Облік грошових операцій на рахунку в банку

31

 

 

 

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ ІМ. АК. В. ЛАЗАРЯНА

 

КАФЕДРА  обліку і аудиту ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ  ВЛАСНОСТІ

 

 

Робота допущена до захисту

_________________________

на доопрацювання 

_________________________

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з навчальної дисципліни

«Бухгалтерський облік»

 

Варіант № 10

 

 

 

Студентки

____________________________________

( прізвище, ім’я та по батькові)

 

Спеціальність _______________________,

 група  ______________________________

 

Керівник  роботи______________________

____________________________________

(підпис, прізвище, ім’я та по  батькові,

науковий  ступінь, вчене звання)

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

2011

 

План

Вступ………………………………………………………………………………..3

I. Теоретична частина………………………………………………………………6

1. Амортизація нематеріальних активів………………………………………6
1. Порядок нарахування амортизації нематеріальних активів………………………………………………………………………….6
2. Методи нарахування амортизації нематеріальних активів……………………………………………………………………....7
3. Синтетичний та аналітичний облік амортизації нематеріальних активів (первинна документація)………………………………………………….12
2. Облік грошових операцій на рахунку в банку…………………………….15
1. Облік операцій на розрахунковому рахунку…………………………….15
2. Документальне оформлення операцій…………………………………...15
3. Виписки банку……………………………………………………………..17
4. Синтетичний та аналітичний облік грошових операцій на рахунку в банку……………………………………………………………………….18

ІІ. Практична частина………………………………………………………………22

Висновки……………………………………………………………………………31

Список використаної літератури………………………………………………….32 Додатки……………………………………………………………………………..33

 

Вступ

Бухгалтерський  облік відображає господарську діяльність підприємств, організацій і установ. Він охоплює всі засоби господарства, джерела їх формування, всі господарські процеси і результати діяльності.

Бухгалтерський  облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Таке визначення дано в Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV.

Всі юридичні особи, створені в Україні, незалежно  від організаційних форм і форм власності, повинні вести бухгалтерський облік  та подавати фінансову звітність. Це положення засвідчує стаття 29 (Облік  і звітність) Закону України "Про  підприємства в Україні" від 4 січня 1992 р. № 2032-ХІІ.

Метою бухгалтерського  обліку є надання користувачам для  прийняття рішень повної, правдивої  та неупередженої інформації про  фінансовий стан і діяльність підприємства.

Бухгалтерський  облік у загальному циклі управління підприємством (планування — облік  — аналіз — регулювання) виконує  такі функції: інформаційну, контрольну, оціночну, аналітичну.

Інформаційна  функція бухгалтерського обліку полягає в забезпеченні інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства для потреб внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Контрольна  функція бухгалтерського обліку полягає в необхідності здійснення методами бухгалтерського обліку контролю збереження та ефективного використання ресурсів, виконання планових завдань, дотримання чинного законодавства  й умов угод і контрактів.

Оціночна  функція бухгалтерського обліку полягає у вимірі та оцінці ресурсів, визначенні вартості й собівартості виробленої продукції, розрахунку результату діяльності підприємства, його рентабельності. Оцінка є результатом вимірювання  й ідентифікації об'єктів обліку.

Аналітична  функція бухгалтерського обліку полягає в здійсненні на основі первинних  та зведених даних економічного аналізу  наявності, стану і руху ресурсів та результатів діяльності підприємства із широким застосуванням економіко-статистичних методів і моделювання.

Для досягнення мети та виконання обліком функцій  він має відповідати таким  вимогам: порівнянності конкретних показників бізнес-плану та обліку, точності й об'єктивності, ясності  й доступності, своєчасності, економічності.

Для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, їхніх  кількісних і якісних характеристик, в обліку застосовують різні вимірники: натуральний, трудовий, грошовий.

Застосування  в обліку всіх трьох вимірників у  взаємозв'язку забезпечує повне і  різнобічне відображення обліковуваних  об'єктів, отримання узагальненої інформації щодо діяльності як окремого підприємства, галузі, так і економіки країни в цілому.

В умовах ринкових відносин бухгалтерський облік  диференціюється за сферою діяльності та за обліковими функціями.

За сферою діяльності бухгалтерський облік поділяється  на виробничо-господарський, бюджетний  і банківський. За об'єктами обліку, планом рахунків, специфікою ведення  ці види обліку істотно відрізняються  один від одного.

За обліковими функціями бухгалтерський облік  поділяється на фінансовий, податковий і управлінський.

Фінансовий  облік — комплексний системний  облік майна, господарської діяльності підприємства через суцільне, повне  й безперервне відображення господарських  процесів за звітний період. Його ведуть відповідно до законодавства країни та міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку. Здійснюється для формування вартісних показників діяльності підприємства і виявлення  зовнішніх зв'язків із постачальниками, покупцями, банками, інвесторами, акціонерами.

Податковий  облік — окремий функціональний облік з метою посилення контрольно-аналітичної  функції обліку правильності нарахувань та сплати податків. Здійснюється для  формування показників валового доходу і валових витрат з метою обчислення прибутку і податку.

Фінансовий  і податковий облік регулюються  законодавством. Він обов'язковий  для всіх суб'єктів господарювання й оприлюднюється у фінансовій звітності  та деклараціях, підлягає аудиту.

Управлінський облік — процес підготовки інформації, необхідної керівництву для потреб внутрішнього менеджменту поточної виробничої діяльності підприємства. Здійснюється для формування показників всередині підприємства за центрами відповідальності.

З 01.01.2000 р. основними нормативними документами бухгалтерського обліку в Україні, є:

1. Закон України від 16.07.99 р. №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

2. Національні  Положення (стандарти) бухгалтерського  обліку (далі - П(С)БО).

3. Порядок  подання фінансової звітності,  затверджений постановою кабінету  Міністрів України від 28.02.2000 р.  №419.

4. План  рахунків бухгалтерського обліку  активів, капі галу, зобов'язань  та господарських операцій підприємств  і організацій та розроблена  до нього

5. Інструкція із застосування, затверджені наказом Міністерства фінансів України від ЗО.11.99р. №291.

 

І. Теоретична частина

1. Амортизація нематеріальних активів
1. Порядок нарахування амортизації нематеріальних активів

Амортизація нематеріальних активів  — постійне списання вартості нематеріальних активів в процесі їх виробничого  використання. Вона покликана компенсувати затрати, понесені підприємством при  їх придбанні, і забезпечити формування джерела фінансування майбутніх  придбань відповідних активів.

Норму зносу (амортизації) окремого виду нематеріальних активів визначають, виходячи з первісної вартості та встановленого терміну їхнього  корисного використання (але не більше 10 років – у податковому обліку, або терміну діяльності підприємства та 20 років – у бухгалтерському обліку) і затверджують розпорядчим документом керівника підприємства. Наприклад, вартість програмного забезпечення для обліку діяльності на комп’ютері складає 800 грн. Строк використання – 5 років. Отже, сума амортизації в розрахунку на квартал для цього виду нематеріальних активів складає 800 грн./(5 років * 4 квартали) = 40 грн.; а її норма 40 грн./800 грн. * 100% = 5%, а на місяць – 1.67%. Щомісячно суму нарахованого зносу (амортизації) відображають за дебетом рахунків обліку витрат виробництва (обігу) та кредитом рахунку 13 "Знос необоротних активів", субрахунок 133 "Знос нематеріальних активів". Сума нарахованого зносу (амортизації) переноситься на вартість виготовленої продукції. На суму нарахованої амортизації зменшується залишкова вартість нематеріальних активів.

Об'єктом амортизації є всі  нематеріальні активи.

Нарахування амортизації починається  з місяця, наступного за місяцем, у  якому нематеріальний актив став придатним для використання, і  припиняється, починаючи з місяця наступного за місяцем вибуття нематеріального  активу.

Особливістю нарахування амортизації  на нематеріальні активи є те, що за чинним українським законодавством на нематеріальні активи, вартість яких не зменшується в процесі їх використання, амортизація не нараховується. До таких нематеріальних активів відносять: гудвіл, «ноу-хау», товарний знак тощо.

Згідно з П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» не існує жодних обмежень відносно амортизації нематеріальних активів. Отже, амортизувати можна ділову репутацію («гудвіл»), «ноу-хау», торговельну  марку, торговий знак та інші нематеріальні  активи протягом терміну, коли вони визнаються як активи у балансі.

При визначенні підприємством терміну  корисного використання нематеріального  активу слід враховувати:

– очікуваний термін використання цього  активу підприємством;

– науково-технічний прогрес і  зміну попиту на продукцію, товари, роботи, послуги, які виробляються за допомогою цього активу;

– юридичні чи інші обмеження на його використання.

1.2 Методи нарахування амортизації нематеріальних активів

На сьогодні відсутні чіткі правила (рекомендації) щодо вибору методу амортизації, який був би найкращий для підприємств  різних організаційно-правових форм та галузей, нематеріальних активів (НМА) та способів їх використання.

Підприємства можуть нараховувати амортизацію нематеріальних активів, згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»[4] , затвердженим Наказом Міністерства фінансів від 27 квітня 2000 року № 92, який набув чинності з 1 липня 2000 року, застосовуючи такі методи: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий.

Метод амортизації обирається підприємством  самостійно з урахуванням очікуваного  способу отримання економічних  вигод від його використання та переглядається у разі зміни очікуваного способу  отримання економічних вигод  від його використання. Нарахування  амортизації за новим методом  починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Нарахування амортизації проводиться  щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році. Місячна сума амортизації при  застосуванні методів зменшення  залишкової вартості, прискореного зменшення  залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Суму нарахованої амортизації  всі підприємства відображають збільшенням  суми витрат підприємства і зносу  нематеріальних активів.

Роздивимося для прикладу два методи нарахування амортизації нематеріальних активів: прямолінійний — найбільш поширений для цієї категорії  активів, і виробничий — найбільш раціональний у випадках, коли використання об’єкта НМА можна прив’язати до випуску конкретного виду продукції.

Прямолінійний метод 

При застосуванні прямолінійного методу амортизація нараховується виходячи з терміну корисного використання НМА. Якщо цей термін визначити неможливо, то норма амортизаційних відрахувань  установлюється виходячи з терміну 20 років, але не більше терміну діяльності самого підприємства. Цей метод може застосовуватися до будь-яких видів  нематеріальних активів, а до гудволу  — обов’язково.