Автор работы: Пользователь скрыл имя, 08 Декабря 2014 в 15:27, курсовая работа
Описание работы
Україна, нажаль, поки що належить до країн з слабо розвинутою ринковою економікою. Саме це є однією з причин того, що власники і менеджери вітчизняних підприємств постійно відшукують шляхи зниження ціни на свою продукцію з метою збільшення попиту на неї серед населення з низькою платоспроможністю. Логічним і дієвим заходом для виконання цього завдання є пошук можливостей для зниження собівартості виготовлення продукції чи надання послуг. Тобто – чіткий контроль та зниження рівня виробничих та інших витрат на продукування майбутнього товару.
Содержание работы
Стор. ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. СУТЬ ТА ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА 4 РОЗДІЛ ІІ. МІСЦЕ АДМІНІСТРАТИВНИХ ВИТРАТ У СКЛАДІ ТА ЗАГАЛЬНІЙ КЛАСИФІКАЦІЇ ВИТРАТ 6 РОЗДІЛ ІІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ВИТРАТ 16 РОЗДІЛ IV. ВІДОБРАЖЕННЯ В ФІНАНСОВОМУ ОБЛІКУ ТИПОВИХ ОПЕРАЦІЙ ЗА РАХУНКОМ 92 “АДМІНІСТРАТИВНІ ВИТРАТИ” 18 ВИСНОВОК 23 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
** Зменшення залишку на
субрахунку 282 "Товари в торгівлі"
відбулося на суму 487 тис. грн. (168
+ 319) унаслідок списання торгової
націнки в кореспонденції з
субрахунком 285 "Торгова націнка"
на суму 168 тис. грн. і купівельної
вартості товарів у кореспонденції
з субрахунком 902 "Собівартість
реалізованих товарів" на суму
319 тис. грн.
Сума торгової націнки, що відноситься
до реалізованих товарів (дебет субрахунку
282 "Товари в торгівлі", кредит субрахунку
285 "Торгова націнка" сторно), становить:
(77+160/252+510)*540=168
Сума транспортно-заготівельних
витрат, що відноситься до реалізованих
товарів (відображається за дебетом субрахунку
902 "Собівартість реалізованих товарів"
і кредитом субрахунку 289 "Транспортно-заготівельні
витрати"), становить: (25+50/252+510)*540=53
Собівартість реалізованих
товарів (дебет субрахунку 902 "Собівартість
реалізованих товарів", кредит субрахунку
282 "Товари в торгівлі") становить:
540-168-53=319
Перелік і склад змінних і постійних
загальновиробничих витрат встановлюються
підприємством.
Витрати, пов'язані з операційною
діяльністю, які не включаються до собівартості
реалізованої продукції (товарів, робіт,
послуг), поділяються на адміністративні
витрати, витрати на збут та інші операційні
витрати.
До адміністративних
витрат відносяться такі загальногосподарські
втрати, спрямовані на обслуговування
та управління підприємством:
загальні корпоративні витрати
(організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі
витрати тощо);
витрати на службові відрядження
і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського
персоналу;
витрати на утримання основних
засобів, інших матеріальних необоротних
активів загальногосподарського використання
(операційна оренда, страхування майна,
амортизація, ремонт, опалення, освітлення,
водопостачання, водовідведення, охорона);
винагороди за професійні послуги
(юридичні, аудиторські, з оцінки майна
тощо);
витрати на зв'язок (поштові,
телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);
податки, збори та інші передбачені
законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових
платежів, що включаються до виробничої
собівартості продукції, робіт, послуг);
плата за розрахунково-касове
обслуговування та інші послуги банків;
інші витрати загальногосподарського
призначення.
Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані
з реалізацією (збутом) продукції (товарів,
робіт, послуг):
витрати пакувальних матеріалів
для затарювання готової продукції на
складах готової продукції;
витрати на ремонт тари;
оплата праці та комісійні винагороди
продавцям, торговим агентам та працівникам
підрозділів, що забезпечують збут; витрати
на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);
витрати на передпродажну підготовку
товарів;
витрати на відрядження працівників,
зайнятих збутом;
витрати на утримання основних
засобів, інших матеріальних необоротних
активів, пов'язаних зі збутом продукції,
товарів, робіт, послуг (операційна оренда,
страхування, амортизація, ремонт, опалення,
освітлення, охорона);
витрати на транспортування,
перевалку і страхування готової продукції
(товарів), транспортно-експедиційні та
інші послуги, пов'язані з транспортуванням
продукції (товарів) відповідно до умов
договору (базису) поставки;
витрати на гарантійний ремонт
і гарантійне обслуговування;
інші витрати, пов'язані зі збутом
продукції, товарів, робіт, послуг.
До складу витрат на збут у торговельних
організаціях включаються витрати обігу,
за винятком витрат, наведених у пунктах
18, 20 і 27 цього Положення (стандарту).
До інших операційних
витрат включаються:
витрати на дослідження та розробки
собівартість реалізованої
іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку
іноземної валюти в грошову одиницю України
за курсом Національного банку України
на дату продажу іноземної валюти, плюс
витрати, пов'язані з продажем іноземної
валюти;
собівартість реалізованих
виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової
вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією;
сума безнадійної дебіторської
заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;
втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу
валюти за операціями, активами і зобов'язаннями,
що пов'язані з операційною діяльністю
підприємства);
втрати від знецінення запасів;
нестачі й втрати від псування
цінностей;
визнані штрафи, пеня, неустойка;
витрати на виплату матеріальної
допомоги, на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;
інші витрати операційної діяльності.
Витрати операційної діяльності
групуються за такими економічними лементами:
матеріальні затрати;
витрати на оплату праці;
відрахування на соціальні заходи;
амортизація;
інші операційні витрати.
До складу елемента "Матеріальні
затрати" включається вартість витрачених
у виробництві (крім продукту власного
виробництва):
сировини й основних матеріалів;
купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;
палива й енергії;
будівельних матеріалів;
запасних частин;
тари й тарних матеріалів;
допоміжних та інших матеріалів.
До складу елемента
"Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата
за окладами й тарифами, премії та заохочення,
компенсаційні виплати, оплата відпусток
та іншого невідпрацьованого часу, інші
витрати на оплату праці.
До складу елемента
"Відрахування на соціальні заходи" включаються: відрахування
на пенсійне забезпечення, відрахування
на соціальне страхування, страхові внески
на випадок безробіття, відрахування на
індивідуальне страхування персоналу
підприємства, відрахування на інші соціальні
заходи.
До складу елемента
"Амортизація" включається сума нарахованої
амортизації основних засобів, нематеріальних
активів та інших необоротних матеріальних
активів.
До складу елемента
"Інші операційні витрати" включаються
витрати операційної діяльності, які не
увійшли до складу елементів, наведених
в пп. 22-25 Положення (стандарту), зокрема
витрати на відрядження, на послуги зв'язку,
на виплату матеріальної допомоги, плата
за розрахунково-касове обслуговування
тощо.
До фінансових витрат
відносяться витрати на проценти (за користування
кредитами отриманими, за облігаціями
випущеними, за фінансовою орендою тощо)
та інші витрати підприємства, пов'язані
із залученням позикового капіталу.
Втрати від участі
в капіталі є збитками від інвестицій
в асоційовані, дочірні або спільні підприємства,
які обліковуються методом участі в капіталі.
Приклад розрахунку втрат від участі в
капіталі наведено в додатку 2 до цього
Положення (стандарту).
До складу інших витрат включаються витрати, які виникають
під час звичайної діяльності (крім фінансових
витрат), але не пов'язані безпосередньо
з виробництвом та/або реалізацією продукції
(товарів, робіт, послуг). До таких витрат
належать:
собівартість реалізованих
фінансових інвестицій (балансова вартість
та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових
інвестицій);
собівартість реалізованих
необоротних активів (залишкова вартість
та витрати, пов'язані з реалізацією необоротних
активів);
собівартість реалізованих
майнових комплексів;
втрати від неопераційних курсових різниць;
сума уцінки необоротних активів
і фінансових інвестицій;
витрати на ліквідацію необоротних активів
(розбирання, демонтаж тощо);
залишкова вартість ліквідованих
(списаних) необоротних активів;
інші витрати звичайної діяльності.
Податки на прибуток визнаються витратами згідно
з Положенням (стандартом) бухгалтерського
обліку 17 "Податок на прибуток".
Надзвичайні витрати включаються до фінансової
звітності за вирахуванням суми, на яку
зменшується податок на прибуток від діяльності
підприємства внаслідок збитків від надзвичайних
подій. Приклад розрахунку для включення
до фінансової звітності втрат від надзвичайних
подій наведено в додатку 3 до цього Положення
(стандарту) [2].
РОЗДІЛ ІІІ. ЗАГАЛЬНА
ХАРАКТЕРИСТИКА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ
ВИТРАТ
Адміністративними є витрати,
пов'язані із обслуговуванням виробництва
і управлінням ним в масштабі всього підприємства.
До адміністративних витрат відносяться
такі витрати:
загальні та корпоративні витрати
(організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі
витрати тощо);
витрати на службові відрядження
і утримання апарату управління підприємством та іншого адміністративного
персоналу;
витрати на утримання основних
засобів, інших матеріальних необоротних
активів загальногосподарського призначення
(оренда, амортизація, ремонт, опалення,
освітлення, водопостачання, охорона);
винагороди за професійні послуги
(юридичні, аудиторські, з оцінки майна
тощо);
витрати на зв'язок (поштові,
телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);
податки, збори та інші передбачені
законодавством обов'язкові
платежі (крім податків, зборів та обов'язкових
платежів, що включаються до виробничої
собівартості продукції, робіт, послуг);
плата за розрахунково-касове
обслуговування та інші послуги банків;
інші витрати адміністративного призначення.
Загальна методика побудови
обліку адміністративних витрат за елементами
аналогічна методиці побудови витрат
виробничої діяльності, або витрат на
збут. Тобто на першому етапі формуються
елементи витрат — матеріальні витрати,
витрати на оплату праці тощо, а на другому
проводиться їх списання на фінансові
результати. Це у фінансовому обліку. У
внутрішньогосподарському обліку визначається
можливість їх побудови за ознаками прямого
або непрямого відношення до відповідного
виду продукції або іншої ознаки.