Контрольная работа по политэкономии

    Іпотечні  банки надають позики  під  заставу  нерухомого  майна (землі,

будівель) землевласникам, селянам, власникам житла.

    Банки   відрізняються  клієнтурою,  використанням  засобів   і   деякими

операціями, але  всі вони є центрами, які зосереджують позиковий капітал..

    Функціонування  і дієздатність усіх елементів  ринкової інфраструктури  є

важливою і  необхідною  умовою  реальної  ринкової  трансформації  економіки України.  Розвиток цієї інфраструктури вимагає  відповідного  законодавства, юридичних   гарантій,   дійового   механізму    й    матеріально-фінансового забезпечення. 
 

    Шляхи та проблеми створення ринкової інфраструктури в Україні   

    Ринковій  економіці необхідна інфраструктура  -  система  взаємозалежних

спеціалізованих  організацій,  система   взаємозалежних   потоків   товарів,

послуг, грошей, цінних паперів і  робочої  сили.   Наприклад,  на  товарному

ринку діють  товарні  біржі,  підприємства  оптової  і  роздрібної  торгівлі,

фірми,   що   займаються   посередницькоїю  діяльністю,   і   т.п.    Раніше

відзначалося, що ринкова система потребує в  розвинутій  системі  акумуляції заощаджень, ядром якої є фондові біржі і банки.

    Комерційні  банки і фондові біржі мають загальне функціональне  значення

- акумулювати  заощадження для  наступного  їхнього  інвестування.   Водночас вони різняться по цілі діяльності, характеру операцій і ризику.

    Біржа являє собою  організований  оптовий  ринок.   По  типі  біржового

товару розрізняють  товарні, фондові і валютні біржі.  У  сучасній  економіці

існують публічно-правові  і державні біржі.  Діяльність біржі регламентуються її статутом.  На  біржі  діють посередники -  брокери,  що  виконують  доручення  клієнтів,  і  дилери,  що купують і продають товари. 

    Біржа,  як барометр, характеризує стан  усього  народного  господарства,

індикаторами  якого є біржові курси  (ринкові  ціни).   Вони  формуються  під

впливом попиту і пропозиції.  Структура попиту на цінні папери багато в чому визначається загальноекономічними чинниками, динаміку якого угадати досить складно.   Структура пропозиції  цінних  паперів

залежить від  мікроекономічних чинників.

    Поряд  із ринком реального товару  існує ринок, на якому торгують  правами

на покупку («call») і правами на продаж («put») товару.  При цьому покупець

контракту має  право вибору і сплачує за це премію.  Така угода  є  опціоном.

Покупець опціону  страхується в розмірі премії від зниження («call») або підвищення  («put»)  ціни.   А страхування  продавця  відсутніх.   Прибуток  продавця  опціону  ограниченна премією, прибуток покупця може бути як завгодно великий, починаючи з  деякої ціни.

    На ринку ф'ючерсів купуються і продаються типові контракти на  біржові

товари.  Єдиним перемінним  параметром  є  ціна,  що  визначається  покупкою протилежного ф'ючерсного контракту (метод хеджування).  Розрізняють зроблений хедж, коли збиток за контрактом  на реальний товар цілком компенсується прибутком  по  ф'ючерсним  контрактам,  і

недосконалий  хедж,  коли  відбувається  часткова  компенсація.   Продавці  і

покупці контрактів рівноправні й однаково страхуються.

      Шлях становлення ринкової інфраструктури  в Україні складний не менше, чим підприємництва. 

    Розрізняють  організаційно-технічну,  фінансово-кредитну  і  науково-

дослідну інфраструктури ринку

      До організаційно-технічної інфраструктури  ринку відносяться  товарні біржі  й  аукціони,  торгові  доми  і  торговельні  палати,   холдингові   і брокерські компанії, інформаційні центри  і  ярмарки,  інжинерінгові  фірми, сервісні   центри,   пункти   прокату   і   лізингу,   державні   інспекції,

різноманітного  роду  асоціації  підприємців   і   споживачів,   транспортні

комунікації і  засоби оперативного зв'язку.  Одні з цих  заснувань  покликані

сприяти  встановленню  ділових  контактів  між  підприємцями,  надавати   їм

інформаційні, консультативні, розрахункові та інші послуги, інші  беруть  на

себе функції  загальної  координації  ринкових  зв'язків,  подають  інтереси

своїх членів на регіональному, державному і міжнародному  рівнях,  треті 

являють собою  спеціальні державні органи регулювання ринкових відносин.

      Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку  утворять  банки,  фондові і валютні біржі, страхові й інвестиційні компанії, фонди  профспілок  і  інших

громадських організацій.  Це всі ті, хто спроможний займатися  і  займається

мобілізацією  тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх  у кредити, а потім і в капіталовкладення.

       Інформаційно-дослідницька інфраструктура  ринку  містить у   собі   наукові інститути з вивчення ринкових  проблем,  інформаційно-консультативні  фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади.

      Найважливіші  елементи  ринкової  інфраструктури:

біржа (фондова, товарна, робочої сили) ; науково-дослідні інститути.

      Фондова біржа - організований ринок,  на  якому власники

здійснюють  процес  купівлі-продажу  цінних  паперів.    Членами   біржі   є

переважно її фундатори  ( окремі  індивіди  і  кредитно-фінансові  інститути).

Купівля-продаж  акцій  на   фондовій   біржі   здійснюється   за   допомогою

посередників.  Позитивними рисами фондової біржі є:  акумулювання  вільних засобів за рахунок випуску і продажу цінних  паперів і їхній напрямок  на розвиток окремих підприємств, областей;  міжгалузеве  переливання  капіталу, завдяки якому послабляються диспропорції в економіці; створення  відповідних передумов для підприємницької діяльності;  стабілізація  заощаджень  окремих прошарків населення і їхнє відповідне зростання тощо.

      Біржа робочої сили – здійснює посередницькі функції між робітниками і підприємцями, збирають і надають інформацію про  наявність

вакансій, сприяють підготуванню і перепідготовці кадрів,  створенню  робочих місць,  швидкому  переміщенню  робочої   сили,   забезпеченню   ефективності зайнятості працездатного населення, частково  регулюють  процес  зайнятості.

Біржа має свої відділення в містах, районах; їхнє завдання полягає  в  тому,

щоб аналізувати,  розробляти  програми  зайнятості,  надавати  консультації,

здійснювати підготування, перепідготовку кадрів і працевлаштовувати їх.

      Товарна біржа -  постійно діючі  ринки,  де  купівля-продаж  товарів

здійснюються  на основі встановлених стандартів і  зразків,  що  відповідають

формам документів, які регламентуються номенклатурою, обсягом, ціною,  термінами  і видами постачання та іншими умовами.  Товарні біржі поділяють на  міжнародні  і національні, універсальні і спеціалізовані.

        Це інститути   й   організації,    що    утворюють    науково-дослідну

інфраструктуру, вивчають динаміку ринкової  ситуації,  займаються  розробкою стратегії і тактики поводження підприємств на ринку, прогнозів для  уряду  і підприємців,  моделюванням  наслідків  тих  або   інших   рішень,   наданням консультацій,  улагоджуванням  конфліктів  між   партнерами,   підготуванням економістів, менеджерів і фахівців із маркетингу.

      Мала економіка - украй суперечливий  сектор  народного  господарства.

Тут кожна галузь, узята окремо, знаходиться в дуже  сильній  залежності  від

багатьох зовнішніх  чинників  і  умов:  джерела  фінансування,  матеріально-

технічного постачання, кон'юнктури ринку й інших чинників.   Незначний  збій у цьому механізмі може призвести до руйнування і ліквідації галузі.   У  той же час втрати у випадку невдачі не такі уже великі, що дозволяє  досвідченому бізнесмену досить швидко відновити свою справу.

      Державна опіка  служить   сильнішим  каталізатором,  сприяє  зміцненню

підприємництва.   Головною  задачею  з  боку  держави  є  чітке   визначення

пріоритетних  напрямків  розвиток  економіки,  науки,  техніки,   утворення,

зовнішньоекономічної  діяльності,  підкріплення  цих  пріоритетів   системою

пільг і гарантій, виділення необхідних  матеріально-технічних  і  фінансових

ресурсів, організація  необхідного  навчання  кадрів.   Все інше - турбота

малих підприємств.

      Мала економіка відіграє велику роль у народному  господарстві  промислово розвитих країн, і вони  мають відповідні  державні  органи  керування.   На такого  роду   державні   органи   покладаються   загальні   стратегічні   і координаційні функції.

       Дуже  діючим  важелем  регулювання   діяльності  малого   бізнесу   в

промислово розвитих  країнах  є податкова політика,  за  допомогою котрої

нерідко вирішуються  складні регіональні  проблеми.   Так,  у  Франції знову

утворена мала фірма на 3 роки звільняється від сплати податку з корпорацій,

а протягом ще 2 років рівень процентної ставки знижується вдвічі.

      Важливим  інструментом  державного  сприяння  малим  підприємствам  у більшості промислово розвитих країн є система  державних  контрактів.   Дана форма  відношень  держави  і   бізнесу   дозволяє   забезпечити   останньому гарантований ринок збуту, прискорити процес накопичення капіталу,  розширити виробничі   потужності,   зміцнити    конкурентноздатність,    модернізувати устаткування, залучити кваліфіковані кадри.

       Достатньо широкого  розвитку в  останнє десятиліття набули спеціальні служби по наданню різноманітних консультаційних послуг малим компаніям.

      В умовах сучасної нестабільної економічної ситуації вітчизняний малий

бізнес перебуває в протектораті  держави.   На  жаль,  поки  що  ефективний

механізм підтримки і стимулювання розвитку підприємництва в  Україні  ще  не створений.   Прийняті  програми,   закони,   постанови   мають   здебільшого декларативний  характер.   Фінансова  допомога,  яку  надають Український фонд підтримки підприємництва, Державний фонд підтримки  фермерських  господарств і Державний інноваційний фонд, достатньо мізерна.

      Вільні економічні зони (ВЕЗ) - обмежені  території, міста,  морські   й

авіаційні порти,  у  яких  діють  особливі  пільгові  економічні  умови  для

національних    і    іноземних    підприємців,    що    сприяють     рішенню

зовнішньоторговельних, загальноекономічних, соціальних, науково-технічних  і науково-технологічних задач.

      Формування ВЕЗ - складний, багатоетапний процес, що включає  розробку законів, указів і постанов, що забезпечують правову основу для  вітчизняного й іноземного  підприємництва;  розвиток  інфраструктури  ринкових  відносин, широке  використання  іноземного   капіталу,   налагодження   моделі   зони конкретної  цільової  орієнтації  з  її  наступною  трансформацією   в   ВЕЗ комплексного характеру.

      В даний час багато регіонів  України хочуть одержати статус  ВЕЗ.   Вже

є пропозиції по створенню біля 100 ВЕЗ.  Доцільним варто  вважати  створення декількох  ВЕЗ  на  найбільше  підготовлених  територіях,  що   відповідають основним вимогам зон і перспективам як із погляду внутрішнього  економічного розвитку, так і конкурентноспроможності на світовому ринку  капіталів.   При цьому пріоритетний інтерес для України  подають  ВЕЗ  як  засіб  притягнення іноземних інвестицій, доступ до новітніх технологій  і  сучасного  західного досвіду організації праці і виробництва.