного рахунку 39.

 

 

 

I розділ пасиву Балансу

У статті ”Статутний капітал” (рядок 300) наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

У статті ”Пайовий капітал” (рядок 310) наводиться сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами.

У статті ”Додатковий вкладений капітал” (рядок 320) акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

У статті ”Інший додатковий капітал” (рядок 330) відображаються сума до оцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Стаття ”Додатковий  вкладений капітал” відображає тільки ту суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість. Частково зміст  статті ”Додатковий капітал” відображається в статті ”Інший додатковий капітал”, оскільки в цю статтю включається сума до оцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих від інших юридичних і фізичних осіб, інші види додаткового капіталу.

У статті ”Резервний капітал” (рядок 340) наводиться сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

У статті ”Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)” (рядок 350) відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначені підсумку власного капіталу.